Контроль, нагляд та юрисдикційний захист у виконавчому провадженні

Оскільки державний виконавець є суб'єктом владних відносин, то можуть мати місце такі випадки, коли він порушує норми чинного законодавства, а, отже, і права, свободи та законні ін­тереси сторін та інших учасників виконавчого провадження. У цьому разі може бути застосовано зовнішні способи забезпе­чення захисту права: контроль, нагляд та юрисдикційний за­хист у виконавчому провадженні.

Закон передбачає три форми:

1) оскарження особами, які беруть участь у виконавчому про­вадженні, рішень, дій чи бездіяльності державного виконав­ця;

2) контроль за законністю виконавчого провадження;

3) перевірка виконавчого провадження;

Однак ці визначення не повністю розкривають сутність зо­внішнього забезпечення законності виконавчого провадження.

Слід визнати, що такими способами (формами) зовнішньо­го забезпечення захисту прав учасників виконавчого провад­ження, а отже і законності виконавчого провадження, є:

- адміністративний та судовий контроль;

- діяльність органу, який видав виконавчий документ (при виконанні рішень несудових юрисдикційних органів).

Загальною рисою забезпечення законності виконавчого про­вадження і захисту прав його учасників є можливість оскар­ження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та інших працівників ДВС. Норми про оскарження можна поді­лити за сферою поширення на загальні та спеціальні. Загаль­ ною нормою є положення ст. 82 Закону, відповідно до якого на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадо­вих осіб ДВС з виконання рішення або відмову у здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може бути подано скар­гу до начальника відповідного органу ДВС або до суду за міс­цем знаходження відповідного органу ДВС, або до іншого су­ду згідно з вимогами закону.

Спеціальними нормами є встановлення можливості оскар­ження:

• дій державного виконавця, його відмови від вчинення пев­ної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмови у задоволенні заяви про відвід державного виконавця  (суб'єкт права — особи, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій;

• постанови про перевірку, проведення чи результат перевір­ки виконання провадження;

• дії (бездіяльності) державного виконавця з питань виконав­чого провадження (суб'єкт права — сторони та учасники виконавчого провадження);

• відмови у задоволенні відводу державного виконавця, екс­перта, спеціаліста, перекладача;

• постанови про відкриття виконавчого провадження;

• постанови про відмову у відкритті виконавчого проваджен­ня;

• постанови про відкладення провадження виконавчих дій;

• постанови про зупинення виконавчого провадження;

• постанови про закінчення виконавчого провадження;

• постанови про повернення виконавчого документа та аван­сового внеску стягувачеві;

• постанови про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав;

• незвернення державного виконавця до суду у випадках обов'язкового проведення розшуку, а також постанови дер­жавного виконавця про відмову у розшуку майна боржника та постанови про стягнення витрат, пов'язаних із розшуком;

• постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

• постанови про стягнення виконавчого збору;

• оцінки майна;

• постанови про накладення штрафу.

Адміністративний контроль.

Органами державної влади, діяльність яких гарантує закон­ність виконавчого провадження та захист прав його учасників, є органи та особи вищого рівня у структурі ДВС. Контроль та захист прав сторін та інших учасників виконавчого прова­дження у порядку законодавства про виконавче провадження слід відрізняти від захисту, який здійснюється у порядку влад­ної (управлінської) діяльності. На діяльність органів ДВС по­ширюється дія Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р., однак застосовують його у тому разі, якщо предметом контролю є не виконавчі дії, а інша діяльність ор­ганів та працівників ДВС. Захист у порядку Закону України "Про звернення громадян" не становить предмет виконавчого провадження, до нього вдаються, якщо скарга не відповідає вимогам, встановленим ст. 82 Закону.

Діяльність органів ДВС із забезпечення законності виконав­чого провадження поділяють на такі види:

а)      попередня (санкціонуюча) діяльність;

б)       наступна діяльність (оскарження);

в)       контроль та перевірка виконавчого провадження.

Попередній (санкціонуючий) адміністративний контроль. Начальник районного (міського) органу ДВС слідкує за закон­ністю виконавчого провадження шляхом затвердження окре­мих процесуальних дій державного виконавця (проведення ви­конавчих дій у нічний час, у неробочі та вихідні дні, про ви­плату винагороди експертові, спеціалістові, перекладачеві, стягнення з боржника виконавчих витрат та виконавчого збору, зупинення, поновлення, закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачеві, розшук майна боржника, стягнення з боржника витрат на розшук, повернен­ня виконавчого документу накладення штрафу, відвід експер­та, спеціаліста, перекладача, арешт майна боржника та оголо­шення заборони на його відчуження, арешт коштів боржника, акт виконання робіт). До попереднього адміністративного кон­тролю належить також процедура надання дозволу на вчинен­ня виконавчих дій на території іншого органу ДВС.

Наступний адміністративний контроль (адміністративне оскарження). Чіткої процедури оскарження рішень, дій чи без­діяльності державного виконавця не визначено, тим паче, що є розбіжності у розумінні самого адміністративного оскарження. Слід мати на увазі, що згідно ч.2 ст. 82 Закону боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність держаного виконавця та інших посадових осіб ДВС виключно в судовому порядку. Слід особливо звернути увагу на те, що подача скарги на дії або бездіяльність держвиконавця відтепер не є підставою для призупинення виконавчого провадження.

Контроль та перевірка виконавчого провадження. Ця фор­ма адміністративної діяльності полягає у тому, що проводить­ся, на відміну від оскарження, не лише за ініціативою сторони чи іншого учасника виконавчого провадження. Контроль за своєчасністю, правильністю, повно­тою виконання рішень державним виконавцем здійснюють на­чальник органу ДВС, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищого рівня.

Керівник органу ДВС, контролюючи дії державного вико­навця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимо­гам закону, вправі своєю постановою:

а)        скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконав­цем, який йому підпорядкований, визнати недійсним складений державним виконавцем акт;

б)       зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, визначеному Законом.

Контроль за законністю виконавчого провадження здійсню­ють Міністерство юстиції України через Департамент ДВС, а Головне управління юстиції Мін’юсту в АР Крим, управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі — через від­повідні органи ДВС. Частиною першою статті 82 нового Закону встановлено, що стягувач та інші учасники виконавчого провадження (крім боржника) можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність посадових осіб ДВС не лише до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований виконавець, чи до суду, а ще й до керівника відповідного органу ДВС вищого рівня.

Відповідно до частини четвертої статті 83 Закону керівник вищестоящого органу ДВС у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований виконавець, усунути ці порушення. Вважаємо, що позбавлення керівника органу ДВС права на безпосереднє скасування постанови, акту, іншого процесуального документу державного виконавця може негативно вплинути на оперативність усунення виявлених порушень вимог закону під час здійснення виконавчого провадження.

Перевірку законності виконавчого провадження має бути проведено протягом 10 робочих днів, а зведеного виконавчого провадження — протягом 15 робочих днів, після надходження витребуваного виконавчого провадження. На час перевірки виконавче провадження може бути зупинено посадовою особою, яка його витребувала, про що зазначається в постанові. Про результати перевірки виконавчого провадження посадова осо­ба, яка його витребувала, виносить постанову, що є обов'язко­вою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами ДВС.

Виїмка чи вилучення виконавчого документа або виконав­чого провадження іншими органами (наприклад при вирішенні питання про порушення кримінальної справи) здійснюється лише за рішенням суду.

Судовий контроль.

Судові гарантії законності виконавчого провадження та за­хисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдик­ції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значен­ня для виконання рішень суду та інших юрисдикційних орга­нів, а також можливість оскарження рішень, дій чи бездіяль­ності державного виконавця та інших працівників ДВС.

Відповідно до Закону та цивільного процесуального зако­нодавства до цивільної юрисдикції суду належить вирішення питань щодо:

• видачі дубліката виконавчого листа або судового наказу;

• поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконав­ чого документа до виконання;

• відстрочка або розстрочка виконання, зміна чи встановлен­ня способу і порядку виконання;

• розгляд питання про затвердження мирової угоди та відмови від примусового виконання рішення;

• вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;

• вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини;

• вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи;

• вирішення питання про звернення стягнення на грошові кош­ти, що є на рахунках;

• заміна сторони виконавчого провадження;

• визначення частки майна боржника у майні, яким він воло­ діє спільно з іншими особами;

• роз'яснення судового рішення;

• вирішення питання про поворот виконання.

ГПК України передбачає участь суду при виконанні рішень, ухвал та постанов господарського суду щодо: поновлення пропуще­ного строку (ст. 119), видачі дубліката наказу господарського суду (ст. 220), відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, поста­нови, затвердження мирової угоди у виконавчому провадженні за наказом господарського суду (ст. 121), зупинення виконан­ня рішення (ст. 221), вирішення питання про поворот виконан­ня (ст. 122).

Судове оскарження рішень, дій чи бездіяльності державно­го виконавця та інших працівників ДВС є важливим способом захисту прав сторін, інших учасників виконавчого проваджен­ня та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, які вважають, що їх права порушено. Особливо це важливо для боржника, якого Законом позбавлено права на оскарження в адміністративному порядку.

Юрисдикцією щодо розгляду скарг на дії державного вико­навця наділено загальний територіальний та господарський су­ди. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного вико­навця чи іншої посадової особи ДВС розглядають у порядку, передбаченому розд. 7 ЦПК та ст. 121² ГПК.  Варто зазначити, що Пленум Вер­ховного Суду України дав роз'яснення окремих положень, які стосуються судового оскарження діяльності державних ви­конавців та інших працівників ДВС у постанові "Про практи­ку розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звер­нень учасників виконавчого провадження" від 26 грудня 2003 р. № 14.

Право на звернення до суду у порядку цивільного судочин­ства мають учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Форма звернення — скарга, яку подають у письмовій формі із зазначенням:

1) назви органу ДВС, до якого подають скаргу;

2) точної назви стягувача та боржника, їх місця проживання (для фізичних осіб) або перебування (для юридичних осіб), а також назви представника сторони виконавчого провад­ження, якщо скаргу подає представник;

3) реквізитів виконавчого документа (назви виконавчого доку­мента, органу, який його видав, дати видачі виконавчого документа та його номера, резолютивної частини виконав­ чого документа);

4) змісту оскаржуваних дій (бездіяльності) та норми Закону, яку порушено;

5) викладу обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпису скаржника або його представника, дати подання скарги.

Підвідомчість — до суду безпосеред­ньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС до начальника відповідного органу ДВС.

Підсудність — місцевий суд за місцезнаходженням відпо­відного органу ДВС або інший суд згідно з вимогами закону. Скаргу у виконавчому провадженні з виконання судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або началь­ника органу ДВС подають до суду, який видав виконавчий документ. Скарги з виконання інших рішень — до суду за місцем знаходження відповідного органу ДВС, крім скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту ДВС та органів ДВС Головного управління юсти­ції Мін'юсту в АР Крим, обласного, Київського та Севасто­польського міських управлінь юстиції, які подають до апеля­ційного суду за місцем знаходження відповідного органу ДВС.

Строк звернення до суду:

Якщо спеціальними нормами встановлено інший порядок обчислення строку на звернення до суду, то слід застосовувати ці спеціальні строки (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14).

Пропущений із поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Наслідки порушення справи у суді — повідомлення відпові­дного органу ДВС не пізніше ніж наступного дня після при­йняття її судом.

Справу розглядають у десятиденний строк у судовому засі­данні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи ДВС, рішення, дію чи бездіяльність якої оскар­жують.

Зважаючи на те, що спір у виконавчому провадженні має не особистий, а функціональний характер, суд, якщо встано­вить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржу­ються, не працює на попередній посаді, залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішен­ня питання про усунення порушення прав чи свобод заявника.

За результатами розгляду справи суд виносить рішення, яким або визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправо­мірними і зобов'язує державного виконавця або іншу поса­дову особу ДВС задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи, або відмовляє у задоволенні скарги.

При задоволенні скарги суд може призначити негайне ви­конання рішення.

Ухвалюючи рішення, суд вирішує також питання про роз­поділ витрат. Витрати, пов'язані з розглядом скарги, врахову­ючи й витрати для надання юридичної допомоги, а також ті, що пов'язані з поїздками, суд покладає на заявника, якщо бу­ло постановлено рішення про відмову в задоволенні його скар­ги, або на орган ДВС, якщо було постановлено рішення про задоволення скарги заявника.

Процедура судового контролю за виконанням рішенням судових рішень визначена розділом 7 ЦПК України.

Оскарження діяльності державного виконавця до господар­ ського суду має певні особливості, а саме:

• суб'єкт оскарження — стягувач, боржник або прокурор, хоча відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Су­ду України від 26 грудня 2003 р. скаргу до суду можуть подати й інші учасники виконавчого провадження у справах про виконання постанов господарського суду;

• суб'єкт оскаржуваної діяльності — органи ДВС;

• предмет оскарження — дії чи бездіяльність щодо виконан­ня рішень, ухвал, постанов господарських судів;

• строк оскарження — протягом десяти днів із дня вчинен­ня оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам ста­ло про неї відомо, або з дня, коли дію мало бути вчинено;

• постанова господарського суду — ухвала;

• ухвала  — може бути оскаржена.

При виконанні вироку в кримінальній справі усі питання про різного роду сумніви і суперечності, що при цьому мо­жуть виникати, вирішує суд, який постановив вирок, а у разі виконання рішення в іншому місці, — суддя місцевого суду, щодо осіб, засуджених судом за місцем виконання вироку.

Контроль юрисдикційного органу за ходом виконавчого провадження має формальний характер і зводиться до його по­інформованості про порядок виконання рішення та ускладнення, які виникають при цьому. Орган, який видав виконавчий документ, повідомляють про відкладення провадження вико­навчих дій, йому надсилають копію постанови державного виконавця про відкриття, зупинення, закінчення відновлення виконавчого провадження. Однак чинним законодавством не визначено сутності та­кої дії, крім загальної інформації про хід виконання рішення.

⇐ Предыдущая20212223242526272829Следующая ⇒

Поделиться: