Формування здорового способу життя

 

Виховна робота зі студентською молоддю, яка спрямована на формування

здорового способу життя, повинна відповідати діючій в нашій країні

нормативно-правовій базі, що регламентує цей процес, а також методиці

проведення моніторингу рівня сформованості у студентів навичок здорового

способу життя. 

У виховній роботі по формуванню здорового способу життя,

профілактиці шкідливих звичок серед молоді повинні використовуватись

орієнтовані на особистість сучасні технології та методи виховання. Важливо,

щоб в цій діяльності приймали участь й самі студенти, всі члени педагогічного

колективу, органи студентського самоврядування, родина, заінтересовані

державні та громадські організації, тобто заклади освіти, охорони здоров’я,

соціального захисту, фізичної культури та спорту.

Під виховною системою (в тому числі системою укріплення здоров’я та

формування здорового способу життя) розуміється впорядкована цілісна

сукупність компонентів, взаємодія та інтеграція яких дозволяє структурним

підрозділам закладу освіти цілеспрямовано та ефективно сприяти розвитку

особистості.

Утворення виховної системи не є самоціллю. Вона утворюється для

оптимізації умов розвитку та самореалізації особистості, а також для її

соціально-психологічної захищеності. Виховну систему неможливо привнести

в заклад освіти, в кожному з них вона буде індивідуальною. Несхожість

виховних систем визначається типом закладу освіти, профілем, виховним потенціалом педагогів, складом студентів, соціальним замовленням,

матеріальною базою виховання, особливостями соціуму.

Для ефективно функціонуючої системи виховної роботи, спрямованої на

формування способу життя студентської молоді, націленого на покращення

здоров’я, необхідна всебічно продумана організація контролю та керівництва

закладу освіти. Питання контролю та керівництва виховною роботою по

охороні здоров’я та формуванню здорового способу життя повинні входити в

перспективне річне планування роботи закладу освіти, а також можуть

виступати у вигляді складової частини навчальних програм. 

Планування діяльності по контролю та організації системи формування

здорового способу життя повинно охоплювати всі види та форми

життєдіяльності закладу освіти, його взаємодії з соціальним середовищем. 

Постановка цілей та задач охорони здоров’я студентської молоді та

виховання здорового способу життя повинна передбачати:

ü створення в навчальному закладі освіти середовища, що сприятливо

впливає на здоров’я та формування здорового способу життя

студентів;

ü формування знань про здоров’я, про фактори, що сприятливо

впливають на здоров’я, про значення здоров’я для успішної

навчальної та професійної діяльності, потреби піклуватись про своє

здоров’я;

ü формування вмінь складати правильний режим дня;

ü навчання самоконтролю, самооцінці, саморегуляції здоров’я;

ü знання взаємозв’язку компонентів здоров’я, принципів здорового

способу життя;

ü уяви про відповідальність людини за своє здоров’я;

ü знання вікових особливостей фізичного і психічного розвитку

ü здоров’я знання визначення імунітету, способи підвищення імунітету;

ü володіння методами самовиховання навичок здорового способу

життя;

ü вміння здійснювати саморегуляцію з різних видів діяльності, а

також у кризових ситуаціях;

ü вміння здійснювати самоспостереження за своїм здоров’ям;

ü знати про негативний вплив на здоров’я шкідливих звичок

(п’янства, паління, наркоманії, токсикоманії);

ü вміння протистояти шкідливим звичкам;

ü володіти знаннями про основи раціонального харчування;

ü знання про сприятливий вплив фізичної культури та спорту на

здоров’я молодої людини;

ü наявність звички до занять фізичною культурою та спортом;

ü володіння навичками само оздоровлення;

ü залучення батьків студентів до активної роботи по формуванню

здорового способу життя.

   Найважливішою якістю діяльності по формуванню здорового способу

життя студентської молоді є взаємодія педагога та студента. Спільна діяльність

припускає здатність її учасників робити щось важливе для кожного з них разом.

   Коли вони роблять щось нове у напрямку здорового способу життя, розвитку

фізичної культури, то виникає ситуація спільної творчості. У спільній

діяльності студенту дано відчути себе суб’єктом творця власного здоров’я,

тобто, власної долі.

  Творча позиція вихователя спрямована не на зміну, а на розвиток

особистості молодої людини, тобто його виховання. Творчість студента

повинна бути спрямованою на зміну середовища навколо себе, творчість

педагога - на формування здорового способу життя та розвиток студента.

Позиція педагога повинна  бути творчістю у двох планах: в плані готовності перейти до нового способу взаємодії зі студентами та в плані готовності

підтримувати безперервну перебудову вихованцями свого досвіду.

Позаурочна діяльність спрямована на формування  здорового способу

життя, розвиток фізичної культури і спорту, надає великі можливості для

самореалізації молодої людини. Це участь в роботі спортивних секцій, клубів,

творчих об’єднань, конкурсах, змаганнях та інше. Власне ця діяльність має

найбільший ступінь свободи в рішенні проблеми збереження здоров’я та

формуванні навичок здорового способу життя. Власне в цій діяльності виникає

більш тісне міжособистісне неформальне спілкування студентів, викладачів,

керівництва закладу освіти.

Крім методичного рішення проблеми, стоїть більш важлива задача:

навчальний та виховний процеси, фактично роз’єднані раніше, повинні набути

цілісну єдність, в якому буде розвиватись творчий потенціал суб’єктів

навчально-виховного процесу. Отже, виникає питання про пошуки механізму

такої інтеграції. 

Сучасна молодь відчуває дефіцит в знаннях відносно формування,

збереження та укріплення особистого здоров’я, в якісних консультативних

послугах спеціалістів в області медицини, родинного виховання, психології

взаємовідносин з однолітками, батьками, в профілактиці поведінкових хвороб 

(алкоголізм, наркоманія, паління, токсикоманія).

  При існуючій системі виховної роботи необхідно, насамперед, зробити

акцент на участь органів студентського самоврядування, громадських

молодіжних організацій в роботі по формуванню здорового способу життя

студентської молоді, розвитку фізичного виховання та спорту у вищих

навчальних закладах освіти, профілактиці шкідливих звичок. 

  Основне завдання викладачів фізичного виховання – навчити студента

тому, що його здоров’я, фізична краса залежить від нього, що через постійні

заняття фізичними вправами він зможе формувати та зберегти це. 

Тому, якщо нам не байдуже майбутнє нашої нації, ми не повинні стояти

осторонь цієї проблеми.

  Важлива роль у роботі з фізичного  виховання відводиться Раді –

колективу фізкультури. Студентський колектив фізкультури, формується з

метою організації і керування фізкультурно-оздоровчою і спортивно-масовою

роботою у гуртожитку.

Без активної участі студентів викладачі не можуть самостійно проводити

спортивно-масові заходи. 

  У гуртожитку при організації і проведенні спортивно-масових заходів

задіяні всі викладачі фізичного виховання. 

  Завдання, які ставить перед собою Рада колективу фізкультури:

ü вести активну роботу з пропаганди здорового способу життя;

ü спонукати студентів до систематичних занять фізичною культурою,

спортом і туризмом.

ü проводити позакласні заходи з підвищення рівня здоров’я, всебічного

фізичного розвитку студентів, виховувати звички до систематичних

занять спортом і туризмом, виконувати правила особистої гігієни.

ü організовувати і брати участь у фізкультурно-оздоровчих і спортивно-

масових заходах.

ü брати участь в упорядкуванні навчально-спортивної бази.

ü готувати фізкультурний актив помічників викладачів у проведенні

фізкультурної і спортивної роботи.

ü вести пропаганду фізичної культури і спорту, здорового способу життя 

серед студентів      Фізичне виховання студентів гуртожитку – це організований педагогічний процес, що сприяє засвоєнню і використанню знань, умінь і навичок, необхідних для фізичного вдосконалення, успішного здійснення різних видів діяльності, у тому числі й професійної, а також процес формування в студентів

потреб до систематичних занять фізичною культурою і спортом, фізичного

самовдосконалення. 

Фізичне виховання у підготовці студентів вирішує наступні завдання:

ü формування у студента індивідуального фізичного ідеалу сучасної

особистості;

ü формуванні мотивів занять фізичною культурою та спортом; 

ü зниження негативного впливу напруженого режиму навчання,

підвищення розумової працездатності засобами фізичної культури;

ü збереження та зміцнення здоров’я студентів засобами фізичної культури,

формування навичок і потреб у здоровому способі життя; 

ü підвищенні функціональних можливостей організму, зниження

захворюваності;

ü освоєння студентами теоретичних знань у галузі сучасних спеціальних

технологій теорії та методики фізичної культури;

ü формуванні фізичних і психофізіологічних якостей особистості студента; 

ü формуванні прикладних умінь та навичок, що сприяють успішній

підготовці до майбутньої професійної діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, мету фізичного виховання у гурожитку

можна визначити як процес формування фізичної культури особистості

студента.

Завдання фізичного виховання студентів вирішуються різними формами

організації навчальних та позанавчальних занять, які у вузі представлені в

системі, взаємозалежні між собою і мають наступність.

Крім обов’язкових занять з фізичного виховання, передбачених навчальними

планами, важливу роль в оздоровленні студентів, поліпшенні їх фізичного стану відіграють різні форми фізкультурно-спортивної та оздоровчо-масової

роботи у гуртожитку.

До таких форм належать: 

ü ранкова гігієнічна гімнастика;

ü фізичні вправи в режимі навчального дня; 

ü самостійні заняття фізичними вправами в позанавчальний час; 

ü вузівські, міжвузівські спортивні змагання; 

ü заняття в оздоровчих групах, спортивних секціях і клубах;

ü робота студентських спортивно-оздоровчих клубів, оздоровчий і

спортивний туризм.

Організацію і проведення всіх форм фізкультурно-спортивних і оздоровчо-

масових заходів у гуртожитку здійснює спортивний клуб разом з кафедрою

фізичного виховання.

   Фізичне виховання є невід’ємною складовою частиною навчання,

виховання і професійної підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах.

У процесі підготовки майбутніх спеціалістів значна увага повинна приділятися

не тільки засвоєнню знань і навичок професійної діяльності, а й розвитку

фізичних якостей і формуванню здорового способу життя. У сучасних

студентів значно зменшились фізичні, і разом з тим підвищились емоційно-

психологічні навантаження, стресовий стан, гіподинамія, що призводять до

зниження адаптивних властивостей організму молодих людей і збільшенню

захворювань.

  Масові заняття фізичною культурою і спортом – це відповідь на сучасні

умови життя, недостатню рухову активність, яка стала причиною дуже багатьох

захворювань: інфаркт, зайва вага, порушення обміну речовин, системи

кровообігу.

Спостерігаючи за студентами, можна побачити те, що у студентів, які

мають високу фізичну підготовленість, дидактична і соціальна адаптація до

умов університету протікає швидше, ніж у студентів з низькою фізичною

підготовленістю. Головне, що необхідно усвідомити і втілити в життя – це

визначення позиції студента в навчально-виховному процесі. Тому і підходити

треба індивідуально до оцінки кожного студента, враховуючи його фізичну

підготовленість і обов’язково важливо довести розходження між ними до

розуміння поставленої оцінки.

   Різносторонні мотиви спортивної діяльності, висока емоційність, широкі

можливості для розвитку власних творчих сил, прояви самостійності та

ініціативи – все це спонукає велику кількість студентів до занять спортом і стає

важливим засобом виховання нової людини.

Міцне здоров’я – головна умова повноцінного життя. Здоров’я

допомагає нам реалізовувати свої плани, успішно вирішувати життєві завдання

і долати труднощі. В умовах розбудови українського суспільства значну роль

відіграє фізична культура, яка є невід’ємною складовою частиною

загальнолюдської культури, одним із визначальних факторів національного

прогресу та здоров’я нації. 

6) заповнення відомостей за видами спорту. 

Комплексною робочою програмою з фізичного виховання для вищих

навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації передбачено введення такого

документу як „Паспорт оцінки стану здоров’я студента”, де відображено

динаміку стану його здоров’я, комплекс виховних заходів щодо укріплення та

формування здорового способу життя. Це дозволяє більш спрямовано вести

роботу з формування та пропаганди здорового способу життя та укріплення

здоров’я студентської молоді. 

Цілком можливим є і комп’ютерний варіант „паспорту”, який буде

передбачати інформацію не лише про психічний та фізичний стан особи, але й

резервні адаптаційні можливості організму, його резистентність до

різноманітних несприятливих факторів, оточення, режимі дня, шкідливих

звичок, психоемоційного навантаження, якості харчування. Створення паспорта

– це робота не тільки викладачів, але й психологів, медичних працівників.

Багатьма дослідженнями встановлено, що у більшості молоді

спостерігається співвідносність об`ємів розумового і фізичного навантажень.

На основі отриманих даних, ми бачимо основні шляхи удосконалення

фізкультурно-оздоровчої роботи в студентському гуртожитку:

ü методичне забезпечення самостійних занять студентів;

ü підготовка спортивного активу гуртожитку;

ü системне планування фізкультурно-оздоровчої роботи гуртожитку.

Реалізація цих трьох напрямів роботи дозволяє збагатити спортивне

дозвілля студентської молоді, розширити клубні форми роботи; створити

структуру спортивного самоуправління гуртожитку, заохотити більшість

студентів до участі в бліц-конкурсах фізкультурно-оздоровчої роботи;

підвищити фізичну підготовку, фізкультурно-оздоровчу рухову активність

студентів і їх зацікавленість до занять фізичними вправами.                                                                     24

В процесі формування постійних фізкультурно-спортивних інтересів

був використаний “паспорт здоров`я” студента, як одне з направлень

методичного забезпечення самостійних фізкультурних занять студентів.

Розробка і впровадження “паспорту здоров`я” мали певну мету:

ü по-перше, впливати на формування стійкого інтересу студентів до

занять фізичною культурою і спортом;

ü по-друге, здійснювати контроль за динамікою фізичного стану і

захворюваності кожного студента;

ü по-третє, розвивати у студентів навички самостійних

фізкультурних занять.

Така цільова організація знайшла прояв під час обробки цього

документа і знайшла відображення в його змісті

Вирішуючи задачу контролю, ми намагаємося достатньо комплексно

відобразити в ньому фізичний стан студента. Для цього в “паспорт здоров`я”

студента були занесені три групи основних показників: функціонального стану

організму, фізичного розвитку і фізичної підготовки, а також таблиця рівня

захворюваності простудного характеру за роками навчання. За кожним видом

вимірів “паспорту здоров`я”, згідно з рекомендаціями медиків і педагогів, були

підібрані певнї форми, як наприклад, “еталонна” база порівняння.

Вирішенню задачі створення міцної мотиваційної бази занять

слугівлоло те, що кожен показник, який містився в “паспорті здоров`я”, був

відображений в динаміці. Це дозволяло студентам оцінювати абсолютну і

відносну величину досягнутого покращення результату, що створювало ефект

змагання, як з самим собою, так із товаришами групи, стимулювало до

регулярних занять фізичними вправами. Допомагало формуванню стійкої

зацікавленості фізкультурно-спортивними заняттями і вивчення динаміки

захворюваності простудного характеру.

“Паспорт здоров`я”, який відображає рівень функціональних

показників, показників фізичного розвитку і фізичної підготовки, загартованості організму, дозволяє кожному студентові на будь-якому етапі

експерименту чітко визначити, як співвідносяться отримані ним результати з

певними нормами і, чи в певній мірі, розвиваються основні фізичні якості, такі

як швидкість, сила, витривалість. Виявлене відстоювання щодо будь-якого із

видів націлювало на покращення результату, для чого використовувались

відповідні програми розвитку основних фізичних якостей. В процесі роботи над

досягненням оптимального рівня фізичної підготовки проходив розвиток

навичок самостійних фізкультурних і спортивних занять, тим самим

реалізувалась третя мета “паспорта здоров`я”.

В методиці впровадження “паспорта здоров`я” студента ми виділили

три основні напрями:

ü способи самоконтролю за допомогою динаміки фізичного стану; 

ü оволодіння методикою самостійних занять; 

ü засвоєння способів самооцінки ефективності фізкультурно-спортивних

занять.

Навчання студентів методиці самоконтролю, щодо свого фізичного

стану, розпочалось в процесі визначення вихідного рівня показників, які

входили до “паспорта здоров`я”. Отримані навички закріпились під час

навчальних і позанавчальних занять, під час організації і проведення масових

фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів в гуртожитку.

Матеріальною умовою успішності навчання була доступність

інструментарію для вимірів, який знаходився в місцях проведення навчальних занять, в спортивній кімнаті гуртожитку, в медичному пункті студентського

гуртожитку.

Під час роботи зі студентами дослідних груп поточному контролю,

особливо за динамікою фізичної підготовки, приділялася велика увага.

Студенти оволоділи і такою формою самоконтролю, як оцінка фізичного

навантаження за пульсом. Комплекс заходів з навчання студентів методиці самоконтролю і взаємоконтролю вирішував задачу підвищення усвідомлення їх

занять, своєрідної “ліквідації фізкультурної безграмотності”.

Друге направлення запровадження “паспорта здоров`я” студента

пов'язане з навчанням методиці самостійних занять фізичними вправами.

Студенти отримали методичну інформацію і рекомендації загальнооздоровчого

характеру, методичні програми щодо вдосконалення фізичної підготовки,

оволоділи методикою комплексного розвитку основних фізичних якостей.

Так як фізичне виховання у вузі вирішує три функціональні задачі:

оздоровчу, виховну і освітню, то і в позанавчальних формах роботи нами була

створена система педагогічних впливів. Одним із них  стало використання

рекомендацій загальнооздоровчого характеру, інформування студентів про

значення зміцнення здоров`я, правильного планування режиму дня,

раціонального харчування, особистої гігієни , ролі фізкультурних занять на

свіжому повітрі і загартування. Студенти дослідних груп займались

результатами сучасних досліджень щодо гігієни навчальної праці і характеру

впливу на здоров`я шкідливих звичок. Отримані відомості вони перевіряють на

особистому досвіді, так як формула оцінки ефективності самостійних занять. 

Як відомо, режим дня студентів, в більшій мірі, залежить від ряду

зовнішніх об`єктивних факторів. Обов`язковими, які були запропоновані ними,

були такі: ранкова гігієнічна гімнастика, прогулянки на свіжому повітрі,

короткі (до 10 хвилин) перерви в період самопідготовки для виконання

фізкультурних пауз, самостійні фізкультурні заняття або тренування в

спортивній секції, правильний режим харчування і сну.

Під час загартування організму ми орієнтували студентів на дотримання

основних правил будь-якого виду тренування: систематичності, поступовості

вибору, правильності дозування, індивідуалізації прийомів, використання

різних способів фізичної культури і спорту. Рекомендації загальнооздоровчого характеру щодо всіх перерахованих

направлень в доступній формі були викладені в методичному виданні для

індивідуального використання студентів .

Сходинкою у вирішенні оздоровчих і виховних задач фізичного

виховання під час впровадження “паспорта здоров’я” стало вдосконалення

фізкультурно-оздоровчого рухового режиму студентів. Розділ методичних

рекомендацій з фізкультурно-оздоровчого рухового режиму студентів включав

проведення ранкової гігієнічної гімнастики, фізкультурних пауз, інших видів

самостійних фізкультурних занять.

До комплексу ранкової гігієнічної гімнастики ми рекомендували

запроваджувати 10-12 вправ на гнучкість і рухливість в суглобах, силу; ходьбу,

підтягування, вправи для м`язів рук, плечового поясу і шиї, тулуба, ніг, вправи

на силу і розслаблення м`язів. Після виконання комплексу загально

розвиваючих вправ – оздоровчий біг. За мірою тренованості повинно зростати

фізичне навантаження за рахунок збільшення дозування і виконання вправ.

Пропонуючи комплекси фізкультурних перерв, ми використовували

види діяльності тижневого рухового режиму.

Один із комплексів включав:

ü ходьбу на місці з поступовим прискоренням до 2-3 хв.;

ü нахили тулуба вперед з прямими ногами із основної позиції – 20-30 раз;

ü присідання 20-30 раз;

ü згинання і розгинання рук з положення лежачи (чоловіки) і з опори або

підвіконня (жінки) – 20-30 раз;

ü піднімання тулуба з положення лежачи на спині, руки за головою – за

підготовкою;

ü підтягування на вису (чоловіки), або піднімання і опускання ваги (10-20

кг) до плечей хватом знизу з вихідного положення стоячи – за

підготовкою. Самостійні фізкультурні заняття проводилися, в основному, за

програмами розвитку основних фізичних якостей, які були включені до

“паспорта здоров`я”.

Під час проведення поточного щомісячного контролю фізичної

підготовки, з обов`язковою оцінкою в балах, від висхідного рівня досягнення

аналізувались спільно зі студентами. Всі, хто мав відставання з окремих видів

дослідження, отримували від викладача спеціально розроблені програми з

рекомендаціями для самопідготовки в позаурочний час.

На одне з перших місць під час підготовки методичних рекомендацій, за

розвитком основних фізичних якостей, була поставлена витривалість. В ролі

засобу її тренування використовується довготривалий біг. Цей вид фізичних

вправ є одним із доступних і високоефективних . Довготривалий біг в рівному

темпі допомагає гармонійному розвитку всіх функцій організму і, перш за все,

дихальної, серцево-судинної, м`язової систем, покращує обмін речовин і

підвищує психічний тонус. Під час річних занять на відкритому повітрі він має

і загартовуючий вплив.

Серед найбільш поширених спеціальних вправ використовувалися біг

підтюпцем, біг з високим підніманням стегна, біг із закиданням голені назад.

Вони удосконалювали техніку бігу і зміцнювали м’язи, цілеспрямовано 

готували організм до наступної роботи, служили профілактикою травматизму.

Систематичні заняття бігом, під час дотримання організаційно-

методичних вимог. благодійний вплив мають не тільки на рівень  фізичної

підготовки, але й на функціональні показники, показники фізичного розвитку.

Нормалізувався артеріальний тиск і маса тіла, знижувалася частота пульсу в

спокої, збільшувалась екскурсія грудної клітини і життєва ємність легень. 

Під час самостійної підготовки до силових видів випробовувань

студентам було рекомендовано виконання їх в кінці ранкової гігієнічної

гімнастики, фізкультурних пауз, самостійного тренування оздоровчим бігом чи

іншими видами спорту, коли повністю була здійснена функціональна

перебудова серцево-судинної системи.

Ми рекомендували студентам використовувати кругове тренування.

Його вартостями є можливість індивідуалізації навантаження, яка визначалась

за допомогою випробовувань на максимальне число повторів з кожної вправи.

В залежності від “максимального тесту” програмувалось тренувальне

навантаження на наступні дні занять.

Комплекс було рекомендовано складати з 5-8 простих вправ на всі

основні м’язові групи так, щоб навантаження на кожному наступному місці

занять “станції” не повторювалось. В той час, як одна з основних груп м’язів

навантажується, інша повинна отримувати активний відпочинок.

Під час підбору вправ і ступеня навантаження тренувальних комплексів,

студентам пропонується враховувати, що для розвитку сили необхідно 27

виконувати 10 повторів, для розвитку силової витривалості – більше 30

повторів.

Перша вправа з методу кругового тренування повинна давати

навантаження на м’язи ніг і заохочувати до роботи всі основні групи м’язів,

сприяти перебудові роботи серцево–судинної системи. Цією вправою може

бути ходьба, біг в швидкому темпі.

Кругове тренування впливає на організм студентів, які займаються

комплексно: розвиваючи силу м’язів, удосконалює внутрішні органи. Крім

цього, воно сприяє розвитку цілеспрямованості, вирішуючи, в певній мірі,

виховні задачі.

Навички самостійних занять, які були отримані студентами в процесі

вивчення та засвоєння методичних рекомендацій і індивідуальних 

консультацій з викладачем, додатково перевірялись і під час самостійної оцінки

рівня тренованості організму.

Про ефективність цілеспрямованого використання засобів фізкультури

та спорту на заняттях і в позанавчальний час в динаміці навчання видно

результати порівняння кінцевих показників “паспорту здоров’я” з початковими,

порівнюючи їх з певними нормами та визначаючи приріст у відсотках.

Крім цього, студенти вираховували річний коефіцієнт постійності

занять, враховуючи як активний руховий режим, так і зменшення шкідливих

звичок .

Безумовно, велику роль впровадження “паспорту здоров’я” студента

грає консультативна та контролююча діяльність викладача. І якщо перша

виконується як на навчальних заняттях, так і у позанавчальній роботі куратора

гуртожитку, то друга – тільки в рамках навчального процесу. Таким чином,

добросовісне та творче відношення до справи може дати можливість без змін  

складу викладачів і якісного покращення матеріальної бази значно збільшить

ефект від занять фізичними вправами. Викладачу фізичного виховання “паспорт  здоров’я” студента дозволяє ефективно керувати навчально-тренувальним процесом, своєчасно вносячи в нього необхідні корективи, передбачаючи хід розвитку основних фізичних якостей: швидкості, терплячості, сили, гнучкості.

“Паспорт здоров’я” озброює студента методологією комплексного

обстеження, знаннями про негативний вплив шкідливих звичок на організм,

правильним виконанням режиму дня та дотримання правил особистої гігієни,

можливостям фізичного самовдосконалення.

Зацікавленість і цілеспрямованість самостійних занять студентів за

“паспортом здоров’я” дозволили збільшити їх фізкультурно-оздоровчу рухову

активність до 8-12 годин на тиждень, тобто до оптимального рівня.

Практика показала, що запровадження “паспорту здоров’я” серед

студентської молоді збільшує відповідальність за збереження свого здоров’я,

рівень фізичної, а значить, і загальної культури, цікавість і розуміння життєвої

необхідності систематичних занять фізичною культурою та спортом протягом 

усього життя.

 Є й такі колективи фізкультури, які обмежують свою діяльність

організацією і роботою лише однієї-двох спортивних секцій. Такі ради

колективів фізкультури позбавляють молодь можливості займатись

улюбленими видами спорту.

Цілком очевидно, що рада колективу фізкультури, яка не дбає про

створення спортивних секцій, організацію навчально - тренувальної і

спортивної роботи серед студентів, залишається фізкультурною «організацією» лише на папері.

Завдання кожного колективу фізкультури: організувати різні спортивні

секції та команди, налагодити систематичну навчально-тренувальну і

спортивну роботу серед молоді й дорослого населення, створити умови для

проведення щорічних спартакіад у своїх колективах.

   Досвід показує, що в будь-якому колективі фізкультури можна створити

спортивні секції з окремих видів спорту, вести цілий рік навчально -

тренувальну і спортивну роботу, готувати фізкультурників та складати

нормативи комплексу. Для цього рада колективу фізкультури з допомогою

профспілкової організації повинна розгорнути організаційну і

пропагандистську діяльність.

Насамперед, слід обговорити питання про створення спортивних секцій і

команд на засіданні ради колективу фізкультури, погодити план організації

секцій профспілковою організацією. Далі треба подбати про місця для

тренувальних занять. Якщо колектив фізкультури не має своєї власної

спортивної бази (стадіону, майданчиків, залу, клубу тощо), вживаються заходи

до її створення (мова йде про будівництво найпростіших майданчиків, про

обладнання місць для занять у клубі чи іншому приміщенні), виготовлення або

придбання необхідного інвентаря. 

До створення найпростіших спортивних споруд залучаються

фізкультурники, які виявили бажання займатись тим чи іншим видом спорту.

Для будівництва майданчиків використовуються місцеві будівельні матеріали.

Можна домовитись і з сусіднім колективом фізкультури про

використання їхньої спортивної бази для тренувальних занять секції або

команди.

Такі види спорту, як шахи, шашки, настільний теніс, велосипедний спорт,

лижний спорт і деякі інші, взагалі не потребують складних споруд для

навчально-тренувальної й спортивної роботи. Інвентар та деяке устаткування

можна виготовити власними силами (стіл для настільного тенісу, городки

тощо). Щодо велосипедів і лиж, то вони є в багатьох бажаючих, отже, цього

досить для налагодження тренувань.

Одночасно із заходами по створенню спортивної бази добирають (якщо їх

немає в колективі фізкультури) керівників секцій і команд. Для цього рада

колективу фізкультури відбирає спортсменів-розрядників, для підготовки з них

громадських інструкторів, тренерів і суддів.

Для проведення семінару, курсів по підготовці громадських інструкторів,

тренерів залучають найдосвідченіших викладачів фізкультури, тренерів,

спортивних суддів вищих категорій, лікарів. Ради спортивних товариств і

організацій (вони є в кожному районі), ради спортивних товариств, федерації,

колегії суддів та тренерські ради завжди нададуть допомогу колективам

фізкультури в проведенні семінарів по підготовці громадських фізкультурних

кадрів.

Поряд з розв'язанням цих питань треба провадити організаційно-

пропагандистську роботу. Звичайно на загальних зборах виноситься питання

про організацію спортивних секцій, груп здоров'я, команд з окремих видів

спорту. По радіо, через стінну газету, в об'явах оголошується запис до

спортивних секцій, команд. Велику користь принесуть добре підготовлені спеціальні спортивні

вечори з виступами кращих спортсменів колективу чи запрошених майстрів

спорту. На таких вечорах можна провадити запис до спортивних секцій.

Коли ці заходи будуть здійснені і бажаючі брати участь у тих чи інших

секціях виявлені, скликаються загальні збори, на яких обговорюються завдання

учбово-тренувальної і спортивної роботи та обирається бюро секцій (у складі

5—7 чоловік), яке разом з громадським інструктором має здійснювати

керівництво учбово-спортивною роботою. Бюро спортивних секцій подає

допомогу раді колективу фізкультури, громадському інструктору в складанні й

здійсненні розкладу тренувань, календарного плану спортивних заходів;

забезпечує вибори капітанів команд, старост груп і контролює їхню роботу;

розробляє положення і програми змагань, контролює збереження спортивного

інвентаря й обладнання та забезпечує своєчасний його ремонт; готує місця

змагань, комплектує суддівську колегію, провадить агітаційно-

пропагандистську роботу з фізичної культури і спорту.

Бюро спортивної секції розподіляє обов'язки між своїми членами,

визначаючи відповідальних за спортивно-технічні питання, базу і інвентар,

суддівські кадри, пропаганду тощо, та складає план роботи на рік.

Організація спортивних секцій, команд груп здоров'я - це, звісно, тільки

частина заходів по розгортанню спортивно-масової й оздоровчої роботи.

Головне полягає в тому, щоб спортивні секції провадили систематичні

навчально-тренувальні заняття, щоб за певним планом проходили спортивні

змагання, товариські матчові зустрічі, спартакіади тощо.

Тільки за цих умов рада колективу фізкультури, спортивні секції

виконають свою роль організатора масової оздоровчої і фізкультурно-

спортивної роботи, тільки за цих умов у колективі фізкультури вируватиме

спортивне життя, виростатимуть кваліфіковані спортсмени.

 Гуртки фізичної культури створюються, як правило, для студентів.

Основне їх завдання – залучити їх до систематичних занять фізичною

культурою, сприяти підвищенню їх фізичної підготовленості. Заняття

проводяться два рази на тиждень, тривалістю 45-60 хв. Їх проводить викладач

фізичної культури або під його керівництвом громадський інструктор із числа

старшокурсників. Склад групи – 15-20 студентів з урахуванням їх віку і

фізичної підготовки. 

Основна спрямованість занять – загальна фізична підготовка. Запис

студентів в гуртки фізичної культури проводиться з вересня місяця. По

можливості, більшість занять проводяться на відкритому повітрі. Структура і

зміст занять наближені до занять фізичної культури. У зміст занять входять

фізичні вправи з навчальної програми. 

З гімнастики: стройові вправи, загально-розвиваючі вправи з предметами,

вправи на гімнастичній лаві, гімнастичній стінці, акробатичні, танцювальні,

подолання смуги перешкод і ін. 

З лижного спорту: стройові вправи з лижами, імітаційні вправи,

підготовчі вправи, вправи для засвоєння техніки ступаючого і ковзного кроків,

техніки підйомів і спусків, повільного пересування на лижах. 

З легкої атлетики: біг, ходьба, стрибки з місця, в довжину і висоту  з

розбігу, метання різних предметів (м’ячів, дротиків, мішечків з піском і ін.). 

З рухливих ігор: ігри з елементами загальнорозвиваючих вправ, з

ходьбою і бігом, зі стрибками, ігри з м’ячем і метаннями, катання на санках,

лижна підготовка.

  В заняття таких гуртків залучаємо першочергового студентів з

недостатнім рівнем рухової підготовленості, студентів підготовчої медичної

групи. Заняття проводимо 2-3 рази на тиждень 45-60 хвилин. Основний зміст роботи таких гуртків полягає у відтворенні деяких розділів програми з фізичного виховання, а також спортивних та рухливих ігор.

Завданнями роботи гуртка є:

ü залучення якомога більшої кількості студентів до систематичних занять

фізичними вправами;

ü покращення рухової підготовленості студентів.

Зміст роботи гуртків складає певний вид вправ, який використовується для

фізичної підготовки та як засіб залучення студентів до занять спортом. Такими

видами можуть бути: баскетбол, футбол, лижні гонки, катання на  ковзанах

тощо.

Одним із різновидів таких гуртків є "Профільний гурток з фізичної

підготовки".

На відміну від спортивної секції основне завдання профільного гуртка

полягає у загальній руховій підготовці, а не у спортивній спеціалізації, не

досягнення високих спортивних результатів, а різнобічна фізична підготовка,

зміцнення здоров'я студентів. Змагання в таких гуртах проводяться не тільки з

профілюючого виду вправ, але й з інших видів вправ - легкоатлетичних,

гімнастичних, зимових видів спорту тощо.

Вивчення техніки профільного виду вправ, наприклад, баскетболу,

повинно одночасно забезпечити і тренувальну дію на організм. Так, вправа з

передачі м'яча з підвищенням ЧСС до 122 (хлопці) і 126 (дівчата) ударів на

хвилину; та сама справа, але виконана у максимальному темпі дає

навантаження вже на рівні 143-146 уд./хв. Двостороння гра в баскетбол за

спрощеними правилами - на рівні 174-178 уд./хв. Кидки у корзину в русі, що

виконуються у високому темпі посилюють діяльність серцево-судинної

системи до рівня 187-192 уд./хв.

Такі заняття значно краще відвідуються студентами, ніж звичайні групи

ЗФА і дають кращий ефект (приблизно такий самий, як заняття у дитячо-

юнацьких спортивних школах). В системі спортивних занять зі студентами основну увагу приділяємо

загальній фізичній підготовці. Спеціальна фізична підготовка спрямована на

вдосконалення духовних здібностей, специфічних для обраного виду спорту. У

складного-ординаційних видах половина часу занять відводиться на технічну

підготовку, в інших - дещо менше. Крім того, передбачаються теоретичні

заняття, інструкторська практика, участь у змаганнях. Періодичність занять 2-3

рази на тиждень тривалістю по 60-90 хв.

В процесі опанування програми курсу ЗФП у студентів виховується:

звичка до регулярних занять фізичними вправами і виявляється їх спортивна

спрямованість для наступного вдосконалення в одному з видів спорту на

факультативних заняттях або на заняттях в спортивних секціях студентського

колективу фізичної культури. Факультативні заняття організовуються з

окремих видів спорту. Кожен студент має право вибрати один з видів спорту і

систематично займатися ним упродовж усього періоду навчання у навчальному

закладі . Ці заняття проводяться протягом усього року, використовуються

зимові і літні канікули. Спортивні студентські колективи відіграють велику

роль у справі фізичного виховання студентства.

Спортклуби організовують і проводять: агітаційно-масові заходи  щодо

залучення студентів і викладацького складу до систематичних занять окремими

видами спорту, ігор, гімнастики; заняття спортивних секцій за видами спорту;

спортивні свята, вечори, змагання і інші масові заходи; будівництво і ремонт

спортивних споруд і інвентаря; зимові і спортивні літні табори; фізкультурні і

спортивні заходи студентському гуртожитку.

Важливе значення в житті будь-якого студента відіграють спортивні

секції. Секційна робота по спорту органічно пов'язується з усією роботою з

фізичного виховання студентів (заняття, консультації, заліки), також вона

слугує цілям усебічного фізичного розвитку і підвищення спортивної

підготовки. У Аграрному коледжі найбільш широкого поширення набули такі види , гирьовий спорт , настільний теніс, волейбол(юнаки та дівчата ), армспорт.  

Навчально-тренувальна робота проводиться протягом усього

навчального року. У деяких спортивних секціях (гирьовий спорт, футбол,

волейбол та ін.) основний період роботи доводиться на час канікул студента. В

цілях продовження загального процесу і збереження плану тренування

протягом року студентам рекомендується брати участь в заняттях і спортивних

змаганнях там, де вони знаходяться під час канікул. Разом з навчальною роботою в спортивних секціях велике значення має масова фізкультурна і спортивна робота навчального закладу, яка здійснюється спортивною радою гуртожитку разом з провіднисми тренерами різноманітних секцій. Масова фізкультурна робота ставить завданням раціонально використовувати дозвілля студентів для зміцнення їх здоров'я і фізичної підготовки. Вона проводиться у вигляді фізкультурних і агітаційно-пропагандистських заходів.

Секційна робота зі спорту органічно пов'язана з усією роботою з

фізичного виховання студентів (заняття, консультації, заліки) також вона є

ціллю всебічного фізичного розвитку і підвищення спортивної підготовки

студентського активу.

Фізкультурні заходи здійснюються у різних формах: спортивні змагання

позавузівські; екскурсії, пробіги, вилазки, прогулянки, походи, фізкультурні

виступи, оздоровчі заходи, фізкультурна робота в студентських гуртожитках.

Також для залучення студентів до занять спортом проводять агітаційно-

пропагандистські заходи: бесіди, доповіді, лекції, спортивні вечори,

консультації; організація фотовітрин, виставок, альбомів; використання

плакатів, таблиць, афіш, місцевих ЗМІ. 

Значне місце у житті циклової комісії займає навчально-тренувальна

робота у різноманітних спортивних секціях з таких видів спорту, які краще

всього забезпечують різноманітну фізичну підготовку, підвищують рівень фізичної та розумової працездатності студентів коледжу, зміцнюють здоров’я, а

саме: легка атлетика, настільний теніс, спортивні ігри (волейбол, футбол),

атлетична гімнастика, гирьовий спорт. 

Студентський туризм є важливою складовою позанавчальної спортивної

роботи. Участь у туристичних походах сприяє розвитку таких якостей, як

особиста ініціатива та взаємна допомога, наполегливість, сила волі та висока

дисциплінованість.

Туризм сприяє покращенню діяльності, серцево-судинної і дихальної

систем, підвищенню опору організму до захворювань, зміцненню м'язів.

Знаходження на свіжому повітрі, дія сонця і дозованих фізичних навантажень,

різноманітних вражень під час подорожі - все це нормалізує діяльність

центральної нервової системи, відновлює сили, підвищує працездатність. Зупинки на відпочинок після подолання половини шляху - 1-1,5 години

на базі. Довжина маршруту одноденного походу становить: для дітей 15-16

років - до 18 км.; 17-18 років максимальна відстань становить од 20 км. У

випадку сильного вітру і температури нижче - 180 походи не дозволяються.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: