П/д інтелекту. Види тестів на інтелект.

Інтелект – це те, що вимірюється тестами інтелекту (успішність рішення різного роду задач , які наближені до тих , які людина вирішує у повсякденному житті – тест Г.Айзенка).

Інтелект – це узагальнена здатність до навчання (у нашій культурі інтелект пов’язують із шкільним навчанням).

Інтелект – це здатність до відволікання, абстрактного мислення.

Інтелект – це те, що забезпечує ефективність адаптації, поведінки у складному середовищі (дане поняття дозволяє розглядати інтелект як процес, а не результат, який виступає у вигляді здібностей до навчання та абстрактного мислення) . 

Тести для вимірювання інтелекту, їх види.

Види тестів на інтелект:

1. Тести інтелекту.

2. Розумові тести.

3. Тести спеціальних здібностей.

4. Тести загального інтелекту.

5. Тести загальних здібностей.

6. Когнітивні тести.

В залежності від типу завдань тести діляться на:

1. Вербальні (тест класифікації слів).

2. Невербальні (матриці Равена).

Окрім цього, тести інтелекту діляться:

1. Індивідуальні (шкали Векслера).

2. Групові (армійський тест Альфа).

Окрім зазначених видів тестів іноді виділяють – тести інтелекту для специфічних популяцій (А.Анастазі). Ці тести розраховані для обстеження малюків, людей, у яких є фізичні недоліки, та людей, що належать до різних культур.

Комп’ютерізація психодіагностичних досліджень призвела до появи адаптивних тестів інтелекту – в яких в залежності від успішності рішення попередніх завдань формулюється вибір складності наступних завдань.

У зв’язку із існуванням різних підходів в розумінні інтелекту можемо говорити о тестах, в яких використовується сумарна оцінка виконання різних видів завдань, та тестах, в яких інтелект представлений у вигляді успішності виконання окремих, непов’язаних між собою груп завдань. також на Западі дуже популярною є теорія, згідно з якою інтелект ділиться на текучий та кристалізований ( у рамках школи, яка признає спільність всіх здібностей).

Структура інтелекту.

Суттєвий вклад у розвиток ієрархічної теорії структури інтелекту зробив Вернон. На вершині ієрархії знаходиться генеральний фактор, який був відкритий Спірменом. Потім йдуть групові фактори вербально-утворювального та практично-механічного інтелекту. на нижчому рівні знаходяться специфічні фактори.

Ще одна ієрархічна теорія представлена в роботах американського психолога Дж. Керролла. Він запропонував трьохрівневу модель пізнавальних здібностей. Рівень ІІІ – загальний інтелектуальний, схожий з генеральним фактором Спірмена.

Рівень ІІ – широкий рівень. З ним пов’язані вісім факторів: текучий інтелект, кристалізований інтелект, загальні фактори пам’яті та навчання, візуальні та слухові перцепції, здібності до відтворення матеріалу, швидкість пізнавальної активності.

Рівень І – рівень специфічних факторів або рівень обмежених здібностей.

Моделі інтелекту.

Модель інтелекту по Терстоуну.

Терстоун вніс істотний вклад у розвиток техніки факторного аналізу, він створив мультіфакторну теорію інтелекту. ним були виділені 9 первічних факторів, 7 з яких визначались найбільш чітко:

V – розуміння слів (основний фактор, вимірюється словниковими тестами);

W – біглість мови (вимірюється за допомогою анаграм, рифмовки тощо);

N – числовий фактор (вимірюється за допомогою завдань на швидкість та точність оперування цифровим матеріалом);

S – просторовий фактор (вимірюється за допомогою завдань на сприйняття нерухомих геометричних форм та їх співвідношень, а також сприйняття змін в положенні об’єктів чи їх форми);

M – асоціативна пам’ять (вимірюється за допомогою тестів на запам’ятовування парних асоціацій);

P – швидкість сприйняття (вимірюється за допомогою завдань на швидкість та точність охоплення візуальних подробиць, схожості та різниць);

I (R) – індуктивне мислення (вимірюється за допомогою завдань, які потребують знаходження деякого правила їх рішення).

Модель інтелекту по Гілфорду.

Факторний аналіз за Гілфордом – це підтвердження теоретичної моделі інтелекту, а не інструмент її будування. Кожен фактор інтелекту створюється сполученням одного з типів інтелектуальних операцій, області, в якій вона виробляється (зміст), та отриманого результату. Гілфорд розрізняє п’ять типів операцій, які складають перший вимір моделі: розуміння інформації (C), запам’ятовування (M), дивергентне мислення чи логічні альтернативи, які пов’язані з інформацією, яка надається (D), конвергентне мислення, чи логічні висновки (N), оцінювання – порівняння та оцінка інформаційних одиниць за визначеним критерієм (E).

Другий вимір визначається в термінах змісту чи форм пред’явлення інформації. Пред’явлена інформація може бути: образною (F), символічною (S), семантичною (M), поведінковою (B).

Третій вимір – це продукт, результат інтелектуальної операції до конкретного змісту. Результати можуть бути представлені у вигляді елементів, одиниць (U), класів (C), відношень (R), систем (S), трансформацій (T), імплікацій (I).

таким чином, існує 120 факторів інтелекту, кожен з яких включає сполучення трьох основних зазначень, які відповідають типу операцій, формі пред’явлення інформації і отриманому результату.

Модель інтелекту по Айзенку.

Модель має вигляд кубу, кожна з плоскостей якого представляє різні модальності: інтелектуальні процеси (мислення, пам’ять, сприйняття тощо), тестовий матеріал (вербальний, просторовий), якість (швидкість та сила інтелектуальних процесів).

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: