Основні методи п/д соціально-психологічного клімату в групі

Міжособистісні стосунки в групах вивчають за допо­могою методів спостереження, експерименту, бесіди, анкет і соціометрії. Вибір і застосування методу залежить від конкретних завдань і умов. Останнім часом з цією ме­тою широко використовують соціометричну, референтометричну методики.

1) Соціометрія – метод вивчення соціальних взаємодій у групі. Її запропонував у 30-х роках XX ст. Д.-Л. Морено, пізніше в роботах зарубіжних та вітчи­зняних учених вона зазнала серйозної модифікації.

На практиці соціометрію використовують для виявлен­ня симпатій чи антипатій між особами, що належать до групи, які самі можуть не усвідомлювати свого ставлення до інших.

Соціометричним критерієм при дослі­дженні виступає запитання «З ким би ти хотів...?», яке може стосуватися будь-якої сфери людських відносин (спільної праці, навчання, відпочинку, розваг). За значимістю розрізняють сильні та слабкі критерії вибору. Сильні кри­ терії стосуються найбільш важливих і значимих для досліджуваного аспектів його життя: роботи, навчання, суспільно корисної роботи, спільного відпочинку. Слабкі критерії охоплюють коло питань, пов'язаних із ситуатив­ними обставинами: виконанням одноразових доручень, грою, прогулянкою, екскурсією, культпоходом. При цьому кількість обраних осіб може обмежуватися. Опитуваного просять також установити послідовність свого вибору (у першу чергу, в другу чергу і т. д.). За потреби виявити осіб із негативним статусом соціометричним критерієм слу­жить запитання «З ким би ти не хотів...?».

Результати взаємного вибору переносять у соціометрич­ ну матрицю, що має вигляд турнірної таблиці. У ній по вер­тикалі записують за алфавітом прізвища всіх членів групи, а по горизонталі - їх порядкові номери у списку. На пере­хрестях рядка і стовпця позитивний вибір позначають зна­ком «+»;  взаємний вибір - «+» обводять кружеч­ком. Потім у кожному стовпці по вертикалі підраховують кількість позитивних виборів кожного індивіда і кількість взаємних виборів. На підставі цих даних встановлюють, хто в групі є соціометричною зіркою, а хто виявився ізольова­ ним (нульовий вибір) за певним критерієм.

Графічно результати зображають у вигляді соціограми (дівчат позначають кружечками, хлопців - трикутниками з вказівкою по­рядкового номеру в списку. Вибір позначається лінією між значками зі стрілкою у напрямі обраного. Якщо вибір взаємний, стрілками по­значають обидва кінці лінії):

- у І, центральному крузі розта­шовують тих, хто отримав максимальну кількість пози­тивних виборів - це соціометричні «зірки»;

- у ІІ зоні розміщують осіб, які отримали більше половини виборів;

- у ІІІ зоні - тих, хто отримав половину і менше позитивних виборів;

- у ІV, крайній зоні перебуватимуть «ізольовані» (ті, хто робив позитивні вибори, але сам не отримав їх).

Соціометричний метод є оперативним, але він дає лише картину емоційних ставлень усередині групи. Вона дуже нестійка і за різними критеріями може істотно відрізня­тися. Крім того, відповіді індивідів можуть не відповідати дійсності.

Суттєві міжособистісні стосунки людей розкривають­ся в умовах спільної діяльності. Тому результати соціо­ метрії лише фіксують наявність емоційних ставлень, не даючи змоги розкрити їх причини, встановити, чому один індивід обрав саме того, а не іншого. Мотиви вибору (що дуже важливо) залишаються невідомими. За даними соціометричної матриці можна розрахувати більше 20 групових показників: соціометричний статус будь-якого члена групи, індекс групової згуртованості, ін­декс інтегративності групи, рефлексивний коефіцієнт усвідомленості та інші. Однак більшість вітчизняних учених вважає їх формальними і до того ж сумнівними.

2) Референтометрія (запропонована вітчизняними дослідниками) дає змогу всередині групи, до якої належить особистість, виявляти її референтну групу. Суть цієї методики: «Скажи, хто твої друзі, і я скажу, хто ти» відображають. Знання референтної групи часто допомагає встановити мотиви поведінки людини. Цьо­го не можна зробити за допомогою соціометричного тесту.

Головна ідея експерименту полягає в тому, щоб виявити вибіркове ставлення кожного лише до кількох осіб, що входять до групи. Референтометрична процедура складається з двох ета­пів:

І етап - учасникам дають набір карточок із прізвищами всіх інших членів групи, на яких запропоновано однаковий набір певних рис (наприклад, сміливий, добрий, розумний тощо). Учасників просять оці­нити кожну особу, що належить до групи, тобто (п - 1) карточок з оцінками її якостей, за певною шка­лою. На іншому боці карточки вказано прізвище того, хто оцінював;

ІІ етап - для кожного учасника карточки розкладають вниз оцінками, тобто він може бачити лише прізвище того, хто оцінював.  Учасникам референтометричної процедури повідомляють, що їм дозволяють ознайомитися з оцінками не більше, ніж на 5-8 карточках. Причому сиг­нал про припинення досліду може пролунати після будь-якого вибору.

Як правило, кожен з учасників послідовно ознайомлюється з оцінками тільки тих осіб, які його най­більше цікавлять. В умовах емоційного напруження і дефі­циту часу досліджувані розкривають (іноді навіть несвідо­мо) свою ранговану референтну групу. Отже, порівняно із соціометрією референтометрична методика виявляє глибші та змістовніші характеристики групової диференціації.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: