Основні моделі технопарків та їх характеристика

Існують два види моделей технопарків: європейська – ґрунтується на державних інвестиціях та дотаціях і створенні робочих місць. Європейська модель нараховує близько 1500 різних інноваційних центрів, понад 260 різноманітних технопарків.

Сучасна європейська модель технопарку має наступні особливості:

•наявність декількох засновників (цей механізм керування складніше ніж з одним засновником, однак є ефективніше з погляду доступу до фінансування);

•наявність приміщення, призначеного для розміщення в ньому десятків малих фірм (це сприяє формуванню великого числа нових малих і середніх підприємств, що користуються всіма перевагами системи колективних послуг);

•спеціалізація технопарків на окремих видах діяльності;

•відносно великі розміри території;

•базування на державних інвестиціях та дотаціях

Модель технопарків США в меншій мірі ґрунтується на державному фінансуванні і в більшій мірі використовує інвестиції різних зацікавлених фірм. В США технопарки орієнтовані не стільки на створенні робочих місць, а на розробці та виведенні на ринок нових продуктів та технологій. В США функціонує 140 наукових і науково-технологічних парків. 25 найбільших університетів США мають наукові парки. Концепцію створення парків вперше було реалізовано в Каліфорнії в 1950-х рр.

2.Актуальні проблеми світової глобальної трансформації:

1. Перерозподіл владних повноважень з національного до транснаціонального рівня
2. Поява нових субєктів влади : держави, міжнародні регулятивні органи, неформальні центри впливу з високим рівнем компетенціі
3. Криза культурно ідеологічних та практичних основ державності
4. Феномен краіни системи
5. Деформалізація влади та зниження ролі публічноі влади
6. Створення новоі соціальноі спільноти глобальноі півночі яка розбігається з глобальним півднем
7. Зрощення політичних, економічнихфункцій
8. Просторова локалізація різних видів господарськоі діяльності, поява новоі форми світового поділу праці. Перерозподіл світового доходу
9. Розвиток транснаціональних мереж співробітництва

Глобалізація – це стан світової економіки, за яким господарський розвиток в більшості країн та регіонів тісно взаємозв’язаний, виробнича кооперація та спеціалізація досягають всесвітніх масштабів, транснаціональні корпорації стають домінантною формою власності, загальний розвиток економіки здійснюється завдяки запровадженню нових технологій у галузі електронних комунікацій і транспорту.

Фактори глобалізації:

1. Інформаційний.
2. Економічний.
3. Технологічний.

 

Риси глобалізації:

Надзвичайно низькі митні бар’єри. Наприклад, до Другої світової війни було – 60%, зараз – 6-7%. Це полегшує переміщення товарів і капіталів. При цьому гроші в глобалізаційних процесах втрачають своє призначення. Постає необхідність прозорості національних ринків для міжнародних виробників.

Економічні зміни глобального масштабу характеризуються домінуванням фінансового ринку над товарами, тобто гроші почали робити гроші. Більшого значення, ніж гроші мають технології, які будучі зрощеними з інформацією можуть забезпечити виробництво нових товарів і послуг з меншою, ніж будь-коли вартістю і створити нові унікальні продукти світового ринку. Унікальність і дешевизна – це два фактори входження у глобальну економіку.

Щодо управлінських функцій.

На перший план стала переходити управлінська інформація, і при цьому всі економічні процеси переміщуються у бік виробництва і розподілу інформації і знань. Мова йде про появу власне економічних процесів, заснованих на принципово нових закономірностях, які породжені прогресом інформатизації економіки.

⇐ Предыдущая18192021222324252627Следующая ⇒

Поделиться: