Модернізм. Літературні напрямки модернізму

МОДЕРНІЗМ – загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст.

Провісник модернізму в Україні – декаданс.

  

Визначальні риси:

  - новизна та антитрадиціоналізм;

  - у творах затверджується перевага форми над змістом;

  - заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання;

  - індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача;

  - психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки;

  - широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж;

  - використання символу як засобу пізнання і відтворення світу;

  - ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);

  - естетизм.

      

  

Напрями

 

імпресіонізм         неоромантизм      символізм імажинізм футуризм  акмеїзм

 

                   сюрреалізм  «театр абсурду» дадаїзм  «новий роман»

      

Неоромантизм	- змальовували переважно неповторну індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться зі злом, сірістю повсякденна;   - герої переймаються тугою за високою досконалістю у всьому, характеризуються внутрішнім аристократизмом, бажанням жити за критеріями ідеалу;   - головна увага – внутрішній світ людини, через який можна зазирнути у світ духовний;   - зовнішні події (і соціальні) – на задній план;   - умовні, фантастичні образи, ситуації, сюжети;   - відмова від типізації.	О. Кобилянська («Людина», «Царівна»). Леся Українка, Олександр Олесь, М. Вороний та ін.
Імпресіонізм	- зображується не сам предмет, а враження від нього (орієнтація на почуття, а не на розум);   - відмова від ідеалізації;   - предметом мистецької зацікавленості стають уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа;   - герой цікавий саме «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, навіть колекціонером вражень;   - найпоширеніший жанр – новела.	Коцюбинський, B. Стефаник, частково Кобилянська, М. Хвильовий, Є Плужник та ін.
Експресіонізм	- заперечення як позитивізму, так і раціоналізму; - оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою (глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос); - суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою.	В. Стефаник, О. Туринський, М. Хвильовий, Т. Осьмачка.
Символізм	- конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ; - бунт проти надто консервативної і суспільної моралі;   - підкреслене естетство (захоплення витонченою поетичною формою і недооцінка змісту);   - культ екзотичних і заборонених тем, увага до позасвідомого;   - спроби вирватися за рамки повсякденного, зазирнути до «світу в собі».	П. Карманський, Б. Лепкий, Т. Осьмачка (ранній), М. Євшан.
Неокласицизм	- використання античних тем і сюжетів, міфологічних образів; - проголошення гасел «чистого» мистецтва; - оспівування земних насолод; - прагнення наслідувати мистецтво минулих епох; - віддання переваги історико-культурній та морально-психологічній проблематиці.	Зеров, Драй-Хмара, Филипович,  Юрій Клен, Рильський.
Футуризм	- заперечення традиційної культури; - прагнення до новацій, порушення традицій; - урбанізм; - переплетіння документального матеріалу з фантастикою; - у поезії — руйнування загальноприйнятої мови, використання «слів на свободі».	В. Поліщук, М. Бажан.
Неореалізм	- поглиблений психологізм; - заглиблення у внутрішній світ персонажа; - внутрішні психологічні чи зовнішні соціальні суперечності у творах цього стилю виступають (переважно на підтекстовому рівні) як вияви конфлікту добра і зла; - автори не пропонують простих, однозначних вирішень психологічних колізій, намагаються зрозуміти і об'єктивно подати позицію кожної зі сторін досліджуваного конфлікту.	В. Винниченко, В. Підмогильний
Екзистенціалізм	- на перше місце – категорії абсурдності буття страху, відчаю, самотності, страждання, смерті; - особистість має протидіяти суспільству, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали; - буття - абсурдне; - вища життєва цінність – свобода особистості; - існування людини – драма свободи; - найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.	В. Підмогильний, І. Багряний, Т. Осьмачка, В. Барка.

 

 

№ 11.

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: