Оцінка ефективності менеджменту на засадах багатосторонньої оцінки

Зацікавлені групи у діяльності підприємства	Найважливіші цілі зацікавлених груп	Важливість урахування цілей зацікавлених груп	Рівень врахування цілей зацікавлених груп	Відхилен ня
Акціонери
Споживачі
Менеджмент
Працівники
Органи державної влади
Громадськість
Постачальники і кредитори

 

 

Тільки працю обмеженої кількості працівників у сфері управління можна оцінити за безпосередніми результатами їх роботи. Саме більшість підходів іноземних та вітчизняних науковців зводяться до того, що ефективна фінансово-господарська діяльність і є підтвердженням ефективності системи управління. Результати виробничо-господарської діяльності в значній мірі обумовлені актуальністю і правильністю управлінських рішень, що приймає система управління, а також адекватністю обраного механізму їх реалізації. За оцінкою фахівців, які розробляли ресурсно-потенціальній підхід до оцінки ефективності системи менеджменту, якщо загальні втрати, тобто недовикористання потенціалу системи, прийняти за 100%, то втрати з вини об’єкта управління складуть 20-30%, а інші припадають на суб’єкт управління.

Як результат, що відображає дієвість механізму управління, можуть виступати ефективність виробничої та комерційної діяльності, зокрема отриманий економічний ефект. Показниками ефективності менеджменту є якість виконання роботи робітниками та службовцями, оскільки відношення робітників до своїх обов’язків дзеркально відображає відношення менеджерів до своїх власних, а також їх професіоналізм та організованість. В дослідженнях з питань функціонування американських акціонерних товариств зазначається, що між економічною ефективністю цих товариств та управлінською кваліфікацією менеджерів існує тісна залежність. Більше того, малоймовірно, що організація за результативними показниками була краща власного топ-менеджменту, щоб вона працювала краще ніж найвищі керівні особи. На підприємствах розглядають результат на кожного менеджера ніж старанність, співпраця, пунктуальність, лояльність і відповідальність. Всі підприємства працюють з подібними ресурсами, за виключенням монополій, тому відмінність між підприємствами полягає, не залежно від галузі, у якості управління на всіх рівнях менеджменту. І тому чим вища якість управлінських рішень, тим краща організація виробництва, тим нижчі витрати живої та упредметненої праці та тим більший одержуваний соціально-економічний ефект діяльності організації.

Також в окремих працях пропонується оцінювати систему менеджменту локальними показниками забуваючи, що система є одним цілим. І як пише Аккоф, якщо кожна частина системи буде працювати з максимальною ефективністю, така система в цілому не буде функціонувати настільки ефективно наскільки це можливо. В Національному університеті “Львівська політехніка” існує багато різних інститутів. Припустимо, що створили комісію з оцінки складових кожного із інституту з метою виявити найбільш ефективні. Наприклад в інституті економіки і менеджменту - найкраще методичне забезпечення, у військовому інституті - найкраще інформаційне забезпечення, ще в іншому найкращий професорсько-викладацький склад і т.д. Отже, виходячи з позицій науковців для створення ефективної системи менеджменту інституту достатньо зібрати разом усі найкращі елементи університету. Але очевидно, що окремі частини кожного із інститутів не підійдуть одне одному, хоча основна мета їхня одна – підготовка кваліфікованих спеціалістів, а коли б і підійшли то не могли б взаємодіяти з достатньою ефективністю. Оскільки методики з міжнародних стратегій економічного розвитку (інституту економіки та менеджменту) та професор з соціології (інституту гуманітарного та соціальних наук) не зможуть забезпечити добрі знання з тактики випускнику військового інституту Використання локальних показників може не врахувати ті складові цілісної системи, які впливають на його поточні та майбутні характеристики. Також використання локального підходу в оцінці ефективності призводить що до методики оцінки можуть не потрапити дослідження базових характеристик управління. Це ускладнить формування адекватної системи критеріїв, які будуть засадами оцінювання, та унеможливить уникнення помилок методологічного та концептуального характеру. Тобто, як зазначають науковці характеристика системи залежить не стільки від роботи деталей окремо, скільки від їхньої взаємодії. Ми не можемо вивчити систему, досліджуючи її частини. Необхідно працювати з цілою системою навіть тоді, коли ми встановлюємо особливості елементів чи вирішуємо ізольовану проблему.

 

⇐ Предыдущая26272829303132333435Следующая ⇒

Поделиться: