Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Технології соціально-педагогічної роботи з обдарованими дітьми.⇐ ПредыдущаяСтр 11 из 11
Завдання роботи з обдарованими дітьми: • Розвиток цілісної картини світу в уявленнях дитини. • Розвиток творчого критичного й абстрактно-логічного мислення, здатностей розв'язувати проблеми. • Розвиток здатності самостійно навчатися та здійснювати дослідницьку роботу. • Розвиток здатностей до самопізнання й саморозуміння, формування позитивної «Я-концепції». Принципи роботи з обдарованими дітьми: • Орієнтація на змагання, актуалізація лідерських можливостей учнів. • Орієнтація на потреби дитини. • Максимальне розширення кола інтересів. • Домінування розвивальних можливостей над інформаційною насиченістю. • Ускладнення змісту навчальної діяльності. Завдання педагогів полягає у тому, щоб створити умови, з яких будь-яка дитина могла б просуватися шляхом власної досконалості, уміла мислити самостійно, нестандартно. Цей шлях називається «самовдосконаленням дитини в умовах освітнього процесу». Обдарованість — це система, що розвивається протягом життя, визначає можливість досягнення людиною вищих (незвичайних, неабияких) результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.Обдарована дитина — це дитина, яка має яскраві й очевидні, іноді видатні досягнення (або внутрішні передумови таких досягнень) у тому або іншому виді діяльності. 1.Технологія психолого-педагогічного супроводу обдарованих та здібних дітей Технологія спрямована на: -виявлення обдарованих та здібних дітей; -створення умов для реалізації індивідуальних творчих здібностей дітей.(Створення атмосфери для розвитку індивідуального потенціалу особистості в умовах вільного вибору, для зростання особистості в умовах вільного вибору, для зростання особистості та її пізнавальних здібностей, можливість адаптації особистості соціокультурному середовищі.Мета технології: максимальний розвиток особистості дитини з високим рівнем здібностей в одній чи декількох сферах з урахуванням її індивідуальних особливостей.) 2.Психологічний супровід розвитку обдарованих дітей .Створення програми психологічного супроводу зумовлене посиленням уваги до проблем особистості, особливо обдарованої й талановитої, та проблемою в такій системі навчально-виховного процесу, за якої учень як унікальна і неповторна особистість стає активним суб’єктом навчання й виховання. У сучасній школі використовують такі технології навчання обдарованих дітей: „Найважчий перший крок”, „Ущільнення навчальної програми”, „Навчальні контракти”, „Незалежне навчання”. Розглянемо основні форми роботи за технологіями навчання обдарованих дітей . Можна виокремити кілька основних заходів щодо роботи з обдарованими учнями. Передусім це надання їм можливості виконувати більше навчальних завдань. При цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи (щоб уникнути перевантаження) . Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).
30Девіанти – особи девіантної поведінки, тобто такої поведінки, що не узгоджується з нормами, не відповідає сподіванням соціальної групи або всього товариства; жертви девіації. Девіація відбувається в результаті розриву між культурними цілями й засобами їх досягнення, що соціально схвалюються (за Р.Мертоном). Відповідно до такого підходу, девіація може бути подана через типологію девіантних учинків: конформізм, інновація, ритуалізм, ретритизм, бунт. У сучасній соціології розрізняють позитивну девіацію (політична активність, економічна підприємливість, художня творчість) і девіацію негативну (насильницька й корислива злочинність, алкоголізація й наркотизація населення, підліткова девіантність, аморальність поведінки тощо). У “кризових” товариствах проглядається посилення проявів негативної девіації й послаблення проявів девіації позитивної
23Технології соціально-педагогічної роботи з дітьми-сиротами. В Україні таку роботу проводять установи освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, органи внутрішніх справ, благодійні організації та фонди.Систему закладів утворюють: будинки малятка, дитячі будинки, загальноосвітні школи-інтернати, спеціалізовані дитячі будинки для дітей з вадами здоров'я, дитячі будинки сімейного типу, притулки для неповнолітніх. . Означені проблеми визначають форми та методи соціально-педагогічної роботи: розміщення дітей-сиріт у відповідні заклади, догляд, виховання, лікування, організація навчання, дозвілля, корекція, реабілітація, усиновлення, патронаж, залучення до роботи волонтерів, громадських організацій, релігійних громад.Надання допомоги дітям, які з різних причин залишилися без піклування батьків, є найважливішим напрямком соціальної політики держави. Зміст соціальної роботи з цією категорією дітей визначається пріоритетами державної політики. Сирітство - це соціальне поняття, яке відображає становище дітей-сиріт. Сиротою вважається дитина, яка тимчасово або постійно чи позбавлена сімейного оточення, або не може залишатися в такому оточенні і має право на особливий захист і допомогу, що надається державою. Діти-сироти - особи у віці до 18 років, у яких померли або обидва батько (прямі сироти).Діти, які залишилися без піклування батьків, - особи у віці до 18 років, які залишилися без піклування одного або обох батьків. Сімейним законодавством України передбачені кілька форм устрою дітей-сиріт і дітей, позбавлених піклування батьків – це усиновлення, опіка (піклування), прийомна сім'я, відправлення до державних установ, ДБСТ. Цей перелік неповний, оскільки є і інші способи розв'язання проблеми сирітства [29,с.6]. У соціальній міжнародній практиці знаним громадським і інших формами устрою, є такі, і їх можна класифікувати так [9,с.71]: 1. Сімейні форми устрою дітей - усиновлення (удочеріння) - опіка (піклування) 2.Государственно-общественние форми устрою дітей - сімейний дитячий будинок (прийомна сім'я) - дитячі села SOS - тимчасова прийомна сім'я -фостеровская (>замещающая сім'я) -патронажна сім'я 3. Державні форми устрою дітей - будинок дитини - дитячий будинок - школа-інтернат – притулок - центри тимчасового перебування дітей.Соціальний педагог відповідно до положень чинного законодавства, може виконувати одну чи одночасно декілька ролей. Виходячи із класифікації груп, у які об'єднуються рольові реперту-ари [5, С. 46], ролі соціального педагога можна розподілити таким чином: група посередницьких ролей – захисник прав та інтересів дитини; група практичних ролей – учитель соціальних умінь, консультант, агент з питань соціальних змін, організатор змістовного дозвілля; група сервісних ролей – керівник практики студентів.
27Зміст технології соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю з обмеженими функціональними можливостями: 1) вивчення соціально-психологічного стану осіб з обмеженою дієздатністю; 2) проведення соціально-педагогічних досліджень особливостей соціалізації дітей-інвалідів з різними типами захворювань; 3) побутова реабілітація дітей-інвалідів (навчання елементам самообслуговування та нормам елементарної поведінки в різних мікросоціумах); 4) проведення психологічного консультування дітей-інвалідів з особистісних проблем; б) здійснення психолого-педагогічної корекції роботи; 6) організація консультпунктів для родичів молодих інвалідів з юридичних, правових, психолого-педагогічних питань 7) розвиток потенційних творчих можливостей дітей-інвалідів; 8) формування якостей особистісної самодіяльності засобами спеціально розроблених психотренінгів та психотренуючих ігор; 9) організація культурно-дозвільної діяльності дітей-інвалідів через проектування та впровадження різноманітних програм та форм роботи соціальних служб; 10) здійснення профорієнтаційної роботи серед молодих інвалідів; 11) вихід з конкретними пропозиціями щодо поліпшення життя молодих інвалідів у суспільстві; 12) координація роботи з різними соціальними інститутами, що опікуються проблемами дітей-інвалідів у суспільстві.
16Рекламно-інформаційні технології в діяльності соціального педагога.Щоб здійснити на поведінку споживача певний вплив, необхідно найперше привернути його увагу. Тому акцентуація уваги є першою ланкою у ланцюгу механізму психологічного впливу реклами. Саме увага супроводжує такі психологічні процеси як сприйняття реципієнтом (одержувачем) рекламної інформації, переробки її у свідомості. При цьому увага виступає своєрідним фільтром, який відсіює непотрібні повідомлення [8]. Механізм психологічної дії реклами на особистість є таким:1.Залучення уваги.2.Підтримка інтересу.3.Прояв емоцій.4.Переконання.5.Прийняття рішення. 6.Дії Процес розробки реклами містить два важливі, взаємопов'язані між собою, етапи.На першому етапі приймається рішення про структуру рекламного повідомлення, розробляється центральна теза (рекламний аргумент), який інформує про найважливіші властивості та відмінні риси того, що рекламується (товару, виду послуги і т.п.), форми його викладу.Наступним кроком є розробка безпосередньо рекламного матеріалу: розробляється текст і стиль, підбираються ключові слова, колірне оформлення і дизайнерське рішення.Основні принципи: 1) свідоме сприйняття та засвоєння інформації; 2) краще запам'ятовується початок і кінець повідомлення, ніж його проміжний матеріал; 3) емоційне та образне сприйняття матеріалу; 4) краще запам'ятовується та інформація, яка не суперечить сформованим поняттям, думкам, поглядам людини; 5) обов'язкове врахування загального напрямку і тенденцій розвитку сучасного життя, соціальних змін і соціальної практики. Головними характерними рисами ефективної реклами є: правдивість; конкретність; гуманність; компетентність. Функції реклами визначаються її метою та завданням. З огляду на це можна зазначити наступні функції:Деякі дослідники, зокрема А. Ю. Вуйма, виділяють наступні функції реклами:- інформаційна -- економічна- просвітня - - соціальна -- естетична
24Технології соціально-педагогічної діяльності в умовах оздоровчого табору.В умовах перебудови оздоровчо - виховного процесу в дитячих закладах важливого значення набуває технологічний процес Технологія роботи з дітьми в ДОЗ можуть здійснюватись на рівні загону або закладу. Технологічний підхід передбачає врахування психолого – фізичних особливостей дітей, які диференціюються за різними віковими групами. Технологія роботи з дітьми молодшого шкільного віку спрямовані на усвідомлення ними позиції, що добре, а що ні. Відбувається засвоєння ними правил самостійності, вміння дружити та ін.. видів діяльності. Технології роботи з дітьми середнього шкільного віку включають навички взаємодії в групі, співпрацю, як засіб узгодження своїх інтересів з іншими при досягненні мети відповідальність як власну поведінку. Технології роботи з дітьми старшого шкільного віку спрямовані на взаємодію з людьми протилежної статі , усвідомлення особливостей та відмінностей статі, формування світогляду, навички спілкування і співпраці. Технології роботи з дітьми різних вікових категорій потребують врахування низки важливих факторів без яких неможливо організовувати оздоровчо- виховний процес. Зокрема необхідно враховувати індивідуальні особливості дітей. В тимчасовому дитячому колективі перевантаження дітей за організованими заходами обмежує організацію індивідуальної роботи з вихованцями; відсутність врахування особливостей в індивідуальній роботі з дітьми і домінуючих методів виховання порушує певну цілісність впливу комплексом технологій на зміст і характер соціального розвитку особистості. Загальний розвиток дитини здійснюється не за рахунок системи інноваційних технологій, а за рахунок працездатності педагогів та волі і бажань вихованців. При цьому всі діти мають обмежені можливості якісно оволодіти всіма видами діяльності їх змістом. Що приводить до обмеженого розвитку окремих сторін особистості. Завдання соціального розвитку входить в конфлікт із завданням виховання. В перспективі функціонування загонів чи оздоровчих закладів виховання, які не передбачають єдиної системи роботи щодо індивідуалізації виховного процесу не зможе забезпечити формування цілісної особистості на рівні соціальної індивідуальності. Життєдіяльність дитини в мікрогрупі чи загоні та закладі наповнюється новим змістом. Педагоги активно включають дію систему педагогічних технологій, створюють умови для творчої діяльності. Неповнолітні вступають у нову фазу діяльності – здатність активного включатися в різні види діяльності, визначити перспективу і проектувати результати діяльності.
28Технології соціальної роботи гувернерів.Вихідними характеристиками гувернерської системи, які відріз-няють її від систем колективного навчання й виховання, є такі: • ретельне вивчення якостей, нахилів, уподобань вихованців і як-найповніше врахування їх при розробленні індивідуальної на-вчально-виховної системи для кожної дитини; • застосування інтегрованих форм виховання і навчання, іннова-ційних моделей навчальних програм. Будувати навчально-ви-ховний процес таким чином, щоб зберегти й покращити здоров’я дитини, запобігти перевтомі від інтелектуальних навантажень,гармонійного розвитку дитини; • організація процесу домашнього навчання орієнтованого нарозвиток мислення та засвоєння дитиною тільки життєво важ-ливого матеріалу, який вона змогла б застосувати на практиці; • запровадження індивідуальної навчально-виховної системи зврахуванням відмінностей у вихованні дівчаток і хлопчиків; • зміни стилю виховання, пов’язані з віковими особливостями дитини і переходом її до іншої вікової групи; • опираючись на закономірності фізіології та психології дитини,використовувати ефективні методики для переорієнтації дити-ни від виховання на самовиховання, від навчання на самоосві- ту;• формування у вихованця оптимальної самооцінки;• виховання хороших манер у дитини, навчання майстерності ділового й неформального спілкування, вміння висловлювати думку; уміння дитини сприймати і аналізувати вчинки і пове-дінку людей, впливати на них, уникати конфліктів, діяти в не-ординарних ситуаціях.Аналіз останніх наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених, які вивчають проблеми сімейної освіти, дає можливість ви-ділити об’єктивні та суб’єктивні фактори росту потреб українських родин у послугах гувернерів: суб’єктивні• необхідність виховання дитини дошкільного віку в домашніх умовах;• незадоволеність батьків послугами, які надають державні до- шкільні дитячі установи;• наявність різного роду психотравмуючих факторів, пов’язаних із перебуванням дитини в дитячому садочку;• переваги в індивідуальному підході до навчання та вихованнядітей, особливо які мають фізичні вади і обмеження; об’єктивні • скорочення числа державних і відомчих дошкільних установ; • недостатнє фінансування їх органами місцевого самоврядуван-ня; • зниження освітньо-виховної ефективної діяльності більшостіДДУ та інше.мовлених особливостями родини, домінуючими сімейними відно-синами будуть давати позитивні результати при дотриманні таких умов:• опиратися на прогресивні традиції сімейного виховання дітей вісторії освітньої вітчизняної діяльності;• враховувати специфіку родини, домінуючі сімейні відносини,умови і завдання, які поставлені перед гувернерами у вихованні дитини;• індивідуальну роботу планувати та проводити оволодівши са-мостійними методиками, авторськими програмами, науковимидослідженнями, модифікувати існуючі, розробляти нові методироботи;• дотримуватися певної логіки організації процесу домашньоїосвіти і виховання;• систематично опрацьовувати одержані результати, аналізуватиі осмислювати їх, проектувати і конструювати подальшу освіт-ню, виховну і соціальну роботу з врахуванням фізичних і психо-логічних можливостей дитини;• знати і використовувати в роботі можливості фахівців різногопрофілю та можливості соціуму за місцем проживання. Учені вважають, що існує шість компонентів успіху взаємодії со-ціального гувернера і батьків, це:• регулярний контакт;• використання допоміжних матеріалів (спеціальної літератури,посібників для батьків тощо);• залучення до взаємодії не лише батьків дитини, а й найближчо-го соціального оточення;• допомога не лише безпосередньо дитині, а й увага до проблемсім’ї в цілому;• організація “груп підтримки” із фахівців (психолога, педагога,психотерапевта).Усе це сприятиме розвиткові особистості дитини у процесі соціо-культурної реабілітації та мотивації батьків.
29Можна виділити деякі методи профілактики, які можуть використовувати соціальні працівники стосовно проблеми дітей вулиці: 1. Профілактика домашнього насильства стосовно дітей. займатися запобіганням жорсткому поводженню з дітьми з боку батьків та його усуненням. 2. Профілактика вживання наркотиків та алкоголю, допомога в позбавленні від цих шкідливих звичок. 3. Профілактика сімейного неблагопо-луччя в сім’ях із дітьми. 4. Допомога батькам у правильному сімейному вихованні дітей 5. Залучення дітей із девіантною поведінкою до суспільно корисної праці. 6. Організація розвиваючого дозвілля дітей з девіантною поведінкою з сімей групи ризику. 11 Технології реалізації соціальним педагогом діагностичного напрямуДіагностична функція полягає у вивченні та оцінюванні особливостей діяльності особистості, мікро колективу, шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об’єднань, спрямованості впливу мікро середовища, особливостей сім‘ї, позитивних сил в мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей та підлітків, визначенні переваг особистості дитини, її “проблемного поля”, індивідуально-психологічних, особистісних особливостей, постановці “соціального діагнозу”, сприянні виявленню обдарованих дітей, виявлення дітей з емоційними та інтелектуальними затримками розвитку. 14Технології реалізації соціальним педагогом консультативного напряму. Консультативна функція соціального педагога у: дає рекомендації (поради) учням, батькам, вчителям та іншим особам з питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним об’єднанням, дітям, підліткам, які потребують піклування чи знаходяться у складних життєвих обставинах тощо. консультативна - надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога; Просвітницька функція займає важливе місце в діяльності соціального педагога. Адміністрація і вчителі не завжди в достатній мірі володіють відомостями про психологічні особливості учнів різних вікових категорій, про специфіку роботи з дітьми різних соціальних категорій (діти-сироти. діти з особливими потребами, діти з неблагополучних сімей), про новітні технології в навчанні та вихованні дітей та підлітків тощо. Це саме можна сказати і про батьків, які дуже люблять своїх дітей, але в той же час часто їх не знають і не можуть їх зрозуміти. Ну, і звичайно, самі учні, в яких постійно виникає безліч різноманітних запитань, відповіді на які вони часто можуть отримати лише у психолога та соціального педагога.
Моделювання на тему Основні напрями роботи з сімєю,в якій виховуються прийомні діти Завдання соціального працівника (педагога) у роботі з прийомною сім'єю - це вирішення кризових ситуацій. Крім того, слід звернути увагу і на їх своєчасне попередження і нейтралізацію. Соціальний педагог крім педагогічних проблем, робота з сім'єю, вирішує соціальні, економічні, медичні та психологічні завдання Головна мета - мобілізувати внутрішні сили прийомної сім'ї на подолання кризи. Крім того, соціально-педагогічна діяльність здійснюється на трьох рівнях: діагностичному, профілактичному і реабілітаційному. очікуваний результат роботи соціального педагога - сприяти створенню в сім'ї відчуття безпеки, він повинен бути твердо переконаний у правильності своїх дій, бути здатним чітко викласти свої цілі клієнтам, з якими збирається працювати Соціальний педагог повинен постійно засвоювати нові методи і прийоми роботи з сім'єю, розуміти механізм їх дії і відповідально підходити до їх застосування О сновн напрями роботи соц.пед.з неповною сімєю. Метою соціальної роботи з неповною сім'єю є забезпечення нормальних умов для функціонування неповної сім'ї, її розвитку та задоволення потреб її членів Завдання соціального працівника полягає насамперед у тому, щоб забезпечити певний рівень самодостатності сім'ї щодо отримання соціальних послуг та належний рівень соціальної взаємодії принципів роботи соціального працівника з неповною сім'єю . Серед них: індивідуальний підхід, постійний контакт з сім'єю протягом тривалого періоду часу, довірливі відносини між працівниками служби і членами сім'ї, незвинувачення (замість нього реальна допомога, захист), повага, ділове співробітництво, орієнтація на розвиток на основі позитивного потенціалу сім'ї, її здатності до самодопомоги, гнучкість у виборі методів, підходів і засобів впливу. Основні форми роботи із неповними сім'ями,індивідуальні (з окремою сім'єю чи конкретним членом сім'ї); групові (з гетеро- чи гомогенними групами чи окремими членами кількох сімей); масові (із значною кількістю сімей або членів сімей);одноразові заходи (акції, свята); постійно діючі (лекторії, клуби, обстеження, консультпункти); «пульсуючі» (діючі за потребою, щоб зняти загострення проблеми, привернути до неї увагу з подальшим переходом до роботи в постійно діючих чи одноразових заходах);інформаційні (спрямовані на засвоєння інформації); репродуктивні (спрямовані на відтворення знань, способів дії: лекторії, семінари, диспути); тренувальні - тренінги, практикуми тощо (спрямовані на застосування на практиці знань, формування вмінь, навичок, звичок); творчі (спрямовані на вироблення нових рішень, нових знань та способів дії);Соціальна робота з неповними сім'ями здійснюється за напрямами: соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальна підтримка, соціальне забезпечення, соціальне посередництво, соціальна адаптація, соціальна діагностика, соціальна профілактика, соціальна корекція, соціальна реабілітація.
|
Последнее изменение этой страницы: 2019-06-19; Просмотров: 228; Нарушение авторского права страницы