Класифікація антигіпертензивних препаратів , (згідно з національними програмами профілактики гіпертензії і лікування хворих та рекомендаціями ВООЗ)

1. Антигіпертензивні засоби основної групи:

1.1. Сечогінні.

1.2. β -Адреноблокатори.

1.3. Інгібітори АПФ.

1.4. Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів).

1.5. α-Адреноблокатори.

1.6. Блокатори рецепторів ангіотензину.

2. Препарати додаткової групи:

2.1. Антигіпертензивні засоби центральної нейротропної дії.

2.2. Симпатолітики.

2.3. Міотропні судинорозширювальні засоби.

Клофелін (гемітон, клонідин, катапресан) — антигіпертензивний препарат центральної нейротропної дії. Пригнічує функцію судинорухового (вазомоторного) центру довгастого мозку і знижує AT; чинить седативну дію, знижує секрецію травних залоз та внутрішньоочний тиск.

Дія препарату розвивається через 1—2 год після внутрішнього застосування, 15—20 хв — внутрішньом'язового та 3-5 хв внутріш­ньовенного та сублінгвального. Тривалість дії — до 12 год. Засто­совують для лікування різних форм гіпертонічної хвороби, гіпертензивного кризу, глаукоми. Побічна дія — сонливість, відчуття сухості в роті, запаморочення, закрепи, брадикардія, ортостатичний колапс, синдром відміни.

Подібно до клофеліну діє метилдопа (допегід, альдомет).

Антигіпертензивні препарати периферійної нейротропної дії де­тально розглянуто у відповідних розділах (див. теми 7, 8 «Засоби, що діють у ділянці холінорецепторів та адренорецепторів»; повто­рити інформацію про препарати бензогексоній, анаприлін, празо­зин, резерпін, октадин).

Каптоприл — блокатор (інгібітор) ангіотензинперетворюваль­ного ферменту. Одним із факторів гуморальної регуляції тиску є так звана ренін-ангіотензивна система (ниркова регуляція AT); ка­птоприл та інші препарати даної групи впливають на цю регуля­цію, блокуючи фермент, який бере участь в утворенні речовин, що підвищують AT, і таким чином суттєво знижують його. Сьогодні інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту є найбільш ефективними антигіпертензивними препаратами. Після прий­мання каптоприлу тиск знижується через 30—60 хв, дія триває до 12 год. Застосовують для лікування гіпертензивної хвороби, вазо-ренальної гіпертензії, при застійній серцевій недостатності. По­бічна дія — спотворення смаку, відсутність апетиту, головний біль, тахікардія, алергія, порушення формули крові, сухий кашель.

Міотропні судинорозширювальні засоби (вазодилататори) вибір­ково розслаблюють непосмуговані м'язи судин, розширюють су­дини та знижують AT.

Дибазол — міотропний судинорозширювальний препарат ко­роткої дії. Тривалість дії до 2—4 год. Застосовують для купірування гіпертензивних кризів внутрішньовенно чи внутрішньом'язово.

Дибазол добре переноситься хворими, але до нього розвива­ється толерантність.

Магнію сульфат — справляє гіпотензивну дію при парентераль­ному введенні за рахунок:

—міотропної судинорозширювальної дії;

—пригнічення тонусу судинорухового центру;

—гангліоблокувальної дії.

Застосовують при гіпертензивних кризах.

Натрію нітропрусид — міотропний спазмолітик короткочасної дії. Ефективно знижує тиск через 2—5 хв після внутрішньовенного введення, але через 5—15 хв після завершення введення тиск по­вертається до початкового рівня. Тому натрію нітропрусид вводять внутрішньовенно крапельно при гіпертензивних кризах. Передо­зування може зумовити симптоми, подібні до отруєння ціанідами, тому що в результаті його біотрансформації утворюється похідне синильної кислоти. Ці випадки потребують специфічного антидотного лікування. Ефективними міотропними спазмолітиками є папаверину гідрохлорид, но-шпа (дротаверин).

Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів) — ніфедипін, верапаміл, амлодипін, дилтіазем — знижують AT за рахунок га­льмування надходження кальцію всередину міофібрил і розслаб­лення м'язів судин. Гіпотензивна дія проявляється тим сильніше, чим вище був початковий тиск.

Амлодипін — препарат пролонгованої дії, приймають 1 раз на добу.

Верапаміл та дилтіазем чинять також протиаритмічну дію. За­стосовують для лікування різних форм гіпертензії: гіпертонічної хвороби, гіпертензії в поєднанні зі стенокардією, нирковою недо­статністю, гіпертензивних кризів, ішемічного інсульту; для ліку­вання тахіаритмій.

 

3.3.Рекомендована література:

Основна:

М.П.Скакун, К.А.Посохова Основи фармакології з рецептурою. – Тернопіль , - 1999р. стор.169-205

Майский В.В. , Муратов В.К. Фармакология с рецептурой. – М., 1986р. 202-229

Допоміжна:

Фармакологія: Підручник . І.В. Нековаль, Т.В. Казанюк. – К. 2011.

Казанюк Т.В. , І.В. Нековаль Основи фармакології та загальної рецептури. - К. 2003р

Постнова Л.Х., Л.Ф. Титова Фармакология с рецептурой – М. 1982р. 

 

⇐ Предыдущая19202122232425262728Следующая ⇒

Поделиться: