Які п/д методи діагностики використовують при порушенні розвитку у дітей.

Комплексне обстеження дитини включає аналіз документації, бесіди з батьками та дитиною, спостереження за діяльністю, використання спеціальних методик психологічного обстеження. Приміщення повинно бути тихим, ізольованим від сторонніх шумів. Необхідну документацію комісія вивчає попередньо. Розглядаються: виписка з історії розвитку дитини, діагнози та висновки спеціалістів, первинні аудіограми та ін. Вивчається інформація про фізичний і моторний розвиток, особливості формування мовлення, про способи спілкування з дитиною, використання слухових апаратів, організацію загальнорозвиваючої та корекційної роботи в сім’ї.

До змісту безпосереднього психолого-педагогічного обстеження дитини входять наступні розділи:

- спостереження за діяльністю дитини (грою, малюванням);

- обстеження розумового розвитку;

- перевірка стану слуху;

- перевірка стану мовлення;

- спостереження за поведінкою, виявлення особистісних особливостей.

Психолого-педагогічне вивчення дітей проводиться з метою отримання даних про розвиток дітей, необхідних для планування та організації корекційно-педагогічної роботи. В ньому беруть участь вихователі, психолог, та інші спеціалісти. Інформацію отримують в процесі спостереження, бесід з батьками, опрацювання документів та спеціального індивідуального обстеження.

В ході психолого-педагогічного обстеження збирають та виявляють:

- інформацію про ранній розвиток дитини;

- особливості поведінки, емоційно-вольової сфери, характеру;

- особливості фізичного та моторного розвитку;

- характер різних видів дитячої діяльності: предметної, ігрової, зображувальної, конструктивної, елементів трудової;

- рівень пізнавального розвитку;

- стан слуху;

- стан мовлення.

Збір інформації про ранній розвиток повинен включати:

1. Дані про батьків (вік, характер занять, наявність вад слуху), про інших дітей в сім’ї.

2. Дані про перебіг вагітності, пологів.

3. Дані про перенесені дитиною хвороби та способи їх лікування.

4. Дані про фізичний та моторний розвиток дитини: коли почала тримати голівку, сидіти, стояти, ходити.

5. Дані про мовленнєвий розвиток: коли розпочався лепет, слова і в які строки, що вимовляє зараз.

6. Улюблений вид діяльності, ігрові інтереси.

7. Умови виховання (вдома, у дитсадку).

Обстеження дитини включає кілька напрямків.

1. Перш за все педагог знайомиться із зовнішнім виглядом дитини, який може свідчити про наявність певних захворювань і відхилень. Виявляється відповідність фізичного розвитку віку, стан міміки, наявність дизморфій. Оцінюється стан загальної та дрібної моторики: координація рухів, ведуча рука, темп та узгодженість рухів рук (спостереження та спеціальні ігри, вправи).

2. Обстежується рівень розвитку пізнавальних процесів: сприйняття, мислення, уваги, пам’яті, уяви. Дітям у віці 3-5 років пропонують завдання на розрізнення кольорів, форм, розміру, на конструювання за наслідуванням, розрізні картинки. З метою перевірки рівня наочно-дійового мислення організовують ігрові проблемні ситуації. Для дітей старше 3 років з метою вивчення наочно-образного мислення можна пропонувати невербальну класифікацію за зразком (наприклад, одяг і овочі). Для обстеження образної пам’яті – ігри типу «Чого не стало?». Для вивчення уяви дітям з 4 років пропонують домалювати фігури, пограти у гру «На що схоже?» (порівняння геометричних еталонів і предметних зображень). Дітям старшого дошкільного віку для обстеження сприйняття кольору та форми пропонують завдання на співвіднесення геометричних фігур різного кольору, складання шестискладової матрьошки. Для вивчення наочного мислення – матриці Равена, дошки Сегена. Також виявляють окремі показники словесно-логічного мислення: розуміння значень слів різної міри узагальненості (прості узагальнення, конкретизація). Пропонують визначити послідовність подій, причинно-наслідкові зв’язки за серіями картинок. Перевіряють математичні знання та вміння: рахування предметів, розуміння відношень «більше-менше-однаково». Для вивчення наочно-образної пам’яті – запам’ятовування розташування картинок; словесної – відтворення слів, що позначають предмети на картинках, які діти розкладали.

Необхідно зафіксувати:

- реакцію дитини на ситуацію обстеження;

- характер контактів з дорослим;

- ставлення до запропонованих завдань;

- реакцію на схвалення та зауваження, ставлення до невдач;

- працездатність, темп діяльності.

4. Перевіряється стан мовлення.

Перевірка проводиться під час спостереження, в ході виконання інших розділів обстеження, а також при спеціальному дослідженні. Необхідно оцінити:

- мовленнєву активність дитини;

- розуміння мовлення;

- активне мовлення;

- використання різних невербальних засобів спілкування.

При спостереженні фіксуються всі спонтанні мовленнєві реакції дитини, відзначаються особливості спілкування (чи прагне до контакту з дорослими та дітьми, які засоби комунікації використовує, чи розуміє прості інструкції). Оцінюють наявність уваги дитини до дорослого, що розмовляє, його обличчя, наслідування предметним і мовленнєвим діям. Ці показники є передумовами розвитку мовних здібностей дитини. Обстеження мовлення – цілісний процес, розуміння мовлення і активне користування ним перевіряються в одних завданнях. Якщо дитина в ході попереднього обстеження продемонструвала розуміння та вживання хоча б невеликого запасу слів, в процесі гри, розглядання картинок їй задають нескладні питання, дають прості завдання («Де яблуко? Де ав-ав? Візьми ляльку»). Для слабочуючих дітей з фразовим мовленням дають більш складні конструкції («Сховай м’яч під стіл», «Принеси велику ляльку»). При перевірці активного мовлення виявляють словник дитини, оцінюють стан мовленнєвої системи (дихання, голос, звуковимова).

5. Вивчаються особливості поведінки та особистості дитини, її моторний і фізичний розвиток, рівень розвитку діяльності.

Виявляють характер протікання адаптації дитини до умов дитячого садку: як дитина переносить розлуку з батьками; як веде себе в побуті та на заняттях; чи підкоряється вимогам дорослих; чи прагне спілкуватись з іншими дітьми, які засоби при цьому використовує. Оцінюють характер дитини: спокійна, агресивна, збудлива, сором’язлива тощо.При вивченні фізичного та моторного розвитку звертають увагу на сформованість основних рухів, їх координацію, особливості виконання рухових завдань. Оцінюють сформованість навичок самообслуговування (вмивання, прийняття їжі, одягання, охайність).

В ході ігрової діяльності визначають: здатність дитини ініціювати гру, наявність та стійкість ігрових інтересів, адекватність ігрових дій, вміння діяти з іграшками самостійно та за наслідуванням. Виявляють наявність інтересу до малювання, можливості предметного малюнку. Результати психолого-педагогічного вивчення дитини всіма фахівцями повинні бути належним чином зафіксовані в протоколах, зошитах.

13. Задачами психодіагностичного обстеження дітей та підлітків є:

1. Вивчення провів окремих симптомів психічного стану дитини та особистісних властивостей в цілому; рівня розвитку психологічних функцій із урахуванням віку та освіти.

2. Отримання даних про динаміку розвитку, впливу навчання, впливу мікросоціального оточення на розвиток та його перспективи.

3. Дослідження характеру психічного розвитку, його темпів.

4. Дослідження психічних новоутворень віку як характеристик якості розвитку.

1. З’ясовується, як розвивається дитина.

2. Своєчасно виявляються існуючи у дитини задатки та здібності.

3. З’ясовуються причини відставання дитини в навчанні чи причини поганого виховання.

4. Вчителям та батькам даються необхідні рекомендації щодо вибору та підготовці до майбутньої професії дитини.

Види спостереження.

       Спостереженням називається організоване сприйняття та реєстрація поведінки об’єкту. Спостереження є найстарішим психологічним методом. Як науковий емпіричний метод спостереження широко застосовується с кінця ХІХ ст. у клінічній, соціальній, педагогічній психології, психології розвитку, а с початку ХХ ст. – в психології труда, тобто в тих галузях, де особливе значення має фіксація особливостей природної поведінки людини в звичних для неї місцях, де втручання експериментатора порушує процес взаємодії людини з навколишнім середовищем. Розрізняють несистематичне та систематичне спостереження. Несистематичне спостереження проводиться в ході польового дослідження і широко застосовується в етнопсихології, психології розвитку, соціальної психології. Для дослідника, який проводить несистематичне спостереження важливим є створення узагальненої картини поведінки індивіду чи групи в визначених умовах. Систематичне спостереження проводиться по плану. Дослідник виділяє та реєструє особливості поведінки та класифікує умови зовнішнього середовища. Також розрізняють суцільне та вибіркове спостереження. При суцільному – фіксуються всі особливості поведінки. При вибірковому – звертають увагу лише на окремі параметри поведінки чи типу поведінкових актів, наприклад фіксують тільки частоту проявів агресії тощо. Спостереження можу проводитись з використанням різних приборів та засобів для фіксації результатів. До їх числа відноситься аудіо, фото, відеоапаратура, особливі карти спостережень тощо. Включене спостереження припускає, що спостерігач сам є членом групи, поведінку якої він досліджує. Є два варіанти включеного спостереження: 1) діти знають про те, що їх поведінка фіксується дослідником; 2) діти не знають, що їх поведінка фіксується( діти, які грають в кімнаті одна стіна якої є дзеркалом); 

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: