Внутрішнє законодавство України, що регулюють визнання та виконання рішень іноземних судів.

Питання про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів до 29 вересня 2005 р. вирішувались на підставі міжнародних до­говорів та Закону України від 29 листопада 2001 р. «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів». 6 вересня 2005 р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з дня опублікування, на підставі якого втратив силу Закон від 29 листопада 2001 р. На сьогодні питання про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів вирішується на підставі Цивільного процесуального кодексу України та міжнародних договорів. (+ Постанова Пленуму ВСУ про визнання та виконання 1999)

Так, ЦПК встановлює, що «Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні (ст.390 ЦПК).

Одним із основних міжнародно-правових інструментів у сфері визнання та виконання рішень іноземних судів (йдеться про арбітраж – прим. авторів) є Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, укладена у м. Нью-Йорку в 1958 році (далі – Нью-Йоркська Конвенція). До цієї Конвенції приєдналася велика кількість держав світу, в тому числі й Україна.

Серед інших міжнародно-правових угод України, які часто застосовують для визнання та виконання рішень іноземних судів, є:

1. Мінська Конвенція 1993 р. ВРУ ратифікувала Конвенцію із застереженням, що Україна бере на себе зобов’язання визнавати й виконувати рішення, постановлені на територіях держав-учасниць Конвенції, за винятком визнання і виконання виконавчих написів та нотаріальних актів щодо грошових зобов’язань.

2. Київська угода 20 березня 1992 р. До учасниць цієї угоди належать республіки Бєларусь, Вірменія, Таджикистан, Казахстан, Туркменистан, Узбекистан, Киргизька Республіка, Російська Федерація та Україна.

3. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж, підписана в м. Женеві 21 квітня 1961 р., яка передбачає деякі особливості проведення арбітражу порівняно з положеннями Нью-Йоркської Конвенції.

4. Двосторонні договори України.

 Так, договорами між Україною і Китайською Народною Республікою, Україною і Монголією визначено, що клопотання про визнання та виконання судового рішення подається заявником у суд, який ухвалив це рішення, а він пересилає його в суд іншої договірної сторони, але через центральні установи сторін (у цьому випадку - через Верховні Суди). Поряд із цим відповідно до зазначених договорів, якщо місцем проживання або місцем перебування заявника є територія договірної сторони, де рішення підлягає виконанню, клопотання може бути спрямоване безпосередньо до її суду.

 

54. Процедура визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні.

Розгляд судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами-учасницями відповідних міжнародних договорів. процедура виконання рішення іноземного суду розпочинається зі з’ясування наявності міжнародних договорів про взаємне надання правової допомоги між Україною і державою, про визнання й виконання рішення суду чи арбітражу якої йдеться.

 

 

Правове регулювання визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні здійснюється відповідно до розд. VIII ЦПК "Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні".

Так, рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом 3 років з дня набрання ним законної сили.

Для відкриття відповідного провадження заінтересованою особою подається клопотання до суду за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника (або ж за місцезнаходженням в Україні майна боржника, якщо він не має місця проживання (перебування на території України або його місце невідоме).

Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду національний суд у 5-денний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання у письмові формі. У разі подання заперечень або відмови боржника від цього, а також, коли в місячний строк із часу його повідомлення про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше, ніж за 10 днів до його розгляду. Суд може перенести час розгляду клопотання у разі обґрунтованої заяви стягувача або боржника і за наявності поважних причин.

Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. Неявка у судове засідання без поважних причин заінтересованих осіб, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не перешкоджає розгляду клопотання. Згідно з роз'ясненнями Пленуму ВСУ відповідні клопотання іноземного суду суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни (п. 12 постанови Пленуму ВСУ № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України").

Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання (ч. 6 ст. 395 ЦПК).

Копія ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду чи про відмову у наданні такого дозволу в триденний строк з дня постановлення відповідної ухвали надсилається сторонам.

На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист і надсилає його для виконання в установленому законом порядку (ст. 398 ЦПК).

 

55. Документи, які мають подаватися до суду для визнання та виконання. Вимоги, яким має відповідати рішення іноземного суду, що б мати можливість бути виконаним.  

 

У випадку коли в міжнародних договорах України не визначений перелік документів, які мають додаватися до клопотання, до нього додаються такі документи (відповідно до ч. 3 ст. 394 ЦПК)

· засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;

· офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо про це не йдеться в самому рішенні);

· документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була своєчасно й належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;

· документ, який визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);

· документ, який посвідчує повноваження представника стягувача (якщо клопотання подає представник);

· засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Слід зазначити, що на підставі принципу «закон суду» (lex fori) за подання до українського суду заяви про видачу виконавчого докумен­та на підставі рішення іноземного суду повинно бути сплачено за за­гальними правилами судовій збір. Тому до клопотання, яке подається до українського суду, повинні бути також додані відповідні документи, що підтверджують оплату судових витрат.

Саме клопотання має містити таку інформацію: 1)найменування стягувача або його представника, зазначення їхнього постійного чи тимчасового місця проживання або перебування (місцезнаходження); 2)найменування боржника, зазначення його постійного або тимчасового місця проживання чи перебування (місцезнаходження) або місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.

При цьому самі рішення мають задовольняти такі вимоги: набрати законної сили; підлягати визнанню та виконанню на території України відповідно до міжнародних договорів України.

 

Якщо зазначене клопотання і документи, які до нього додаються, не оформлені відповідно до вимог або якщо до клопотання не додані всі перелічені документи, відповідний суд України повертає їх стягувачеві (або його представникові) без розгляду.

 

56. Підстави для відмови у визнанні та виконанні іноземного судового рішення. Порівняти підходи, які закріплені у двосторонніх договорах, багатосторонніх конвенціях та праві України.  

Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами України.

Якщо міжнародні договори України такі випадки не передбачають, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:

· якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

· якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй своєчасно і належним чином не повідомили про розгляд справи;

· якщо рішення постановлене в справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;

· якщо постановлене рішення суду України в спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо в провадженні суду України є справа між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, порушена до часу порушення справи в іноземному суді;

· якщо пропущено строк пред’явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні, встановлений міжнародними договорами України та Законом;

· якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

· якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

· в інших випадках, передбачених законами України.

Ухвала, постановлена відповідним судом України про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні клопотання з цього питання, може бути оскаржена стягувачем або боржником у порядку і строки, передбачені законами України.

 

 

⇐ Предыдущая3456789101112

Поделиться: