Діагностика схильності підлітків до віктимної поведінки.

Важливо здійснювати діагностику схильності підлітків до віктимної поведінки, з метою попередження і виникнення цієї проблеми.

Нами було проведено дослідження на визначення схильності до віктимної поведінки за допомогою трьох методик: тест шкільної тривожності Філіпса, (див.Додаток А), методика діагностики показників і форм агресії А.Басса і А.Дарки(див.Додаток Б), і анкета на визначення схильності до віктимної поведінки І.Малкіної-Пих. (див.Додаток В),

Використаний у дослідженні тест шкільної тривожності Філіпса призначений для вивчення рівня і характеру тривожності, пов'язаної зі шкільним життям підлітка.

Перевагою при виборі саме цієї методики став той факт, що вона дає можливість більш глибоко і суттєво діагностувати не лише загальну тривожність дитини в стінах школи, а й такі фактори:

- переживання соціального стресу;

- фрустрація потреби у досягнення успіху;

- страх самовираження;

- страх ситуації перевірки знань;

- страх не відповідати очікуванням оточуючих;

- низький фізіологічний опір стресу;

- проблеми і страхи у відносинах із учителями.

Тест складається з 58 питань, що пропонуються учням в письмовому вигляді. На кожне питання потрібно однозначно відповісти „Так” чи „Ні”.

Під час проведення діагностуючої методики було дотримано усіх вимог, що передбачені у тексті методики.

Результати проведеного дослідження шкільної тривожності, що наведені у Таблиці 1 (див. Додаток Г), показують кількісні показники рівня тривожності у відсотках. Відповідно до цих результатів серед 30-ти учнів 7-го класу 5 мають підвищений рівень тривожності. Це – З. Наталія (70%), С. Христина (56%), Б. Анна (55%), С. Олена (51%), К. Олена (51%). В решти 25-ти учнів підвищеного рівня загальної тривожності виявлено не було.

Проте, з наведених в Таблиці 2(див. Додаток Д),  результатів вираження симптомів тривожності видно, що учні, в яких не було виявлено загальної тривожності, проявляється тривожність лише за певними синдромами (див. Додаток В). Так із 30-ти учнів у 14-ти є підвищена, а в деяких висока, тривожність за декількома синдромами.

Відповідно до середнього показника синдрому в класі, до групи ризику можна віднести: Б. Анну (вище середнього показника 6 синдромів), Г. Лілію (4 синдроми), З. Наталію (8 синдромів), К. Богдана (5 синдромів), К. Юрія (5 синдромів), К. Олену (8 синдромів), Н. Юлію (7 синдромів), Р. Петра (4 синдроми), С. Олега (4 синдроми), С. Олену (6 синдромів), С. Христину (7 синдрогмів). В інших учнів проявлено 1-3 синдроми. Лише в трьох учнів ( Г. Юрія, Ц. Святослава, Я. Анни) жоден із синдромів не показав результату вище середнього показника класу.

Результати даного дослідження також свідчать про те, що найвищий показник тривожності у класі має синдром – проблеми та страхи у стосунках з учителями ( у 70 % учнів цей синдром має показник підвищеної тривожності); наступний за рівнем вираження – страх самовираження (55% учнів); ще менший показник тривожності має синдром страху ситуації перевірки знань (40% учнів); синдроми страху невідповідності сподіванням оточення та фрустрації потреби у досягненні успіху мають однаковий показник (35% учнів); нижчий показник мають синдроми переживання соціального стресу та загальна тривожність у школі (20% учнів); найнижчий показник тривожності у класі має синдром низького фізіологічного опору стресу (5% учнів) Результати синдромів шкільної тривожності показані у діаграмі (див. Додаток Г),

Наведені вище результати пояснюються тим, що рівень тривожності підлітків є вищий, ніж у інші вікові періоди. Як вже згадувалось, основною причиною тривожності є внутрішній конфлікт. Для підлітків це особливо актуально. Це пов’язано із тим, що підлітку взагалі притаманні певні суперечності і про це говорять багато психологів і педагогів, зокрема Ст. Холл, Л. Виготський, В. Сухомлинський. Вже згадувалось про те, що надмірна активність в підлітків змінюється виснаженістю, веселість – зневірою, впевненість у собі – сором’язливістю і смутком, високі моральні прагнення – низькими спонуканнями, жага спілкування – замкнутістю тощо. Ще одне важливе протиріччя яке об’єктивно незалежне від підлітка є прагнення бути незалежним при залежності від дорослих, зокрема батьків.

Ці протиріччя можуть мати негативний вплив на особистість підлітка, робити його більш вразливим до різних психотравм, неблагополучності у певній значущій для підлітка сфері діяльності чи спілкування, порушень самооцінки, внутрішньоособистіних конфліктів, що спричиняють тривожність. Важливим фактором є й те, що емоційне життя підлітків у великій мірі визначається його відносинами з однолітками. Чим ширше коло значущих відносин, тим більше ситуацій, які можуть викликати тривогу.

Основна проблема тривожності стосується її характеру, тобто – адаптивного чи дезадаптивного. Якщо тривожність має підвищений показник, то найчастіше вона має дезадаптивний характер і призводить до різних проблем у життєдіяльності, які часто мають зворотний характер ( низька самооцінка призводить до тривожності, в свою чергу тривожність є причиною низького рівня самооцінки). Відповідно до результатів діагностики такий характер тривожності можливий для учнів, які входять до групи ризику, тому їм необхідна її корекція.

Проведена дана діагностика також підтвердила наші думки про те, що найвищий показник буде мати синдром, що пов'язаний із проблемами та страхами у стосунках з учителями. Закономірним є те, що у підлітків порушуються стосунки з дорослими, фактично відбувається їх перебудова, яка пов’язана з появою почуття дорослості. Між ними виникає конфлікт, що зумовлений тим, що для підлітків дорослий, зокрема вчитель, вже не має такого авторитету як раніше. Це період емансипації дитини (звільнення від опіки дорослих, прагнення незалежності, самостійності, негативізм). З іншої сторони тривожні підлітки мають проблеми із самооцінкою, власною впевненістю, та самовираженням. При взаємодії із вчителями перелічені ознаки мають свій істотний вплив на виникнення страхів, зумовлене це тим, що підліток з однієї сторони хоче бути незалежним від дорослого, а з іншої ще не вміє бути таким. Для того, щоб зменшилася напруга, для дорослих є необхідним змінити своє ставлення до підлітків, вміти використовувати ті методи, які створюють позитивне поле діяльності з підлітками, адекватно реагувати на природні поведінкові прояви підлітка.

Інший синдром, який має достатньо високий показник у класі є страх самовираження. Для тривожності цей страх є дуже характерним, цей фактор підсилюється ще тим, що у підлітків важливе місце займає необхідність самореалізації, що дуже пов’язана із самовираженням і реалізується через неї. Тобто страх самовираження підсилюється необхідністю самореалізації, оскільки підліток хоче реалізуватися, але певні страхи не дозволяють йому цього зробити. Тим самим зумовлений і страх перевірки знань. Можна також вважати, що інший чинник, який тут може мати місце – це необхідність бути приналежним до групи і бути схваленим нею. Це пояснюється тим, що підліток не хоче в очах своїх однолітків виглядати погано. Відповідно, наступний синдром боязні невідповідності очікуванням також пов'язаний із реакцією угрупування та невпевненістю в собі, що дуже характерне для тривожних учнів. З цього видно, що синдроми тривожності є часто взаємозалежними і спричинюють один одного.

Менш проявилися такі синдроми, як загальна тривожність у школі та низький фізіологічний опір стресу. Перший показник синдрому може бути підтвердженням того, що в підлітковому віці тривожність має вищий показник ніж у інших вікових періодах. Важливим є також те, що синдром низького опору стресу є низьким, це говорить про наявність ресурсів для подолання тривожності за іншими синдромами. Найнижчий показник синдрому соціального стресу говорить про те, що емоційний стан учнів, на тлі якого розвиваються його соціальні контакти є позитивним, тобто можна говорити, що потреба підлітків мати друга, є задоволена.

Отже, відповідно до результатів проведеного тесту шкільної тривожності за Філіпсом у 7-В класі, підвищена загальна тривожність була виявлена у 5-ти учнів із 30-ти, тобто кожен шостий  учень має підвищений рівень тривожності. Проте за окремими шкалами в більшості учнів, а це 85%, виявлено підвищений, а то й високий рівень тривожності, що свідчить про те, що тривожність тою чи іншою мірою має місце у емоційній сфері цих підлітків.

З метою виявлення проявів агресії, нами було проведено дослідження за допомогою методики « Діагностика показників агресії А.Басса і А.Дарки».Особистісний опитувальник, розроблений авторами,  призначений для діагностики агресивних і несприятливих реакцій.На їх думку, під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області суб’єктно – суб’єктних відносин.

Ймовірно, деструктивний компонент людської активності є необхідним у творчій діяльності, так як потреби індивідуального розвитку з неминучістю формують в людях здатність до усунення і руйнування перешкод, подолання того, що протидіє цьому процесу.

У дослідженні брали участь 58 учнів ( з них 28 дівчат і 30 хлопців ) 8-9 класів ЗОШ №5 м.Чернівці. За результатами дослідження виявлено, що у хлопців переважає вербальна агресія, що становить 63,5%, а у дівчат найбільше виражена образа-52,7%. Хлопці негативні відчуття проявляють як через форму (крик, сварка ), так і через зміст вербальних звернень до інших осіб (погрози, образи та приниження). Дівчата виявляють заздрість та ненависть до оточуючих, що обумовлено відчуті уявні страждання.

У 57,6% хлопців фізична агресія вище середнього. Це свідчить про те, що вербальна агресія може плавно перерости у фізичну. Негативізм у дівчат та у хлопців на однаковому рівні- 40%. Проте,найменше почуття провини виявлено у дівчат 19,8%, а у хлопців 24,8%.

У підлітковому віці вербальна агресія у хлопців є домінантною, оскільки вплив оточуючих ровесників впливає на психіку дітей. Вияв непкори до батьків і вчителів, девіантна поведінка- все це вказує на те, що вербальна агресія може перерости у фізичну.Виявлена образа у дівчат свідчить про нелегкі взаємостосунки особистості у соціумі- особливо в сім’ї, з ровесниками, вчителями. Діти підліткового віку особливо залежні від мікросередовища і конкретної ситуації. Одним із визначальних елементів мікросередовища тих відносинах, що формують особу- це сім’я. При цьому вирішальним не є її склад, а атмосфера, взаємостосунки,які існують між дорослими і дітьми. Нами було досліджено прояви різних форм агресії у підлітків.(див. таблиця 3)

Таблиця 3.

Вікова група	Форми агресії
	фізична		Непряма		Вербальна		негативна
12-14-літні підлітки	хлопці	дівчата	хлопці	дівчата	хлопці	дівчата	хлопці	дівчата
	61%	71%	51%	61%	72%	68%	65%	73%

 

Для впевненішого висновку про наявність схильності до віктимної поведінки нами було проведено діагностування за методикою «Схильності до віктимної поведінки» І. Малкіної-Пих. Результати наведено в табл.4.

Таблиця-4 Схильність підлітків до віктимної поведінки

№ п/п	НАЗВА ШКАЛИ	Кількість дітей
1	Агресивна віктимна поведінка
	Нижче норми	6
	Норма	14
	Вище норми	8
2	Схильність до самоушкодженої і само руйнівної поведінки
	Нижче норми	4
	Норма	9
	Вище норми	15
3	Схильність до гіперсоціальної поведінки
	Нижче норми	5
	Норма	17
	Вище норми	6
4	Схильність до залежної і безпорадної поведінки
	Нижче норми	5
	Норма	17
	Вище норми	6
5	Схильність до некритичної поведінки
	Нижче норми	6
	Норма	10
	Вище норми	12
6	Реалізована віктимність
	Нижче норми	4
	Норма	10
	Вище норми	14

 

 З табл. 4 видно, що на цьому етапі експерименту переважає високий рівень показників за такими аспектами віктимності: схильність до самоушкоджуючої і саморуйнівної поведінки, схильність до некритичної поведінки, реалізована віктимність.

За шкалою «Агресивна віктимна поведінка» шість осіб мають низький рівень показників.

Для представників такого типу характерне зниження мотивації досягнення, спонтанності, високий рівень самоконтролю, прагнення у дотриманні норм і правил. Вісім підлітків за вказаною шкалою мають високі показники. До цієї групи належать опитувані, які схильні потрапляти в неприємні та небезпечні для життя і здоров’я ситуації в результаті виявленої агресії або іншої провокуючої поведінки (наклеп, образа тощо).

Для них характерним є створення конфліктної ситуації. Спостерігається схильність до антигромадської поведінки, порушення соціальних норм, правил і етичних цінностей, якими часто суб’єкт нехтує. Такі люди легко піддаються емоціям, особливо негативного характеру, яскраво їх виражають, є домінантними, нетерплячими, запальними.

За шкалою «Схильності до самоушкоджуючої і саморуйнівної поведінки» (модель активної віктимної поведінки) чотири особи мають низькі показники, що вказує на підвищену турботу про власний рівень безпеки, прагнення захистити себе від можливих помилок та неприємностей.

Вони характеризуються підвищеною тривожністю, недовірливістю. П’ятнадцять підлітків мають високі показники за означеною шкалою, що вказує на те, що активна поведінка провокує ситуацію віктимності. Вони можуть не усвідомлювати наслідків своїх дій або не надавати їм значення, сподіваючись на краще.

За шкалою «Схильність до гіперсоціальної віктимної поведінки» п’ять підлітків набрали високі показники. Це люди, позитивна поведінка яких викликає злочинні дії агресора. Особи такого типу вважають неприпустимим ухилення від втручання в конфлікт, нетерпимі до поведінки, що порушує громадський порядок навіть у ситуації, коли це може коштувати їм здоров’я або життя. Готові ризикнути, на жаль, не завжди усвідомлюють наслідки таких вчинків. Шість осіб, які виявили низький показник за названою шкалою, характеризуються пасивністю, байдужістю до тих явищ, які відбуваються навколо, що може бути наслідком як образи на зовнішній світ, так і відчуття нерозуміння та відсутності соціальної підтримки.

За шкалою «Схильність до залежної і безпорадної поведінки» (модель пасивної віктимної поведінки) вище норми набрали шість підлітків. Це особи, які не чинять опору, протидії злочинцеві з різних причин: з огляду на вік, фізичну слабкість, безпорадний стан, боязливість, зі страху перед відповідальністю за власні протиправні або аморальні дії тощо. Як правило, вони мають низьку самооцінку, створюючи кризові ситуації з метою отримання співчуття і підтримки оточуючих, поступливі та схильні до залежної поведінки, схильні виправдовувати чужу агресію й усіх прощати. Результат нижче норми був наявний у п’яти осіб. Вони схильні до незалежності, відособленості, зазвичай прагнуть виділитися із групи однолітків, адже мають на все особисту точку зору, яка може бути протилежною думці колективу.

За шкалою «Схильність до некритичної поведінки» (модель некритичної віктимної поведінки) кількість балів вище норми була у дванадцяти осіб. Такі підлітки демонструють необачність, невміння правильно оцінювати життєві ситуації.

Некритичність може виявитися на базі як негативних (жадібність, користолюбство та ін.), так і позитивних (щедрість, доброта, чуйність, сміливість та ін.) рис особи, а також невисокого інтелектуального рівня. Такі підлітки демонструють необережність, необачність, невміння правильно оцінювати життєві ситуації в результаті якихось особистих або ситуативних чинників: емоційний стан, вік, рівень інтелекту, захворювання.

Особу некритичного типу виявляє схильність до спиртного, нерозбірливість у знайомствах, довірливість, легковажність. Має неміцні етичні засади, що посилюється відсутністю особистого досвіду або його несистематизованістю. Схильні до ідеалізації людей, виправдання негативної поведінки інших, не помічають небезпеки. Результати нижче норми виявили шість осіб, котрим притаманні вдумливість, обережність, прагнення передбачати можливі наслідки своїх вчинків, які іноді призводять до пасивності, страхів. Самореалізація в цьому разі значно утруднена, може з’являтися соціальна пасивність, що призводить до незадоволення своїми досягненнями, до відчуття розпачу, заздрості [4].

Отже, на основі проведеного нами першого дослідження ми дійшли висновку, що  основні детермінанти, що призводять до віктимної поведінки, виступають поєднання агресивності, тривожності та навіюваності. Віктимізуючий вплив агресії полягає в активній провокації насильства, вплив тривожності- у сприйнятті навколишнього середовища, як невизначеного і ворожого, від якого підліток захищається способами, що не завжди мають конструктивний характер.

Діагностика показників агресії показала, що у хлопців підліткового віку домінантною є вербальна агресія, а у дівчат виявлена образа, що свідчить про нелегкі в сім’ї, з ровесниками, вчителями.

У ході дослідження за методикою «Схильність до віктимної поведінки» І. Малкіної-Пих ми розподілили підлітків на дві групи: перша — 16 осіб із низьким або нормальним рівнем, друга — 12 осіб із високим рівнем віктимної поведінки, тобто ті підлітки, що отримали високі показники за шкалою «Реалізована віктимність».

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: