Історія розвитку готельного бізнесу в Україні

На Русі готельна справа зародилася в ХІІ-ХІІІ ст. Проте ще в ІХ-ХІ ст. Давня Русь завдяки своєму географічному положенню стала центром, де перехрещувались торговельні шляхи між Заходом і Сходом, Північчю та Півднем. Налагоджувалися стійкі торговельні відносини, різнобічні культурні та релігійні зв'язки. Після запровадження християнства на Русі з Візантії до нашої країни потяглися священики, перекладачі, переписувачі книг, ремісники. На Русі аж до XVI ст. центральною фігурою у встановленні та зміцненні зв'язків з іншими країнами був "гість" [32].

Гостинності та мандрам іноземних гостей надавалось велике значення. Так, київський князь Володимир Мономах у своєму "Поучении" заповідав синам добре приймати гостей, вшановувати їх, тому що ці люди, "мимо ходячи", рознесуть по світу добру або лиху вість.

Попередники перших готелів на Русі - постоялі двори - називалися "ямами" і розташовувалися на відстані кінного переходу один від одного. У XV ст. постоялі двори створювалися при поштових станціях, що знаходилися в підпорядкуванні Ямського наказу. До XV ст. відносять також будівництво у великих містах гостинних дворів, які відрізнялися від постоялих тим, що, крім розміщення і харчування, тут були створені умови для здійснення комерційних операцій. Розселення іноземців у гостинних дворах здійснювалося за національною ознакою.

У XVI - першій половині XVII ст. одним із торговельних центрів Східної Європи був Київ, через який проходили купецькі каравани з Польщі, Кримського ханства, Туреччини, Молдови, Греції, Угорщини, країн Західної Європи, що прямували до Московської держави. Українські купці мали право безмитної торгівлі в прикордонних містах Московії. Для них створювалися спеціальні гостинні двори. На чумацьких і торговельних шляхах України здавались в оренду корчми, що не тільки вели торгівлю хмільними напоями, а й були пристановищем для подорожніх.

Проте бурхливий розвиток готелебудівництва розпочався після приєднання України до Московської держави. Почалося будівництво поштового тракту від Москви до Києва через Калугу, Конотоп, Глухів, Путивль із поштовими дворами та станціями, що одночасно виконували функції готелів. Перший поштовий двір був засновано у 1725 році. Там можна було відпочити, поїсти, змінити коней і пожити кілька днів. Наприкінці XVIII – на початку XIX ст. на Бессарабській площі існувала поштова станція. Біля неї для потреб подорожуючих було відкрито трактир із номерами. Пізніше там було збудовано готель «Національ» (тепер на цьому місці знаходиться кінотеатр «Орбіта»).

У 80-90 – х роках XIX ст. на Бессарабській площі також було збудовано готель «Пале – Рояль» у стилі французького ренесансу.

Найкращі готелі Києва того часу було засновано на Хрещатику, що формувався у 70-х роках XIX ст. як діловий центр міста з розкішними магазинами, банками та іншими установами. Не дивно, що саме тут розташувалися такі відомі готелі, як «Гранд – Готель», «Французький», «Бель–Вю».

Найстарішим був готель «Європейський». Він знаходився на місці теперішнього культурного центру «Український дім». Цей готель збудований у 1851 році, мав вишуканий вигляд та мав найкращий у місті ресторан.

На розі Пушкінської та Бібіковського бульвару (тепер бульвар Тараса Шевченка) було зведено готель «Палас». Він діє і тепер під назвою «Прем’єр Палац». Неподалік знаходився готель «Марсель», який на той час вважався дуже вишуканим і добре обладнаним. У ньому було встановлено перший у місті ліфт .

Готелів вистачало на всіх приїжджих, а умови проживання могли задовольнити смаки та примхи найвибагливіших клієнтів. Назви київських готелів кінця XIX- початку XX ст. відображали обширну географію Європи: «Європейський», «Малороссия», «Дрезден», «Россия», «Петербургская», «Английская», «Лувр», «Лондон», «Рим», «Неаполь».

Друга світова війна завдала величезних збитків готельному господарству України, багато готелів були зруйновані. Тому в 50-х – 60-х роках держава почала активно вкладати кошти в розбудову готельного господарства. Проте життя тих років не стимулювало розвитку готельної бази в Україні. Тільки у 70–х роках київські власті звернулися до будівництва готельної бази. Але при будівництві нових готелів на той час не приділялося належної уваги комфорту та рівню обслуговування, зважаючи на невибагливість радянських людей [37].

У 80-ті роки були побудовані нові готелі «Інтуристу»: у Києві – «Либідь» і «Братислава», у Харкові – «Інтурист» і «Мир», у Львові – «Дністер», в Ужгороді – «Закарпаття», в Одесі – «Чорне море», у Запоріжжі – «Запоріжжя», у Полтаві – мотель «Інтурист», у Чернівцях – «Черемош», у Херсоні – «Фрегат». В Ялті спільно з югославськими фахівцями в мальовничому Масандрівському парку було введено в експлуатацію готель «Ялта–Інтурист».

З 1970 по 1980 рік готельний фонд «Інтуристу» збільшився майже в 4 рази, перевищивши 50 тисяч місць, з них 10 тисяч готельних місць знаходиться в Україні. Сприяли розвитку інфраструктури туризму визначні міжнародні заходи, що проводилися в СРСР. Так, 22 літні Олімпійські ігри (1980 р.) стали для «Інтуристу» ще одним значним досягненням. Для того щоб прийняти 300 тисяч гостей, що приїхали на Олімпіаду, треба було значно розширити мережу готелів у Москві, Ленінграді, Києві, Мінську й Таллінні. Після отримання незалежності Україна стала на нову сходинку у розвитку засобів розміщення, які є найважливішими елементами туризму: якщо немає розміщення – немає й туризму. Це незаперечна й жорстка вимога економіки будь якого туристичного регіону або центру, який прагне твердих та великих доходів від прийому туристів і експлуатації своїх туристичних ресурсів. Прибутки від продажу розміщення становлять у сучасних готелях від 50 до 75% усіх доходів та дають 70 – 80% чистого прибутку.

Саме готельні підприємства виконують одну з важливих функцій в обслуговуванні: забезпечують туристів житлом та побутовими послугами. Витрати туристів на готельні послуги становлять від 30 до 70% всіх витрат туристів.

 

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: