Арешт майна. Вилучення та зберігання арештованого манна.

Арешт майна.— це дія державного виконавця, що полягає в описі майна боржника, визначеного у виконавчому документі, або ж достатнього для виконання рішення, накладенні заборони на його відчуження, у разі необхідності у його вилученні

Арешт майна, як правило, є складовою загального порядку звернення стягнення на майно боржника, хоча іноді цією дією завершується усе виконавче провадження за виконавчим доку­ментом (наприклад, у разі забезпечення позову або застосуван­ня запобіжних заходів).

Арешт на майно боржника може накладати державний ви­конавець шляхом:

винесення постанови про відкриття виконавчого провад­ження, яка накладає арешт на майно боржника та оголошує заборону його відчуження;

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що є на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголо­шення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державний виконавець за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна борж­ника та оголошення заборони на його відчуження може наклас­ти арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов’язаних із проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно. За потреби постанову, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає до органу нотаріату чи інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження.

Відтепер при відкритті виконавчого провадження держвиконавець може накласти арешт не тільки на майно боржника, а й на його кошти (раніше при відкритті провадження арешт накладався тільки на майно боржника).

Постанову державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника боржник може оскаржити начальникові відповідного органу ДВС або до суду у 10-денний строк.

Арешт та опис майна боржника проводять за обов'язкової участі понятих. В окремих випадках може бути залучено й інших учасників, наприклад експертів, спеціалістів.

Арешт застосовують:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або наступній реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачеві та перебуває у нього чи в інших осіб.

Опис та арешт майна боржника здійснюється в такій послідовності:

Після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані: а) назва кожного внесененого в акт предмета і його вдмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; г) прізвище, імя та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання; г)  відмітка про роз’яснення зберігачеві майна обов’язків із збереженням майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші дії з майном, на яке накладено арешт; д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користування майном, зазначається вид, обсяги і строки обмеження; е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутніми при описі.

Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

Якщо опис і арешт майна здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, державний виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.

Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові чи його представнику, а іншій особі, то акт опису та арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку на першому примірнику акта.

У разі необхідності (наявність інформації про псування майна тощо) державний виконавець до моменту передачі майна новому зберігачу може здійснити вихід за місцем зберігання майна для його огляду. У разі зміни кількісних чи якісних характеристик майна про це зазначається в постанові про призначення нового зберігача, при цьому державний виконавець готує подання (повідомлення) до правоохоронних органів щодо притягнення зберігача до кримінальної відповідальності (по ст. 388 КК України) .

Щодо окремих видів майна законом встановлено особливо­сті застосування арешту на нього. Наприклад, продукти та ін­ші речі, що швидко псуються, вилучають і передають для про­дажу негайно після накладення арешту. У спеціальному по­рядку здійснюється арешт цінних паперів, ювелірних та інших побутових виробів із золота, срібла, платини і металів плати­нової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів.

На окремі види майна заборонено накладати арешт, вони не можуть бути об'єктом стягнення у грошових зобов'язаннях. Зокрема, додатком до Закону визначено перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконав­чими документами. Це такі види майна та предмети, що нале­жать боржникові на праві власності чи є його часткою у спіль­ній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні: 1) носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові та особам, які перебувають на його утриманні:

а) одяг — на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жі­нок — два зимових плаття), один літній костюм (для жі­нок — два літніх плаття), головні убори по одному на кож­ний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки, одна теп­ла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більше, ніж на 50 відсотків;

б) взуття у кількості по одній парі літнього, осіннього, зимо­вого та інше взуття, зношене більше, ніж на 50 відсотків;

в) білизна у кількості двох змін на кожну особу;

г) постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушника на кожну особу;

ґ) необхідний кухонний посуд;

д) один холодильник на сім'ю;

є) меблі — по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім'ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути звернено стягнення);

ж) всі дитячі речі;

2) продукти харчування, потрібні для особистого споживання боржникові, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, — на три місяці;

з) паливо, потрібне боржникові, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання приміщення — протягом шести місяців;

4) одна корова, а якщо корови немає — одна телиця; якщо немає ні корови, ні телиці — одна коза, вівця чи свиня — в осіб, які займаються сільським господарством;

5) корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, потрібній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів;

6) насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весня­ного) та незнятий урожай — у осіб, які займаються сільсь­ким господарством (за винятком земельних ділянок, на які накладено стягнення);

7) інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні та інші).

Також не підлягає зверненню стягнення майно, набуте в силу ч. 1 ст. 190 СК. Той із батьків, із ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку із передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Набувачем права власності на неру­хоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до ст. 54 Закону на майно, щодо якого встанов­лено (заставу) іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним бор­гом та іпотечні сертифікати" від 19 червня 2003 р.

Якщо боржник є співвласником речі, то державний викона­вець може звернути стягнення на неї тільки після визначення частки боржника. За спільної часткової власності її підтверд­жують правовстановлюючі документи. У випадку, якщо річ перебуває на праві спільної сумісної власності, то визначення частки може здійснюватися за домовленістю співвласників або рішенням суду, зокрема, шляхом виділення частки майна в на­турі або отримання грошової компенсації. Частку у спільній власності для потреб виконання рішення може визначити суд за поданням державного виконавця (ст. 5 Закону). Таке подан­ня має бути розглянуто з обов'язковим викликом у судове за­сідання не лише державного виконавця, боржника, стягувача й прокурора (у випадках здійснення останнім представництва інтересів громадянина або держави в суді), а й учасників спіль­ної власності на майно та з додержанням вимог ст. 29 ЦПК щодо допустимості засобів доказування (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 р.).

Це питання суд вирішує у десятиденний строк із повідом­ленням сторін та інших заінтересованих осіб, при чому їх не­явка не перешкоджає розгляду подання (ст. 379 ЦПК).

Оцінка майна боржника.

У разі якщо стягував і боржник або їх представники присутні під час опису й арешту майна не заперечують проти визначення вартості майна, державний виконавець одночасно з його описом сам проводить визначення вартості майна, про що складає відповідний акт. Тобто введено нове поняття "визначення вартості майна", що проводиться держвиконавцем, тоді як "оцінка майна" здійснюється суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Сторони отримали право подати держвиконавцю протягом 10 днів заперечення про результати визначення вартості майна або оцінки майна; при цьому держвиконавець зобов'язаний призначити рецензування звіту про оцінку майна з покладанням витрат на сторону, яка подала заперечення; повідомлення про результати визначення вартості майна або оцінки майна відсилається сторонам рекомендованим листом; результати оцінки, а також рецензування звіту про оцінку можуть бути оскаржені до суду; звіт про оцінку дійсний протягом 6 місяців, після чого оцінка проводиться повторно.

Визначення вартості майна боржника безпосередньо державним виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше п’яти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна державний виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких державний виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. З метою належного визначення вартості окремих видів майна державний виконавець може в установленому порядку залучити до процесу опису майна експертів чи спеціалістів.

За результатми визначення вартості майна державний виконавець складає акт визначення вартості майна, у якому зазначаються дата опису й арешту цього майна, опис та аналіз зібраних і використаних даних та іншої інформації під час визначення вартості майна, вартість кожного описаного предмета та загальна вартість майна. У разі заперечень з боку сторін виконавчого провадження вони мають право зазначити про це в акті. Акт складається у трьох примірниках. Акт визначення вартості майна вважається чинним протягом 6 місяців з дня його складання.

Копії акта визначення вартості майна надсилається сторанам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після його складання. Якщо сторони виконавчого провадження або їх представники присутні під час визначення вартості майна, копії акта вручаються їм під розписку на першому примірнику акта.

У разі якщо оцінку майна проводив суб’єкт оціночної діяльності – суб’єкт господарювання, державний виконавець направляє сторонам повідомлення про оцінку майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку майна. У звіті про оцінку майна оцінювач обов’язково повинен зазначити відомості, які необхідні для публікації оголошення про реалізацію такого майна. Необхідність зазначення таких відомостей передбачається у договорі, який укладається органом ДВС із суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання. Строк чинності звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні становить 6 місяців з дня його складання.

Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, державний виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна.

Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вар­тість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян, державний виконавець залучає оцінювача, що діє відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р.

Слід зазначити, що новим Законом встановлено, що якщо майно не продано протягом 2 місяців воно може бути знижене у вартості протягом 10 днів, але не більше ніж на 30%. Повторна уцінка не повинна перевищувати 50% початкової вартості майна. Нереалізоване майно буде передаватися стягувачу в рахунок погашення боргу за первісною вартістю. Така процедура в деякій мірі спрямована на захист інтересів боржника.

Зняття арешту з майна.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за ви­конавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою держав­ного виконавця не пізніше наступного дня, коли останньому стало відомо про такі обставини. Копію цією постанови надси­лають боржникові та до органу (установи), якому було надіслано для виконання постанову про накладення арешту на майно боржника.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за по­становою начальника відповідного органу ДВС, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду від­повідної скарги боржника виявлено порушення встановленого порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу ДВС про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту — боржни­кові.

За наявності письмового висновку експерта щодо неможли­вості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або якщо витрати, пов'язані зі зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, щ яку його може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постано­вою державного виконавця, яку затверджує начальник відповід­ного органу ДВС. Копію цієї постанови не пізніше наступного після н винесення дня надсилають сторонам та до відповідно­го органу (установи) для зняття арешту.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провад­женнях арешт із майна чи коштів може бути знято за рішен­ням суду. Арешт може бути знятий і самим державним виконавцем. Відповідно до Закону, якщо немає документів, що характеризують об’єкт нерухомості, що перебуває у боржника, у зв’язку з чим його не можливо підготувати до реалізації, такі документи готують у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. Якщо стягував у 20-денний строк із дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати на виготовлення документів, що характеризують об’єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

⇐ Предыдущая12131415161718192021Следующая ⇒

Поделиться: