ІІІ. Алергічні реакції важкого ступеня - анафілактичний шок.

Анафілактичний шок - загальна алергічна реакція негайного типу. Це найважчий і найбільш небезпечний прояв гіперчутливості організму, що виникає у відповідь на введення алергену, до якого пацієнт сенсибілізований. З’являється через декілька хвилин після ін’єкції розчину анестетика, іноді виникає відразу після введення алергену (блискавична форма). Може розвиватись навіть від невеликих (мінімальних) доз препарату. Описані випадки, коли анафілактичний шок виникав одразу ж при першому введенні ліків, що можна пояснити спадковістю, сенсибілізацією організму при вдиханні ліків у вигляді пару тощо.

Після введення алергену (розчину анестетика) з’являється почуття поколювання, свербіж шкіри обличчя, кінцівок, почуття страху, різка слабість, стиснення в грудях, біль за грудиною та в ділянці серця, біль голови і живота. При відсутності невідкладної допомоги вказані симптоми прогресують, і у хворих розвивається анафілактичний шок, при якому часто виникає ларингоспазм і бронхоспазм, який супроводжується набряком в ділянці верхніх дихальних шляхів, гостра недостатність серцево-судинної та дихальної систем, потім настає втрата свідомості, судоми тощо. Смертність від таких ускладнень складає 20-70% і залежить від віку хворого, характеру і об’єму уражень та від своєчасності і адекватності лікування. Смерть настає від гострої серцевої недостатності, гострої асфіксії, набряку головного мозку.

Асфіксія. При проведенні ін’єкційного знеболення пацієнт може втратити свідомість, можливе виникнення блювоти тощо. При цьому в дихальні шляхи можуть попадати чужорідні тіла - марлеві тампони, ендодонтичний інструментарій, а також блювотні маси, що приводить до виникнення обтураційної асфіксії.

При обтураційній асфіксії у пацієнта виникає:

1. Шумне, свистяче дихання, при акті дихання виникає втягнення над-, підключичних та яремних ямок, епігастрія. Шкірні покриви бліді, покриті липким потом.

2. Пацієнт займає вимушене положення. Частота дихань збільшується. Обличчя набуває ціанотичного кольору, може бути акроціаноз. Порушується діяльність серця (внаслідок гіпоксії), виникає колапс.

3. Дихання поверхневе, втрата свідомості, наступає асфіксія і клінічна смерть.

Рекомендації щодо попередження загальних ускладнень

І. Лікар-стоматолог повинен бути добре теоретично і практично підготовленим (мати відповідний інструментарій та набір лікарських засобів) для надання невідкладної допомоги при надзвичайних станах (асфіксія та ін.)

ІІ. Попередження токсичної реакції.

1. Індивідуально підбирати знеболюючий розчин кожному пацієнту, особливо з «групи ризику».

2. Проводити пробу на індивідуальну переносимість розчину анестетика шляхом попереднього введення 0,2-0,3 мл знеболюючого розчину.

3. Обов’язково проводити аспіраційну пробу.

4. Вводити знеболюючий розчин повільно - 60-90 секунд.

5. Ніколи свідомо не перевищувати терапевтичну дозу розчину анестетика, у випадку перевищення - бути готовим до проведення пацієнту реанімаційних заходів у повному об’ємі.

ІІІ. Попередження алергічної реакції.

1. Обов’язкове збирання алергічного анамнезу у кожного пацієнта.

2. В сумнівних випадках проводити внутрішньошкірну пробу.

3. При несприятливому алергічному анамнезі - рекомендована консультація алерголога, а знеболення проводити в присутності анетезіолога-реаніматолога.

Місцеві ускладнення ін’єкційного знеболення

Судинні розлади:

- поранення судин з утворенням гематоми;

- ішемія ділянок шкіри обличчя.

Неврологічні розлади:

- поранення нервових стовбурів;

- диплопія;

- парез м’якого піднебіння.

Інші ускладнення:

- післяін’єкційна травматична контрактура;

- післяін’єкційний біль;

- поломка голки;

- місцеві ускладнення інфільтративного знеболення при впорскуванні розчину анестетика з вазоконстриктором;

- ускладнення, пов’язані з дією неправильно приготованого розчину анестетика;

- помилкове введення замість знеболюючого розчину іншої рідини;

- виникнення запальних ускладнень - абсцесів, флегмон.

Профілактика ускладнень: гарні знання топографічної анатомії щелепно-лицевої ділянки, володіння технікою провідникового знеболення. Для попередження уражень судини потрібно:

- без потреби не просовувати голку до судинного сплетення (наприклад, при туберальній анестезії рекомендуємо вводити голку в тканини на глибину не більше 20 мм);

- просовувати голку вздовж кісток так, щоб зріз голки ковзав по окістю, випускаючи попереду струмінь анестетика (гідравлічне препарування тканин);

- в місці введення анестетика проводити аспіраційну пробу - поршень шприца відтягнути на себе.

Лікування: при виникненні гематоми перші 2-3 дні рекомендують накладати суху ватну пов’язку. Для попередження нагноєння гематоми з профілактичною метою призначають антибіотики, проводять протизапальну терапію. Біль при здавленні гематомою нервових стовбурів знімають анальгетиками. Призначають фізіотерапевтичні процедури для прискорення розсмоктування гематоми.

Пошкодження нервових стовбурів - найчастіше зустрічаються при проведенні інфраорбітальної анестезії. Внаслідок ураження нервового стовбура виникають явища парестезії, напади болю по типу невралгії.

Профілактика ураження нерва - аналогічна попередженню поранення судини. При проведенні інфраорбітальної анестезії не рекомендують впорскувати розчин анестетика внутрішньоканально, а вводити його тільки в гирло підочного каналу.

Післяін’єкційна травматична контрактура - зустрічається при пошкодженні скроневого і внутрішнього крилоподібного м’яза, при неправильному виконанні мандибулярної анестезії. Особливо часто виникає при застосуванні затупленої голки або голки великого діаметру 0,6-0,8 мм та при кількаразовому проколюванні вказаних м’язів (3-5 разів і більше), коли лікар-початківець не може досягти цільового пункту при виконанні мандибулярної анестезії.

Лікування: протизапальна терапія, фізіотерапія (УВЧ, діадинамічні токи, механотерапія).

Попередження ускладнення: правильне технічне виконання мандибулярної анестезії, застосування тонких карпульних голок діаметром 0,3-0,4 мм.

Поломка голки - виникає в місці з’єднання канюлі з голкою. Переломів голки в іншому місці ми не спостерігали.

Профілактика перелому голки - потрібно використовувати голки з нержавіючої сталі тільки відомих фірм. Довжину голки підбирають індивідуально так, щоб після її проведення до цільового пункту за межами м’яких тканин залишалось не менше 10 мм голки - у випадку перелому голки в ділянці канюлі відламок легко можна дістати з тканин пінцетом або затискачем.

Найчастіше перелом голки спостерігають при проведенні мандибулярної анестезії. Проведення знеболення короткою голкою при провідниковій (мандибулярній) анестезії - НЕДОПУСТИМО.

1.28 Місцеві ускладнення ін’єкційного знеболення – причини, шляхи запобігання.

Ускладнення місцевого знеболювання в щелепно-лицевої хірургії можна умовно розділити на загальні і місцеві, які можна розділити на ранні місцеві, які виявляються під час або відразу ж після анестетика, і пізніше місцеві ускладнення, що розвиваються через деякий час після анестетика.
Загальні ускладнення
Найбільш частим ускладненням місцевого знеболювання є непритомність.
Непритомність - короткочасна втрата свідомості, зумовлена ​​гострою гіпоксією головного мозку.
Найбільш чітко причиною непритомності буває вазомоторні розлади кровопостачання головного мозку (анемія), що з почуттям страху у хворого перед операцією. Він виникає іноді і в тому випадку, якщо анестезію проводять хворому, коли він голодний, виснажений, ослаблений наявними захворюванням.
Симптоми непритомності: слабкість, запаморочення нудота, блювання, потемніння в очах, шум у вухах. Обличчя блідне, покривається холодним потом, синява під очима, розширюються зіниці, Пульс частішає, стає ниткоподібним, дихання поверхневе, часте, артеріальний тиск знижується.
Необхідна допомога: надати хворому горизонтальне положення, звільнити від стискує одягу, забезпечити вільний приплив свіжого повітря, дати вдихнути больному10% розчин аміаку (нашатирний спирт). Інтоксикація місцевоанестезуючу речовиною настає при використанні великої кількості колнцентрірованних розчинів анестетика, при помилковому використанні замість 2% розчину лідокаіена 10% розчин. Але частіше це відбувається при введенні анестетиків у кровоносну судину.
При інтоксикації місцевоанестезуючу речовинами відбувається спочатку збудження ЦНС, а потім настає пригнічення кори головного мозку і підкіркових центрів аж до колапсу, гострої дихальної і серцевої недостатності.
При легкому ступені отруєння відзначається нудота, запаморочення, судоми м'язів кінцівок, блідість шкірних покривів, збільшення частоти пульсу, зниження артеріального тиску.
При важкій інтоксикації з'являються тонічні і клонічні судоми, ознаки легеневої та серцево-судинної недостатності, аж до зупинки серцевої діяльності та дихання.
За часом появи клінічних ознак інтоксикації від декількох хвилин до декількох годин після введення анестетика.
При легкій формі інтоксикації хворому надають горизонтальне положення, дають вдихнути пари аміаку, проводять інгаляцію зволоженим киснем. Внутрішньовенно вводять 5% розчин ефедрину, підшкірно 10% розчин кофеїну бензоату натрію. При наростанні ознак отруєння показана термінова госпіталізація.

Місцеві ускладнення, під час або безпосередньо після анестезії
До цієї групи відносяться: а) ускладнення, пов'язані з дією ін'еціруемих розчинів; б) ускладнення, пов'язані з похибками в техніці знеболення. До першої групи належать: ішемія шкіри обличчя, диплопія, параліч або парез мімічних м'язів; до другої - поранення судин, нервів, м'язів, поломка голки та ін
Ішемія шкіри частіше спостерігається при подглазничной анестезії і характеризується зблідненням і зниженням температури тіла, ділянки шкіри в подглазничной області. Виникає при застосуванні з анестетиком вазоконстрикторів. Лікування не потрібно - ішемія через деякий час зникає самостійно.
Диплопія виникає при проведенні подглазничной (інфраорбітальний) анестезії і пов'язано з попаданням анестетика в орбіту і які виникають парезом окорухових м'язів. Диплопія може настати при глибокому введенні голки в канал або введення порівняно великої кількості анестетика. Диплопія проходить через кілька годин самостійно.
Парез мімічних м'язів настає в результаті попадання анестетика на стовбур або окремі гілки лицьового нерва. Це може спостерігатися при інфільтраційної анестезії позадічелюстной або привушної області або глибокому просуванні голки при виконанні внутрішньоротових мандибулярні способів знеболення.
Поранення судин. Найбільш частим наслідком поранення судин, поряд з можливою інтоксикацією та послаблення дії анестетика є утворення гематоми і подальшого її нагноєння. Найбільш часто гематоми розвиваються після туберальной анестезії, проведеної внутрішньоротовим способом. Її виникнення пов'язане з похибкою техніки проведення. Для профілактики її освіти необхідно при просуванні голки не втрачати контакту з кісткою і впорскувати анестетик, після проведення анестезії притиснути пальцями місце уколу. Лікування: накласти пов'язку, що давить, холод, спокій, протизапальна терапія. При нагноєнні показано розтин.
Поранення нервів. Поранення нервів відбувається з тієї ж причини, що і поранення судин через порушення техніки проведення анестезії. Найбільш часто поранення нервів при внутрішньоканальні проведенні анестезії (подглазничной). В результаті поранення нервів можуть розвинутися такі ускладнення: невралгії, неврити, парестезії. Лікування: призначення болезаспокійливих і седативних засобів, фізіотерапія.
Переломи ін'єкційної голки. Переломи голки відбуваються, як правило, в місці її з'єднання з канюлею. Зазвичай це відбувалося при багаторазовому використанні голки та її кип'ятінні при стерилізації. В даний час при використанні одноразових голок і шприців поломка голки зустрічається рідко. Для того, щоб у разі поломки голки її легко отримати з тканин, слід брати голку на 1-1,5 см. довший, того відстані, на яке вводять її в тканини.

Місцеві ускладнення, що виявляються після анестезії
До них відносяться: 1) розвиток гнійного запального процесу в області колишньої анестезії; 2) обмеження відкривання рота, 3) некроз тканин.
Гнійне запалення найчастіше виникає в результаті заносу при проведенні внутрішньоротових анестезій і наявності гострих запальних процесів в порожнині рота і в оточуючих тканинах. Часто запальний процес виникає в результаті нагноєння утворилася гематоми. У результаті розвинувся запалення виникає запальний інфільтрат, абсцес або флегмона. Особливо важко протікають флегмони підскроневої ямки, крилоподібні-щелепного і окологлоточного простору. Лікування: залежно від стадії запалення призначення протизапальної терапії при наявності інфільтрату або розтин гнійного вогнища при абсцесі або флегмоні і наступному призначення антибактеріальної і протизапальної терапії. Профілактика: 1) використовувати стерильні розчини, уникати внутрішньоротових ін'єкцій при наявності запальних процесів в порожнині рота і поганий гігієнічний стан його.
Обмеження відкривання рота. Найчастіше зустрічається при проведенні мандибулярной анестезії методом, де орієнтиром просування голки є упор її в кістку (метод Вейсбрема та ін.) При цьому у випадках сильного натискання кінцем голки на кістку відбувається її вигин і при висуванні голки відбувається розрив м'язових волокон, в результаті чого відбувається скорочення м'язів (найчастіше медіальної крилоподібні м'язи). З'являються болі при відкриванні рота і стійке обмеження рухів нижньої щелепи. Лікування: призначення болезаспокійливих, протизапальна терапія, фізіотерапевтичні процедури (нетеплові дози УВЧ,ультразвук, електрофорез йодистого калію, лідази), ін'єкції лідази в область медіальної крило-піднебінної м'язи, механотерапія.
Некроз знеболюючих тканин. Виникає в результаті помилкового введення в тканини замість анестетика гіпертонічних розчинів інших речовин, що є протоплазматичними отрутою до тканин (етиловий спирт, хлористий кальцій, гіпертонічний розчин солі, розчин аміаку, перекису водню, формалін та ін.) При введенні цих розчинів в тканини виникає гострий біль, що змушує лікаря припинити подальше введення і з'ясувати причину цих болів і перш за все з'ясувати, який розчин він вводить. Необхідно якомога швидше ввести в область ін'єкції 0,25-0,5% розчин новокаїну в кількості до 50-100 мл, для зменшення концентрації введеної речовини. У цьому випадку справа може закінчитися набряком тканин, який протримається протягом декількох днів.
Якщо лікар не звернув увагу на скарги хворого на різкий біль, що з'явилася при проведенні анестезії, і продовжує вступ, то на місці введення розвивається некроз тканин з секвестрацією кістки з наступним їх відторгненням і рубцюванням тканин. Некроз м'яких і кісткових тканин може призвести до тяжких наслідків: порушення мови при парезі м'якого піднебіння, повідомленням порожнин рота і носа (некроз твердого піднебіння), стійким контрактурам нижньої щелепи і ін

 

1.29 Невідкладні стани на стоматологічному прийомі (анафілактичний шок, набряк Квінке, інфаркт міокарду, напад стенокардії, гіпертонічний криз, інсульт, напад бронхіальної астми, епілептичний напад) – клінічні прояви.

1.30 Перша медична допомога при виникненні невідкладних станів (анафілактичний шок, набряк Квінке, інфаркт міокарду, напад стенокардії, гіпертонічний криз, інсульт, напад бронхіальної астми, епілептичний напад) на амбулаторному стоматологічному прийомі.

Алергічні стани - протікають по типу реакцій між чужорідним для організму антигеном (алергеном) і антитілом, яке утворилися при першому попаданні в організм даного антигена. Найчастіше алергічні стани протікають по типу анафілактичних реакцій, коли комплекс "антиген-антитіло" вивільняє з клітин біологічно активні речовини, які розташовані в сполучній тканині всіх органів, при цьому виникають: анафілактичний шок, брої кіальна астма, вазомоторний риніт, набряк Квінке тошо. Алергічна реакція на місцеві анестетики (вірніше, на розчин анестетика) розвивається порівняно часто, що обумовлено великою кількістю чинників знеболюючого розчину: анестетики (новокаїн, лідокаїн), консерванти (парабени), антиоксиданти (дісульфіт натрію) тощо. Клінічне в алергічних реакціях виділяють 4 ступені важкості: легкі, середньої тяжкості, важкі, дуже важкі (в тому числі - блискавична форма анафілактичного шоку). При легкій формі виникає сверблячка і почервоніння шкіри, субфебрильна температура, вона може триматися кілька днів. Форма середньої важкості розвивається протягом годин і несе певну загрозу для житія хворого

Набряк Квінке - астматична форма алергічного стану. Розвивається через кілька хвилин після введення алергену і починається з набряку верхніх дихальних шляхів, повік, губ, шиї, гортані, при цьому виникає кашель, ларингоспазм. Іноді набряк розвивається повільно, виникає задуха, яка призволить до асфіксії. Невідкладна допомога (легка і середня форма): 1) надати хворому горизонтальне положення; 2) інфільтрувати місце ін'єкції знеболюючого розчину 0,5 мл 0,1% розчином адреналіну; 3) ввести підшкірне 2 мл 1% розчину дімедроду або 2 мл 2% розчину супрастину; 4) внутрішньовенно ввести 2,4%-10 мл розчину еуфіліну; 5) при важкій формі - внутрішньовенне введення кортикостероїдів - гідрокортизону 150-300 мг або преднізолону 50-100 мг, при неможливості внутрішньовенного введення кортикостероїди вводять внутрішньом'язево; 6) при наростанні асфіксії показана трахеотомія.

Анафілактичний ШОК - загальна алергічна реакція негайного типу. З'являється через декілька хвилин після ін'єкції розчину анестетика, іноді виникає відразу після введення алергену (блискавична форма). Може розвиватись навіть від невеликих (мінімальних) доз препарату. Описані випадки, коли аі іафілактичі іий шок виникав одразу ж при першому введенні ліків, що можна пояснити спадковістю, сенсибілізацією організму при вдиханні ліків у вигляді пару тощо. Після введення алергену (розчину анестетика) з'являється почуття поколювання, свербіння шкіри обличчя, кінцівок, почуття страху, різка слабість, стискання в грудях, біль за грудиною та в ділянці серця, білі, голови і живота. При відсутності невідкладної допомоги вказані симптоми прогресують, і у хворих розвивається анафілактичний шок, при якому часто виникає ларингоспазм і бронхоспазм, який супроводжується набряком в ділянці верхніх дихальних шляхів, гостра недостатність серцево-судинної та дихальної систем, потім настає втрата свідомості, судоми тощо. Смертність від таких ускладнень складає 20-70% і залежить від віку хворого, характеру і об'єму поражень та від своєчасності і адекватності лікування. Смерть настає від гострої серцевої недостатності, гострої гіпоксії або асфіксії, набряку головного мозку. Відомі 5 клінічних форм анафілактичного шоку: кардіогенна - виникає біль за грудиною, приступи стенокардії; кишкова - характеризується різними болями в животі, посиленою перистальтикою; церебральна - супроводжується різкими головними болями, тонічними і клонічними корчами, втратою свідомості; астматична - характеризується асфіксією, клінікою бронхіальної астми; шкірна - супроводжується плямами гіперемії на шкірі або папугоподібними висипаннями на шкірних покривах та слизовій оболонці. В цілому: відмічається різка блідість обличчя, на чолі холодний піт, пульс нитковидний, артеріальний тиск знижений, слизові оболонки синюшні, зіниці розширені, з вказаних вище симптомів деякі займають домінуюче становище, залежно від форми анафілактичного шоку.

Епілепсія, епілептичний напад - захворювання, яке супроводжується періодичними судомами, нападами із втратою свідомості. Епілептичний напад виникає відрізних подразників, якими можуть бути і місцеве ін'скі цйі ю знеболений або інші стоматологічні маніпуляції. Клінічні прояви: почервоніння обличчя, судоми та непритомність з великою кількістю слиновиділення (з рота виділяється "піна"). Зіниці розширені. Триває від кількох секунд - до кількох хвилин. Невідкладна допомога: якщо епілептичний напад трапився в стоматологічному кріслі: 1) надати горизонтальне положення і голову повернути набік; 2) вставити між зубами роторозширювач для попередження прикушування язика; 3) утримувати пацієнта (запобігти можливому травмуванню при судомах); 4) очистити рот від слини; 5) при довготривалому нападі ввести внутрішньовенно 10 мл 10% розчину гексеналу або внутрішньом'язево 2 мл 0,5% розчину сібазону; 6) викликати спеціалізовану (психіатричну) бригаду "швидкої допомоги". Профілактичні заходи - своєчасний збір анамнезу

 

Незнімне зубне протезування

 

2.1 Етіологія дефектів коронкової частини зубів. Класифікації дефектів за Блеком.

Основними причинами виникнення дефектів зубів і зубних рядів є: - карієс та його ускладнення – 78%; - травматичні ушкодження зубів – 12%; - гіпоплазія та флюороз – 6%; - адентія – 3%; - запальні хвороби щелеп та новоутворення – 1%

⇐ Предыдущая11121314151617181920Следующая ⇒

Поделиться: