Офіційне і неофіційне тлумачення права.

Залежно від тих або інших критеріїв розрізняють такі види тлумачення правових норм: тлумачення за суб'єктами та за обсягом.

Тлумачення за суб'єктами. Діяльність щодо роз'яснення норм права — друга сторона процесу тлумачення.

Ø За суб'єктами тлумачення (залежно від юридичних наслідків, до яких призводить роз'яснення), розрізняють: офіційне і неофіційне тлумачення.

І. Офіційне тлумачення норм права - це роз'яснення змісту норм права, що здійснюється уповноваженим органом, має юридично обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються і сформульоване у спеціальному акті.

Офіційне тлумачення норм права характеризується такими ознаками:

- здійснюється компетентними органами;

- має юридичну силу, тобто обов'язкове для суб'єктів, які реалізують цю норму права;

- забезпечує, за підтримки держави, одностайне розуміння і застосування норм права;

- його результати мають бути закріплені в спеціальному акті тлумачення норм права.

Для офіційного тлумачення норм права характерним є особливий порядок здійснення, що полягає у правороз'яснювальному процесі. Цей процес складається з п'яти стадій:

- правороз'яснювальна ініціатива суб'єктів суспільних відносин;

- узагальнення практики і перевірка необхідності роз'яснення норм права;

- розробка та обговорення тексту (проекту) роз'яснення норми права;

- прийняття або затвердження проекту роз'яснення норми права;

- публікація акту роз'яснення норм права.

Офіційне тлумачення правових норм

Ø за характером і юридичними наслідками поділяється на два види — нормативне (загальне) і казуальне (індивідуальне).

1. Нормативне тлумачення норм права - це офіційне роз'яснення, що поширюється на необмежену кількість випадків, передбачених нормою права, що тлумачиться. Наприклад, результати нормативного тлумачення норм права містяться в Постанові Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України " Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні".

Нормативне (загальне)тлумачення не призводить до створення нових правових норм, воно лише з'ясовує і роз'яснює зміст існуючих. Суть його полягає втому, що воно є загальнообов'язковим для всіх суб'єктів суспільних відносин і використовується багато разів.

Нормативне тлумачення застосовується у випадках, коли норми не досить досконалі за своєю формою, мають різне текстове розуміння, невірну й суперечливу практику їх застосування. Воно покликано забезпечити одноманітність в розумінні і застосуванні норм права.

Нормативне тлумачення норм права, в свою чергу, поділяється на:

- авторське тлумачення норм права - це нормативне тлумачення норм права, що здійснюється органом, який видав відповідну норму права. Наприклад, указ Президента про роз'яснення деяких положень його попереднього указу є авторським тлумаченням норм права;

- делеговане тлумачення норм права - це нормативне тлумачення норм права, що здійснюється органом, який цю норму не видавав, але уповноважений її тлумачити. Наприклад, у ч. 2 ст. 147 Конституції України зазначено, що Конституційний Суд України дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд Конституцію та закони України не приймає, але має право здійснювати їх делеговане тлумачення.

2. Казуальне тлумачення норм права - це офіційне роз'яснення норм права, обов'язкове лише для конкретного випадку та для осіб, стосовно яких воно здійснюється, тобто уточнюються суб'єктивні права й обов'язки та інші юридичні факти й обставини в рамках конкретних правовідносин. Зазначений вид тлумачення норм права обумовлений конкретним випадком (казусом) і його мета - правильне вирішення конкретної справи, яка вже має місце. Наприклад, вирок суду, в якому обґрунтовується вид і міра покарання за вчинений злочин. Але в деяких випадках офіційне казуальне роз'яснення, яке є обов'язковим при розгляді справи, може бути взірцем при вирішенні інших подібних справ. Так, наприклад, офіційне казуальне тлумачення норм права Вищими спеціалізованими судами значною мірою впливає на судову практику. Завдяки діяльності цієї судової інстанції координується практика роботи нижчестоящих судів у напряму одноманітного вирішення справ щодо подібних випадків. При цьому неможливо механічно розповсюджувати казуальне роз'яснення на інші однорідні справи, оскільки кожна з них має індивідуальні особливості.

Таким чином, казуальне тлумачення норм права розповсюджує свою дію тільки на конкретну ситуацію, хоча і може враховуватись при вирішенні інших аналогічних справ. Казуальне тлумачення норм права поділяється на різновиди:

- судове тлумачення норм права здійснюють судові органи під час розгляду конкретних справ. Воно знаходить свій вираз у вироках чи рішеннях по цих справах. Тобто прикладом судового тлумачення є будь-яке судове рішення чи вирок в якому встановлюються права та обов'язки сторін;

- адміністративне тлумачення норм права здійснюють міністерства, служби, місцева державна адміністрація. Наприклад, наказ міністра у зв'язку з розглядом конкретної скарги.

Наприклад, Верховний Суд України, розглядаючи цивільну справу про визнання дійсним договору довічного утримання та про визнання права власності на житловий будинок, роз'яснив, що договір довічного утримання підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Недодержання нотаріальної форми, якщо відсутні підстави, передбачені ч. 2 ст. 47 Цивільного Кодексу, тягне за собою недійсність угоди.

Найчастіше акт казуального тлумачення є складовою частиною правозастосовного акта, яким вирішується конкретна юридична справа.

Ø Залежно від суб’єкта офіційного тлумачення розрізняють :

Аутентичне тлумачення проводиться тим органом, який створив цю норму права. Воно є найбільш компетентним і авторитетним, оскільки орган, який створив правову норму, може найбільш точно розкрити її зміст. Зрозумілим є і те, що будь-якого спеціального дозволу для тлумачення власних актів йому не потрібно. Він робить це в силу своєї компетенції. Суб’єктом такого тлумачення може бути, наприклад, Верховна Рада України.

Юридична практика знає й інший вид нормативного роз'яснення — делеговане (легальне) тлумачення. В цьому випадку тлумачення правових норм дається спеціально па те уповноваженим органом (наприклад, тлумачення, яке дається в постановах Пленуму Верховного Суду). На Конституційний Суд України відповідно до Конституції України покладено обов'язок вирішення питання про відповідність законів та інших нормативно-правових актів (актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим) Конституції України, а також офіційне тлумачення Конституції та законів України (ст. 147, 150).

Відомче тлумачення — здійснюється керівництвом центрального органу того чи іншого міністерства, комітету, відомства, коли воно дає офіційну відповідь на запити підвідомчих установ і підприємств із приводу трактування і застосування окремих положень нормативних актів. Його сила обмежується сферою діяльності відповідного міністерства, комітету, відомства.

ІІ. Неофіційне тлумачення норм права - це роз'яснення змісту норм права, що дають особи, які не мають на те офіційних повноважень, а тому воно позбавлене юридично обов'язкової сили і не може викликати юридичних наслідків.

Сила і значення неофіційного тлумачення в переконаності, обґрунтованості, науковості, в авторитеті тих суб'єктів, якими воно дається. Воно може виражатися в усній або письмовій формі.

Таке тлумачення дається недержавними органами та організаціями, різними науковими та навчальними закладами, групами спеціалістів, а також окремими громадянами. Неофіційне тлумачення здійснюється у формі усних чи письмових порад, пояснень, рекомендацій. Такі акти не мають обов'язкового характеру і не тягнуть за собою юридичних наслідків. їх моральна сила та вплив базується на професійному авторитеті громадян, установ, організацій, що роз'яснюють зміст тих чи інших норм права.

Неофіційне тлумачення поділяється на доктринальне, компетентне й буденне:

1. Доктринальне (наукове) тлумачення — це наукове роз'яснення правових актів, змісту і цілей правових норм, яке здійснюється в ході наукового аналізу права в монографіях учених, науково-практичних коментарях, на лекціях, конференціях. Його значення визначається переконливістю й авторитетом тих суб'єктів, які здійснюють це тлумачення. Базується воно на знаннях закономірностей впливу права на суспільні відносини, створення законодавства, на узагальненні практики застосування правових норм. Таке тлумачення здійснює значний вплив на правове життя суспільства.

Доктринальне тлумачення може бути систематизоване і несистематизоване.

Систематизоване тлумачення — це більш високий ступінь наукової розробки питань права.

Несистематизоване тлумачення виражається у наукових гіпотезах, ідеях, що потребують перевірки, додаткової аргументації, приведення до системи, зокрема шляхом організації дискусій, конференцій та ін.

2. Компетентне (професійне) тлумачення норм права - здійснюється особами, які мають спеціальні знання у сфері права. Воно поділяється на наукове, професійне та службове.

- наукове тлумачення норм права передбачає науково обґрунтоване тлумачення норм права вченими і науково-дослідними закладами, що було зроблено у статтях, монографіях, наукових коментарях, усних чи письмових обговореннях проектів нормативних актів. Наукове тлумачення норм права хоч і не має обов'язкової сили, але суттєво впливає на правотворчу та правозастосовну діяльність;

- професійне тлумачення норм права здійснюється юристами-практиками під час здійснення практичної діяльності (в тому числі і правоохоронної). Прикладом як наукового так і професійного тлумачення норм права може бути науково-практичний коментар до Кримінального-виконавчого кодексу України. Це пояснюється тим, що в його підготовці брали участь як науковці (фахівці з кримінально-виконавчого права), так і особи, які мають практичний досвід роботи в установах виконання покарань;

- службове тлумачення норм права здійснюється представниками інших професій, досвідченими в питаннях права (начальники навчальних центрів, відділів та інші).

3 . Буденне тлумачення норм права— це тлумачення норм права, яке може здійснювати будь-який суб'єкт права, який не має спеціальних знань у сфері права. Його точність залежить від рівня правової культури суб'єкта, життєвого досвіду, фактів повсякденного життя. Наприклад, з'ясування для себе та роз'яснення своїм подругам основних положень указу Президента домогосподаркою. Від характеру такого «життєвого» тлумачення в більшості залежить стан законності, оскільки він є базою юридичної діяльності громадян, їх правомірної поведінки. Особливо це чітко проявляється під час проведення всенародних обговорень проектів тих чи інших нормативно-правових актів, референдумів. Таке тлумачення має велике значення для дотримання громадянами заборон, виконання юридичних обов'язків, а також при здійсненні ними суб'єктивних прав.

Закладений у нормі права зміст не завжди співпадає з її текстуальним вираженням у статтях нормативно-правових актів. Це зумовлює необхідність класифікації тлумачення норм права ще й обсягом. Поділ тлумачення норм права за цим критерієм може стосуватися як з'ясування змісту правових норм для себе, так і роз'яснення їх для інших.

 

⇐ Предыдущая36373839404142434445Следующая ⇒

Поделиться: