Регіональне співробітництво

1. З метою досягнення співробітництва та координації, зазначених у частині 2 статті 5, якщо виявиться здійсненним та необхідним, держави-члени повинні використовувати існуючи регіональні інституційні структури співробітництва, включаючи ті, що були засновані в силу регіональних морських конвенцій, що стосуються відповідного морського регіону або підрегіону.

2. Для цілей створення і застосування морських стратегій держави-члени у кожному морському регіоні або підрегіоні повинні зробити все можливе, використовуючи відповідні міжнародні форуми, включаючи механізми та структури морських регіональних конвенцій, для того, щоб скоординувати свою діяльність із третіми країнами, під суверенітетом або юрисдикцією яких знаходяться води того самого регіону або підрегіону.

В цьому контексті держави-члени по мірі можливого повинні опиратися на існуючі відповідні програми та діяльність, розроблені     в рамках структур, похідних з міжнародних угод, таких як регіональні морські конвенції.

Координація та співробітництво мають поширюватися, якщо належить, на усіх держав-членів, що знаходяться у районі, який відноситься до морського регіону або під регіону, включаючи держави, що не мають виходу до моря, задля того, щоб держави-члени вказаного морського регіону або підрегіону могли виконати свої зобов’язання, покладені на них в силу цієї Директиви, звертаючись для цього до існуючих структур із співробітництва, передбачених цією Директивою або Директивою 2000/60/ЄС.

Стаття 7

Уповноважені органи влади

1. Не пізніше 15 липня 2010 року держави-члени повинні призначити у кожному охопленому морському регіоні або підрегіоні уповноважений орган або уповноважені органи влади, відповідальні за застосування цієї Директиви в тому, що стосується її морських вод.

Не пізніше 15 січня 2011 року держави-члени повідомляють Комісії перелік призначених уповноважених органів влади, а також інформацію, зазначену у Додатку ІІ.

В той же час держави-члени передають Комісії перелік свої національних уповноважених органів влади від тих міжнародних організацій, в яких вони є стороною, та які мають відношення до імплементації цієї Директиви.

Держави-члени, що знаходяться всередині району кожного морського регіону або підрегіону, призначають також одного або декількох уповноважених органів влади для здійснення співробітництва та координації, зазначених у    статті 6. 

2. Держави-члени повідомляють Комісії про усі зміни інформації, повідомленої в силу частини 1, протягом шести наступних місяців після дати набуття сили такою зміною.

ГЛАВА ІІ

МОРСЬКІ СТРАТЕГІЇ: ПІДГОТОВКА

Стаття 8

Оцінка

1. Для кожного морського регіону або підрегіону держави-члени здійснюють початкову оцінку своїх морських вод, яка має враховувати за наявності існуючі дані та повинна включати такі пункти:

а) аналіз суттєвих особливостей і характеристик та наявного екологічного стану цих вод, базуючись вказівному переліку елементів, встановлених у таблиці 1 Додатку ІІІ, та охоплюючи фізичні та хімічні показники, типи середовищ існування, біологічні показники та гідроморфологічний стан;

b) аналіз основних видів впливу та тиску, включаючи людську діяльність, що впливають на екологічний стан цих вод, який:

і) базується на вказівному переліку елементів, встановлених у таблиці 2 Додатку ІІІ, а також охоплювати якісні та кількісні елементи різних видів тиску, а також помітні тенденції;

іі) охоплює головні накопичувальні і синергетичні види впливу; та

ііі) бере до уваги відповідні оцінки, розроблені в силу існуючого законодавства Співтовариства;

с) економічно та соціальний аналіз використання цих вод та вартість, що виражає пошкодження морського середовища.

2. Зазначені у частині 1 аналізи, повинні враховувати фактори, пов’язані із прибережними водами, транзитними водами та територіальними водами, включеними до відповідних положень діючого законодавства Співтовариства, зокрема, Директиви 2000/60/ЄС. Так само з метою надання загальної оцінки щодо стану морського середовища вони повинні брати до уваги або використовувати в якості основи інші відповідні оцінки, наприклад, такі, що були спільно здійснені в контексті регіональних морських конвенцій.

3. При підготовці оцінки, передбаченої частиною 1, держави-члени шляхом координації, встановленої в силу статей 5 і 6, докладають зусиль для того, щоб забезпечити, що:

а) методи оцінки є однаковими у всьому морському регіоні або підрегіоні; та

b) до уваги беруться транскордонні впливи та особливі транскордонні характеристики.

 

Стаття 9

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: