Види та характеристика джерел правового регулювання процедур здійснення міжнародної правової допомоги з вручення за кордоном судових та позасудових документів.

Джерела - міжнародні договори (якщо немає МД – на підставі «міжнародної ввічливості»).

1. Універсальні

1) Гаазька конвенція з питань цивільного процесу (1954) – Україна є стороною

a. Консульські канали

i. суд, якому треба вручити документ -> Міністерство юстиції держави суду -> МЗС держави суду -> консул держави суду в запитуваній державі -> консул передає прохання компетентному органу запитуваної держави на мові запитуваної держави -> орган запитуваної держави вручає документ особі -> орган направляє консулу підтвердження вручення/пояснення, чому не зміг вручити

b. Дипломатичні канали (ноти МЗС) – кожна держава може зробити застереження, щоб усі прохання про вручення документів передавались дипломатичним шляхом.

c. Умови вручення:

i. письмове прохання + 2 копії документа, який треба вручити;

ii. якщо документ на мові запитуваної держави/є переклад на цю мову/сторони домовились про якусь третю мову – держава вручає цей документ в порядку, встановленому її НП (+ можна за проханням особливий порядок, якщо він не суперечить НП);

iii. на іншій мові і без перекладу – вручення документа шляхом передачі його адресату, якщо він прийме його добровільно;

iv. точність перекладу – має бути засвідчена дипломатичним/консульським працівником запитуваної держави/присяжним перекладачем

d. підстави для відмови у врученні – якщо це може нанести шкоду суверенітету чи безпеці запитуваної держави;

e. підтвердження вручення – розписка з датою/повідомлення запитуваної держави з датою та способом вручення

i. якщо документ на

f. альтернативний спосіб: можливе вручення документів своїм громадянам через свої дипломатичні/консульські установи без примусу.

 

2) Гаазька конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (1965) – Україна є стороною

a. кожна держава призначає центральний орган (Мін’юст), який приймає прохання про вручення документів;

b. Схема: компетентний орган/судовий працівник (не обов’язково це ЦО) направляє центральному органу іншої держави прохання з 2 примірниками документу –> центральний орган сам вручає документ або передає його для вручення іншими органами -> орган складає підтвердження (спосіб, місце, дата, особа) і відправляє його запитуючому органу

c. Умови вручення:

i. ЦО сам вручає або дає вручити іншому органу (держава може вимагати, щоб документ був її мовою/з офіційним перекладом на її мову):

1. відповідно до свого НП

2. особливим способом, якщо про це просить запитуюча держава і це не суперечить НП запитуваної держави

ii. якщо на левій мові – то документ може бути вручений безпосередньо одержувачу, якщо він приймає його добровільно;

iii. конвенція не застосовується, коли адреса особи, якій треба вручити документ, невідома;

iv. є типові умови формуляра прохання

v. формуляр прохання заповнюється мовою запитуваної держави/англійською/французькою

d. альтернативний спосіб: можливе вручення документів своїм громадянам через свої дипломатичні/консульські установи без примусу

e. + допускається використання консульських каналів, а у екстрених випадках – дипломатичних каналів;

f. підстави для відмови у врученні – якщо це може нанести шкоду суверенітету чи безпеці запитуваної держави;

3) Гаазька конвенція про отримання за кордоном доказів (1970) – Україна є стороною, проте питання вручення документів вона не регулює.

 

4) Гаазька конвенція про міжнародний доступ до правосуддя (1980) – Україна не є стороною

a. кожна держава визначає Центральний органі через нього передаються прохання;

b. допускаються – дипломатичні канали.

2. Регіональні

1) Мінська конвенція СНД про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (1993)

Варіант 1 – через центральні органи (Міністерства юстиції):

· Мін’юст подає доручення про вручення документа центральному органу іншої держави (в дорученні має зазначатись точна адреса одержувача і найменування документа, що вручається).

· При виконанні доручення запитувана установа застосовує своє НП. На прохання запитуючої установи вона може застосувати її НП, лише якщо воно не суперечить праву її держави. Якщо запитувана установа не компетентна виконати доручення, вона пересилає його компетентній установі і повідомляє про це запитуючу установу.

· Запитувана установа юстиції вручає документи відповідно до свого НП, якщо документи написані на рідній їй мові або російською мовою/є завірений переклад на ці мови. В іншому випадку установа передає документи одержувачеві, якщо він згодний добровільно їх прийняти.

· Якщо документи не можуть бути вручені за адресою, вказаній в дорученні, запитував установа за своєї ініціативи вживає заходів, необхідних для встановлення адреси. Якщо встановити адресу неможливо – вона повертає документи.

Варіант 2 – через дипломатичні/консульські представництва

· Договірні сторони можуть вручати документи власним громадянам через свої дипломатичні/консульські представництва (без засобів примусу).

2) Київська угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності (1992)

· суди та інші органи держав-учасниць з СНД зобов’язуються надавати взаємну правову допомогу (включає в себе вручення і пересилання документів);

· при наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи зносяться один з одним безпосередньо;

· при виконанні доручень суди, в яких просять допомоги, застосовують своє НП;

· документи, що додаються до доручення, викладаються мовою держави, що запитується/російською мовою.

3) В ЄС – Регламент про вручення документів, регламент про отримання доказів, регламент про надання безоплатної правової допомоги.

 

3. Двосторонні МД – Україна є стороною 30 двосторонніх МД, див. питання 36.

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: