Право на звернення про виконання рішення .

Передумовою для початку діяльності державного виконавця щодо проведення виконавчих дій (відкриття виконавчого про­вадження) є наявність права на звернення про виконання, яке підтверджує відповідний виконавчий документ. Крім цього, стягувач, який бажає реалізувати своє право на звернення ви­конавчого документа до виконання, повинен дотриматися по­рядку його реалізації, а саме: мати відповідний обсяг дієздат­ності; звернутися до належного відділу ДВС у межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконав­чої давності).

Право на звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження має стягувач або його представник (законний чи договірний). Це повноваження є виявом принципу диспозитивності, однак його може бути стимульовано діяльністю уповноважених на те органів та осіб.

Наприклад, правом на звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження наділено прокурора, за умови його представництва інтересів громадянина або держави в суді (ст. 7 Закону). У випадках, передбачених законом, суд зобо­в'язаний переслати виконавчий документ до державного виконавця, а саме, якщо йдеться про захист інтересів держави чи дію принципу публічності.

Підставою для вжиття заходів примусового виконання є виконавчий документ, який пред’явлений до виконання в установленому Законом порядку.

Виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону.

При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пункту 3 частини першої статті 18 Закону державний виконавець враховує таке:

1) повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до чинного законодавства;

2) імя фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (частина перша ст. 28 ЦК України. Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати по батькові, мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження – імена батька та матері.

3) відсутність коду за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України стягувача та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду;

4) для фізичних осіб реєстровий номер облікової картки платника податків не зазначається у виконавчому документі, якщо особа є іноземцем та законодавством країни, на території якої проживає фізична особа, встановлено інші форми обліку або якщо особа відмовилась його мати через свої релігійні переконання, про що є відповідна відмітка у паспорті особи;

5) реєстровий номер облікової картки платника податків або серія і номер паспорта можуть не зазанчаися в постановах у справах про адміністративні правопорушення, які виносяться на місці вчинення правопорушення або без участі особи.

Подання заяви за місцем виконання. Відповідно до ст. 20 Закону виконавчі дії провадить державний виконавець за міс­цем проживання, роботи боржника або за місцеперебуванням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконан­ня провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, провадить державний виконавець за місцем здійснення таких дій.

Підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень ДВС України та регіональних органів ДВС визначається згідно зі ст. 21 Закону. Виконання судових ухвал про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти чи інше майно боржника на суми, визначені у пункті 2 частини першої та пункті 2 частини другої ст. 21 Закону здійснюється територіальними органами ДВС. У разі якщо державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження накладено арешт на майно, в тому числі на кошти боржника, до закінчення строку для самостійного виконання, боржник може запропонувати державному виконавцю списати кошти, необхідні для виконання рішення, з його рахунку та зарахувати їх на відповідний рахунок органу ДВС з подальшим перерахуванням стягувачу.

У разі надходження відповідного звернення боржника державний виконавець невідкладно готує платіжні вимоги про примусове списання коштів з рахунку боржника та направляє до банку.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону.

Проведення державним виконавцем виконавчих дій на території органу ДВС, який підпорядкований іншому регіональному органу ДВС, здійснюється за погодженням з ДВС України. Право вибору місця виконання між кілько­ма органами ДВС, які можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачеві.

Державний виконавець має право проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, що є на ра­хунках та вкладах боржника в установах банків чи інших фі­нансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозита­ріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місцеперебування боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що майна боржника, на яке можна звернути стягнення, немає, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий доку­мент разом із копією цього акта до органу ДВС за новим міс­цем проживання чи місцеперебуванням боржника, місцем його роботи чи місцем перебування майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ.

Якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостат­ньо для повного задоволення вимог стягувача, однак майно боржника виявлено на території іншого органу ДВС, держав­ний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому Законом, за погодженням з начальником органу ДВС, якому він підпорядкований, та за умови, якщо стягу­вач авансує витрати на організацію і проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу ДВС державний виконавець повідомляє начальника цього органу. У разі, якщо стягувач не здійснить авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій на території іншо­го органу ДВС, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, у разі їх недостатності для повного задоволення вимог стягувача, направляє виконавчий документ до органу ДВС за місце­перебуванням іншого майна боржника.

Порядок передачі виконавчого провадження з одного орга­ну ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншо­го здійснюється у порядку, встановленому Інстукцією з організації примусового виконання рішень.

Пред'явлення виконавчого документа у межах виконавчої давності. У разі порушення встановленого строку виноситься постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження.

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

Поделиться: