Перемога Німеччини й радянське втручання

У воєнному плані Польща чинила опір недовго. Німецький наступ був нищівний, проведений з великою перевагою в силі та з використанням нової тактики, де перша роль відводилась авіації й танкам. Поляки завдали німцям відчутних втрат. Основний епізод цього етапу війни відбувся 17 вересня, коли радянські війська увійшли в Польщу. З вересня, ще до вступу у війну західних демократій, польського посла Гржибовського прийняв Молотов. Він висловився позитивно щодо економічної допомоги Рад Польщі, але схоже, що в цей час СРСР уже розпочав часткову мобілізацію. 8 вересня, посилаючись на вступ у війну Франції та Великобританії, Молотов заявив Гржибовському, що більше не може форсувати поставки Польщі. 11 вересня рос. посол виїхав з Польщі під приводом консультацій зі своїм урядом. Але річ була в тому, що ще 9 вересня Молотов інформував Ріббентропа про наступне вторгнення радянських військ. Починаючи з 12 серпня преса розв'язала шалену кампанію проти поганого ставлення поляків до білоруської та української меншин — безперечно, щоб виправдати вторгнення. Не виключено, що Росія, перше ніж утрутитись, чекала підписання перемир'я з Японією, укладеного 16 вересня після боїв, що точилися з травня на монгольсько-маньчжурському кордоні. 17 вересня, наводячи як привід внутрішній розпад польської держави, який робив недійсними всі угоди, укладені між Польщею й СРСР, радянський уряд повідомив, що дав наказ своїм військам перетнути кордон, щоб захистити українське й білоруське населення. Ріббентроп попередив по телефону Чіано, що російська інтервенція відповідає заздалегідь наміченому планові. 18 вересня в німецько-радянській заяві підтверджувалася спільність поглядів обох держав і їхнє бажання відновити в Польщі порядок, порушений розпадом польської держави, та допомогти польському народові. Насправді ж навряд чи німці схвалили радянську акцію, тим більше, що росіяни, майже не натрапляючи на опір, просувалися набагато швидше за них і з незначними втратами.

Розділ Польщі

22 вересня, після кількаденних переговорів, була визначена демаркаційна лінія між обома окупаційними зонами по річках Пісі, Нареві, Бугові, Віслі й Сянові. Варшава, яка трималася аж до 29 вересня, була в німецькій зоні, а її передмістя Прага на правому березі Вісли — в радянській. Отже, Сталін відмовився від ідеї зберегти зменшену польську державу. 27 вересня Ріббентроп прибув у Москву, і 28-го був підписаний новий німецько-рос. договір з таємним протоколом. У порівнянні з лінією, визначеною 22 вересня, новий кордон був вигідніший для німців. Він проходив тепер не Віслою, а більше Бугом. Натомість, усупереч постановам 23 серпня, Литва переходила в радянську зону впливу. Так стався четвертий розділ Польщі, вигідніший для Росії, ніж розділ 1785 р., бо вона займала всю Галичину, і вигідніший, ніж «лінія Керзона» 1920 р. На переговорах підкреслювалося, що незалежність Польщі була ілюзією. Тоді ж розпочалися великі економічні переговори. Після затримки, викликаної радянським протестом проти постачання зброї Фінляндії (9 грудня), а також вимогами СРСР щодо поставок озброєнь і сталі, 11 лютого 1940 р. підписано економічну угоду строком на півтора роки.

Після поразки Польщі і аж до травня 1940 р. сухопутна війна на західному фронті велася дуже тихо. До того, як Німеччина перейшла у вирішальний наступ, якийсь неспокій внесла в неї тільки Норвезька операція. За таких умов не дивно, що Гітлер спробував укласти мир, аби закріпити свої завоювання й перетравити їх. Тож кінець 1939 р. був позначений спробами досягти миру. 6 жовтня Гітлер виголосив велику промову в Рейхстазі: «Чому, — сказав він,— війна має тепер іти на заході? Щоб відновити Польщу? Польща, така, як вона вийшла з Версальського договору, ніколи не відродиться. І це гарантують дві з найбільших держав земної кулі». Він заявив, що готовий пояснити свої цілі у війні: за винятком колоніальних територій, він нічого не вимагає ні від Франції, ні від Англії.

Укладення миру означало б визнання всіх уже здійснених силових акцій. Ні Франція, ні Англія не могли з цим погодитися. 10 жовтня Даладьє дав на це свою відповідь по радіо: «Ми взяли в руки зброю проти агресії і складемо її лише тоді, коли матимемо гарантію такої безпеки, яку б не підривали щопівроку». В Англії тільки Ллойд-Джордж і Бернард Шоу прихильно зустріли пропозиції фюрера. Як пише Чіано: «Це доведення від абсурду, що англійці вважають пропозиції Гітлера абсолютно неприйнятними». До того ж 12 жовтня Чемберлен заявив: «Мирні умови, кі починаються з того, що виправдовують агресію, не можуть бути прийняті. Пропозиції, що містяться в промові канцлера Гітлера. невиразні, непевні й не включають у себе жодного натяку на виправлення шкоди, завданої Чехословаччині й Польщі». Мирний наступ Німеччини зазнав поразки, і німецький уряд 13 жовтня оприлюднив заяву, в якій говорилося: «Тоді як фюрер висловив конструктивні пропозиції для побудови мирної та захищеної Європи, Чемберлен і його кліка вибрали війну».

⇐ Предыдущая35363738394041424344Следующая ⇒

Поделиться: