Публічне управління в контексті неокласичної теорії.

Неокласичний напрямок висунув у XX ст. чимало видатних учених. Серед них – засновник напрямку англійський економіст A. Маршалл, американці Е. Чемберлин, Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен.

Менш за все засновників і сучасних представників неокласичного напрямку цікавлять питання соціального розвитку, історичний аспект аналізу. Свою задачу вони бачать у тім, щоб досліджувати, як ,,економічна людина”, фірма, господарство будуть діяти при незмінних соціальних і довгочасно стійких умовах. Головним мотивом дії людини вони вважають власний інтерес. Економіка розглядається як рівноважна і відносно гармонічна система, у якій компетентний егоїзм усіх її членів за посередництвом вільної конкуренції веде до найбільшого добробуту всього суспільства. У такому випадку усяке втручання держави в дії ринкових сил наносить їм величезний збиток, утрудняючи досягнення індивідуумом, а отже, і всім суспільством свого оптимуму.

Неокласики – прихильники і популяризатори традиційних цінностей капіталістичної економіки, з яких першість вони віддають свободі, приватній ініціативі і приватному підприємництву, яке забезпечує всій системі динамізм і ефективність [5, c. 131].

Неокласична теорія менеджменту у державному секторі реалізувалася через модель публічного управління (англ. – public management).

Відповідно до неокласичної теорії менеджменту у центрі уваги перебуває людина, а не організаційна структура. Відповідно до цієї теорії держава має забезпечити умови для процесу накопичення капіталу та підвищення продуктивності виробництва. Головні перешкоди на цьому шляху – високі податки та інфляція. Згідно з неокласичною теорією держава може лише непрямо впливати на економіку.

У цілому, ідеї представників неокласичної школи хоча і визнаються провідними в сучасній економічній теорії, вони є мало придатними для індустріальних країн з економікою, що трансформується, зокрема для України. Основними перешкодами на шляху застосування рекомендацій неокласичної школи є: тяжіння вітчизняної економіки до індустріального типу розвитку; наявність значної економічної, соціальної й екологічної диференціації в різних регіонах країни, між містом і селом; низький рівень розвитку правових основ, необхідних для ефективного функціонування економіки; перевага неформальних економічних відносин у багатьох сферах господарського життя; відсутність у значної частини громадян симпатій до менталітету і моральних цінностей громадян країн з розвинутою ринковою економікою; недостатньо розвинена транспортна й інформаційна інфраструктура.

Неокласичний напрям не використовує такий новітній метод дослідження, як системний підхід, протиставляючи йому, а також принципу історизму та іншим засобам пізнання, функціональний аналіз [9].

В контексті неокласичної теорії державний сектор зазнав значних змін: середовище потребувало установ винятково гнучких і здатних до пристосування. Воно вимагало установ, які б постачали високоякісні товари та послуги, що відповідали б кожній витраченій на них копійці. Потрібні установи, що несуть відповідальність перед споживачами, пропонуючи вибір нестандартизованих послуг, які керуються скоріше через переконання та стимулювання, аніж через накази, що дає їх працівникам почуття значимості та контролю, і навіть власності.

Таким чином, публічний менеджмент контексті неокласичної теорії характеризувався [8]:

- cтворенням організаційних передумов для цілеспрямованого здійснення суспільних задач;

- врахування суттєвих тенденцій середовища, що оточує організацію;

- уповноваження всіх членів організації відповідно до переліку обов'язків та персональної компетенції.

- управління, орієнтоване на досягнення результату – фінансування результату, а не процесу;

- управління, орієнтоване на споживача – забезпечення потреб споживача, а не бюрократії;

- децентралізоване управління – не ієрархія, а особиста участь і робота у команді;

- конкурентне управління – внесення елементу змагання у постачання послуг .

Неокласичною, також іноді називають школу людських стосунків, оскільки рух виник як реакція на недоліки класичного підходу.

 

 

⇐ Предыдущая567891011121314Следующая ⇒

Поделиться: