Фіксація коронки в порожнині рота.

Перевірену в порожнині рота пацієнта штамповану металеву коронку знову передають у зуботехнічну лабораторію для полірування.

Перед накладанням у порожнину рота її ретельно промивають перекисом водню і дезінфікують спиртом. Опорний зуб обкладають ватними тампонами і піддають медикаментозній обробці. Поверхню зуба ретельно дезінфікують спиртом і висушують ефіром. Кращих результатів можна досягти висушуванням теплим повітрям, яке подається через спеціальний наконечник бормашини.

На заздалегідь приготовленій стерильній скляній пластинці (плету) замішують фіксуючий цемент рідкої консистенції. Правила приготування цементу і його консистенція залежить від марки і мети, якої потрібно досягти при укріпленні коронки.

Приготовлений цемент вносять у коронку клінічним шпателем, заповнюючи її приблизно на одну третину. Внутрішні стінки обмазують до краю коронки. Внутрішні стінки обмазують до краю коронки. Коронки з цементом накладають на зуб, слідкуючи за тим, щоб ватні тампони не потрапили під край коронки. Для цього корисно фіксувати їх пальцями лівої руки на певній відстані від шийки зуба, а правою рукою накладати штамповану коронку.

Після накладання коронки з цементом необхідно зразу ж перевірити оклюзійні взаємовідношення за центральної оклюзії. Якщо коронка знаходиться у щільному контакті з зубами-антагоністами, пацієнтів просять тримати зуби зімкнути 10-15 хвилин, поки не затвердне цемент.

Залишки цементу обережну знімають з поверхні коронки і сусідніх зубів. Особливо акуратно потрібно видаляти цемент, який заповнює міжзубні проміжки. Залишки цементу на поверхні полірованої коронки легко знімаються ватними тампоном, просоченим рідиною фосфатцементу. Після видалення залишків цементу з поверхні зуба пацієнтові рекомендують тримати зуби зімкнути ще протягом 1-2 годин до повного затвердження фіксуючого матеріалу.

 

2.9 Покази до застосування провізорних коронок, види. Способи виготовлення

провізорних коронок.

У наш час пластмасові коронки здебільшого використовуються як тимчасові (провізорні) при виготовленні комбінованих суцільнолитих коронок з естетичним облицюванням (металопластмасових, металокомпозитних, металокерамічних).
Призначення тимчасових коронок:

1. Захист відпрепарованого зуба від зовнішніх подразників.

2. Адаптація ясневого краю до майбутньої постійної коронки.

3. Адаптація жувального апарата пацієнта до майбутньої постійної коронки.

4. Соціальна реабілітація пацієнта на період виготовлення постійної коронки.
Технологія виготовлення пластмасових коронок як тимчасових, так і постійних, можлива двома шляхами: прямим (без залучення моделі, тобто в клінічних умовах) та непрямим (із залученням лабораторних етапів).
Технологія виготовлення пластмасових коронок прямим способом:

1. Отримання відбитка (робочого, краще базовою масою А - силікону) з непрепарованих зубів.

2. Визначення кольору тимчасової коронки.

3. Знеболювання.

4. Одонтопрепарування (на відповідну величину майбутньої постійної коронки).

5. Отримання відбитка (робочого, для виготовлення постійної коронки).

6. Ізоляція кукс відпрепарованих зубів у порожнині рота.

7. Заповнення відбитку з непрепарованими зубами спеціальною пластмасою, що швидко твердіє, відповідного кольору.

8. Накладання відбитку з пластмасою на відпрепаровані зуби.

9. Зняття відбитку.

10. Обробка та полірування тимчасових коронок.

11. Фіксація тимчасових коронок (на тимчасовий цемент).
Технологія виготовлення пластмасових коронок непрямим способом:
Клінічні етапи

1. Знеболювання.

2. Одонтопрепарування (на відповідну величину майбутньої постійної коронки).

3. Отримання відбитка (робочого, для виготовлення постійної коронки).

4. Отримання відбитка (робочого, для виготовлення тимчасової коронки).

5. Визначення кольору тимчасової коронки.

Лабораторні етапи

6. Отримання гіпсової моделі (робочої та допоміжної).

7. Ізоляція гіпсової моделі.

8. Моделювання коронки з пластмаси.

9. Спікання пластмасової коронки.

10. Припасування коронки на гіпсовій моделі.

Клінічний етап

11. Припасування коронки в порожнині рота.
Лабораторний етап

12. Кінцева обробка коронки (полірування).
Клінічний етап

13. Фіксація коронки у порожнині рота (на тимчасовий цемент).

2.10. Технології виготовлення пластмасових коронок. Акрилові пластмаси – склад,властивості

Препарування опорного зуба під пластмасову коронку має свої особливості. Необхідно врахувати, що у разі виготовлення міцної пластмасової коронки виникає потреба у значному препаруванні опорного зуба. Вихідним орієнтиром може служити підготовлений зуб під металеву штамповану коронку (мал. 56).

 Найкраще проводити препарування зуба з уступом, але цей метод вимагає високого мистецтва, тому лікарі стоматологи-ортопеди препарують без уступу. Препарування починають з різальної або жувальної поверхні, знімаючи шар твердих тканин до 1,5 мм. Дуже уважно препарують піднебінну поверхню фронтальних зубів, тому що існує загроза розкриття порожнини зуба

Ступінь розімкнення між зубами-антагоністами має складати 1-1,5 мм. Бічні стінки додатково препарують для отримання ледь вираженого конусу, нахил не більше 3-5 градусів.

У кінці препарування ретельно згладжують гострі кути та проводять перевірку підготовленого зуба щодо зубів-антагоністів яку положенні центральної оклюзії, так і під час бічних рухів. Відбитки знімають силіконовими масами й отримують подвійні відбитки. Визначають колір пластмаси, і на цьому закінчується перший клінічний етап.

У зуботехнічній лабораторії за отриманими відбитками виготовляють модель із супергіпсу. Намоделі зрізають ясенний край до найглибшого його відбитка в ясенній борозні. Цей метод вважається доцільнішим, ніж гравірування шийки зуба. Після підготовки пришийкової ділянки, яка повинна забезпечити мінімальне занурення пластмасової коронки в ясенну борозну (не більше ніж 0,5 мм), здійснюють моделювання анатомічної форми зуба. Воскову репродукцію майбутньої штучної коронки моделюють збільшених розмірів у розрахунку на усадку пластмаси та обробку після полімеризації.

Модель опорного зуба з восковою репродукцією штучної коронки вирізають разом з розміщеними зубами у вигляді блоку(мал. 57). Конусоподібно зрізають гіпсові зуби, що контактують з восковою моделлю, а весь гіпсовий блок гіпсують у спеціальній стоматологічній кюветі

Поверхню гіпсу, який затвердів,змазують вазеліном, накладають верхню частину кювети і заливають її гіпсом. Після кристалізації гіпсу кювету вміщують у киплячу воду на 10-15 хв і потім відкривають. Залишки розплавленого воску повністю вимивають гарячою водою і охолоджують кювету.

Пластмасову коронку можна виготовити і двоколірною. Для цього гіпсування не- обхідно провести так, щоб уся присінкова поверхня була відкрита. Для виготовлення пластмасових коронок використовують пластмаси "Синма-74" та "Синма-М". їх випускають у вигляді комплекту "порошок-рідина". Пластмасове тісто готують двох кольорів відповідно до кольору зуба. Формування проводять спочатку кольором, який вказаний основним, а потім — по різальному краю. Витримавши режим полімеризації, коронку вивільняють з кювети, видаляють з її поверхні залишки гіпсу, обробляють, шліфують і полірують, після чого передають у клініку.

У клінічному залі починається другий клінічний, завершальний, етап виготовлення пластмасової коронки. Готову коронку лікар оглядає, визначаючи якість її виготовлення. Після дезінфекції коронку приміряють на опорний зуб. Звичайно необхідно проводити корекцію коронки. Для цього використовують копіювальний папір, силіконові відбиткові маси. Критерієм повного накладання коронки на опорний зуб є занурення краю коронки в ясенну борозну. Потім перевіряють оклюзійні контакти. Надлишок пластмаси, який порушує оклюзійні взаємовідношення, зішліфо- вують борами або фасонними головками. Особливу увагу необхідно приділяти відновленню міжзубних контактів. Перевірку коронки в ротовій порожнині завершують оцінкою анатомічної форми і, якщо є необхідність, проводять її корекцію, після чого відновлюють поверхню поліруванням. Фіксацію здійснюють на цемент, який підбирають залежно від кольору коронки.

 

⇐ Предыдущая14151617181920212223Следующая ⇒

Поделиться: