Методика препарування зубів під суцільнолиті коронки, варіанти приясеневого препарування.

Препарування твердих тканин здійснюють алмазними інструментами. Сепараційним диском зішліфовують контактні (апроксимальні) поверхні від різального краю до рівня верхівки міжзубних сосочків з утворенням попереднього уступу шириною 0,8-1 мм під прямим кутом до поздовжньої осі зуба. Сепараційний диск розміщують, дещо відступивши від контактної поверхні (на 1-1,5 мм), та утримують його з невеликим нахилом до осі зуба в межах 5-7 градусів. Зпрепарувавши тверді тканини в ділянці міжзубних контактів та відкривши міжзубний проміжок, диску надають чуть менший нахил (3-5 градусів) і піддають обробці всю контактну поверхню, доки у пришийковій ділянці нарівні ясен не буде створено прямий уступ шириною 0,9-0,5 мм (мал. 1,2).

 За аналогічною методикою підготовляють і другу контактну поверхню. У разі застосування для препарування контактних поверхонь турбінної бормашини використовують тонкі циліндричні алмазні головки, діаметр яких повинен бути меншим від ширини уступу (мал. 3).

Різальну поверхню головки розташовують, спочатку відступивши від поруч розміщеного зуба, та утримують її під невеликим кутом до осі зуба (3-5 градусів).

 Зпрепарувавши тканини у ділянці міжзубного контакту, поступово просуваються до шийки зуба, дена рівні ясен позначають місце уступу шириною 0,3-0,5 мм.

Контактні поверхні препарують також, одночасно зводячи на конус у напрямку різального краю з кутом конвергенції стінок щодо поздовжної осі зуба не більше ніж 7- градусів. Після того диском з алмазним покриттям укорочують коронку на 1/4 її висоти, створюючи нахил під кутом 20-45 градусів з піднебінного боку для верхніх зубів та з присінкового — для нижніх за умови ортогнатичного прикусу (мал. 4).

Жувальну поверхню препарують за допомогою бочкоподібних або колесоподібних алмазних головок, зберігаючи індивідуальну анатомічну форму зуба, заокруглюючи жувальні горбки. Підготовка жувальної поверхні вимагає дотримання вікових змін, які є на зубах, що збереглися і будуть брати участь в акті жування.

У подальшому створюють на присінковій та піднебінній поверхнях попередній уступ шириною 0,8 мм на 0,5 мм нижче (або вище, залежно від щелепи) від ясенного краю за допомогою обернено зрізаної головки з алмазним покриттям. Після того апроксимальні кінці уступів з'єднують з піднебінною та присінковою борознами, формуючи їх за допомогою лінзоподібного каменя на рівні ясенного краю

Тверді тканини з присінкової та піднебінної поверхонь коронки зішліфовують циліндричною або у формі усіченого конуса головкою до створеного уступу (мал. 5) .

Препарування присінкової поверхні проводять на товщину 0,8-1,3 мм за допомогою різних алмазних головок, борів

 У кінці препарування проводять вирівнювання поверхонь у культі відпрепарованого зуба, заокруглення кутів і розпочинають завершальне формування уступу.

Уступ являє собою площадку для коронок яка бере на себе навантаження, створюючи певну пришийкову товщину коронки і запобігає тим самим її розколюванню.

Існують різні форми уступів. Основні з них прямий, скошений уст у п и та уступ з виємкою. Форму залежить від величини, форми, нахилу, функціональної приналежності зуба та стану його коронкової частини(мал. 6).

Визначивши форму уступу, препарування проводять алмазними головками циліндричної форми або фісурними борами, створюючи уступ рівномірної ширини, розміщений під прямим кутом до поздовжньої осі зуба. Необхідно зазначити, що ширина його залежить від віку хворого, розмірів, форми та товщини стінок зуба, ступеня оголення зубів під час розмови і посмішки. Ширина уступу коливається у межах 1 мм. Формування уступу з неоднаковою шириною допускається на зубах, що розміщені аномально.

Завершальне препарування пришийкової ділянки проводять алмазною головкою у вигляді усіченого конуса (мал. 7).

Торцеву частину головки притискають до уступу і поступово зішліфовують тканини зуба так, щоб уступ мав вигляд рівної площадки, яка знаходиться дещо нижче (0,2-0,3 мм) від ясенного краю. Діаметр торцевої частини бора повинен відповідати ширині уступу. Бічна поверхня головки повинна торкатися до зуба. Після закінчення препарування культя зуба набуває конічної форми з кутом сходження бічних стінок 5-7 градусів — для фронтальних зубів та 7-12 градусів — для багатокореневих.

 

 

2.13 Технологія виготовлення суцільнолитих коронок.

Одна із особливостей суцільнолитих коронок полягає в тому, що вони доходять тільки до ясен. Зуби для таких коронок препарують двома способами - без уступу в ділянці шийки і з уступом. Після препарування зуба з уступом поверхню його згладжують карборундовими голівками і надають йому злегка конічну форму.

 

Клінічні етапи	Лабораторні етапи
1. Препарування опорного зуба, зняття повних анатоміч-них відбитків силіконовими маса­ми, повного анатоміч-ного відбитка альгінатними масами з протилежного зуб-ного ряду. Фіксація цент-рального співвідношення щелеп. 2. Припасування суцільно-литої коронки, пе­ревірка оклюзійних співвідношень. 3. Припасування і фіксація. суцільнолитої ко­ронки.	1. Виготовлення комбінованої розбірної гіпсової моделі. Виготовлення гіпсової допоміжної моделі. Гіпсування мо­делей в артикулятор (оклюдатор). Мо­делювання воскової композиції суціль­нолитої коронки. Заміна воску на метал у ливарній лабораторії. Обробка суціль­нолитої коронки.     2. Завершальна обробка, шліфування та полірування суцільнолитої коронки.

2.14 Сплави металів для виготовлення суцільнолитих коронок

Різні сплави металів, які використовуються для виготовлення ортопедичних конструкцій, повинні мати певні біологічні властивості. Під біологічними властивостями матеріалів розуміють можливу їх дію на біологічні середовища, в яких вони знаходяться. Так, усі основні зуботехнічні матеріали не повинні:

— спричиняти негативних зрушень у тканинах і рідинах, з якими вони

контактують;

— змінювати мікрофлору ротової порожнини;

— порушувати мітотичний процес;

— впливати на рН;

— порушувати кровообіг, чутливість;

— за жодних умов не спричиняти запалення.

Технологічні властивості матеріалів дозволяють виготовляти з них різні вироби з використанням різних способів обробки. Для зуботехнічних матеріалів важливими є ливарні властивості, ковкість, зварюваність (придатність до паяння), оброблюваність різанням та шліфуванням.

Ливарні властивості визначаються здатністю різних металів заповнювати ливарні форми й утворювати виливки. Вони зумовлені рідкотекучістю, супроводжуються усадкою, лікваціями.

Ковкість охарактеризує властивість матеріалів, завдячуючи якій методом тиску та штампування можна отримати вироби необхідної форми.

Зварюваність (придатність до паяння) — це здатність матеріалів утворювати міцні з'єднання у разі контакту або за допомогою спеціальних сплавів припоїв. У зуботехнічних лабораторіях широко використовують паяння для з'єднання металевих частин. Електрозварювання застосовують для точкового з'єднання металевих деталей перед паянням.

Оброблюваність — це здатність матеріалів піддаватися обробці всіма видами різального, шліфувального інструменту, який використовується у зуботехнічних лабораторіях. Основу всіх сталей складає залізо, вони також містять хром, нікель і невелику кількість вуглецю.

Для поліпшення ливарних, міцнісних та інших властивостей сталей до них уводять добавки. Сталь для зубних протезів містить 1 % титану. Залізо — поширений у природі метал. Залізні руди містять хімічні сполуки його з киснем. Найважливішими залізними рудами є магнітний залізняк (магнетит) Fe304 , червоний залізняк (гематит) Fe20., бурий залізняк 2Fe203"3H20, шпатовий залізняк (сидерит), що містить залізо в карбонаті FeCOa.

Залізо отримують також із руд, які містять хром (хроміти), хромо-нікелевих, титано-магнетитових руд тощо. Чисте залізо має синювато-сріблястий колір, у хімічному відношенні нестійке. У вологому середовищі воно піддається корозії. Розчиняється у розчинах солей і кислот. Залізо — дуже пластичний метал, проте отримати його в чистому вигляді і захистити від корозії дуже важко. Широке застосування знайшли різноманітні сплави на основі заліза, із яких найпоширенішими є різноманітні сталі. У зубопротезній практиці застосовують маловуглецеві сталі із вмістом вуглецю до 0,15 %. Велика кількість вуглецю робить сталь більш твердою і менш стійкою до корозії. Рецепт сталі для виготовлення зубн их протезів у нашій країні в 30-х роках XX ст. запропонував Д.Н. Цитрін. Застосування її значно зменшило використання золота і платини, що було дуже важливо для розвитку стоматологічної допомоги населенню країни в широких масштабах.

Нержавіюча сталь, яка застосовується в ортопедичній стоматології, багатокомпонентний сплав. До нього входять залізо, хром, нікель, вуглець, титан та низка інших домішок. Головним компонентом, який забезпечує корозійну стійкість сплаву, є хром. Його вміст у сплаві — 17-19 %. Мінімальний вміст хрому, що забезпечує корозійну стійкість сплаву, повинен бути не меншим ніж 12-13%. Для підвищення пластичності сплаву в нього додають 8-11 % нікелю. Наявність нікелю робить сплав ковким, що полегшує обробку тиском. Найпоширенішою у зуботехнічній практиці є нержавіюча сталь марки 118Н9Т. Цей сплав складається з 72% заліза, 18% хрому, 9% нікелю, 0,1 вуглецю і до 1% титану. У сплаві завжди є домішки інших металів, найбільш небажані з них сірка і фосфор.

Температура плавлення нержавіючої сталі 1450°С. Її застосовують також для виготовлення штифтів для пломбування каналів, амальгами. Паладій - срібно-білий метал із групи платиноїдів. Паладій найчастіше зустрічається у природі в поліметалічних рудах, що містять платину, іридій, срібло та інші метали. Чистий паладій добувають із платинових концентратів методом афінажу в результаті багатоопераційної пірометричної і електрохімічної переробки. У хімічному відношенні паладій володіє великою стійкістю. В агресивних середовищах на поверхні паладію і його сплавів утворюється захисна від корозії плівка. Реакція з киснем проходить лише під час нагрівання до 700—900°С. Властивість паладію розчиняти водень у великих кількостях (в 1 об'ємі металу до 800 об'ємів водню) робить незамінним його для хімічної промисловості, де він використовується як каталізатор.

Паладій твердіший, ніж платина, але гірше обробляється під тиском. Він володіє досить високою ковкістю і добре піддається прокатуванню. У промисловості паладій використовують для виготовлення медичних інструментів. Для зуботехнічних потреб застосовують сплави, що містять паладій, срібло, золото та інші метали. їх використовують для виготовлення незнімних зубних протезів методом штампування і лиття.

Паладій входить до складу сплавів, які застосовуються для виготовлення металокерамічних зубних протезів, оскільки нанесена порцелянова маса краще з'єднується з поверхневою окисною плівкою сплавів, що містять його.

 

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться: