ДОСЛІДЖЕННЯ ОФІЦІЙНО - ДІЛОВИХ ТЕКСТІВ В ІСТОРИЧНІЙ ЛІГНВІСТИЦІ

У працях сучасних українських мовознавців доволі виразно постає тенденція подати історію офіційно-ділового стилю української мови як процес неперервний, охопивши різночасові мовні факти цілісно, звернувшись і до історичної спадщини, і до окремих текстових свідчень з творів класичної української літератури. Упродовж кількох останніх десятиліть видано чимало текстів історичних пам'яток, а також важливих лексикографічних праць [СУМ XVI - XVII], які дозволяють досліджувати історію офіційно-ділового стилю на різночасовій, різнотериторіальній джерельній базі. Ідеться насамперед про українські грамоти XIV ст., видані й упорядковані М. Пещак [Грамоти 1974], грамоти XV ст., що їх підготував і видав В. Русанівський [Грамоти XV 1965]; „Волинські грамоти XVI ст.", підготовлені В. Задорожним та А. Матвієнко [Волинські грамоти 1995]; „Статути Великого князівства Литовського" у трьох томах (за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова) [Статути 2003 - 2004].

Видання документальних джерел пожвавилося після 1960 р., у період, на який припадають і перші теоретичні праці з офіційно-ділового стилю. Про активне зацікавлення розвитком офіційно-ділового стилю в його історичних витоках свідчить той факт, що найбільше пам'яток видано з XVI - XVIП ст. Це насамперед „Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVI ст.", підготовлена М. Бойчуком [Актова книга 1965]; „Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року", підготовлена А. Матвієнко, В. Мойсієнком [Актова книга 2002]; „Книга Київського підкоморського суду 1584 - 1644", яку підготувала Г. Боряк та ін. [Книга КПС 1991]; „Лохвицька ратушна книга другої половини XVII ст.", що її підготували О. Маштабей, Б. Самійленко, Б. Шарпило [Лохвицька книга 1986]; „Акти села Одрехови", пам'ятки ділової писемності XVI - XVII ст., підготовлені І. Керницьким, О. Купчинським [Акти 1970]; „Універсали Богдана Хмельницького" [Універсали БХ 1998], що доповнюють видані 1961 р. „Документи Богдана Хмельницького" (упорядковані І. Крип'якевичем та І. Бутичем) [Документи БХ 1961]; „Універсали Івана Мазепи" (1687 - 1709), упорядковані І. Бутичем [Універсали Мазепи 2002]; „Ділова документація Гетьманщини XVII ст.", упорядкована В. Горобцем [Ділова документація 1993]; „Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.", яку підготували В. Німчук, В. Русанівський, К. Симонова, В. Франчук, Т. Черторизька) [Ділова мова Волині 1981], „Ділова і народнорозмовна мова XVIII ст", підготовлена В. Передрієнком [Ділова і народнорозмовна 1976] та багато інших джерел, що заповнюють прогалину між староукраїнською добою писемності та ближчим до нас часом кінця XІX - початку XX ст., що на нього припадає активне повернення української мови у сферу офіційно-ділових стосунків.

Дослідження сучасного офіційно-ділового стилю пов'язані з періодом 50-х - 60-х рр. ХХ ст. Саме в цей час з'явилися перші загальні теоретичні праці з української мови. Так, у „Курсі сучасної української мови" [Курс СУЛМ 1951] за редакцією Л. Булаховського йшлося про шар ділової лексики [курсив наш - І. М.] і було чітко визначено сферу її вживання - „в канцелярській мові" та відповідних ділових документах. Про офіційно-діловий стиль як окремий функціональний різновид української літературної мови вперше згадано в першому томі „Курсу історії української літературної мови" за редакцією академіка І. Білодіда: цей стиль вирізняється в системі структурних стилів, що загально названі як „стилі офіціально- документальні" [Курс 1958: 9]. У другому томі „Курсу..." цей функціональний різновид представлено як діловий стиль, або ділова мова [Курс 1961: 386]. Цінним вважаємо те, що в цій праці, хоч і з негативною оцінкою, проте враховано мовний досвід і лексичні тенденції 1920-х років у формуванні української термінології на питомій основі.

У 1960-ті роки в українському мовознавстві постає нагальна потреба в заповненні прогалин у практичному використанні ділового стилю української мови. Так, у 1962 р. вийшла праця І. Чередниченка „Нариси з загальної стилістики сучасної української мови" [Чередниченко 1962], у якій описано основні функціональні стилі української мови, подано тексти-зразки до кожного з них та характерні лексичні, граматичні, фонетичні, стилістичні ознаки кожного стилю.

Для періоду 1970-х рр. характерне посилення зацікавлень до вироблення мовних норм, розгортання лінгвістичних досліджень, які полягали в науковому осмисленні системи категорій і понять, засобів словотворення офіційно-ділового стилю. У п'ятій книзі академічного видання „Сучасна українська літературна мова: Стилістика" [СУЛМ Стилістика 1973] В. Перебийніс, спираючись на праці попередників, подала характеристику офіційно-ділового стилю, акцентувала увагу на стандартизації документа, що дозволяє виготовляти бланки документів. У праці наголошено, що до офіційно-ділового стилю належить також ділове листування, і подано його зразок.

Вивчення особливостей формування офіційно-ділового стилю української мови залишається одним з актуальних завдань сучасного мовознавства. Здобуття Україною незалежності дало можливість значно розширити наукові дослідження у сфері офіційно-ділових стосунків. Свідченням того, що офіційно-діловий стиль як об'єкт дослідження привертає увагу сучасних науковців, є кандидатські дисертації Д. Горбачука („Структурно-семантичні типи стійких сполучень слів в офіційно-ділових текстах") [Горбачук 1997], О. Сушко („Фразеологія офіційно-ділового стилю української мови (на матеріалі документів першої половини ХХ століття)" [Сушко 2007], Л. Тименко („Розвиток лексики офіційно-ділового стилю української мови на початку ХХ ст. (1917 - 1933 рр.) [Тименко 2007]. Висвітлено також підстиль адміністративно-канцелярської лексики в докторській дисертації В. Возної („Основные проявления стандартизации в языке деловых документов") [Возная 1983] та дипломатичної лексики - насамперед у кандидатських дисертаціях Н. Поліщук („Українська дипломатична лексика періоду УНР") [Поліщук 1994], Алкаді Мансур Салех Абду („Дипломатичний підстиль в структурі офіційно-ділового стилю мови") [Алкаді Мансур 1998], О. Пазинич („Функціонально-структурні особливості текстів дипломатичного листування") [Пазинич 2001], О. Мацько („Мовні формули у дипломатичних текстах сучасної української мови (функціонально- стилістичний аналіз") [Мацько 2001]. Актуальною є й проблема дерусифікації ділового стилю української мови, яку порушує І. Фаріон у статті „Пошук українського слова в офіційно-діловому тексті" [Фаріон 2001]. Джерелами вивчення офіційно-ділового стилю в сучасному українському мовознавстві стали тексти офіційного характеру, які хронологічно охоплюють часові рамки починаючи з 1900 року аж до кінця ХХ століття.

 

 

⇐ Предыдущая12345678910

Поделиться: