Жанрова своєрідність теологічного діалогу

Мартін Бубер надав діалогу ключову позицію в своїй теології. У своїй найбільш впливовою роботі, названій I and Thou (Я і Ти) він дбайливо вирощує і просуває крізь всю роботу діалог, але не як цілеспрямовану спробу зробити висновки або просто висловити точку зору, але як необхідна умова справжніх відносин між людиною і людиною, людиною і Богом. Його заклопотаність глибинної природою справжнього діалогу привела до так званої філософії діалогу.

Другий Ватиканський собор зробив основний акцент на діалозі з світом. Більшість документів Соборувключали різні види діалогу: діалог з іншими релігіями ( Nostra tate), діалог з іншими християнами ( Unitatis Redintegratio), діалог з сучасним суспільством ( Gaudium et Spes), і діалог з політичною владою ( Dignitatis Humanae).

Російський філософ і семіотик Михайло Михайлович Бахтін теорією діалогу підкреслював влада дискурсу, заглибленого розуміння безлічі перспектив і точок зору і створення незліченної безлічі можливостей. Бахтін вважав що все живе взаємопов'язане, і тому діалог створює нове розуміння для ситуацій, які вимагають зміни.

Сьогодні принцип діалогу використовується в школах, громадських центрах, корпораціях, федеральних агентствах, а також інші соціальних утвореннях і інститутах, дозволяючи людям, як правило, в невеликих групах, ділитися своїм баченням і досвідом щодо складних питань і проблем. Діалогічний підхід використовується для того, щоб допомогти людям вирішувати давні конфлікти і вибудовувати більш глибоке розуміння спірних питань. Діалог - це не суддівство, не зважування і прийняття рішень, а розуміння інавчання. Діалог спростовує стереотипи, створює довіру і дозволяє людям бути відкритими до перспектив, які сильно відрізняються від їх власних.

В останні 2-3 десятиліття по всьому світу розвиваються швидкозростаючі руху на підтримку діалогу. Так, наприклад, в Америці з'явилася Національна коаліція за діалог і обговорення. З'являються групи і організації (наприклад, Worldwide Marriage Encounter; Retrouvaille), що допомагають людям, що знаходяться в шлюбі, гармонізувати свої відносини через навчання діалогічному методі, який допомагає людям в парі дізнатися більше один про одного без "загрозливих поз".

Діалог - це делікатний процес. Безліч перешкод гальмує діалог і сприяє конфронтації, такий, як дискусія ідебати. Загальними перешкодами є страх, показ або здійснення влади, недовіра; зовнішні впливи, відволікання і погані умови комунікації можуть перешкоджати будь-якого розвитку діалогу ^[7].

Конспект з Ніки:

Діалог як жанр

«Діалог альбо розмова» Мелетія пігаса . Був створений в Александрії. Діалог не був надрукований. Він був перекладений староукр. – Іов Борецький.

«Послання-передмова» Максима по –грецьки. Сократичний діалог. Принципи сократичного діалогу спрямований на переконання свого опонента, інтелектуальний вплив на нього. Саме такий діалектичний напрямок, який акцентується на розум, став провідним. З одного боку, форма діалогу передбачала стратегію рекурсивних кроків, складних релігійних понять, що їх пояснює інший учасник діалогу, засобіи впливу на свідомість і переконання в істинності. Особливість цього діалогу в тому, що він розрахований на представників конфесії.

Гість/спудей-різний ступінь віри.Випробовує спудея на віру. Спудей має довести цю доствовірність через фрази гостя. Сигогізм.

Простий категоричний силогі́зм (грец. συλλογισμός — міркування) — міркування, що складається з трьох простих атрибутивних висловлювань: двох засновків і одного висновку. Засновок силогізму поділяють на більший (який містить предикат висновку) і менший (який містить суб'єкт висновку). За положенням середнього терміну силогізми поділяють на фігури, а останні за логічною формою засновків і висновку — на модуси.

Інший «діалог. Вопроси й отвітти православного з папежником. Теологічний діалог у якому комунікативні позиції його учасників поялризовані, протисставленію . У ньому відтворюється діалог між опонентами у вірі.загальна кількість питань -50-пит\від. Цей теологічний діалог альтернує позиції його учасників, представників православної і католицької вір. У цьому діалозі співрозмовники не знаходять консенсусу.

Полемічний лист

Лист-як поелмічний жанр

«Одпис клірика Острозького». Післяберестейський період.Іпатій Потій –відповідь на його дист напичав Костянтину Острозькому.

· Співвідношення тексту з пропозицією.

· Послідовність і симетричність спростування аргументів і наведення контраргументів

· Дотримання толерантності відповіді

· Порушення норм, безіменний дає віддповідь єпископу.

· Написані староукр. Мовою, що тим більшою мірою має свою внутр. Логіку про творення текстів, складання комунік. Актів різних моделей мовленнєвої поведінки.

· Лист І. Потія до Кост. Острозького починається з визначення сіпльної ком. Мети:Християнський брате….

· Різні шрифти для виділення цитат опонента

· Структура скл з 3 –х частин:2-х передмов, 1 перед. До чительника, 2 перед. Лист до отця єпископа.3-лист. Переждмова до чительника вносить розумяння складності завлдання в якому автоові треба було джати відповідб від імені іншої особи кост. Острозького.апеляція до Бога

· План розповіді з правдивістю

· Встановлення контакту з читачем свого епістемічного стану.

· Силогізм-раціональний виклад

· У тексті лист знімає незбіг двох мовних свідомостей.

· Висловлення позиції мовця від імені її ініціаторі, що ілюструє складність передачі відповіді від іншої особи.

· Тестова комунікація віддзеркалюється у тексті-рамці і тексті-відповіфді, що долучає аргументи, засоби комунікативної такстики, як спроектовані на досягнення кожного зі свого боку, читати з автор. оцінністю.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: