Нотифікації та оцінка Комісією

На основі усіх повідомлень, наданих відповідно до частини 2 статті 9, частини 2 статті 10 і частини 3 статті 11 стосовно кожного морського регіону або підрегіону, Комісія оцінює по відношенню до кожної держави-члена чи становлять повідомлені елементи відповідні рамки діяльності для виконання вимог цієї Директиви, а також може зробити запит до держави-члена про надання будь-якої наявної та необхідної додаткової інформації.

При здійсненні своєї оцінки Комісія вивчає узгодженість між рамками діяльності, встановленими у різних морських регіонах та підрегіонах і в усьому Співтоваристві.

Протягом шести місяців, починаючи з моменту отримання вказаних повідомлень, Комісія повинна поінформувати зацікавлених держав-членів про те, чи узгоджуються, на її думку, нотифіковані дані із цією Директивою та повинна запропонувати настанови щодо будь-якої зміни, яку вважатиме необхідною.

 

ГЛАВА ІІІ

МОРСЬКІ СТРАТЕГІЇ: ПРОГРАМИ ЗАХОДІВ

Стаття 13

Програми заходів

1. У кожному охопленому морському регіоні або підрегіоні держави-члени визначають заходи, необхідні для досягнення або підтримання гарного екологічного стану у своїх морських водах відповідно до визначень частини 1 статті 9.

Такі заходи розробляються на основі початкової оцінки, здійсненої згідно із частиною 1 статті 8 відповідно до екологічних завдань, визначених згідно з частиною 1 статті 10 та із врахуванням тих типів заходів, що зазначені у Додатку VІ.

2. Держави-члени вносять заходи, розроблені в силу частини 1, до програми заходів, беручи до уваги ті необхідні заходи, що вимагаються в силу законодавства Співтовариства, зокрема, Директивою 2000/60/ЄС, Директивою Ради 91/271/ЄЕС від 21 травня 1991 року про обробку міських стічних вод ([21]) і Директивою Європейського Парламенту і Ради 2006/7/ЄС від 15 лютого 2006 року про управління якістю вод, призначених для купання ([22]), а також майбутнім законодавства Співтовариства про стандарти екологічної якості у сфері водної політики, або в силу міжнародних угод.

3. При встановлені програми заходів, вказаної у частині 2, держави-члени повинні належним чином враховувати стали розвиток, і зокрема, соціальний і економічний вплив зазначених заходів. Щоб допомогти зазначеним у частині 7 компетентному органу або компетентним органам влади виконувати свої завдання в інтегрованій формі, держави-члени можуть визначити або встановити адміністративні рамки задля отримання вигоди від такої взаємодії.

Держави-члени слідкують за тим, щоб заходи були рентабельними та здійсненними з технічної точки зору, і перед тим, як вводити нові заходи, вони мають здійснити оцінку впливу, включаючи аналіз витрат та вигод.

4. Програми заходів, встановлені відповідно до цієї статті, повинні включати заходи територіального захисту, що сприяли б встановленню узгоджених і показових мереж захищених морських вод, які б відповідним чином охоплювали різноманітність екосистем, що їх складають, таких як спеціальні зони збереження відповідно до Директиви про середовища існування та зони спеціального захисту відповідно до Директиви про птахів, а також захищені морські зони, про які було погоджено Співтовариством або заінтересованими державами-членами в рамках міжнародних або регіональних угод, сторонами у яких вони виступають.

5. Якщо держави-члени вважатимуть, що управління людському діяльністю на рівні Співтовариства або на міжнародному рівні вірогідно матиме суттєвий вплив на морське середовище, особливо на зони, зазначені у частині 4, вони повинні індивідуально або колективно звернутися до уповноваженого органу влади або заінтересованої міжнародної організації з огляду на вивчення та можливе ухвалення заходів, які можуть бути необхідними для досягнення цілей цієї Директиви, щоб дозволити підтримання, або якщо належить, відновлення цілісності, структури та функціонування екосистем.

6. Не пізніше 2013 року держави-члени повинні опублікувати для кожного морського регіону або підрегіону відповідну інформацію щодо зон, зазначених у частині 4 і 5.

7. Держави-члени у своїх програмах заходів зазначають, яким чином будуть виконуватися ці заходи та як вони будуть сприяти досягненню екологічних завдань, визначених відповідно до частини 1 статті 10.

8. Держави-члени повинні враховувати наслідки від застосування своїх програм заходів для тих вод, що розташовані за межами їхніх морських вод, з метою мінімізувати ризики нанесення шкоди та, по мірі можливого, здійснити позитивний вплив на вказані води.

9. Держави-члени повідомляють Комісії та будь-якій інші зацікавленій державі-члену свої програми заходів протягом трьох місяців з моменту їх встановлення.

10. Без шкоди положення статті 16 держави-члени слідкують за тим, щоб їх програми почали діяти протягом року з моменту їх встановлення.

Стаття 14

Винятки

1. Держава-член може визначити для своїх морських вод випадки, за яких на основі із будь-яких підстав, перелічених у пунктах з а) до d), екологічні завдання або гарний екологічний стан не можуть бути досягнути у всіх аспектах з допомогою ухвалених нею заходів, або не можуть бути досягнуті протягом передбаченого строку через підстави, зазначені у пункті е):

а) діяльність або бездіяльність, за які відповідна держава-член не несе відповідальність;

b) природні причини;

с) форс-мажор;

d) зміни або перетворення фізичних характеристик морських вод внаслідок заходів, ухвалених з мотивів загального інтересу, які перевищують шкідливий вплив на довкілля, включаючи транскордонний вплив;

е) природні умови, що не дозволяють покращити в належний час ситуацію у відповідних морських водах.

Відповідна держава-член повинна чітко визначити такі випадки у своїй програмі заходів та повинна надати Комісії обґрунтування своєї думки. При визначенні цих випадків держави-члени повинні враховувати наслідки, які з цього випливають для держав-членів відповідного морського регіону або підрегіону.

Проте, відповідна держава-член повинна ухвалити необхідні заходи ad hoc з метою подальшого забезпечення екологічних завдань, уникнення нової шкоди стану морських вод, уражених на підставах, визначених у пунктах b), c) або d), та пом’якшення шкідливого впливу на рівні відповідного морського регіону або підрегіону або у морських водах інших держав-членів.

2. У ситуації, зазначеній у пункті d) частини 1, держави-члени слідкують за тим, щоб зміни або перетворення остаточно не виключали або не ставили під загрозу досягнення гарного екологічного стану на рівні відповідного морського регіону або підрегіону чи у морських водах інших держав-членів.

3. Заходи ad hoc, зазначені у третьому пункті частини 1, по мірі можливості, повинні включатися до програм заходів.

4. Держави-члени розробляють та застосовують усі пункти морських стратегій, зазначені у частині 2 статті 5, проте від них не вимагається прийняття спеціальних заходів – крім того, що стосується початкової оцінки, описаної у статті 8, - якщо не існує суттєвих ризиків для морського середовища або якщо кошти є непропорційними порівняно із ризиками для морського середовища, та за умови, що не відбудеться подальше пошкодження.

Якщо через одну з цих підстав держава-член не приймає жодного заходу, вона повинна надати Комісії необхідне обґрунтування свого рішення, уникаючи в той же час піддавання остаточній загрозі досягнення гарного екологічного стану.

 

Стаття 15

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: