Парадокси літературного процесу

а) неспівмірність історико-соціальних обставин і якості літературного процесу.

б) відхилення в літературному процесі:

• «прискорений розвиток літератури» – інтенсивність літературного процесу

(20-ті рр. XX ст. –пошук у сфері модерністського мистецтва слова);

• «редуковані» етапи (відсутність античності; сентименталізм – епізодично ).

в) приборкання літературного процесу – цілеспрямоване реформування:

• впровадження строгих літературних норм (епоха класицизму);

впровадження політичної доктрини, що спонукає письменників служити панівній

• ідеї (література соціалістичного реалізму).

г) повторюваність літературних етапів – відродження певних тенденцій (античність — класицизм — неокласицизм; романтизм — неоромантизм);

ґ) винятки («Слово про Ігорів похід» – язичницький твір – коли світоглядна основа творчості – християнство).

 

№ 9.

Літературний розвиток. Літературні напрямки ХVI – XIX ст.

П. XVI – 2 п. XIX ст.

1.↓             2. ↓               3.↓                 4.↓      5.↓             6.↓

бароко                   класицизм  сентименталізм   романтизм реалізм      натуралізм

 

 

1. БАРОКО  — літературний і загально-мистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині 16 століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж 16—18 століть.

Термін «бароко» був уведений у XVIII столітті, причому не представниками напряму, а їхніми супротивниками — класицистами, які вбачали в мистецтві бароко цілком негативне явище.

 

СУПЕРЕЧНІЧТЬ – існування бароко в укр. літ.

АЛЕ! –

творчість М. Смотрицького, С. Полоцького, М. Довгалевського, І. Величковського, С. Яворського, Ф. Прокоповича.

 

 

17 ст.

Ренесанс                                Просвітництво

Розквіт бароко у цей час

          

                      (Б. на зміну Р.)          

              =>

Б. – зворотний бік Р., «реакційне» мистецтво?                                     

Б. – кінцевий етап розвитку мистецького періоду? (Г. Вельфлін   поверховий погляд

Б. – «крок назад» — від доби Відродження до середніх віків?

 

БАРОКО – синтез мистецтва двох епох — Відродження та Середньовіччя (Готики).

+

оригінальні риси:

 

  - посилення ролі церкви і держави, поєднання релігійних і світських мотивів;

  - мінливість, поліфонічність, ускладнена форма;

  - тяжіння до різких контрастів, складної метафоричності, алегоризму;

  - трагічна напруженість і трагічне світосприймання;

  - настрої песимізму, скепсису, розчарування;     

  - прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору.

 

Людина бароко

 

піщинка у Всесвіті. Життя її — скороминуще, в ньому панують випадок і фатум.

приречена на життєву суєту і страждання, а також на смерть, що є спасінням від скорботи життя (найпоширеніші теми – «Memento mori!» (пам'ятай про смерть!) і «Vanitas» (суєта).

роздвоєна (боротьба двох ворогуючих начал)

тіло                         і   душа

пристрасть        і   розум

природний потяг  і моральні веління

народне життя      і закони

 

 

2. КЛАСИЦИЗМ – напрям у європейській літературі та мистецтві. Уперше з'явився в італійській культурі 16 ст., найбільший розквіт – у Франції 17 ст. Цей напрям певною мірою притаманний усім європейським літературам.

· Характерно – орієнтація на античну літературу

· Теоретичне підґрунтя – антична теорія поетики («Поетика» Аріcтотеля)

 

                                    Визначальні риси:

 

ü раціоналізм (головне – розуму, а не почуття);

ü наслідування зразків античного мистецтва;

ü нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця);

ü обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

ü ідеальна мова – афористична, понятійна,

ü аристократизм, орієнтування на смаки еліти;

ü встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

 

 

Призначення літератури — виховувати людину. ЯК?

 читання                        насолода від

 моралей                       мистецтва

 

 

Класицизм в Україні

Поширені – «низькі» жанри — травестійна поема, комедія, байка.

АЛЕ! тут – перехід від українізованої книжно-слов'янської до живої народної мови.

Представники:

І. Котляревський, Г. Квітка-Основ'яненко, П. Гулак-Артемовський та ін.

 

 

3. СЕНТИМЕНТАЛІЗМ – напрям у європейській літературі, 2 п. 18 — поч. 19 ст., характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати співчуття читача до героїв твору.

 

                                              Визначальні риси :

- відтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет зображення;
- позитивні герої — представники середніх і нижчих верств суспільства;
- вільна побудова твору;
- підвищена емоційність зображення подій та характерів, їх нетиповість;
- мальовничі сільські пейзажі;
- розробка переважно епічних форм, виникнення ліро-епосу;
- інтенсивне використання пестливої форми та слів, що означають почуття й настрої.

Представники (укр.):

І. Котляревський («Наталка-Полтавка»)

 Г. Квітки-Основ'яненка («Маруся», «Сердешна Оксана», «Козир-дівка» тощо).

 

4. РОМАНТИЗМ – напрям у літературі, науці й мистецтві, що виник у кінці 18 ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині 19 ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень.

                       Визначальні риси :
- заперечення раціоналізму доби Просвітництва;
- вільна побудова творів;
- захист особистості;
- неприйняття буденності;
- культ почуттів;
- ліричні та ліро-епічні форми;
- захоплення фольклором;
- інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо.

 

Український романтизм — 20-60-ті рр. 19 століття.

Виникнення пов'язане з творами:

o «Твардовський» і «Рибалка» П. Гулака-Артемовського (1827—28 pp.)

o «Малоросійські пісні» М. Максимовича (1827р.)

+

o створення літ. гуртка І. Срезневського (Харків, к. 20-х pp. 19 ст.)

 

Осередки

Харків                               Львов                                Київ

Л. Боровиковський,                               М. Шашкевич                  М. Костомаров

А. Метлинський,                        І. Вагилевич,                          Т. Шевченко

М. Костомаров                            Я. Головацький               П. Куліш

 

«Руська трійця»              Кирило-Мефодіївське товариство

 

 

5. РЕАЛІЗМ – літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Починаючи з 30-х pp. 19 ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах.

 

Визначальні риси реалізму:
- раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
- типові події і характери у типових обставинах;
- характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням;
- конфліктність (драматизація);
- вільна побудова творів;
- перевага епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення лірики;

- розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

Представники (укр.)  — Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко.

 

6. НАТУРАЛІЗМ –— літературний напрямок, що склався в західній літературі в останній третині 19 століття.

 

Характерно:

точне зображення дійсності (матеріально-побутового довкілля, людського характеру, який був фатально обумовлений фізіологічною природою та середовищем);

твори – «клінічно точні документи» дійсності;

не уникали малювання неприємних деталей навколишнього світу, життя соціального дна;

відтворювали хворобливу психіку людини, її сексуальні звички;

у художній творчості – принципи дослідження, притаманні науці;

митець – подібний до вченого.

№ 10.

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: