Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология
Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии


Токсична реакції на розчин анестетика



Фактори, які впливають на виникнення токсичних реакцій (в тому числі і важкого ступеня: колапс, шок) при проведенні місцевого ін’єкційного знеболення:

- соматичний стан пацієнта;

- склад і кількість введеного знеболюючого розчину;

- техніка введення знеболюючого розчину.

Заходи щодо попередження токсичних реакцій

1. Підбирати знеболюючий розчин в залежності від соматичного стану пацієнта: практично здоровому застосовувати розчин анестетика без парабенів, з малою кількістю вазоконстрикторів (наприклад, ультракаїн ДС - 4% розчин артикаїну з адреналіном 1:200 000), пацієнтам «групи ризику» вводити анестетики без вазоконстриктора (на основі 3% мепівакаїну (Scandonest 3% SVC).

2. Перевіряти кожного пацієнта на відсутність у нього підвищеної чутливості (ідіосинкразії) до розчину анестетика шляхом введення 0,2-0,3 мл анестетика – найкраще застосовувати як 1 етап анестезії під окістя. Примітка – не плутати пробу на переносимість анестетика з алергічною пробою! Проба на переносимість анестетика не дає інформації відносно можливого виникнення алергічної реакції.

3. Вводити розчин анестетика повільно: 0,5 мл за 15 сек, одна карпула (ампула) – за 1 хвилину.

4. Обов’язково проводити аспіраційну пробу для попередження введення розчину анестетика в судину, що збільшує його токсичність в 10-40 раз.

5. Вдосконалювати ін’єкційну техніку, досягати якісного знеболення введенням мінімальної кількості анестетика (для знеболення центральних зубів - 05-0,7 мл, молярів - 0,7-0,8 мл розчину анестетика), тобто для знеболення одного зуба використовувати максимально ½ розчину карпули.

6. Пацієнтам «групи ризику» з важкою соматичною патологією - проводять ін’єкційне знеболення після консультації лікуючого лікаря, в кабінеті з необхідним реанімаційним обладнанням та з анестезіологом-реаніматологом.

Токсична реакція на введення анестетика виникає порівняно часто, в 4,3% випадків або 1 ускладнення на 20-25 ін’єкцій. Дотримання вказаних правил дозволило нам протягом останніх 3 років при застосуванні сучасних анестетиків повністю уникнути важких токсичних ускладнень.

Алергічні стани - це реакції між чужорідним для організму антигеном (алергеном) і антитілом, яке утворилося при першому попаданні в організм даного антигена.

Найчастіше алергічні стани протікають за типом анафілактичних реакцій, коли комплекс «антиген-антитіло» вивільняє з клітин біологічно активні речовини, які розташовані в сполучній тканині всіх органів, при цьому виникають: анафілактичний шок, бронхіальна астма, вазомоторний риніт, набряк Квінке тощо.

Алергічна реакція на місцеві анестетики (вірніше, на розчин анестетика) розвивається порівняно часто, що обумовлено великою кількістю чинників знеболюючого розчину: анестетики (новокаїн, лідокаїн), консерванти (парабени), антиоксиданти (дісульфіт натрію) тощо.

Клінічно в алергічних реакціях виділяють 4 ступені важкості: легкі, середньої тяжкості, важкі, дуже важкі (блискавична форма анафілактичного шоку).

І. Легка форма алергічної реакції найчастіше виникає у вигляді проявів на шкірі. При цьому відмічають свербіж, почервоніння і висипання на шкіри, субфебрильну температуру, яка може триматись кілька днів.

Кропив’янка: починається раптово після вживання ліків (ін’єкції). Захворювання починається з сильного свербіжу, недомагання, підвищення температури тіла до 38-39º, головного болю. На шкірі з’являються папули, іноді спостерігають незначний набряк обличчя, слизових оболонок. З’являєтьсякашель, задишка, шумне дихання, астматичні явища. Кропив’янку за даними ознаками диференціюють з анафілактичним шоком, в симптомокомплекс якого вона може входити. Відрізняється вона порівняно легким перебігом.

Лікування полягає в призначенні антигістамінних препаратів - пацієнту середньої статури внутрішньом’язово вводять 2 мл 2,5% розчину піпольфену, або 2 мл 2% розчину супрастину, або 2 мл 1% розчину димедролу; цього іноді буває достатньо для нормалізації стану хворого.

ІІ. Алергічні реакції середньої важкості - до них відносять набряк Квінке.

Набряк Квінке розвивається через кілька хвилин після введення алергену і починається з набряку верхніх дихальних шляхів, повік, губ, шиї, гортані, при цьому виникає кашель, ларингоспазм. Іноді набряк розвивається повільно, виникає задуха, яка призводить до асфіксії.


Поделиться:



Последнее изменение этой страницы: 2019-04-11; Просмотров: 313; Нарушение авторского права страницы


lektsia.com 2007 - 2024 год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! (0.012 с.)
Главная | Случайная страница | Обратная связь