Складові концепції держ. економ. політики

Економічна політика включає в себе два компоненти – позитивний та нормативний. Позитивний ставимо питання: що відбувається. Нормативний: як має бути. Поєднання двох компонентів є ідеальним. Нормативний компонент превалює.

Економічну політику формують певні політичні суб'єкти:

- носії економічної політики – відносяться суб'єкти, які законодавчо закріплені (уряд, ВРУ і т.д.);

- носії впливу на економічну політику – ці суб'єкти не беруть участі в розробленні економічної політики .але можуть суттєво впливати на цей процес (політичні рухи, партії, громадські об'єднання).

Економічна стратегія та економічна тактика є складовими.

Економічна стратегія – визначення довгострокових цілей розвитку.

Економічна тактика – розроблення і провадження ефективних господарських форм і методів реалізації економічної стратегії.

Концепція державної економічної політики складається з:

1. аналіз стану економіки;

2. аналіз цілей;

3. аналіз відповідностей інтересам системи;

4. аналіз застосування інструментів державного регулювання.

Концепція державної економічної політики не може мати безконфліктного характеру, оскільки дії держави обов’язково зачіпають інших.

Етапи формування і реалізації державної економічної політики:

· визначення суспільних проблем і цілей політики (етап ініціювання політики);

· розроблення державної економічної політики (етап формування політики);

· здійснення та моніторинг державної економічної політики;

· оцінювання і регулювання державної економічної політики.

 

Нпа та органи промисловісті

Органи промисловості:

1. Міністерство промислової політики України

2. Міністерство економічного розвитку і торгівлі

3. Міністерство аграрної політики та продовольства України

4. Міністерство енергетики та вугільної промисловості

5. Міністерство інфраструктури України

6. Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України

7. Державне агентство рибного господарства України

8. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України

9. Державна інспекція України з контролю за цінами

 

НПА промисловості:

1. Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року: Концепція від 17.07.2013 № 603-р

2. Про охорону прав на промислові зразки: Закон від 15.12.1993 № 3688-XII

3. Земельний кодекс України: Закон від 25.10.2001 № 2768-III

4. Гірничий закон України: Закон від 06.10.1999 № 1127-XIV

5. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон від 02.12.1997 № 671/97-ВР

6. Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів: Закон від 08.07.2011 № 3677-VI

7. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон від 14.02.1992 № 2114-XII

8. Про Державне агентство рибного господарства України: Положення від 16.04.2011 № 484/2011

9. Про насіння і садивний матеріал: Закон від 26.12.2002 № 411-IV

 

Мережа

Мережа – визначальна інформаційна форма в інформаційну епоху.

Мережа, як організаційна структура – це система взаємозалежних вузлів. Ця система може бути організована ієрархічно, але при цьому вона не має центра. Відносини між вузлами асиметричні, всі вузли необхідні для функціонування мережі для циркуляції грошей, інформації, технологій, товарів, чи послуг у всій мережі. Той вузол, який знаходиться в мережі – обов’язково збільшує свої прибутки.

Мережа – це тип організації, що забезпечує невпинну адаптацію і максимальну гнучкість, що необхідно для глобальної взаємозв’язаної економіки. Вона забезпечує це за допомогою економічних заходів, що змінюються і технологій, які постійно обновлюються, а також значною кількістю стратегій.

Міцність мереж в їх гнучкості, децентрованості, варіативній геометрії, що дозволяє пристосовуватися до нових задач і не руйнувати при цьому основних організаційних правил, і не змінювати орієнтири. Мережа, яка ґрунтується на нових інформаційних і комунікаційних технологіях є водночас і центрованою і децентрованою, вона може забезпечувати координацію, при цьому не маючі центра.

Концентрація капіталу супроводжується децентралізацією організацій. Великі багатонаціональні корпорації функціонують як децентралізовані мережі. Крім того, мережі можуть убути такими, які пов’язують корпорацію з дочірніми малими і середніми компаніями. Або мережі, які ситуативно, у зв’язку із спеціальними цілями і задачами поєднують у великі корпорації в особливих просторово-часових межах.

Всі мережі розвиваються завдяки постійній перебудові. Ця перебудова іноді призводить до радикальної зміни структури, складу і цілей. Корпорації часто забувають про людський фактор, який не здатний швидко орієнтуватися, переходити з одного стану в інший.

 

БІЛЕТ 28

1. Умови успішності діяльності підприємництва:

1. стабільна національна кредитно-грошова система;

2. пільгова система оподаткування;

3. державна підтримка підприємництва у галузі матеріального і фінансового забезпечення;

4. правова захищеність підприємництва;

5. ефективний захист промислової та інтелектуальної власності;

6. спрощена процедура регулювання підприємницької діяльності державними органами в сфері управління.

 

Підприємництво сучасного типу має такі особливості:

• зростання ролі інформаційних ресурсів;
• виникнення і розвиток у межах великої корпорації внутрішнього підприємництва як особливої форми інноваційного типу;
• формування ризикового підприємництва;
• створення різноманітних підприємницьких структур;
• розширення кредитно-фінансової сфери;
• розвиток корпоративного бізнесу.

Політика в сфері підприємницької діяльності. Складові:

• державне регулювання всіх процесів підприємницького середовища, а саме політика роздержавлення та приватизації, антимонопольна політика, інститут банкрутства суб'єктів підприємництва;
• державна система підтримки підприємництва (частка державного сектору: Україна – менше 10%, США – 10%, Німеччина – 20%, Франція – 40%, Швеція – 50%, Данія – 60%. Частка державного і недержавного сектору економіки не впливає на розвиток економіки країни).

 

2. Передумови "нової економіки"

Передумови переходу до нової економіки (НЕ)

глобалізація ринків

посилення капіталу

поява нового інформаційного простору як єдиної комунікаційної мережі

«Нова економіка» формується на базі інтелектуалізації виробництва та усього господарського життя. Під інтелектуалізацією виробництва розуміється зростання частки інтелектуальної (розумової) праці в сукупному її масштабі. Це знаходить свій вияв, по-перше, у чисельному зростанні прошарку інтелігенції, тобто людей, які професійно займаються розумовою працею. Це інженери, техніки, менеджери, науковці та ін. По-друге, це зростання компоненти розумової, творчої праці на майже всіх робочих місцях, збільшення її внеску до складу доданої вартості.

«Нова економіка» безпосередньо пов’язана з інноваціями. Інновації складають серцевину «нової економіки», її глибинну сутність. Цілком логічною виглядає існуюча характеристика останньої як безперервного потоку інновацій. Саме вони ведуть до виникнення і розбудови «нової економіки». Сьогодні у світі домінує інноваційний тип економічного зростання. Інновації є не лише підставою для формування конкурентоспроможності країн та регіонів, а й визначають їх місце у світовій ієрархії.

Інновації виступають основним ресурсом та рушієм сучасного соціально-економічного поступу. За вдалим виразом російського науковця Н. Іванової, інновації – це «матеріалізовані наукові та технічні ідеї» [2, с. 207-211]. Мова йде про відкриття, які знайшли своє застосування на практиці: у сфері виробництва, обміну, споживання та управління господарськими одиницями. Це фактично комерціалізовані знання, які дають можливість раціоналізувати технологічні та господарські процеси, підвищити ефективність використання наявних ресурсів і таким чином досягти кращого економічного результату. Якщо для етапу індустріального розвитку характернее лідерство фактору капіталу, то для сучасного, постіндустріального – наукового знання. Сьогодні саме знання стає основним джерелом розвитку та багатства як для окремих людей, підприємств, регіонів, так і для країни в цілому.

.

⇐ Предыдущая20212223242526272829Следующая ⇒

Поделиться: