Захист прав суб’єктів господарювання при порушенні порядку здійснення господарського контролю

 

Перетин повноважень контролюючих органів, недостатнє знання посадовими особами своїх прав і нехтування обов’язками, недостатня кваліфікація призводять до перевищення своїх повнова­жень і, тим самим, до порушення прав суб’єктів господарювання.

Згідно зі ст. 19 КУ органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені КУ та законами України. Саме Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлені межі повноважень, підстави і спосіб, в який необхідно діяти контролюючим органам та їх посадовим особам при здійс­ненні контрольних функцій.

За невиконання вимог зако­нодав­ства, а також завдання неправомірними діями збитків суб’єкту господарю­вання орган державного нагляду (контролю), його посадові особи несуть відповідальність згідно із законом.

За загальним правилом особа у випадку порушення її прав і законних інтересів може їх захистити способами, передбаченими цивільним, господарським або адміністративним законодавством. Це є похідним з того, що кожна особа має право на захист свого права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання, а відтак на захист свого законного інтересу, який не суперечить принципам законодавства про господарську діяльність, вимогам справедливості, добросовісності і розумності.

Право на господарську діяльність включає можливість захисту від неправомірних дій як інших суб’єктів господарювання, так і з боку держави – її органів, у т.ч. право на оскарження дій органів, що обмежують ці права. Збитки, завдані суб’єкту господарювання неправомірними діями посадових осіб органів державного нагляду (контролю), підлягають відшкодуванню у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб’єкт господа­рювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захи­щаються шляхом:

1) визнання наявності або відсутності прав;

2) визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

3) відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;

4) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

5) присудження до виконання обов’язку в натурі;

6) відшкодування збитків;

7) застосування штрафних санкцій;

8) застосування оперативно-господарських санкцій;

9) застосування адміністративно-господарських санкцій;

10) установлення, зміни і припинення господарських правовід­носин;

11) іншими способами, передбаченими законодавством.

Суб’єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскар­ження рішень органів державного нагляду (контролю). У разі над­ходження такого звернення суб’єкта господарювання відповідний центральний орган виконавчої влади зобов’язаний розглянути його в установленому законом порядку. У випадках, передбачених законо­давством, захист прав суб’єктів господарювання може здійснюва­тися відповідними державними органами або органами місцевого самоврядування.

Виходячи з того, що в процесі виконання конт­рольних функцій можуть бути порушені права суб’єктів госпо­дарювання, самим оперативним способом їх захисту буде звернення зі скаргою до керівника контролюючого органу на протиправні дії його підлеглих. Право на оскарження неправомірних дій органів державної влади та їх посадових осіб вищестоящому керівнику передбачається ст. 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та ст. 12 Закону України «Про прокуратуру»[298]. У випадку незадово­лення вимог скаржника після досудового адміністративного порядку розгляду справи він може звернутися до суду за захистом своїх прав.

Крім оскарження незаконний дій, що мали місце під час проведення контролю, суб’єкт господарювання вправі вимагати відшкодування завданих йому майнових збитків і компенсації моральної шкоди. При цьому не треба забувати, що такий обов’язок контролюючого органу виникає у випадку наявності підстав для майнової або моральної відповідальності, передбачених ст.ст. 1166–1167 ЦК України.

Громадські організації мають право здійснювати захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання. Суб’єкти господарю­вання можуть залучати третіх осіб з метою захисту своїх прав та законних інтересів у ході здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Суб’єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніше як через 30 днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб’єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

 

Запитання для самоконтролю

1. Поняття та сутність нагляду (контролю) за господарською діяльністю.

2. Принципи здійснення контролю у господарській діяльності.

3. Сфери діяльності суб’єктів господарювання, за якими здійс­нюється нагляд і контроль державою.

4. Процедура здійснення контролю за господарською діяльністю, що передбачена законодавством.

5. Припис, ким і в які строки він складається.

6. Види контролю у сфері господарювання.

7. Підстави для здійснення позапланових заходів.

8. Повноваження державних органів при здійсненні контролю у сфері господарювання.

9. Обов’язки державних органів при здійсненні контролю у сфері господарювання.

10. Захист своїх прав суб’єктами господарювання при порушенні порядку здійснення госпо­дарського контролю.

 

 

Гришина І. І.

⇐ Предыдущая37383940414243444546Следующая ⇒

Поделиться: