Розділ 8. Стратегічний контроль

Ефективне управління організацією за ринкових умов якому притаманне високий ступень невизначеності та нестабільності зовнішнього середовища вимагає проведення більшої за обсягом планової роботи, а отже, і контрольної, ніж за планової економіки. Зміни у зв’язку із реалізацією стратегії ускладнюють систему контролювання і змушують позбуватися шаблонних та універсально фіксованих процедур контролю.

Система контролювання має низку цілей та завдань, наприклад, виявлення та моніторинг можливих відхилень (розривів) у діяльності підприємства, аналіз причин появи відхилень, встановлення нормативних розмірів відхилень, прогнозування впливу відхилень на основні планові виробничо-господарської діяльності підприємства тощо. Тільки усвідомивши стратегію, а також врахувавши напрями розвитку, можна розробляти програми ризик-менеджменту та контролю.

Зі зміною зовнішнього середовища виникають нові ризики, які повинні бути виявленні у процесі аналізу зовнішнього середовища. Проранжовані за ступенем впливу на підприємство ризики визначають цілі та стратегії. Внаслідок цього можуть змінитися не тільки стандарти та процедури, а й сама система контролювання. Недотримання такої схеми призведе до неадекватної системи планування та контролювання, тобто підприємство намагатиметься досягнути застарілих цілей та вирішувати неактуальні завдання. Безперечно, змін потребують і організаційна структура управління і система мотивації, інші елементи менеджменту.

На підприємствах при формуванні системи контролювання потрібно врахувати особливості організаційної структури, сферу діяльності та величину підприємства. Підрозділ внутрішнього контролю повинен розробити методику з організації перевірок (систематичних та цільових), із визначення достатності спеціальних вибірок, складання перевірочних таблиць та відомостей тощо. Крім того, необхідно розробити спеціальні показники оцінки ефективності внутрішнього контролю як у межах комплексних і окремих перевірок, так і загальних показників діяльності підрозділу. Загальною для всіх підрозділів є необхідність застосування сучасних автоматизованих інформаційно-аналітичних систем та комплексів, які дають змогу здійснити всебічний аналіз економічного ризику та значно спростити саму систему контролювання. За умов ризику система контролювання основну увагу повинна зосередити на сферах, з найбільшим споживанням ресурсів, а відповідно з найбільшим ризиком невимушених помилок та зловживань.

Очевидно, що система контролювання є одним з основних елементів управління підприємств за умов мінливості зовнішнього середовища, важливим фактором управлінського впливу. Тому доцільно розглянути відповідність систем контролювання, якими користуються більшість вітчизняних підприємств, сучасним вимогам економіки.

Відомо, що система контролювання складається та реалізується через такі етапи: 1) розробка стандартів та критеріїв; 2) визначення реальних результатів та порівняння з прийнятими стандартами; 3) здійснення необхідних корегуючих дій та заходів. Реалізація цих етапів детально описана вітчизняними та зарубіжними науковцями. Тому залишається вказати лише на недоліки, яких практично неможливо уникнути або усунення яких призведе до економічної неефективності самого контролю. До можливих недоліків системи контролювання належать:

1. Система критеріїв та стандартів, а також сама процедура формуються на наявній інформації, на минулому досвіді менеджерів підприємства. Однак, як відомо, в ситуації ризику значну увагу варто приділяти творчим, нетрадиційним підходам до вирішення проблем, в тому числі при побудові та практичному застосуванні функції контролювання.

2. Стратегічний менеджмент підприємства повинен бути спрямований на уникнення та зниження загроз, реалізацію можливостей, які виникатимуть. Водночас існуюча система контролювання, по-суті, гальмувати функціонування як стратегічного менеджменту зокрема, так і розвиток підприємства загалом, тобто це може призвести до неузгодженості цілей елементів стратегічного менеджменту та системи контролювання.

3. Виявлені в минулому системою контролювання відхилення у вигляді збитків можуть виявитись настільки значними, що підприємство не в змозі буде їх подолати.

4. Система контролювання вітчизняних підприємств може викликати негативні емоції у виконавців, оскільки вона пов’язана насамперед з певними обмеженнями. Внаслідок цього, як правило, втрачається ініціатива та самостійність у прийнятті рішень.

Отже, перелічені вище основні недоліки існуючих систем контролювання, можна звести до відсутності їхнього спрямування на уникнення майбутніх можливих відхилень та порушень у діяльності підприємства. Орієнтація усіх елементів стратегічного управління, в тому числі контролю, на майбутні результати допомагає ефективно використати шанси та можливості, які створює вітчизняний ринок. Такі системи контролювання активно використовуються в практиці іноземних підприємств. У науковій літературі наводяться дві системи контролювання, які так чи інакше дають змогу уникнути майбутніх розривів та відхилень, а саме: випереджувальний та підприємницький, при цьому кращі характеристики за умов невизначеності проявляє останній. Однак ще не досліджено, яким чином ця система контролювання взаємодіє з іншими важливими елементами менеджменту, насамперед за умов швидкої зміни зовнішнього середовища.

На думку автора, слід скористатись елементами та принципами розробки та реалізації системи підприємницького контролювання, а також забезпечити підтримку з боку інших елементів менеджменту. Як уже зазначалось, необхідно узгодити цілі ризик-менеджменту та системи планування. Крім того, дуже важливо підібрати відповідну організаційну структуру управління. Як зазначено в умовах ризику, найкращі характеристики мають адаптивні організаційні структури управління. Тобто ті, які забезпечують добру вертикальну та горизонтальну координацію, а також можливість участі та підтримки з боку всіх рівнів управління. Також необхідно сформувати ефективну інформаційну систему з урахуванням економічного ризику, оскільки дана система контролювання потребує великої кількості своєчасної інформації. Тому пропоновану модель контролювання потрібно розглядати у взаємодії з іншими основними елементами менеджменту підприємства (рис. 29).

 

.

 

 

                                                                                                                     

 

                                                                                                                                                                                                                                                                     Ні

           

 

                                                                   Так

Ні                                                

Так

 

                                                          

 

                                                                                                                     

Елементи системи менеджменту організації

 

 

Рис. 29 Модель процесу контролювання в системі стратегічного менеджменту підприємства з урахуванням економічних ризиків

Послідовність кроків, яка відповідає наведеній на рис. 29 моделі, дасть змогу підприємству ефективно використовувати процедури контролю, а отже, звести до мінімуму помилки у майбутньому. Саме основною перевагою такої системи контролювання є те, що вона спрямована на досягнення майбутніх результатів, тобто основним завданням цього контролю є не виправлення помилок минулих періодів, а застосування заходів спрямованих на уникнення майбутніх відхилень. Отже, система цілей повинна бути гнучкою, як й інші основні елементи менеджменту. Основною функцією такої системи контролювання повинна стати превентивна, а лише потім - оперативна, комунікативна, інформативна та захисна.

Отже, пропонована система контролювання у взаємодії з іншими елементами менеджменту підприємства працюватиме наступним чином:

1. Аналізуються та виявляються можливі ризики, які спричиняють відхилення у діяльності підприємства. Насамперед, визначаються всі можливі ризики, а пізніше шляхом якісної та кількісної оцінки добираються для подальшого аналізу лише найсуттєвіші з них. Паралельно ведеться пошук та оцінка ефективних способів зниження виявлених ризиків. Розробляється комплексна програма ризик-менеджменту.

2. Аналізуються інші суттєві фактори зовнішнього та внутрішнього середовищ. На підставі поданої інформації формуються прогнози та розробляються сценарії можливого розвитку подій, визначаються цілі.

3. Системою контролювання реальні результати порівнюються з прогнозованим розвитком подій. Виявляються можливі відхилення у діяльності підприємства. Для прийняття управлінських рішень важливо, щоб інформація була достовірною, своєчасною та точною, тому на даному етапі перевіряються отримані дані.

4. З’ясовуються причини відхилення та можливості їхньої ліквідації.

5. Завершальний етап полягає у коригуванні основних елементів системи управління підприємства з метою досягнення поставлених цілей та стратегії, або змінюються самі цілі.

Запропонована модель загалом за основними характеристиками, функціями та етапами нагадує систему контролінгу. Проте автора в даному аспекті цікавить виключно розробка та застосування функції контролю як елемента системи управління з урахуванням економічного ризику. Проаналізувавши літературу, присвячену системі контролінгу, доходжу висновку, що вона дає змогу забезпечити ефективне управління виробничо-господарськими процесами організації за рахунок координації та інтеграції зусиль різних підрозділів. Система контролінгу базується на реальних умовах ринку, враховує невизначеність, стихійний характер, швидкі зміни тощо. Очевидно, що основою для впровадження контролінгу на підприємстві є розробка ефективної системи контролювання, планування та ризик-менеджменту.

⇐ Предыдущая22232425262728293031Следующая ⇒

Поделиться: