|
Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
|
|
Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Пропаганда спортивно-оздоровчої діяльності та спорту
Дні здоров'я, фізкультури і спорту.
Основна мета цього заходу - активний відпочинок, пропаганди фізичної культури. Проводиться усім складом учнів або по групам класів. Зміст: рухливі та спортивні ігри, прогулянки з іграми на місцевості, проведення туристичних змагань і конкурсів, спортивні змагання типу "Веселі старти", конкурси на кращого бігуна, стрибун, найсильнішого (піднімання гирі), різні розваги - катання на ковзанах, лижах, ігри-атракціони. У перервах для відпочинку проводять різноманітні вікторини, настільні ігри, виступи художньої самодіяльності. Тривалість заходу 4-6 годин. Організація: створюється штаб (комісія), складається положення, призначаються керівники. Ось яким чином організовується проведення таких змагань.
Свята фізичної культури.
Програма свята включає: урочисте відкриття і закриття (парад учасників, нагородження і т.д.), спортивно-показову частину (показові виступи, змагання) та масову розважальну (ігри, конкурси, вікторини тощо). Складається положення, розподіляються обов'язки з підготовки та проведення свята. Свята зазвичай організовуються у зв'язку з початком і закінченням навчального року, у святкові дні і ювілейні дати. Наприклад, до Дня Збройних Сил. Відповідним чином добираються атракціони, конкурси включають народні ігри та забави. Кожне змагання розглядають як певний підсумок стану тренованої роботи. Терміни проведення змагань треба призначати з урахуванням часу, необхідного для їх достатньої підготовки. Кожен зі студентів, що займається у гуртку, клубі, повинен приймати участь у змаганнях приблизно один-два рази на місяць. Змагання - найбільш привабливий бік у заняттях спортом та кращий засіб забезпечення систематичного тренування. Участь у змаганнях - чудовий засіб розвитку особистих якостей за суспільних відносин студентів. Приймаючи участь у змаганнях, кожен студент ставить перед собою завдання або перемогти, або показати свій кращий результат. Все це потребує максимального напруження сил, прояву фізичних та психофізіологічних якостей, достатньої самостійності у виборі засобів спортивної боротьби і, в той же час, взаємодії з партнерами у команді, вміння подавати одне одному необхідну допомогу. Усе це разом виховує цілеспрямованість, ініціативність, наполегливість, рішучість, самоконтроль, дисциплінованість, товариське ставлення до інших. Правила спортивної етики потребують від учасників змагань відвертості та дотримання правил змагань, доброзичливості по відношенню одне до одного. Змагання можуть бути найрізноманітнішими: ü навчальними (тестування, відбір і т.п.); ü товариськими (зустрічі різних навчальних закладів, груп, клубів); ü першості (коли, клубу, району, міста і т.д.). Приблизно за два місці до початку кожного змагання повинно бути складене, віддруковане та розповсюджене "Положення про змагання". В ньому вказують: мету і завдання змагання, час і місце проведення, керівництво, програму змагань, умови проведення, визначення переможців, нагородження, терміни подачі заявок. За декілька днів до змагання головний суддя, проводить засідання суддівської колегії разом з представниками команд, пояснює все, що необхідно знати суддями та представниками, і перевіряє наявність визначеної документації: заявки з дозволом лікаря, протоколи, оціночні таблиці тощо. Командні результати в таких видах, як легка атлетика, лижні перегони, визначають: ü за найменшою сумою місць, що посіли залікові учасники кожної команди; ü за результатами залікових учасників кожної команди; ü за таблицями балів. У гімнастиці, акробатці та інших подібних видах спорту результати оцінюються за шести - або десятибальною системою, а результати командних змагань визначаються за більшою сумою набраних балів. У багатоборствах застосовують комбінований спосіб: спочатку визначають суму результатів, а на їх підставі місце команди з кожного виду окремо, потім все додають і за найменшою сумою місць визначають загальне місце кожної команди. Змагання із спортивних ігор проводиться трьома способами: 1. З вибуванням - команда що програла більше не приймає участі у змаганнях. 2. Коловим способом - кожна команда по черзі зустрічається з іншими командами. Перемагає команда, яка отримала найбільшу кількість перемог. Зазвичай, за перемогу нараховується 2 бали, за нічийний результат - 1 бал, за поразку - 0. якщо дві команди мають однакову кількість балів, переможця визначають під час повторної зустрічі або за кращими результатами ігор (більша кількість перемог), кращому співвідношенню забитих та пропущених м'ячів. Якщо команд багато, їх можна розділити на групи. Наприклад, 12 команд ділять на 4 групи по 3 команди. В кожній групі одна команди проводить зустрічі з іншими. Після цього команди, що зайняли в своїх групах перші місця, зустрічаються між собою за 1-3 місця; команди, що зайняли другі місця в групах, продовжують змагання за 4-6 місця і т.д. 3. Змішаний спосіб. Ігри відбуваються у два етапи. На першому, етапі ігри проводяться за системою "із вибуванням", на другому - "коловим способом". Таким чином, якщо є 2 команд, їх розподіляють на 4-5 груп. Команди- переможниці в групах розігрують між собою призові місця (за коловою системою). Важливою умовою ефективного функціонування системи фізичного виховання студентської молоді є наявність в університеті сучасної матеріально- технічної бази. Фізичне виховання студентів забезпечується необхідним спортивним спорудженням, устаткуванням, інвентарем за нормативами, що гарантують ефективність навчально-виховного процесу. Експлуатація утримання і санітарно-гігієнічний стан навчальних спортивних споруд (поточний і капітальний ремонт, опалення, освітлення, вентиляція, робота душових та інше) забезпечуються адміністративно-господарською частиною коледжу. Поліпшення якості проведення навчальних занять з фізичного виховання студентської молоді і проведення фізкультурно-оздоровчих заходів забезпечується шляхом: ü раціонального використання, вдосконалення і розвитку наявної матеріально-технічної бази; ü дотримання нормативів фінансування і експлуатації матеріально- технічної бази; ü підвищення відповідальності кафедри фізичного виховання за стан і готовність до експлуатації матеріально-технічної бази; ü створення за місцем проживання студентів фізкультурно-оздоровчої зони зі спортивними майданчиками; ü створення на спортивних спорудах умов для оздоровчих тренувань і занять лікувальною фізкультурою студентам з ослабленим здоров’ям і інвалідам; ü створення належних гігієнічних умов під час і після занять фізичною культурою та спортом. Забезпечення безпеки при проведенні занять з фізичного виховання та спортивних заходів. Безпека занять фізичним вихованням та спортом забезпечується: ü своєчасним медичним оглядом студентів; ü ознайомленням студентів із правилами профілактики порушень здоров’я в процесі фізичного тренування; ü дотримання правил організації занять фізичними вправами з використанням різноманітних технічних засобів; ü оволодінням студентами навичок страхування і самострахування; ü своєчасною перевіркою устаткування, інвентаря і техніки, що використовується, дотриманням санітарно-гігієнічних умов; ü проведення інструктажів з техніки безпеки, безпеки життєдіяльності та протипожежної безпеки. В основі створення нового обладнання, приладів, пристроїв завжди лежить потреба найбільш ефективно виконувати навчальну програму, надавати допомогу відстаючим, прискорювати процес засвоєння вправ, виховувати необхідні якості, тобто в основі лежить методична, а не технічна ідея. Іншими словами, матеріальна база — це не мета, а засіб її досягнення. При цьому кожен викладач повинен прагнути до оптимальної кількості обладнання. У процесі конструювання, створення і використання нестандартного багатопропускного обладнання слід дотримуватись ряду вимог: ü необхідність розвитку фізичних якостей і багатопрофільність використання; ü можливість фронтальної організації навчальної діяльності, швидкого встановлення і розбирання, безпеки і доступності виконання вправ; ü формування прикладних навичок; ü підвищення емоційного насичення занять; ü можливість використання в процесі самостійної роботи учнів; ü усунення можливих причин травматизму. Удосконалення нестандартного обладнання не має меж, і лише окремі прилади можуть переходити в розряд стандартного, копіюватись Однією зі складових успішних занять є заходи, спрямовані на усунення можливих причин травматизму. При гуртожитку на належному рівні створені умови для занять фізичною культурою та спортом. Спортивно-масова робота у гуртожитку поширюється завдяки таким формам організації фізкультурно-оздоровчої роботи, як фізкультурно-спортивні клуби за інтересами, спортивні секції, індивідуальні заняття.
Фізичне виховання дітей , які мають відхилення у стані здоров`я
Кількість студентів з послабленим здоров’ям, що не дозволяє їм займатися фізичною культурою за державною програмою, становить залежно від виду вищого навчального закладу від 15 до 30%. У зв’язку з тенденцією до збільшення кількості студентів, які мають відхилення у стані здоров’я, посилюється значення сучасного напряму фізичної культури, об’єктом пізнання, впливу й оздоровлення якого є хворі люди, – адаптивної фізичної культури (АФК). Фахівці АФК активно привертають до фізично-спортивної діяльності навіть інвалідів, тим самим сприяючи максимально можливому розвитку їх життєздатності й ефективної самореалізації як соціально значущих члени суспільства. Саме в АФК розробляються засоби і методи, що сприяють оздоровленню й адаптації до навчальної і трудової діяльності осіб з відхиленнями у стані здоров’я. Освітній процес із дисципліни “Фізична культура” зі студентами, які мають звільнення від практичних занять на тривалий термін, здійснюється за навчальною програмою, яка містить три модулі: освітній, валеометричний і практичний. В освітньому модулі програми студенти отримують знання на рівні сучасних наукових досягнень з проблеми “людина і її здоров’я”. У валеометричному модулі програми студенти наочно, з використанням сучасних технологій отримують уявлення про рівень здоров’я, який є в них, схильності до ризику захворювання основними патологічними синдромами, динаміку стану здоров’я під впливом реалізації власної програми оздоровлення. Систематизуючим, об’єднувальним і стимулювальним початком освітнього процесу є розроблення студентами особисто орієнтованої, індивідуальної, комплексної, базової і додаткової за змістом, поточної і перспективної за часом програми оздоровлення. Обов’язковими складовими базової програми є: рухова активність, термозагартовування, дихальна гімнастика, раціональне харчування, психотехнології. Додаткові програми містять індивідуальні методи оздоровлення, що залежать від захворювання, яке є у студентів. Базова і додаткова програми індивідуального оздоровлення за часом плануються як поточні – на період навчання у ВНЗ і перспективні – на осяжний період часу, приблизно на 5 років. У практичному модулі програми цілепокладання підкріплюється ціледосягненням, тобто практикою оздоровлення (тілесний компонент) у вигляді реалізації індивідуальної програми оздоровлення на заняттях з адаптивної фізичної культури і самостійно. Оптимальними формами (адекватними стану здоров’я) залучення студентів до освоєння ціннісного потенціалу фізичної культури є: ü практична реалізація під керівництвом викладача особисто орієнтованих, індивідуальних програм оздоровлення; ü рекреативне заняття у вигляді циклічних фізичних вправ аеробного характеру (наприклад, пішохідні і лижні прогулянки). Практична реалізація особисто орієнтовної програми оздоровлення формами і засобами адаптивної фізичної культури сприяє ефективному оздоровленню студентів, які мають відхилення у стані здоров’я. Це підтверджується позитивною динамікою морфофункціональних показників, перш за все зростанням ЖЄЛ, зниженням ЧСС, часом відновлення пульсу після фізичного навантаження, життєвого індексу, силових показників. Заняття з адаптивної фізичної культури сприяють покращанню самопочуття, підвищенню активності у студентів. Особливості фізичного виховання студентів, віднесених до спеціальної медичної групи. Проблема фізичного розвитку студентів з відхиленнями у стані здоров'я нині набула першорядного державного наукового і практичного значення. Перед викладачами фізичного виховання стоїть благородне завдання: створити умови для правильного фізичного розвитку студентів, виховати у них звичку до систематичного заняття фізичними справами, до додержання гігієнічних правил й дбайливого ставлення до стану свого здоров'я. Але, на жаль, на мою думку, істотною хибою у здійсненні фізичного виховання студентів, що мають відхилення у стані здоров'я і слабкий фізичний розвиток, є те, що викладачі фізкультури мало обізнані з методикою проведення занять з лікувальної і коригувальної гімнастики. Досвід показав, що викладачі фізкультури не завжди правильно і спрямовано добирають спеціальні вправи при наявності у студентів того чи іншого захворювання, а тому в навчальних закладах не проводиться планомірна повсякденна оздоровча робота серед цих студентів. Основою занять з хворими студентами може бути діюча програма з фізичного виховання, з якої виключають лише ті вправи, що потребують максимальної інтенсивності, тривалого статичного напруження, натужування, що ставлять підвищені вимоги до кровообігу і нервової системи. Поряд із загальнорозвиваючими вправами, що рівномірно впливають на організм, слід застосовувати спеціальні вправи, коригувальну і дихальну гімнастику, вправи на розслаблення, ігри на повітрі, лижі й ковзани. У зв'язку з тим, що в студентів внаслідок захворювання дихальних шляхів, перенесення травматичної атаки чи інфекційних захворювань повільно відбувається включення фізіологічних систем організму в роботу і пристосування їх до збільшення фізичних навантажень, необхідно більше часу приділяти на підготовчу і заключну частину заняття, робити частіше паузи для відпочинку. Індивідуальні заняття з фізичної культури в системі оздоровлення Форми організації фізкультурно-оздоровчих занять і їх прояв в студентському середовищі В умовах напруженої розумової діяльності та на фоні обмеженої рухової активності, що притаманна способу життя студентської молоді, саме заняття фізичною культурою і спортом покликані створювати умови для збереження і зміцнення здоров'я студентів, а фізичне виховання виступає як засіб релаксації, реабілітації і відновлення життєвих сил Не зважаючи на виключну роль фізичного виховання у створенні належних умов для оволодіння професійними навичками, за оцінками фахівців, в організації фізкультурно-оздоровчої роботи зі студентами, наразі існує низка суттєвих недоліків, серед яких малий обсяг навчального часу, відведеного на обов'язкові заняття фізичною культурою, незадовільне фінансове та матеріально-технічне забезпечення організації фізкультурно-оздоровчої роботи зі студентською молоддю та, насамперед, низька мотивація студентів до занять Аналіз літературних даних свідчить про те, що традиційна форма фізкультурних занять сприяє зниженню зацікавленості студентів до процесу фізичного виховання та призводить до «відбування» навчальних занять з цього предмету. Дослідження О. Жданової свідчать про те, що більше третини студентів оцінюють традиційний зміст занять як незадовільний і лише п’ята частина - як задовільний. В результаті проведених досліджень, Т.В.Доровських з’ясувала, що 80 % студентів не відвідували б занять з фізичного виховання, якби вони не були обов'язковими. За свідченнями автора, серед причин негативного ставлення до фізичного виховання, студенти найчастіше називають примусовість, відсутність можливості вибору занять по інтересах, відсутність індивідуального підходу та відсутність елементів з популярних видів рухової активності . Таким чином, з одного боку простежується стійка тенденція до зниження рухової активності студентської молоді, а з іншого - наявність істотних прогалин в розробці ефективних механізмів, здатних впливати на зацікавленість студентів заняттями фізичною культурою і спортом. Така ситуація призвела до активізації фахівців в питаннях розробки і впровадження нових форм оздоровчої діяльності в педагогічний процес вищих учбових навчальних закладів. Очевидно, що ефективність занять з фізичного виховання у вищих навчальних закладах у значній мірі залежить від змісту програми, за якою вони здійснюються. Т.Ю. Круцевич відзначає, що зміст навчальної програми має орієнтувати педагогічний процес на диференційований підхід до кожного студента. Це вимагає від фахівців фізичної культури постійного пошуку нових сучасних засобів та методів фізичного виховання студентів з урахуванням їхніх інтересів та вподобань . Здобутки в даному напрямку широко висвітлені у численних роботах дослідників. На сьогодні авторами розглянуті та запропоновані різноманітні засоби підвищення ефективності занять з фізичного виховання з урахуванням потреб та життєвого досвіду студентів. Найбільш перспективним напрямком організації занять з фізичного виховання на думку фахівців є вдосконалення організації фізичного виховання, що ґрунтується на використанні елементів різноманітних видів спорту через вільний вибір форм занять різними видами спорту. Підвищення зацікавленості студентів до занять з фізичного виховання, за твердженням О. Жданової, може бути реалізовано завдяки вдосконаленню змісту занять, запровадження занять за вибором, заміною навчальної форми на факультативну. З точки зору Г.А. Коник зі співав., форма організації занять з фізичного виховання в групах по видах спорту є для студентів більш прийнятною в порівнянні з традиційним підходом до проведення цієї роботи. Фахівці загострюють увагу на тому, що одним з основних моментів при організації занять груп по видах спорту на вибір, є визначення самих видів спорту, за якими можуть бути організовані заняття . Пріоритетність напрямів підготовки, та вибір виду спорту, який впроваджується в учбовий процес, базуються на дослідженнях інтересів студентів, які показали зацікавленість студентів такими видами спорту як спортивні ігри, атлетична гімнастика, плавання, туризм, легка атлетика та різноманітні напрямки фітнесу. За останні роки серед студентської молоді особливої популярності набули види оздоровчої гімнастики. Враховуючи це, для вирішення завдань фізичного виховання, з метою покращення та корекції програми фізичного виховання, Н.Л. Боляк була розроблена авторська програма з використанням засобів аеробіки, шейпінгу, ритмічної гімнастики. Не оминули проблему виявлення рухових пріоритетів і фахівці, які працюють у галузі підготовки співробітників медичних закладів. Так, М.М. Бобирева пропонує використання комплексної методики із застосуванням елементів аеробіки, волейболу й хатха-йоги. Автор переконана, що таке поєднання сприяє зростанню взаємозв'язків між фізичною працездатністю, фізичною підготовленістю й функціональним станом студентів основних і спеціального медичних відділень, що позитивно впливає на рівень фізичного здоров'я студентів вищих медичних навчальних закладів. З точки зору дослідників, найбільший інтерес студенти-медики виявляють до волейболу. Фахівці пояснюють таку популярність волейболу у студентів-медиків тим, що для даного виду спорту характерні різноманітні по координації рухи, біг, стрибки, необхідні швидка реакція, гострота зору, точність, психічна стійкість, що має професійно-прикладне значення для лікаря . Ми погоджуємося з фахівцями, що побудова занять за вибором студентів сприяє підвищенню мотивації відвідування занять. Методика занять зі студентами, які мають відхилення у стані здоров’я Кількість студентів з послабленим здоров’ям, що не дозволяє їм займатися фізичною культурою за державною програмою, становить залежно від виду вищого навчального закладу від 15 до 30%. У зв’язку з тенденцією до збільшення кількості студентів, які мають відхилення у стані здоров’я, посилюється значення сучасного напряму фізичної культури, об’єктом пізнання, впливу й оздоровлення якого є хворі люди, – адаптивної фізичної культури (АФК). Фахівці АФК активно привертають до фізично-спортивної діяльності навіть інвалідів, тим самим сприяючи максимально можливому розвитку їх життєздатності й ефективної самореалізації як соціально значущих члени суспільства. Саме в АФК розробляються засоби і методи, що сприяють оздоровленню й адаптації до навчальної і трудової діяльності осіб з відхиленнями у стані здоров’я. Освітній процес із дисципліни “Фізична культура” зі студентами, які мають звільнення від практичних занять на тривалий термін, здійснюється за навчальною програмою, яка містить три модулі: освітній, валеометричний і практичний. В освітньому модулі програми студенти отримують знання на рівні сучасних наукових досягнень з проблеми “людина і її здоров’я”. У валеометричному модулі програми студенти наочно, з використанням сучасних технологій отримують уявлення про рівень здоров’я, який є в них, схильності до ризику захворювання основними патологічними синдромами, динаміку стану здоров’я під впливом реалізації власної програми оздоровлення. Систематизуючим, об’єднувальним і стимулювальним початком освітнього процесу є розроблення студентами особисто орієнтованої, індивідуальної, комплексної, базової і додаткової за змістом, поточної і перспективної за часом програми оздоровлення. Обов’язковими складовими базової програми є: рухова активність, термозагартовування, дихальна гімнастика, раціональне харчування, психотехнології. Додаткові програми містять індивідуальні методи оздоровлення, що залежать від захворювання, яке є у студентів. Базова і додаткова програми індивідуального оздоровлення за часом плануються як поточні – на період навчання у ВНЗ і перспективні – на осяжний період часу, приблизно на 5 років. У практичному модулі програми цілепокладання підкріплюється ціледосягненням, тобто практикою оздоровлення (тілесний компонент) у вигляді реалізації індивідуальної програми оздоровлення на заняттях з адаптивної фізичної культури і самостійно. Оптимальними формами (адекватними стану здоров’я) залучення студентів до освоєння ціннісного потенціалу фізичної культури є: ü практична реалізація під керівництвом викладача особисто орієнтованих, індивідуальних програм оздоровлення; ü рекреативне заняття у вигляді циклічних фізичних вправ аеробного характеру (наприклад, пішохідні і лижні прогулянки). Практична реалізація особисто орієнтовної програми оздоровлення формами і засобами адаптивної фізичної культури сприяє ефективному оздоровленню студентів, які мають відхилення у стані здоров’я. Це підтверджується позитивною динамікою морфофункціональних показників, перш за все зростанням ЖЄЛ, зниженням ЧСС, часом відновлення пульсу після фізичного навантаження, життєвого індексу, силових показників. Заняття з адаптивної фізичної культури сприяють покращанню самопочуття, підвищенню активності у студентів. Проблема фізичного розвитку студентів з відхиленнями у стані здоров'я нині набула першорядного державного наукового і практичного значення. Перед викладачами фізичного виховання стоїть благородне завдання: створити умови для правильного фізичного розвитку студентів, виховати у них звичку до систематичного заняття фізичними справами, до додержання гігієнічних правил й дбайливого ставлення до стану свого здоров'я. Але, на жаль, на мою думку, істотною хибою у здійсненні фізичного виховання студентів, що мають відхилення у стані здоров'я і слабкий фізичний розвиток, є те, що викладачі фізкультури мало обізнані з методикою проведення занять з лікувальної і коригувальної гімнастики. Досвід показав, що викладачі фізкультури не завжди правильно і спрямовано добирають спеціальні вправи при наявності у студентів того чи іншого захворювання, а тому в навчальних закладах не проводиться планомірна повсякденна оздоровча робота серед цих студентів. Основою занять з хворими студентами може бути діюча програма з фізичного виховання, з якої виключають лише ті вправи, що потребують максимальної інтенсивності, тривалого статичного напруження, натужування, що ставлять підвищені вимоги до кровообігу і нервової системи. Поряд із загальнорозвиваючими вправами, що рівномірно впливають на організм, слід застосовувати спеціальні вправи, коригувальну і дихальну гімнастику, вправи на розслаблення, ігри на повітрі, лижі й ковзани. У зв'язку з тим, що в студентів внаслідок захворювання дихальних шляхів, перенесення травматичної атаки чи інфекційних захворювань повільно відбувається включення фізіологічних систем організму в роботу і пристосування їх до збільшення фізичних навантажень, необхідно більше часу приділяти на підготовчу і заключну частину заняття, робити частіше паузи для відпочинку. У цій розробці подано основний навчальний матеріал, який викладач фізичного виховання може використати на своїх повсякденних заняттях з фізично ослабленими студентами, та спеціальні вправи, спрямовані на оздоровлення студентів, що включено до спеціальної медичної групи. Основні засоби лікувальної і коригувальної гімнастики Основою навчального матеріалу для занять з фізкультури з студентами спеціальної медичної групи може бути діюча програма з фізичного виховання з деякими змінами. При цьому слід враховувати, що в студентів, які хворіють на ревматизм, мають захворювання дихальних шляхів або перенесли інфекційні захворювання, нерідко бувають відхилення в діяльності серцево-судинної системи, і функціональні можливості органів кровообігу у них різко обмежені. Особливе місце в цьому питанні мають студенти з природженими і набутими пороками серця, які дуже чутливі до фізичних навантажень, тому з програми під час занять з студентами спеціальної групи мають бути виключені: ü елементи змагань (хто далі, хто швидше, хто вище, хто більше, складання контрольних нормативів); ü вправи максимальної інтенсивності: біг наввипередки, біг на 60, 100 і 200 м., плавання на 25 і 50 м., велогонки на 200 м. й інші вправи швидкісного характеру; ü вправи силового і швидкісно-силового характеру: піднімання і перенесення вантажу, підтягування, підтягування при лазанні по канату або перелізанні, перетягування канату, вправи на прикладах, метання і штовхання різних прикладів, стрибків у довжину і висоту; ü вправи с тривалим статичним напруженням: стойка на руках, перенесення великих вантажів, приладів, піднімання вантажу, нахили назад сидячи на лаві при зафіксованих ногах та інші гімнастичні вправи; ü вправи на витривалість: тривалий біг, біг на дистанцію 300, 500 і 800м. Ці вправи викликають задишку, серцебиття і нерідко призводять до знепритомнення, прогресування захворювання і розвитку серцево-судинної недостатності, порушують діяльність центральної нервової системи. Характер застосовуваних вправ і методика проведення занять повинні відповідати віковим і індивідуальним особливостям, а також функціональним можливостям студента. Треба з програми добирати такі вправи, які б позитивно впливали на загальний стан здоров’я студента і водночас тренували всі системи його організму. Поряд з впливом на хворі органи треба дбати про вироблення у студентів правильної осанки і ходи, збагачувати їх рухову діяльність. Оскільки в студентів цієї категорії повільно утворюються і відновляються умовно-рефлекторні зв’язки, слабко розвивається пристосування до фізичних навантажень, доцільно виділяти більше часу (порівняно із звичайними заняттями) на підготовчу і заключну частину заняття. Як показує досвід роботи із студентами спеціальної групи, ефективність заняття буває більшою тоді, коли підготовча частина становить 30-35%, основна – 40-45% і заключна – 20-30% часу заняття. Доцільно включати до заняття вправи, що підносять його емоційність, викликають інтерес студентів до заняття фізичними вправами, сприяють їх активності. Враховуючи підвищену збудливість ослаблених студентів, їх обмежені рухові можливості, заняття слід проводити спокійно, за зразком точного виконання завдань. У процесі заняття викладач повинен частіше підбадьорювати студентів, відзначати найменш їх успіхи, старанність і наполегливість. Дуже корисні ігри і заняття на повітрі, ігри з ручним м’ячем, бадмінтон, настільний теніс. Рекомендації за організації роботи зі студентами спеціальної медичної групи. Із загальної програми з фізичної культури для спеціальних груп повністю використовуються розділи «Стройові і порядкові вправи» і «Рівновага», виключаються розділи «Акробатика», «Виси і упори», «Перенесення вантажу», «Лазіння по канату і похилій драбині», «Гімнастичні стрибки» і «Вправи на гімнастичних приладах». До змісту інших розділів програми вносяться такі зміни: із загально- розвиваючих вправ треба виключити присідання на одній нозі, вправи з набивними м’ячами можна виконувати, але м’ячі мають бути не важче 1кг. Не рекомендується використовувати перетягування канату, стрибки через лаву, стрибки з поворотами на 180°. Зовсім виключаються нахили назад сидячи на гімнастичній лаві. З розділу «Легка атлетика» використовується тільки хода з прискоренням і в деяких випадках дозований біг, метання тенісного м’яча, вивчається імітація стрибків, метань, окремі вправи, що підводять до засвоєння основних вправ, підготовчі вправи. З розділу «Лазіння і перелізання» використовується лазіння по гімнастичній стінці, лаві. У розділі «Ігри» широко застосовуються рухливі ігри. Із спортивних ігор вивчаються передавання, ловіння м’яча на місті, кидки м’яча у корзину з місця, ведення м’яча та ін. Проводиться гра у волейбол за спрощеними правилами. Застосовується гра в настільний теніс, бадмінтон. Спеціальні вправи, що застосовуються при захворюванні серцево-судинної системи Процес поступового пристосування студентів спеціальної групи до зростаючих фізичних навантажень буде здійснюватись успішно тоді, коли поряд із загальним тренуванням проводитиметься і спеціальне. Спеціальні вправи, застосовувані на занятті, переважно тренують і активно впливають на ті функції, які порушені внаслідок захворювання або травми. Спеціальні вправи застосовуються обов'язково в поєднанні із загально- розвиваючими і дихальними вправами у вигляді певних комплексів. У перший Здоров’я – це перша й найважливіша потреба людини, яка визначає його здатність до праці та забезпечує гармонійний розвиток особистості. Здоровий спосіб життя – це раціонально організований, активний, трудовий, загартовуючий та в той же час захищаючий від впливу навколишнього середовища спосіб життя, який дозволяє до глибокої старості зберігати моральне, психічне й фізичне здоров’я. Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я „здоров’я - це стан фізичного духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів”. Формування здорового способу життя залежить тільки від нас самих, наших переваг, переконувань та світогляду, є головним важелем первинної профілактики в укріпленні здоров’я населення через зміну стилю та укладу життя, його оздоровлення з використанням гігієнічних знань для подолання шкідливих звичок, гіподинамії та несприятливих сторін життя, пов’язаних з різноманітними ситуаціями. Таким чином, під здоровим способом життя слід розуміти типові форми та способи повсякденної життєдіяльності людини, які укріплюють та удосконалюють резервні можливості організму, забезпечуючи тим самим успішне виконання своїх соціальних й професійних функцій, незалежно від політичних, економічних та соціально-психологічних ситуацій. Оптимальний руховий режим – це найважливіша умова здорового способу життя. Його основу складають систематичні заняття фізичними вправами та спортом, які ефективно вирішують задачі укріплення здоров’я й розвиток фізичних здібностей молоді, збереження здоров’я та рухових навичок, підсилення профілактики несприятливих вікових змін. При цьому фізична культура і спорт виступають як важливіші засоби виховання. Основними якостями, що характеризують фізичний розвиток людини, є сила, швидкість, спритність, гнучкість та витривалість. Удосконалення кожної з цих якостей сприяє також і укріпленню здоров’я, але не в однаковій мірі. Для ефективного оздоровлення й профілактики хвороб необхідно тренувати й удосконалювати в першу чергу саму цінну якість – витривалість у сполученні з загартовуванням та іншими компонентами здорового способу життя, що забезпечить організму, який розвивається, надійний щит проти багатьох хвороб. Для працівників розумової праці систематичне заняття фізкультурою та спортом набуває виключного значення. Відомо, що навіть у здорової та нестарої людини, якщо вона не тренована, веде „сидячий” спосіб життя та не займається фізичною культурою, під час навіть невеликих навантажень частішає дихання, з’являється серцебиття. Напроти, тренована людина легко долає значні фізичні навантаження. Сила та працездатність серцевого м’язу знаходиться у прямій залежності від сили та розвитку всієї мускулатури. Тому фізичне тренування, розвиваючи мускулатуру тіла, в той же час укріплює серцевий м’яз. У людей з нерозвиненою мускулатурою серцевий м’яз слабкий, що виявляється під час будь-якої фізичної праці. Фізкультура і спорт вельми корисні і особам, що займаються фізичною працю, так як їх робота нерідко зв’язані з навантаженням якоїсь окремої групи м’язів, а не всієї мускулатури в цілому. Фізичне тренування укріплює і розвиває скелетну мускулатуру, серцевий м’яз, судини, дихальну систему та багато інших органів, що значно полегшує роботу апарату кровообігу, цілюще впливає на нервову систему. Щоденна ранкова гімнастика – обов’язковий мінімум фізичного тренування. Вона повинна стати для всіх такою ж звичкою, як і вмивання вранці. Фізичні вправи треба виконувати у добре провітреному приміщенні або на свіжому повітрі. Для людей, які ведуть „сидячий” спосіб життя, особливо важливі фізичні вправи на повітрі (ходьба, прогулянка). Корисно відправлятися вранці на роботу пішки та гуляти ввечері після роботи. Систематична ходьба цілюще впливає на людину, покращує самопочуття, підвищує працездатність. Ходьба є складним руховим актом, що керується нервовою системою, вона здійснюється при участі практично всього м’язового апарату нашого тіла. Її, як і навантаження, можна точно дозувати та поступово, планомірно нарощувати по темпу та об’єму. Таким чином, щоденне перебування на свіжому повітрі протягом 1-1,5 години є одним з важливих компонентів здорового способу життя. При роботі у замкненому приміщенні особливо важливою є прогулянка у вечірній час, перед сном. Така прогулянка. як частина необхідного денного тренування, корисна всім. Вона знімає напругу трудового дня, заспокоює та регулює збуджені нервові центри та дихання. Спосіб досягнення гармонії людини один – систематичне виконання фізичних вправ. Крім цього, експериментально доказано, що регулярні заняття фізкультурою, які раціонально входять в режим труда та відпочинку, сприяють не тільки укріпленню здоров’я, але й суттєво підвищують ефективність виробничої діяльності. Однак не всі рухові дії, що виконуються в побуті та процесі праці, є фізичними вправами. Ними можуть бути тільки рухи, які спеціально підібрані для впливу на різні органи і системи, розвиток фізичних якостей, корекції дефектів статури. При виконанні фізичних вправ організм людини реагує на задане навантаження відповідними реакціями. Активізується діяльність всіх органів і систем, в результаті чого витрачаються енергетичні ресурси, підвищується рухливість нервових процесів, укріплюються м’язова та кісткова системи. Таким чином, покращується фізична підготовленість тих, хто займається, та в результаті цього досягається такий стан організму, коли навантаження переноситься легко, а попередні недосяжні результати в різних видах фізичних вправ стають нормою. Це викликає завжди добре самопочуття, бажання займатися, піднесений настрій та добрий сон. При правильних та регулярних заняттях фізичними вправами тренованість покращується з року в рік, людина перебуває в добрій формі протягом довгого часу. Багаторічний досвід роботи в області спортивної медицини чітко визначає основні задачі гігієни фізичних вправ та спорту. Це вивчення та оздоровлення умов зовнішнього середовища, в котрих проходять заняття фізичною культурою та спортом, розробка гігієнічних заходів, які сприяють укріпленню здоров’я, підвищенню працездатності, витривалості, росту спортивних досягнень. Як вказано раніше, фізичні вправи впливають не ізольовано на якийсь орган чи систему, а на весь організм в цілому. Однак удосконалення функцій різних його систем виникає не в однаковій ступені . Особливо виразними є зміни в м’язовій системі. Вони виражаються в збільшенні об’єму м’язів, підсиленні обмінних процесів, удосконаленні функцій дихального апарату. В тісній взаємодії з органами дихання удосконалюється і серцево-судинна система. Заняття фізичними вправами стимулюють обмін речовин, збільшується сила, рухливість та врівноваженість нервових процесів. В зв’язку з цим зростає гігієнічне значення фізичних вправ, якщо вони проводяться на свіжому повітрі. За цих умов підвищується їх загальний оздоровчий ефект, вони справляють загартовуючи дію, особливо, якщо заняття проводяться при низьких температурах повітря. При цьому покращуються такі показники фізичного розвитку, як екскурсія грудної клітини, життєва ємність легенів. При проведенні занять в умовах холоду удосконалюється теплорегуляційна функція, знижується чуттєвість до холоду, знижується можливість виникнення застудних хвороб.
Перспективи гуманізації суспільства можна визначити за допомогою законодавчих документів, які приймаються державою, щодо фізичного виховання населення. Пріоритети особистості в суспільстві декларуються не тільки її правами, але й конкретними державними реформами, спрямованими на задоволення потреб та інтересів людини. Індикатором прогресивних гуманістичних зрушень вважають цільову комплексну програму "Фізичне виховання-здоров'я нації", яка підписана Президентом України. На відміну від попередніх програм, головною метою реформ системи фізичного виховання має бути покращення здоров'я людини з урахуванням її потреб, мотивів діяльності, інтересів.
Для реалізації державних заходів необхідно визначити фактори, які впливають на формування цих мотивів, причини, які заважають їх реалізувати, та стимули, які сприяють підвищенню мотивації до занять фізичною культурою.
За останні роки обсяг навчального навантаження студентів університетів настільки зріс, що загрожує через малорухомість, обмеження м'язових зусиль, що є причиною захворювань різних систем організму .За період навчання в університеті кількість хворих студентів зростає у 2-3 рази, а кількість студентів, які мають порушення постави, досягає 80-90% від загальної кількості студентів). Протидією цим негативним наслідкам обмеження рухового режиму молоді є фізична культура і спорт, які є важливими чинниками збереження і зміцнення здоров'я, всебічного розвитку, покращення працездатності та зниження втомлюваності, підвищення опору організму різним захворюванням за період навчання у навчальних закладах Специфіка фізичного виховання полягає в тому, що усвідомлена інформація стає мотивованим спонуканням до виконання фізичних вправ, використання природних факторів і формування такого способу життя, який сприяв би досягненню як особистих, так і суспільних цілей. Критерієм ефективності цього процесу має бути рівень здоров'я молоді, рівень фізичної працездатності і соціальної дієздатності.
Програма фізичного виховання в навчальному закладі передбачає форми організації занять, які можуть певною мірою компенсувати дефіцит рухової активності студентів, що виникає в умовах насиченого загальноосвітнього процесу. Однак в реальних умовах функціонує тільки одна форма - урок фізкультури, що проводиться двічі на тиждень. Доповненням є самостійні заняття фізичними вправами, які здійснюються стихійно у вигляді рухових і спортивних ігор. Організованими формами занять в ДЮСШ та фізкультурно-оздоровчих центрах за даними дослідників; охоплено близько 35% студентів.
Покращення фізичного стану студентів, а отже і їхнього здоров'я, можливе лише при систематичних цілеспрямованих заняттях фізичними вправами, які мають тренуючий режим і носять розвивальний характер. Такими формами у навчальному закладі є уроки фізкультури, секційні заняття і самостійні домашні завдання. За даними опитування студентів домашні завдання з фізкультури виконують близько 7%. Результати досліджень показали, що виконання домашніх завдань може стати дієвою формою, яка сприятиме розвитку фізичної підготовленості тільки за умов зацікавленості студентів.
Дослідження свідчать, що потреби, мотиви та інтереси в галузі фізичного виховання мають свої вікові особливості і пов'язані з психологічним розвитком, соціальним формуванням особистості, темпераментом, соціально-економічними умовами життя конкретної сім'ї.
Виявлені вікові закономірності формування мотивів та інтересів студентів у галузі фізичної культури і спорту, зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на мотивацію до занять фізичними вправами для удосконалення свого організму, дозволили розробити рекомендації для викладачів фізичної культури щодо організації і методики проведення фізкультурно-масової роботи з фізичного виховання у навчальному закладі, щодо корекції програми з фізичної культури і диференційованого підходу до студентів з типологічними особливостями вищої нервової діяльності.
Проведені дослідження не вичерпують проблему вивчення мотивації студентів до фізичного самовдосконалення, а ставлять ряд запитань, які торкаються формування пріоритетів культури фізичного здоров'я і мотивації його покращення, збереження, починаючи з дитячого віку і закінчуючи старшими віковими групами населення.
Мотив - це побудник до дії, учинку, діяльності. Будучи спонукальною причиною, він додає поведінці людини певний напрямок і змушує діяти - саме так, а не інакше. З проблемою мотиву людина постійно зіштовхується в повсякденному житті, хоча не завжди усвідомлює це. Мотив не тільки визначає її поведінку, але великою мірою обумовлює кінцевий результат діяльності. Мотиваційна людина більш ефективно реалізує свою справу, а головне вона здатна на максимальну віддач)' своїх духовних і фізичних сил, якщо цього вимагає досягнення поставленої мети. Намагаючись пояснити те, що детермінує поведінку людей, ми дуже часто піддаємося спокусі звести все до явищ, які лежать на поверхні. Бажання чи небажання, яке переживає людина, автоматично ототожнюються з мотивом.) Мотив є одним зі складових мотиваційної сфери студентів, це спрямованість активності на предмет, внутрішній психічний стан прямо зв'язаний з об'єктивними характеристиками предмета, на який спрямована активність. Якщо потреба характеризує готовність до діяльності, то наявність мотиву додає активності новий, більш дійсний характер. Коли мова йде про спеціально організовану рухову активність, необхідно з'ясувати зміст, особисту значимість цієї діяльності. Ціль - це спрямованість активності на проміжний результат, що представляє етап досягнення потреби. Щоб студенти усвідомлювали мету своїх дій і співвідносили їх з мотивами фізичного самовдосконалення, ціль рухової активності може залишатися однією і тією ж, а зміст повинен змінюватися - стати чемпіоном, бути матеріально забезпеченим, подобатися представникам протилежної статі тощо.
Результати дослідження вікової динаміки мотивів занять ФК і С показали, що перше місце як у хлопців, так і у дівчат, займає мотив удосконалення форми тіла, однак розвиток цього мотиву має свої особливості. У хлопців цей мотив йде паралельно зі спортивним мотивом, простежується позитивний взаємозв'язок, тобто заняття спортом асоціюються з гарною фігурою і здоров'ям. А відбувається чіткий поділ мотивів - мотив удосконалення форми тіла домінує, а спортивний мотив знижується. Дівчата починають звертати увагу на свою фігуру раніше, ніж хлопці. У них у 3 рази вищий мотив боротьби із зайвою вагою, ніж у хлопців. Досить стабільний в усі вікові періоди мотив зміцнення здоров'я. Мотивами рекреаційного характеру є: "спілкування з друзями" та "активний,, відпочинок", які притаманні і хлопцям, і дівчатам.
Проведені дослідження мотивів до заняття фізичною культурою і спортом студентів, які проживають у різних регіонах України, підтвердили ряд особливостей, виявлених при аналізі з використанням вікових констант, що може трактуватися як закономірність. Пріоритетними мотивами заняття фізичною культурою і спортом студентів є зміцнення здоров'я, удосконалення форми тіла, досягнення високого спортивного результату, спілкування з друзями й активний відпочинок. Дослідження структури мотивів показали, що у сільських хлопців пріоритетним у заняттях фізичними вправами є мотив досягнення високих спортивних результатів. Це, імовірно, пов'язано саме з місцем проживання, тому що є способом самоствердження, самореалізації. Заняття спортом супроводжуються поїздками на змагання в інші міста, можливостями потрапити у збірну команду, виїхати за кордон, поліпшити своє матеріальне становище і самий реальний варіант - переїхати із сільської місцевості в місто. Хлопці ставлять собі за мету і поліпшити фігуру за допомогою фізичних вправ, а також хочуть спілкуватися з друзями під час занять. Однак меншою мірою вони займаються спортом заради зміцнення здоров'я і зниження маси тіла, для них це не є стимулом.
У дівчат міських шкіл на І-І1 місці також знаходяться мотиви зміцнення здоров'я й удосконалення фігури, причому ці показники у процентному відношенні однакові з даними хлопців. Далі в них представлені мотиви зниження ваги, спілкування з друзями, активний відпочинок і досягнення високого спортивного результату.
У дівчат із сільської місцевості пріоритетним мотивом є удосконалення форми тіла, який вони підкріплюють прагненням бути здоровими. Крім того, вони хочуть займатися фізичними вправами заради задоволення й активного відпочинку, щоб схуднути, й зовсім мало дівчат ставлять за мету досягнення високих спортивних результатів.
Проведений аналіз дозволяє чітко розставити пріоритети мотивів занять фізичними вправами студентів, які проживають в Україні, і зробити .висновок, що вони відрізняються від мотивів занять студентів які проживають в інших країнах, і особливо в США, а значить і підходи до вироблення потреби стимулювання в молоді, заняттях фізичними вправами повинні бути різними. Якщо американських студентів можна залучати до систематичних занять за допомогою спорту, тому що він є невід'ємною частиною американського способу життя, то українських студентів - через інтерес до культури власного тіла, результатом якого повинна бути систематична фізична активність і здоровий спосіб життя.
Порівняльний аналіз спортивних Інтересів студентів; які проживають у різних регіонах України, дозволяє виділити види спорту, що користуються найбільшою популярністю. У хлопців -. футбол, баскетбол, плавання, бодібілдінг, види єдиноборств, туризм, спортивне орієнтування, легка атлетика, волейбол. У дівчат найбільш популярними є аеробіка, плавання, баскетбол, шейпінг, фітнес, волейбол, туризм, спортивне орієнтування.
Однак є суттєві розбіжності між кількістю тих студентів, які займаються видами спорту, і тими, які хочуть займатися.
Розбіжність між кількістю тих, які займаються цими видами спорту, і кількістю бажаючих займатися ними, можна пояснити декількома причина. По-перше, це відсутність умов для заняття таким видом спорту, як плавання. Що вимагає відповідної кількості плавальних басейнів. У сільській місцевості вони взагалі відсутні, а в містах їх дуже мало, і вони не можуть прийняти усіх бажаючих, крім того, заняття в басейнах (за винятком ДЮСШ) платні. Заняття аеробікою, шейпінгом, фітнесом, бодібілдінгом передбачають певні приміщення, спеціальне устаткування й оплату. У Києві зараз функціонує близько 150 приватних підприємців, які надають фізкультурно-оздоровчі послуги, добре обладнані спортивні клуби і фітнес-центри, але їхні послуги платні і недоступні бюджету родин із середнім достатком, що є другою причиною незадоволення бажань студентів. Третьою причиною є відсутність достатньої кількості фахівців з аеробіки, шейпінгу, фітнесу, які могли б організувати заняття у шкільних залах. Четвертою причиною є відсутність бажання викладачів фізкультури включати нові види рухової активності у структуру уроків фізкультури, на що вказують студенти. П'ята причина - низька мотивація студентів до діяльності, спрямованої на реалізацію своїх інтересів.
Для з'ясування мотивації студентів у сфері фізичного виховання і визначення шляхів її формування необхідно установити ті спонукання, якими керується молодь своїх учинках, бажаннях у процесі навчальної і позакласної діяльності. Мотиваційна сфера завжди складається з ряду спонукань: ідеалів і ціннісних орієнтацій, потреб, мотивів, цілей, інтересів та ін. Ці спонукання виконують різну роль у загальній картині мотивації, на різних етапах вікового розвитку здобувають то більше, то менше значення, тому знання їх доможуть викладачу диференційовано впливати на мотивацію студентів до фізичного самовдосконалення.
Будь-яка діяльність починається з потреб, усі вони, навіть біологічні за походженням, формуються при взаємодії дитини з навколишнім середовищем і залежать від ряду факторів. Потреба - це спрямованість активності людини, психічний стан, що створює передумову діяльності. Однак сама по собі потреба; не визначає характеру діяльності, тому що може бути задоволена різними предметами і способами. Предмет задоволення визначається тоді, коли людина поминає діяти.
Низька мотивація діяльності студентів пов'язана з певними факторами, що в різному співвідношенні можуть виступати відповідно до умов проживання молоді, навколишнього середовища, сімейного виховання.
Існують певні розходження у структурі зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на мотивацію до систематичного виконання фізичних вправ як засобу самовдосконалення у студентів.
У студентів відносно рівноцінними щодо впливу є такі зовнішні фактори, як поради батьків, поради викладача далі йдуть відвідування змагань, поради друзів, телепередачі і преса.
Внутрішніми факторами, які впливають на інтенсивність мотивації, можна вважати знання, переконання, бажання і пошук причин, що заважають реалізувати мету. У вищих навчальних закладах студенти, особливо дівчат, впевненість у користі занять фізичними вправами більша.
До об'єктивних зовнішніх причин, які утруднюють реалізацію мети, можна віднести відсутність груп за інтересами і спроможність оплачувати заняття, до внутрішніх причин, які відбивають нестійкість мотивів та інтересів і низьку мотивацію, належить брак часу.
В студентів простежується однаковий рейтинг факторів і у хлопців, і у дівчат. Такий збіг за ступенем впливу різних факторів спостерігається в міру зменшення території. Умань - невеликий районний центр, хоч і відрізняється від сільської місцевості умовами, властивими місту, але спосіб життя студентів обумовлений здебільшого сімейним вихованням і невеликою різноманітністю. У зв'язку з цим і захоплення у вільний час у них переважно збігаються.
|
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-01; Просмотров: 277; Нарушение авторского права страницы