РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА

 ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ

2.1 Профілактика як напрям роботи соціального педагога

Соціальний педагог здійснює різні напрями роботи і одним із них є профілактика.

Профілактика - сукупність запобіжних заходів, спрямованих на збереження і зміцнення нормального стану, порядку. У соціальній сфері - це сукупність державних, громадських, соціально-медичних і організаційно-виховних заходів, спрямованих на попередження, усунення або нейтралізацію основних причин і умов, що зумовлюють різного роду соціальні відхилення в поведінці підлітків. [26, с. 39].

Під профілактикою у соціальній педагогіці  розуміються, насамперед, науково обґрунтовані і своєчасно зроблені дії, спрямовані на:

1) запобігання можливих негативних фізичних, психологічних або соціокультурних обставин у окремої дитини або групи неповнолітніх;

2) збереження, підтримання та захист нормального рівня життя і здоров'я дитини;

3) сприяння дитині в досягненні соціально значущих цілей і розкриття його внутрішнього потенціалу. [27, с. 88].

Сам термін "профілактика" зазвичай асоціюється з запланованим попередженням якихсь несприятливих подій, тобто з усуненням причин, здатних викликати небажані наслідки.

Так як негативні явища, обставини можуть бути викликані різними причинами і обставинами, можна виділити декілька типів профілактичних заходів:

- нейтралізуючі;

- компенсуючі;

- попередження виникнення обставин, що сприяють соціальним відхилень;

- усунення цих обставини;

Ефективність профілактичних заходів може бути забезпечена тільки за умови обов'язкового включення наступних складових [44]:

1) спрямованості на викорінення джерел дискомфорту як в самій дитині, так і в соціальній і природному середовищі і одночасно на створення умов для засвоєнням неповнолітніх необхідного досвіду для вирішення проблем;

2) навчання дитини новим навичкам, які допомагають досягти поставлених цілей або зберегти здоров'я;

3) рішення ще не виниклих проблем, попередження їх виникнення.

Соціально-педагогічна профілактика /первинна профілактика/ - вид превентивної роботи, спрямований на здійснення освітньо-профілактичних заходів та інших педагогічних моделей впливу на особистість з метою попередження різних видів небезпечної поведінки на ранніх стадіях відхилень. Вона ґрунтується на позитивній педагогічній діяльності, мета якої - своєчасне виявлення та виправлення несприятливих інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних та інших факторів, що зумовлюють відхилення у психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, у їхній поведінці, стані здоров’я[10, с. 165].  Соціально-педагогічна профілактика здійснюється за місцем проживання, навчання, оздоровлення та дозвілля дітей і молоді.Зміст соціально-педагогічної профілактики: взаємодія у формуванні знань, умінь, установок та мотивів свідомого вибору просоціальних моделей поведінки; підготовка та розповсюдження превентивної інформації через друковану продукцію, засоби масової інформації, спілкування на рівні міжособистісних стосунків, інші форми соціально-педагогічної роботи;

В сучасному українському суспільстві давно назріла необхідність розробки ефективної системи виктимної профілактики.

В інтересах кожної людини - зниження своєї віктимності, попередження віктимної поведінки. На думку А.М. Столяренка, небезпека стати жертвою злочину знижується, коли людина володіє:

- знаннями: роль віктимної поведінки і її неприпустимість; правила поведінки, що знижують ймовірність виникнення криміногенно небезпечних ситуацій; криміногенно небезпечних місць та умов; способів дій злочинців, які використовують промахи жертв; способів, що підвищують особисту безпеку, безпеку своєї нерухомості, фінансів, автомобіля та ін.;

- вихованими звичками безпечної поведінки в громадських місцях, на вулицях, у спілкуванні з незнайомими особами;

- розвиненими культурними інтересами, захопленнями, способами проведення дозвілля, які виключають потрапляння в "злачні місця", компанії підвищеного кримінального ризику, секти, захоплення алкоголем, вживання наркотиків і токсичних речовин, вчинення дій і спілкування в компаніях, які підвищують ризик піддатися нападу;

- розумною обережністю, пильністю, спостережливістю, зібраністю, самовладанням, винахідливістю, швидкістю реакцій, спритністю, вмiння розбиратися в людях.

- спеціально освоєними прийомами самозахисту: поведінковими, словесними, технічними (використання захисних засобів, газових пістолетів і ін.), рухової самооборони.

Для зґвалтувань, грабежів, шахрайства та інших видів злочинів є свої віктимні передумови, особливості особистості й поводження жертв, які варто враховувати для побудови пильного, що забезпечує особисту безпеку поведінки. Не бути наївним і безтурботним в повсякденному житті, зберігати пильність і не вчиняти дій, які підвищують вірогідність попадання у важкі, екстремальні, кризові ситуації; бути розбірливим в знайомствах; не ходити "по лезу ножа", не випробовувати долю, діючи в ризикованих і небезпечних ситуаціях; не підставлятися під удари долі і криміналу, не вчиняти дій, які дають можливість недоброзичливцям і злочинцям скористатися ними, щоб поставити людину в скрутне становище.    [35, с. 76].

На соціально-педагогічному рівні, система віктимної профілактики являє собою організовану цілеспрямовану діяльність фахівців різних професій (психологів, соціальних педагогів і соціальних працівників служб, юристів і т.д.), спрямовану на виявлення й усунення різних віктимологічно - значущих явищ та процесів у сфері сімейних, громадських, неформальних стосунків, що обумовлюють віктимність  особистості людини як потенційної жертви злочинних посягань конкретного індивіда або конкретних обставин. Так, своєчасне і продумане планування в області соціальної інфраструктури мікрорайону або міста (будівництво житла, установа соціальної сфери, забезпечення збереження робочих місць) може запобігти міграційні процеси серед жителів даної території (на пошуки нової роботи, більш зручною школи для дитини тощо.); організація та проведення групових та психологічних тренінгів (або індивідуальних занять) навчального характеру (засвоєння навичок ефективного вирішення міжособистісних конфліктів, навичок психологічної саморегуляції і т.д.) дозволить людям, які пройшли цей тренінг, більш ефективно взаємодіяти з оточуючими, знижуючи ризик виникнення конфліктних ситуацій у своєму житті; своєчасне консультування і професійна підтримка соціальним педагогом батьків ,може значно знизити ризик виникнення внутрішньосімейної напруженості, що може позначитися на дітях і т.д. [29, с. 97].

Соціально-педагогічна діяльність, крім профілактичних заходів, передбачає також діяльність з надання допомоги і підтримки осіб, які стали жертвами несприятливих обставин (кризові центри або спеціалізовані відділення для дітей, що пережили насильство; створення в районах компактного проживання біженців національних культурних і освітніх центрів; розвиток соціальної інфраструктури, спеціалізовані під ті чи інші вади фізичного чи інтелектуального розвитку людини, наприклад, створення спортивного клубу для інвалідів з порушеннями опорно рухового апарату і т.д.).

В Україні досить багато дітей живуть у дитячих інтернатних установах. Причинами відмови від дітей і розміщення їх у державні установи є: неповна сім'я, недостатня матеріальна забезпеченість і погані житлові умови, алкоголізм матері або обох батьків. Лише невелика частина дітей залишається батьками із за виявлених у них при народженні фізичних вад.

Результати впливу віктимної профілактики дітей-сиріт є однією з ключових проблем у діяльності дитячих будинків та інтернатів. При виході з їх стін випускники часто виявляються неготовими до дорослого життя, не мають належного соціального досвіду, не отримую відповідної допомоги. Бувають випадки, коли випускники не знають елементарних речей, необхідних для елементарного існування: як розпоряджатися грошима, як стежити за чистотою в будинку, заварювати чай і чим займатися у вільний час. Підвищена сугестивність і психічна нестійкість роблять їх об'єктами для злочинних елементів. Для соціальної адаптації дітей-сиріт необхідні наступні заходи [20;273].

1. Розвинути навички та здібності до різних видів трудової діяльності. В умовах ринку дати конкурентоспроможні спеціальності.

2. Формувати загальну позитивну спрямованість особистості дитини, захоплюючи його якоюсь справою, що сприяє підвищенню його самооцінки.

3. Організувати роботу кожної установи( дитячо- сирітської ) за індивідуальною програмою, яка була б зорієнтована на наявний у ньому контингент дітей.

4. Всебічно сприяти "відкритості" інтернатних установ.

5. Заохочувати усиновлення і удочеріння дітей-сиріт, у формі сімейних дитячих будинків, так і індивідуальних усиновлень (удочерений).

 

Таким чином, система віктимної профілактики повинна являти собою організовану на соціально-педагогічних принципах цілеспрямовану діяльність фахівців різних професій, спрямовану на виявлення й усунення віктимогенних факторів і процесів у сфері сімейних, громадських, неформальних стосунків, що обумовлюють віктимність  підлітка як потенційної жертви злочинних посягань конкретного індивіда або конкретних обставин.

Отже, щось таке характеризує схильність людини стати жертвою несприятливих обставин. Віктимність ж означає наявність в об'єктивних обставинах соціалізації характеристик, особливостей, небезпек, вплив яких може зробити людину жертвою цих обставин. Відповідно, віктимність розуміється з одного боку, як процес впливу на людину сукупності негативних зовнішніх умов і чинників, а з іншого як процес соціально-психологічних змін особистості людини під впливом негативних зовнішніх умов і чинників, що формують в ньому "психологію жертви". [15, с. 122].

Найважливіше психічне новоутворення підліткового віку - почуття дорослості - являє собою переважно новий рівень вимог, що передбачає майбутнє положення, яке підліток фактично ще не досяг. Це обумовлена тим, що підліток діє виходячи з почуття дорослого, але не здатний передбачити, і впоратися з наслідками дорослої поведінки. У даній ситуації на перший план виходять проблеми соціально-педагогічної профілактики віктимності.

На соціально-педагогічному рівні, система віктимної профілактики являє собою організовану на соціально-педагогічних принципах цілеспрямовану діяльність фахівців різних професій (психологів, соціальних педагогів і соціальних працівників служб, юристів і т.д.), спрямовану на виявлення й усунення різних віктимно -значущих явищ та процесів у сфері сімейних, громадських, неформальних стосунків, що обумовлюють віктимність підлітка як потенційної жертви злочинних посягань конкретного індивіда або конкретних обставин. [28, с.158].

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: