ДИРЕКТИВА 2008/56/ЄС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ

ДИРЕКТИВА 2008/56/ЄС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ

Від 17 червня 2008 року

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

Об’єкт

1. Ця Директива встановлює рамки, в межах яких держави-члени повинні ухвалити заходи, необхідні для досягнення або підтримки гарного екологічного стану морського середовища не пізніше 2020 року.

2. З цією метою мають бути розроблені та застосовані морські стратегії задля того, щоб:

а) захистити та зберегти морське середовище, уникнути його знищення або по можливості відновити морські екосистеми у зонах, у яких вони виявляться зашкодженими;

b) попередити та зменшити зливи до морського середовища з огляду на поступове припинення забруднення відповідно до частини 8 статті 3, з метою слідкування за тим, щоб не виникли тяжкі ризики або вплив на морську біологічну різноманітність, морські екосистеми, людське здоров’я або законне використання моря.

3. Морські стратегії повинні застосовувати екосистемний підхід стосовно управління різними видами людської діяльності і забезпечувати, щоб спільний тиск від таких видів діяльності утримувався на рівнях, сумісних із досягненням гарного екологічного стану, і щоб небезпеці не піддавалася здатність морських екосистем відповідати на антропогенні зміни, дозволяючи в той же час стале використання морських товарів і послуг існуючими та майбутніми поколіннями.

4. Ця Директива сприяє узгодженості між різними політиками, угодами та законодавчими заходами, які передбачають вплив на морське середовище, та намагається гарантувати інтеграцію до них екологічних проблемних питань.

Стаття 2

Сфера дії

1. Ця Директива застосовується до усіх морських вод відповідно до визначення частини 1 статті 3 та бере до уваги транскордонний вплив на якість морського середовища, спричинений третіми країнами, розташованими у тому самому морському регіоні або підрегіоні.

2. Ця Директива не застосовується до діяльності, єдиною метою якої є захист або національна безпека. Проте, держави-члени докладають зусиль для того, щоб гарантувати, що вказана діяльність буде здійснюватися у обґрунтований та практично здійсненний спосіб, сумісний із цілями цієї Директиви.

Стаття 3

Визначення

Для цілей цієї Директиви поняття вживаються у такому значенні:

1. «морські води»:

а) води, морське дно та підґрунтя, розташовані поза базовою лінією, яка слугує для вимірювання величини територіальних вод, та які поширюються до зовнішньої межі тієї зони, у якій держава-член має та/або здійснює свої юрисдикційні права відповідно до Unclos, за виключенням вод, прилеглих до країн і територій, зазначених у Додатку ІІ Договору, а також Французьких заморських департаментів і регіонів, та

b) прибережні води відповідно до визначення Директиви 2000/60/ЄС, їх морське дно та підґрунтя – у тій мірі, в якій різі екологічні аспекти морського середовища ще не були прямо охоплені вказаною Директивою, ні іншим законодавством Співтовариства;

2. «морський регіон»: регіон моря, призначений в силу статті 4. Морські регіони та їх підрегіони визначаються для того, щоб полегшити застосування цієї Директиви та призначаються із врахуванням їхніх гідрологічних, океанографічних та біогеографічних характеристик;

3. «морська стратегія»: стратегія, яка повинна розроблятися та застосовуватися стосовно кожного морського регіону або під регіону відповідно до положень статті 5;

4. «екологічний стан»: загальний екологічний стан у морських водах, беручи до уваги структуру, функцію та процеси екосистем, які складають морське середовище, а також природні фізіографічні, географічні, біологічні, геологічні і кліматичні фактори разом з фізичними, акустичними і хімічними умовами, що випливають, зокрема, із людської діяльності, здійснюваної всередині або поза межами відповідної зони;

5. «гарний екологічний стан»: екологічний стан морських вод, які забезпечують екологічно різноманітні і динамічні океани і моря, що є чистими, здоровими і продуктивними у значенні властивих їм умов, і за якого використання морського середовища перебуває на сталому рівні, захищаючи таким чином їх потенціал до використання та здійснення діяльності існуючими та майбутніми поколіннями, а саме:

а) щоб структура, функції та процеси екосистем, що складають морське середовище, а також фізіографічні, географічні, геологічні і кліматичні фактори дозволяли повне функціонування цих екосистем та підтримували їх здатність до відновлення у зв’язку з екологічними змінами, включаючи ті, що спричинені людьми. Морські види та середовища існування є захищеними, шкода, завдана біологічній різноманітності людиною, є попередженою, і різні біологічні компоненти функціонують збалансовано;

b) щоб гідроморфологічні, фізичні і хімічні властивості екосистем, включаючи ті, що є результатом людської діяльності у відповідній зоні, підтримували екосистеми відповідно до зазначених вище положень. Антропогенні введення у морське середовище речовин та енергії, включаючи шуми, не спричиняли забруднюючого впливу.

Гарний екологічний стан визначається на рівні морському регіону або підрегіону, зазначеного у статті 4, беручи за основу дескриптори якості, зазначені у Додатку І. Відповідно до екосистемного підходу застосовується адаптаційне управління з метою досягнення гарного екологічного стану;

6. «критерії»: відмінні технічні характеристики, які тісно пов’язані з дескрипторами якості.

7. «екологічне завдання»: якісне або кількісне вираження бажаного стану різних компонентів морських вод відповідно до кожного морського регіону або підрегіону, а також тих видів тиску та впливу, що здійснюються на вказані води. Екологічні завдання встановлюються відповідно до положень статті 10;

8. «забруднення»: пряме або непряме введення у морське середовище внаслідок людської діяльності речовин або енергії, включаючи підводні джерела шумів людського походження, що спричиняють або можуть спричинити шкідливий вплив, такий як завдання шкоди морським живим ресурсам та екосистемам, включаючи втрату біологічної різноманітності, ризики для людського здоров’я, перешкоди для здійснення морської діяльності, особливо, риболовству, туризму, проведенню дозвілля та іншим законним використанням моря, погіршення якості морських вод, що обмежує їх використання та зменшення їх розважального значення, або загалом погіршення сталого використання морських товарів та послуг;

9. «регіональне співробітництво»: співробітництво та координація діяльності між державами-членами та, якщо можливо, третіми країнами, що відносяться до того самого морського регіону або під регіону, з метою розробки і застосування морських стратегій;

10. «морська регіональна конвенція»: будь-яка з міжнародних конвенцій або угод разом із органами її управління, встановленими з метою захисту морського середовища у морських регіонах, зазначених у статті 4, така як Конвенція про захист морського середовища в районі Балтійського моря Конвенція, Конвенція про захист морського середовища північно-східної Атлантики, Конвенція про захист морського середовища та прибережного регіону Середземномор’я.

 

Стаття 4

Морські стратегії

1. Кожна держава-член розробляє для кожного охопленого морського регіону або підрегіону морську стратегію, що застосовується до її морських вод відповідно до плану діяльності, встановленого у пунктах а) і b) частини 2.

2. Держави-члени, що складають певний морський регіон або підрегіон, повинні здійснювати співробітництво для гарантування того, щоб у кожного морському регіоні або підрегіоні ті заходи, що необхідні для досягнення цілей цієї Директиви, зокрема різноманітні елементи морських стратегій, зазначених у пунктах а) і b), були узгодженими та координувалися по всьому морському регіоні або підрегіоні відповідно до вказаного нижче плану діяльності, щодо якого охоплені держави-члени мають докласти зусиль з метою ухвалення спільного підходу:

а) розробка:

і) початкова оцінка, яку необхідно здійснити не пізніше 15 липня 2012 року та у відповідності до положень статті 8 щодо наявного екологічного стану охоплених вод та щодо екологічного впливу на ці води внаслідок людської діяльності,

іі) визначення гарного екологічного стану цих вод, що встановлюється не пізніше 15 липня 2012 року і у відповідності до положень частини 1 статті 9,

ііі) встановлення низки екологічних завдань та асоційованих показників не пізніше 15 липня 2012 року та відповідно до положень частини 1 статті 10,

iv) розробка та застосування програми нагляду для постійної оцінки та періодичного оновлення завдань – не пізніше 15 липня 2014 року, якщо інше не встановлено діючим законодавством Співтовариства, та відповідно до положень частини 1 статті 11;

b) програми заходів:

і) розробка програми заходів, призначеної для досягнення або підтримки гарного екологічного стану не пізніше 2015 року та відповідно до частин 1, 3 і 3 статті 13.

іі) запровадження програми, передбаченої пунктом і), не пізніше 2016 року та відповідно до положень частини 10 статті 13.

3. Держави-члени, які мають кордони у одному й тому ж морському регіоні або підрегіоні, що регулюється цією Директивою, в якому стан моря виявиться критичним такою мірою, що вимагатиме ухвалення термінових заходів, повинні розробити план діяльності відповідно до частини 1, який би передбачав прискорення виконання програм заходів, а також можливих більш суворих заходів захисту, якщо це не перешкоджає досягненню або підтриманню гарного екологічного стану в іншому морському регіоні або підрегіоні. В таких випадках:

а) відповідні держави-члени повинні повідомити Комісію про свій переглянутий графік і мають діяти відповідно до нього;

b) Комісії має бути запропоновано розглянути можливість надання підтримки державам-членам у посиленні їхніх зусиль щодо покращення морського середовища, надавши відповідному регіону значення показового проекту.

Стаття 6

Регіональне співробітництво

1. З метою досягнення співробітництва та координації, зазначених у частині 2 статті 5, якщо виявиться здійсненним та необхідним, держави-члени повинні використовувати існуючи регіональні інституційні структури співробітництва, включаючи ті, що були засновані в силу регіональних морських конвенцій, що стосуються відповідного морського регіону або підрегіону.

2. Для цілей створення і застосування морських стратегій держави-члени у кожному морському регіоні або підрегіоні повинні зробити все можливе, використовуючи відповідні міжнародні форуми, включаючи механізми та структури морських регіональних конвенцій, для того, щоб скоординувати свою діяльність із третіми країнами, під суверенітетом або юрисдикцією яких знаходяться води того самого регіону або підрегіону.

В цьому контексті держави-члени по мірі можливого повинні опиратися на існуючі відповідні програми та діяльність, розроблені     в рамках структур, похідних з міжнародних угод, таких як регіональні морські конвенції.

Координація та співробітництво мають поширюватися, якщо належить, на усіх держав-членів, що знаходяться у районі, який відноситься до морського регіону або під регіону, включаючи держави, що не мають виходу до моря, задля того, щоб держави-члени вказаного морського регіону або підрегіону могли виконати свої зобов’язання, покладені на них в силу цієї Директиви, звертаючись для цього до існуючих структур із співробітництва, передбачених цією Директивою або Директивою 2000/60/ЄС.

Стаття 7

Уповноважені органи влади

1. Не пізніше 15 липня 2010 року держави-члени повинні призначити у кожному охопленому морському регіоні або підрегіоні уповноважений орган або уповноважені органи влади, відповідальні за застосування цієї Директиви в тому, що стосується її морських вод.

Не пізніше 15 січня 2011 року держави-члени повідомляють Комісії перелік призначених уповноважених органів влади, а також інформацію, зазначену у Додатку ІІ.

В той же час держави-члени передають Комісії перелік свої національних уповноважених органів влади від тих міжнародних організацій, в яких вони є стороною, та які мають відношення до імплементації цієї Директиви.

Держави-члени, що знаходяться всередині району кожного морського регіону або підрегіону, призначають також одного або декількох уповноважених органів влади для здійснення співробітництва та координації, зазначених у    статті 6. 

2. Держави-члени повідомляють Комісії про усі зміни інформації, повідомленої в силу частини 1, протягом шести наступних місяців після дати набуття сили такою зміною.

ГЛАВА ІІ

Оцінка

1. Для кожного морського регіону або підрегіону держави-члени здійснюють початкову оцінку своїх морських вод, яка має враховувати за наявності існуючі дані та повинна включати такі пункти:

а) аналіз суттєвих особливостей і характеристик та наявного екологічного стану цих вод, базуючись вказівному переліку елементів, встановлених у таблиці 1 Додатку ІІІ, та охоплюючи фізичні та хімічні показники, типи середовищ існування, біологічні показники та гідроморфологічний стан;

b) аналіз основних видів впливу та тиску, включаючи людську діяльність, що впливають на екологічний стан цих вод, який:

і) базується на вказівному переліку елементів, встановлених у таблиці 2 Додатку ІІІ, а також охоплювати якісні та кількісні елементи різних видів тиску, а також помітні тенденції;

іі) охоплює головні накопичувальні і синергетичні види впливу; та

ііі) бере до уваги відповідні оцінки, розроблені в силу існуючого законодавства Співтовариства;

с) економічно та соціальний аналіз використання цих вод та вартість, що виражає пошкодження морського середовища.

2. Зазначені у частині 1 аналізи, повинні враховувати фактори, пов’язані із прибережними водами, транзитними водами та територіальними водами, включеними до відповідних положень діючого законодавства Співтовариства, зокрема, Директиви 2000/60/ЄС. Так само з метою надання загальної оцінки щодо стану морського середовища вони повинні брати до уваги або використовувати в якості основи інші відповідні оцінки, наприклад, такі, що були спільно здійснені в контексті регіональних морських конвенцій.

3. При підготовці оцінки, передбаченої частиною 1, держави-члени шляхом координації, встановленої в силу статей 5 і 6, докладають зусиль для того, щоб забезпечити, що:

а) методи оцінки є однаковими у всьому морському регіоні або підрегіоні; та

b) до уваги беруться транскордонні впливи та особливі транскордонні характеристики.

 

Стаття 9

Програми нагляду

1. На основі початкової оцінки, здійсненої відповідно до частини 1 статті 8, держави-члени розробляють і застосовують координовані програми нагляду для постійної оцінки екологічного стану своїх морських вод, базуючись на вказівних переліках елементів, зазначених у Додатках ІІІ і V та по відношенню до екологічних завдань, визначених відповідно до статті 10.

Програми нагляду повинні бути сумісними в рамках морських регіонів та підрегіонів і повинні базуватися на положеннях щодо оцінки і нагляду, встановлених відповідним законодавством Співтовариства – включаючи Директиви про середовища існування та про птахів – або в силу міжнародних договорів, та повинні бути сумісними також і з ними.

2. Держави-члени, які складають певний морський регіон або підрегіон, розробляють програми нагляду відповідно до частини 1 та задля узгодженості і координації докладають зусиль, необхідних для того, щоб:

а) методи нагляду були однаковими у всьому морському регіоні або підрегіоні з метою полегшення порівняння результатів;

b) були враховані суттєві транскордонні впливи та особливості;

3. Держави-члени повідомляють програми нагляду Комісії протягом трьох місяців після їх встановлення.

4. Гармонізовані характеристики і методи нагляду та оцінки, які враховують існуючі зобов’язання і гарантують порівнянність результатів завдань з нагляду та оцінки, і які призначені для зміни і доповнення несуттєвих положень цієї Директиви, ухвалюються відповідно до регламентованої підконтрольної процедури, зазначеної у частині 3 статті 25.

Стаття 12

Програми заходів

1. У кожному охопленому морському регіоні або підрегіоні держави-члени визначають заходи, необхідні для досягнення або підтримання гарного екологічного стану у своїх морських водах відповідно до визначень частини 1 статті 9.

Такі заходи розробляються на основі початкової оцінки, здійсненої згідно із частиною 1 статті 8 відповідно до екологічних завдань, визначених згідно з частиною 1 статті 10 та із врахуванням тих типів заходів, що зазначені у Додатку VІ.

2. Держави-члени вносять заходи, розроблені в силу частини 1, до програми заходів, беручи до уваги ті необхідні заходи, що вимагаються в силу законодавства Співтовариства, зокрема, Директивою 2000/60/ЄС, Директивою Ради 91/271/ЄЕС від 21 травня 1991 року про обробку міських стічних вод ([21]) і Директивою Європейського Парламенту і Ради 2006/7/ЄС від 15 лютого 2006 року про управління якістю вод, призначених для купання ([22]), а також майбутнім законодавства Співтовариства про стандарти екологічної якості у сфері водної політики, або в силу міжнародних угод.

3. При встановлені програми заходів, вказаної у частині 2, держави-члени повинні належним чином враховувати стали розвиток, і зокрема, соціальний і економічний вплив зазначених заходів. Щоб допомогти зазначеним у частині 7 компетентному органу або компетентним органам влади виконувати свої завдання в інтегрованій формі, держави-члени можуть визначити або встановити адміністративні рамки задля отримання вигоди від такої взаємодії.

Держави-члени слідкують за тим, щоб заходи були рентабельними та здійсненними з технічної точки зору, і перед тим, як вводити нові заходи, вони мають здійснити оцінку впливу, включаючи аналіз витрат та вигод.

4. Програми заходів, встановлені відповідно до цієї статті, повинні включати заходи територіального захисту, що сприяли б встановленню узгоджених і показових мереж захищених морських вод, які б відповідним чином охоплювали різноманітність екосистем, що їх складають, таких як спеціальні зони збереження відповідно до Директиви про середовища існування та зони спеціального захисту відповідно до Директиви про птахів, а також захищені морські зони, про які було погоджено Співтовариством або заінтересованими державами-членами в рамках міжнародних або регіональних угод, сторонами у яких вони виступають.

5. Якщо держави-члени вважатимуть, що управління людському діяльністю на рівні Співтовариства або на міжнародному рівні вірогідно матиме суттєвий вплив на морське середовище, особливо на зони, зазначені у частині 4, вони повинні індивідуально або колективно звернутися до уповноваженого органу влади або заінтересованої міжнародної організації з огляду на вивчення та можливе ухвалення заходів, які можуть бути необхідними для досягнення цілей цієї Директиви, щоб дозволити підтримання, або якщо належить, відновлення цілісності, структури та функціонування екосистем.

6. Не пізніше 2013 року держави-члени повинні опублікувати для кожного морського регіону або підрегіону відповідну інформацію щодо зон, зазначених у частині 4 і 5.

7. Держави-члени у своїх програмах заходів зазначають, яким чином будуть виконуватися ці заходи та як вони будуть сприяти досягненню екологічних завдань, визначених відповідно до частини 1 статті 10.

8. Держави-члени повинні враховувати наслідки від застосування своїх програм заходів для тих вод, що розташовані за межами їхніх морських вод, з метою мінімізувати ризики нанесення шкоди та, по мірі можливого, здійснити позитивний вплив на вказані води.

9. Держави-члени повідомляють Комісії та будь-якій інші зацікавленій державі-члену свої програми заходів протягом трьох місяців з моменту їх встановлення.

10. Без шкоди положення статті 16 держави-члени слідкують за тим, щоб їх програми почали діяти протягом року з моменту їх встановлення.

Стаття 14

Винятки

1. Держава-член може визначити для своїх морських вод випадки, за яких на основі із будь-яких підстав, перелічених у пунктах з а) до d), екологічні завдання або гарний екологічний стан не можуть бути досягнути у всіх аспектах з допомогою ухвалених нею заходів, або не можуть бути досягнуті протягом передбаченого строку через підстави, зазначені у пункті е):

а) діяльність або бездіяльність, за які відповідна держава-член не несе відповідальність;

b) природні причини;

с) форс-мажор;

d) зміни або перетворення фізичних характеристик морських вод внаслідок заходів, ухвалених з мотивів загального інтересу, які перевищують шкідливий вплив на довкілля, включаючи транскордонний вплив;

е) природні умови, що не дозволяють покращити в належний час ситуацію у відповідних морських водах.

Відповідна держава-член повинна чітко визначити такі випадки у своїй програмі заходів та повинна надати Комісії обґрунтування своєї думки. При визначенні цих випадків держави-члени повинні враховувати наслідки, які з цього випливають для держав-членів відповідного морського регіону або підрегіону.

Проте, відповідна держава-член повинна ухвалити необхідні заходи ad hoc з метою подальшого забезпечення екологічних завдань, уникнення нової шкоди стану морських вод, уражених на підставах, визначених у пунктах b), c) або d), та пом’якшення шкідливого впливу на рівні відповідного морського регіону або підрегіону або у морських водах інших держав-членів.

2. У ситуації, зазначеній у пункті d) частини 1, держави-члени слідкують за тим, щоб зміни або перетворення остаточно не виключали або не ставили під загрозу досягнення гарного екологічного стану на рівні відповідного морського регіону або підрегіону чи у морських водах інших держав-членів.

3. Заходи ad hoc, зазначені у третьому пункті частини 1, по мірі можливості, повинні включатися до програм заходів.

4. Держави-члени розробляють та застосовують усі пункти морських стратегій, зазначені у частині 2 статті 5, проте від них не вимагається прийняття спеціальних заходів – крім того, що стосується початкової оцінки, описаної у статті 8, - якщо не існує суттєвих ризиків для морського середовища або якщо кошти є непропорційними порівняно із ризиками для морського середовища, та за умови, що не відбудеться подальше пошкодження.

Якщо через одну з цих підстав держава-член не приймає жодного заходу, вона повинна надати Комісії необхідне обґрунтування свого рішення, уникаючи в той же час піддавання остаточній загрозі досягнення гарного екологічного стану.

 

Стаття 15

Оновлення

1. Держави-члени слідкують за своєчасною підтримкою відповідних стратегій для кожного охопленого ними морського регіону або підрегіону.

2. Для цілей частини 1 держави-члени координовано, як зазначено у статті 5, переглядають вказані нижче пункти своїх морських стратегій кожні шість років, починаючи з дати їх початкового встановлення:

а) початкова оцінка і визначення гарного екологічного стану, передбачені у частині 1 статті 8 та у частині 1 статті 9 відповідно;

b) екологічні завдання, визначені відповідно до частини 1 статті 10;

с) програми нагляду, розроблені відповідно до частини 1 статті 11;

d) програми заходів, розроблені відповідно до частини 2 статті 13.

3. Детальні дані щодо можливих оновлень, здійснених після перегляду, передбаченого частиною 2, повідомляються Комісії, регіональним морським конвенціям та усім охопленим державам-членам протягом трьох місяців, починаючи з моменту їх опублікування відповідно до положень частини 2 статті 19.

4. Статті 12 і 16 застосовуються mutatis mutandis до цієї статті.

Стаття 18

Проміжні звіти

Протягом трьох років, починаючи з моменту опублікування кожної програми заходів або її оновленої версії відповідно до положень частини 2 статті 19, держави-члени повинні надати Комісії стислий проміжний звіт, в якому описуються здобутки у імплементації програми.

Стаття 19

Звіти Комісії

1. Комісія публікує перший звіт про оцінку імплементації цієї Директиви протягом двох раків, починаючи з моменту отримання усіх програм заходів, але в будь-якому випадку не пізніше 2019 року.

Після цього Комісія публікує свої звіти кожні шість років. Ці звіти вона надає Європейському Парламенту і Раді.

2. Комісія не пізніше 15 липня 2012 року публікує звіт, в якому оцінює сприяння цієї Директиви виконанню існуючих зобов’язань та ініціатив з боку держав-членів чи Співтовариства на міжнародному рівні або на рівні Співтовариства у сфері захисту екологічного середовища морських вод.

Вказаний звіт подається Європейському Парламенту і Раді.

3. Звіти, передбачені у частині 1, повинні включати такі пункти:

а) аналіз досягнень у застосуванні цієї Директиви;

b) аналіз стану морського середовища Співтовариства, здійснений за координації з Європейською Агенцією з навколишнього природного середовища та з організаціями і регіональними конвенціями стосовно морського середовища та риболовства;

с) аналіз морських стратегій разом із пропозиціями щодо їх вдосконалення;

d) підсумок інформації, отриманої від держав-членів відповідно до статей 12 і 16, а також оцінок, здійснених Комісією згідно з положеннями статті 16 стосовно інформації, повідомленої державами-членами відповідно до статті 15;

е) підсумок відповіді на кожний звіт, поданий Комісії державами-членами відповідно до статті 18;

f) підсумок відповідей на зауваження, сформовані Європейським Парламентом та Радою щодо попередніх морських стратегій;

g) підсумок щодо сприяння, здійсненого іншими відповідними політиками Співтовариства для досягнення цілей цієї Директиви.

Стаття 21

Перегляд цієї Директиви

Комісія повинна здійснити перегляд цієї Директиви не пізніше 15 липня 2023 року та запропонувати, якщо необхідно, внесення до неї необхідних змін.

ГЛАВА V

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 24

Технічні адаптування

1. Додатки ІІІ, IV і V можуть змінюватися у світлі наукового і технічного прогресу відповідно до регламентованої підконтрольної процедури, зазначеної у частині 3 статті 25, беручи до уваги строки, встановлені у частині 2 статті 17 для перегляду і оновлення морських стратегій.

2. Відповідно до регламентованої процедури, зазначеної у частині 2 статті 25:

а) можуть ухвалюватися методологічні стандарти для застосування Додатків І, ІІІ, IV і V;

b) можуть ухвалюватися технічні формати для передачі і обробки даних, включаючи статистичні та картографічні дані.

Стаття 25

Комітет

1. Комісії допомагає Комітет.

2. Якщо робиться посилання на цю частину, повинні застосовуватися статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС із дотримання положень його статті 8.

Строк, зазначений у частині 6 статті 5 Рішення 1999/468/ЄС, складає три місяці.

3. У випадку посилання на цю частину мають застосовуватися частини з 1 по 4 статті 5а та стаття 7 Рішення 1999/468/ЄС із дотримання положень його статті 8.

Стаття 26

Транспонування

1. Держави-члени не пізніше 15 липня 2010 року вводять у дію закони, підзаконні акти та адміністративні положення, необхідні для виконання положень, встановлених у цій Директиві. Тексти вказаних положень вони негайно повідомляють Комісії.

Якщо вказані положення ухвалюються державами-членами, то вони повинні містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням під час їх офіційної публікації. Методи розробки таких посилань встановлюються державами-членами.

 

 

 

 

2. Держави-члени повідомляють Комісії тексти основних положень внутрішнього права, які вони ухвалюють у сфері, що регулюється цією Директивою.

3. Держави-члени, які не мають морських вод, вводять у дію тільки ті положення, що необхідні для гарантування виконання статті 6 та статті 7.

Якщо вказані положення вже діють у національному законодавстві, відповідні держави-члени повинні повідомити їх тексти Комісії.

Стаття 27

Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 28

Адресати

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Страсбурзі, 17 червня 2008 року.

За Європейський Парламент Голова H.-G. PÖ TTERING

За Раду Голова J. LENARČ IČ

 

ДОДАТОК І

Уповноважені органи влади

(зазначені у частині 1 статті 7)

1. Назва і адреса уповноваженого органу або уповноважених органів влади: офіційна назва та адреса зазначеного уповноваженого органу або уповноважених органів влади.

2. Юридичний статус уповноваженого органу або уповноважених органів влади: стислий опис юридичного статусу уповноваженого органу або уповноважених органів влади.

3. Повноваження: стислий опис юридичних і адміністративних повноважень уповноваженого органу або уповноважених органів влади та їх функцій стосовно відповідних морських вод.

4. Членство: якщо уповноважений орган або уповноважені органи влади діють в якості координаційного органу інших уповноважених органів влади, необхідно розробити перелік вказаних органів, а також короткий опис інституційних відносин, встановлених для гарантування цієї координації.

5. Регіональна або підрегіональна координація: надати підсумковий опис механізмів, встановлених для гарантування координації між державами-членами, морські води яких належать до одного й того ж морського регіону або підрегіону.

 

 

 

ДОДАТОК ІІІ

Характеристики

Фізичні і хімічні характеристики	- Топографія та виміри глибини морського дна, - річний та сезонний температурний режим і льодяний покрив, швидкість течій, підйом глибинних вод, змішані характеристики, піддавання хвилям, мутність, час перебування, - просторове та часове поширення солоності, - просторове та часове поширення поживних речовин (DIN, TN, DIP, TP, TOC) та кисню, - характеристики рН, рСО2 або еквівалентна інформація, що використовується для вимірювання морської кислотності.
Типи середовищ існування	- Тип(и) середовищ існування, які домінують на морському дні та у водяній товщі із описом їх фізичних і хімічних характеристик, таких як глибина, режим водних температур, течії та інші рухи води, солоність, структура та склад нижнього шару морського дна, - визначення та розміщення на карті спеціальних типів середовищ існування, особливо тих, які визнаються законодавством Співтовариства (Директиви «про середовища існування» і «про диких птахів») або міжнародними конвенціями та вважаються такими, що становлять особливий інтерес для науки або біологічної різноманітності, - середовища існування у зонах, які заслуговують особливого ставлення з огляду на їх характеристики, розміщення або стратегічну важливість. Мова може йти про зони, що піддаються надзвичайному чи особливому тиску або зони, які заслуговують особливого режиму захисту,
Біологічні характеристики	- Опис біологічних спільнот, пов’язаних із домінуючими середовищами існування на морському дні та у водній товщі. Сюди включається інформація про спільноти фітопланктонів та зоопланктонів, в тому числі їхні види та сезонні і географічні різновиди, - інформація щодо покритонасінних, макроводорослі та фауни безхребетних, включаючи поєднані види, біомасу та їх річні/сезонні різновиди, - інформація щодо структури рибних поселень, включаючи чисельність, розповсюдження та вікову/розмірну структуру поселень, - опис динаміки поселень, площі природного і реального розповсюдження та стану морських ссавців та плазунів, присутніх у морському регіоні або підрегіоні, - опис динаміки поселень, площі природного і реального розповсюдження та стану морських птахів, присутніх у морському регіоні або підрегіоні, - опис динаміки поселень, площі природного і реального розповсюдження та стану інших видів, присутніх у морському регіоні або підрегіоні, які підпадають під законодавство Співтовариства або міжнародні угоди. - опис тимчасової присутності, кількості та просторового розповсюдження не місцевих, екзотичних видів, або можливо, генетично відмінних форм вроджених видів, що присутні у морському регіоні або підрегіоні.
Інші характеристики	- Опис ситуації стосовно хімічних речовин, включаючи хімічні речовини, що викликають занепокоєння, забруднення осаду, критичні зони, проблеми санітарного характеру та забруднення флори і фауни (особливо флори і фауни, що споживається людьми), - опис будь-яких інших типових або особливих характеристик морського регіону або підрегіону.

Таблиця 2

Види тиску та впливу

Фізичні втрати	- Задушливий запах (спричинений зробленими людьми структурами або розміщенням відходів під морським дном), - затвердіння (постійними будівлями тощо).
Фізична шкода	- Зміни у відкладенні мулу (наприклад, в результаті виливів, зростаючих стоків, драгування/розміщення відходів під морським дном), - абразивне стирання (наприклад, вплив на морське дно від комерційного риболовства, судноплавства, кидання якоря), - вибірковий видобуток (наприклад, вивчення та експлуатація живих та неживих ресурсів морського дна та підґрунтя).
Інші фізичні порушення	- Підводний шум (наприклад, навігація, підводне акустичне обладнання), - морське сміття.
Втручання у гідрологічні процеси	- Суттєві зміни термічного режиму (наприклад, внаслідок виливів електричних станцій), - суттєві зміни режиму солоності (наприклад, внаслідок будівництва, що заважає руху води, або через водозбір).
Забруднення небезпечними речовинами	- Введення синтетичних сполук (наприклад, першочергових для боротьби речовин відповідно до Директиви 2000/60/ЄС, що стосуються морського середовища, таких як пестициди, засоби, що запобігають біологічному обростанню, фармацевтичні засоби, що з’являються, наприклад, в результаті втрат у джерелах поширення, забруднення від суден, атмосферних осадів та біологічно активних речовин), - введення не синтетичних речовин і сполук (наприклад, важких металів, вуглеводнів, що є результатом, наприклад, від забруднення з суден та дослідження і експлуатації нафти, газу та мінералів, атмосферних осадів, надходження з річок), - введення радіонуклідів.
Систематичні та/або навмисні виливи речовин	- Введення інших речовин – твердих, рідких або газоподібних – в результаті їх систематичного та/або навмисного виливу до морського середовища, дозволеного в силу іншого законодавства Співтовариства та/або міжнародних конвенцій.
Накопичення поживних речовин та органічних матеріалів	- Введення добрив та інших речовин, багатих азотом і фосфором (наприклад від джерел поширення та окремих джерел, включаючи сільське господарство, аквакультуру, атмосферні осади), - введення органічних матеріалів (наприклад, через каналізаційні труби, аквакультуру, надходження з річок).
Біологічні порушення	- Введення патогенних мікробіологічних організмів, - введення немісцевих видів та транслокація, - вибіркове вилучення видів, включаючи побічний нецільовий вилов (наприклад, в результаті комерційного або розважального риболовства).

 

ДОДАТОК IV

Програми нагляду

(зазначені у частині 1 статті 11 та у статті 24)

(1) Необхідність надати інформацію, яка дозволить оцінити екологічний стан та зробити оцінку відстані, яку залишається подолати, а також отримані здобутки для досягнення гарного екологічного стану відповідно до Додатку ІІІ та до методологічних критеріїв і стандартів, що мають бути визначені відповідно до частини 3 статті 9.

(2) Необхідність формування інформації, яка дозволить визначати відповідні показники для екологічних цілей, встановлених у статті 10.

(3) Необхідність формування інформації, яка дозволить оцінити вплив заходів, зазначених у статті 13.

(4) Необхідність передбачити діяльність для визначення причини змін та можливі коригувальні заходи, які мають бути ухвалені для відновлення гарного екологічного стану, якщо будуть помічені розходження із бажаним станом.

(5) Необхідність надати інформацію про хімічні речовини, присутні у тих видах, що призначені для споживання людьми, що походять із зон комерційного риболовства.

(6) Необхідність передбачити діяльність для підтвердження того, що коригувальні заходи досягають бажаних змін та не мають небажаних похідних наслідків.

(7) Необхідність згрупувати інформацію на основі морських регіонів або підрегіонів відповідно до положень статті 4.

(8) Необхідність гарантувати сумісність підходів та методів оцінки в рамках кожного морського регіону та/або підрегіону чи поміж ними.

(9) Необхідність сформувати технічні характеристики та стандартизовані методи для нагляду на рівні Співтовариства за сумісністю даних.

(10) Необхідність гарантувати, по мірі можливого, сумісність із існуючими програмами, розробленими на регіональному та міжнародному рівнях, для сприяння узгодженості між програмами і уникнення дублювань, використовуючи настанови з нагляду, які найбільшою мірою відповідають певному морському регіону або підрегіону.

(11) Необхідність включити до початкової оцінки, передбаченої у статті 8, оцінку основних змін, що торкаються екологічних умов, і якщо належить, оцінку нових та невідкладних проблем.

(12) Необхідність охопити у початковій оцінці, передбаченій статтею 8, належні пункти, зазначені у Додатку ІІІ, беручи до уваги їх природну різноманітність, а також оцінити успіхи у досягненні екологічних цілей, визначених відповідно до частини 1 статті 10, використовуючи, якщо належить, встановлені показники та їхні граничні або цільові еталонні пункти.

 

 

ДОДАТОК VI

Програми заходів

(зазначені у частині 1 статті 13 і у статті 24)

(1) Контроль за введеннями: заходи управління, які впливають на інтенсивність дозволеної людської діяльності.

(2) Контроль за виведеннями: заходи управління, які впливають на дозволений рівень занепокоєння певним елементом екосистеми.

(3) Контроль за часовим і територіальним розповсюдженням: заходи управління, які впливають на місце і на момент, у яких дозволяється здійснення певної активності.

(4) Заходи координації управління: інструменти гарантування вказаної координації.

(5) Заходи з покращення слідкування за морським забрудненням, якщо вони можливі.

(6) Економічні стимули: заходи управління, які через свою економічну привабливість, стимулюють користувачів екосистемами реалізовувати свою діяльність так, щоб сприяти досягненню цілі гарного екологічного стану.

(7) Інструменти послаблення та виправлення: управлінські інструменти, які направляють людську діяльність до відновлення пошкоджених елементів морських екосистем.

(8) Повідомлення, участь заінтересованих осіб та підвищення обізнаності з боку громадськості.

([1]) ОВ С 185, 18.8.2006, С. 20.

([2]) ОВ С 206, 29.8.2006, С. 5.

([3]) Висновок Європейського Парламенту від 14 листопада 2006 року (ОВ С 314 Е, 21.12.2006, С. 86), Спільна позиція Ради від 23 липня 2007 року (ОВ С 242 Е, 16.10.2007, С. 11) та позиція Європейського Парламенту від 11 грудня 2007 року (ще не опублікована в Офіційному віснику). Рішення Ради від 14 травня 2008 року.

([4]) ОВ L 242, 10.9.2002, С. 1.

([5]) ОВ L 206, 22.7.1992, С. 7. Директива із останніми змінами, внесеними Директивою 2006/105/ЄС (ОВ L 363, 20.12.2006, С. 368).

([6]) ОВ L 103, 25.4.1979, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2006/105/ЄС.  

([7]) ОВ L 309, 13.12.1993, С. 1.

([8]) ОВ L 327, 22.12.2000, С. 1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2008/32/ЄС (ОВ L 81, 20.3.2008, С. 60).

([9]) ОВ L 179, 23.6.1998, С. 1.

([10]) ОВ L 73, 16.3.1994, С. 19.

([11]) ОВ L 104, 3.4.1998, С. 1.

([12]) ОВ L 118, 19.5.2000, С. 44.

([13]) ОВ L 240, 19.9.1977, С. 1.

([14]) ОВ L 322, 14.12.1999, С. 32.

([15]) ОВ L 67, 12.3.1983, С. 1.

([16]) ОВ L 322, 14.12.1999, С. 18.

([17]) ОВ L 108, 25.4.2007, С. 1.

([18]) ОВ L 358, 31.12.2002, С. 59. Регламент із змінами, внесеними Регламентом (ЄС) № 865/2007 (ОВ L 192, 24.7.2007, С. 1).

([19]) ОВ С 364, 18.12.2000, С. 1.

([20]) ОВ L 184, 17.7.1999, С. 23. Рішення із змінами, внесеними Рішенням 2006/512/ЄС (ОВ L 200, 22.7.2006, С. 11).

([21]) ОВ L 135, 30.5.1991, С. 40. Директива з останніми змінами, внесеними Регламентом (ЄС) Європейського Парламенту та Ради № 1882/2003 (ОВ L 284, 31.10.2003,  С. 1).

([22]) ОВ L 64, 4.3.2006, С. 37.

([23]) ОВ L 41, 14.2.2003, С. 26.

ДИРЕКТИВА 2008/56/ЄС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ

Від 17 червня 2008 року

12345678Следующая ⇒

Поделиться: