Поняття фінансової установи, умови її створення і діяльності

 

Окресливши коло послуг, що визнаються фінансовими, вини­кає потреба у вирішенні питання, пов’язаного із суб’єктним складом ринків фінансових послуг. За цих обставин можна вести мову про загальне і спеціальне законодавство, яким встановлюється правове становище таких учасників та особливості здійснення операцій, пов’язаних з наданням фінансових послуг. Законодавчо закріплено, що учасники ринків фінансових послуг – особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об’єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегульованих органі­зацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.

Виходячи з наведеного, доцільно встановити коло учасників ринків фінансових послуг. До них необхідно віднести осіб, які надають фінансові послуги, та осіб, які споживають такі послуги. У свою чергу, особи, які надають фінансові послуги, поділяються на фінансові установи і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Важливим елементом за таких умов є встановлення виключення, пов’язаного з можливістю надання фінансових креди­тів за рахунок залучених коштів. Таке право має лише кредитна установа за умови наявності у неї відповідної ліцензії.

Учасниками ринків фінансових послуг визнаються:

· фінансова установа (з наданням можливості об’єднуватися у саморегульовані організації);

· фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які на підставі ліцензії уповноваженого державного органу наділяються правом надавати фінансові послуги;

· уповноважені органи державної влади, до компетенції яких входить регулювання і контроль ринків фінансових послуг;

· споживачі послуг.

Враховуючи коло учасників ринків фінансових послуг і практику застосування законодавства про державне регулювання ринків відповідних послуг, важливо зауважити, що основними суб’єктами, яким належить пріоритет у наданні фінансових послуг, є фінансові установи.

Чинне законодавство містить легальне визначення категорії «фінансова уста­нова». Так, фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до від­повідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові ком­панії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичу­вального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, – інших послуг (операцій), пов’язаних з наданням фінансових послуг.Стосовно організаційних правил створення і функціонування фінансових установ важливо зауважити, що фінансові установи можуть створюватися у будь-якій організаційно-правовій формі, якщо закони з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг не містять спеціальних правил та обмежень[288]. Мінімальний розмір капіталу фінансових установ, необхідний для їх заснування, та загальні вимоги до регулятивного капіталу, що необхідний для їх функціонування, визначаються законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. При створенні фінансової установи або у разі збільшення розміру зареєстрованого статутного (пайового) капіталу, статутний (пайовий) капітал повинен бути сплачений у грошовій формі та розміщений на банківських рахунках комерційних банків, які є юридичними особами за законодавством України, якщо інше не передбачено законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Потрібно зауважити, що особа набуває статус фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. У випадку, якщо за законодавством надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінан­сова установа має право на надання таких послуг лише після отри­мання відповідних ліцензій. Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов’язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. Виходячи з викладеного, можна констатувати, що правоздатність фінансової установи є спеціальною, оскільки вимагається обов’язковість вне­сення запису до державного реєстру. Дієздатність такого суб’єкта може бути обмежена отриманням відповідної ліцензії, якщо це передбачається Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та спеціальними законами, що пов’язано з видом послуг, які надаються фінансовою установою.Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансові послу­ги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо: 1) облікова і реєструюча система відповідає вимогам, вста­новленим нормативно-правовими актами; 2) внутрішні правила фінансової установи узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінан­сових послуг; 3) професійні якості та ділова репутація персоналу відпові­дають встановленим законом вимогам.Реорганізація та ліквідація фінансових установ відбуваються з додержанням вимог відповідних законів України та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг. Внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, яка є фінансовою установою, здійснюється на підставі витягу про її виключення з державного реєстру фінансових установ за формою, встановленою відповідним органом державного регулювання ринків фінансових послуг, та інших документів, перелік яких встановлений законом для державної реєстрації юридичних осіб.Аудиторські перевірки фінансових установ можуть проводи­тися аудиторами, які: · мають відповідний сертифікат; · не мають взаємовідносин щодо права власності з фінансо­вою установою, діяльність якої перевіряється, не мають заборго­ваності перед цією установою або іншого конфлікту інтересів; · внесені до відповідних реєстрів, що ведуться державними органами, які здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг. Порядок ведення реєстру визначається відповідним державним органом, який здійснює регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.Фінансові установи мають право на добровільних засадах об’єднувати свою діяльність, якщо це не суперечить антимоно­польному законодавству України та вимогам законів з питань регу­лювання окремих ринків фінансових послуг. Правовий статус, види, порядок створення, правовий режим функціонування та припинення діяльності об’єднань визначаються згідно із законами України. Об’єднання фінансових установ набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об’єднання фінансових установ набуває статусу саморегу­льованої організації після внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведеться державними органами з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг у межах їх компетенції.

Чинним законодавством передбачено низку заборон стосовно діяльності самих фінансових установ:

– фінансовим установам під час здійснення (надання) фінан­сових послуг забороняється вступати у договірні відносини з ано­німними особами, відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки; – фінансовим установам забороняється вступати у договірні відносини з клієнтами – юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.

Однак наявність заборон у чинному законодавстві є не єдиною перешкодою у діяльності фінансових установ, оскільки необхідно враховувати також і обов’язки, невиконання яких може викликати вжиття превентивних заходів зі сторони контролюючих органів держави. Одним з таких головних обов’язків фінансових установ є ідентифікація клієнтів та осіб, які представляють їх інте­реси. Фінансова установа зобов’язана ідентифікувати відповідно до законодавства України:

· клієнтів, що відкривають рахунки у фінансовій установі та/або укладають договори про надання фінансових послуг; · клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінан­совому моніторингу; · осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.Для ідентифікації клієнта – юридичної особи фінансова уста­нова має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юри­дичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі, якщо юридична особа є господарським товариством, фінансова установа повинна ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі. Клієнт має надавати передбачені законодав­ством відомості, які витребує фінансова установа з метою виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. У разі ненадання таких відомостей клієнтом фінансова установа відмовляє у здійсненні обслуговування та/або наданні фінансових послуг та/або не відкриває рахунок, а в разі наявності раніше відкритих рахунків фінансова установа відмовляє у здійсненні обслуговування та/або не укладає договір про надання фінансових послуг. Для ідентифікації і вжиття заходів, передбачених законо­давством для підтвердження особи клієнта – юридичної особи та для забезпечення спроможності фінансової установи виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер, фінансова установа має право витребу­вати передбачену законодавством інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, в органів державної влади, які здійснюють нагляд та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати перед­бачені законодавством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати фінансовій установі таку інформацію.
Для ідентифікації клієнта – фізичної особи та вжиття заходів, передбачених законодавством для підтвердження його особи, фінан­сова установа має право витребувати інформацію про нього в органів державної влади, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації про цю особу, яка є необхідною для виконання правил внутрішнього фінансового моніторингу та програм його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнів­ний характер. Вказані органи державної влади, банки, інші юри­дичні особи зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня отри­мання запиту безоплатно надати фінансовій установі таку інформацію.

 

⇐ Предыдущая32333435363738394041Следующая ⇒

Поделиться: