Організація і методика проведення рухливих ігор

ЗМІСТ

1. Вступ………………………………………………………………………4

2. Організація і методика проведення рухливих ігор

2.1. Необхідність використання народних, рухливих та

        спортивних ігор……………………………………………..6

2.2        Характеристика ігор………………………………………...7

2.3. Структура гри………………………………………………..8

       (підготовча, основна, заключна частини)

2.4. Керівництво грою. Правила гри. Розподіл гравців на

       команди……………………………………………………….11

3. Рухливі та сюжетні ігри для шестирічних першокласників.

3.3. Ігрові фізичні вправи………………………………………...12

3.4. Дихальні ігрові вправи……………………………………….13

3.5. Загальнорозвиваючі ігрові вправи з ходьбою і стрибками..13

3.6. Ігрові вправи для зміцнення м'язів ніг і живота……………15

3.7. Ігрові вправи для зміцнення мускулатури спини…………. 19

4. Ігри низької інтенсивності……………………………………………….. 23

5. Ігри середньої інтенсивності…………………………………………….. 29

6. Українські народні ігри…………………………………………………... 48

7. Ігри для розвитку уваги…………………………………………………...50

8. Ігри для розвитку стрибучості……………………………………………51

9. Ігри для розвитку навичок метання……………………………………. 52

10.  Ігри з елементами бігу……………………………………………………54

11.  Ігри з елементами загальнорозвиваючих вправ……………………….. 54

12.  Зимові рухливі ігри……………………………………………………….55

13.  Літні рухливі ігри. Ігри з предметами…………………………………..60

14.  Ігри у туристичному поході…………………………………………….. 63

15.  Ігри екологічного спрямування………………………………………… 65

16.  Ігри на природі……………………………………………………………68

17.  Малорухливі ігри…………………………………………………………74

18. Висновки …………………………………………………………………..76

19. Література …………………………………………………………………77

 

 

 

ВСТУП

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дорослих і дітей супроводжувались ігровою діяльністю, найбільш поширеними різновидами якої були біг, скачки, стріль­ба з лука, кулачні бої, метання списа, а жінки та дівчата водили хороводи. Участь у грі дозволяла людині відійти від проблем повсякдення, запобігала виникненню сумнівів й недовіри до своїх сил.

Педагоги всіх часів відзначали, що рухлива гра добродійно впливає на форму­вання дитячої душі, розвиток фізичних сил і духовних здібностей.

К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський вказували на важливу роль гри у всебі­чному розвитку дитини, розглядаючи її як основний вид фізичної та розумової діяль­ності.

Вивченням національних рухливих ігор займався «батько україн­ської фізичної культури» Іван Боберський, який видав посібник “Рухливі ігри та забави”. Насамперед дітям цікавий сам процес дій, миттєві зміни ігрових ситуацій. До­водиться самостійно знаходити вихід з непередбачених ситуацій, намічати мету, вста­новлювати взаємодії з товаришами, проявляти спритність, витривалість і силу. Уже саме нагадування про наступну гру викликає у дитини позитивні емоції, приємне хви­лювання. Серед учених поширена думка, що гра — це структурна модель поведінки дитини. За допомогою гри вона пізнає довкілля і готується до активного його пере­творення. Отже, за допомогою рухливих ігор діти готуються до життя.

Час вносить зміни у зміст ігор, створює багато різних варіантів, лише їхня рух­лива основа залишається незмінною. Гра включає всі види природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння, вправи із предметами, а тому є незамінним засобом фі­зичного виховання дітей. Світ ігор дуже різноманітний: рухливі, сюжетні, народні, рольові, спортивні, імітаційні, командні, групові, ігри-естафети, ігри-конкурси, ігри-забави, ігри-змагання тощо.

Народна педагогіка вимагає, щоб батьки, вчителі, вихователі піклувались про фізичний розвиток дитини, всіляко заохочували її до рухів. «Як дитина бігає і граєть­ся, так її здоров'я усміхається», — стверджує прислів'я. Чим більше дитина рухаєть­ся, тим краще росте і розвивається.

Найкращими «ліками» для дітей від рухового «голоду» є рухливі ігри, які за змістом і формою прості й доступні дітям різних вікових груп. Вони є універсальним засобом у фізичному вихованні молоді.

Оздоровче значення ігор:

• сприяють гармонійному розвитку форм і функцій організму школяра;

• формують правильну поставу;

• загартовують організм;

• підвищують працездатність;

• зміцнюють здоров'я.

Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцево-судинної системи, збільшує рухливість суглобів і міцність зв'язок, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.

У багатьох школах України немає спортивних залів. Вихід тільки один: влітку і взимку, навесні і восени проводити уроки фізичної культури на свіжому повітрі. При цьому всі учні і вчитель повинні бути одягнені у спортивну форму. При зміні погоди відповідно змінюється одяг, який повинен забезпечити вільність рухів, надійно запо­бігати охолоджуванню і перегріванню.

Освітнє значення ігор:

• формують рухові вміння і навички з бігу, стрибків, метання;

• розвивають фізичні якості: швидкість, силу, спритність, гнучкість і витри­валість;

• формують основи знань з фізичної культури і спорту, валеології, народо­знавства, історії рідного краю і т.д.

Характеристика іг о р

В основу сюжетних ігор покладено життєвий досвід дитини, її уявлення про навколишній світ.

Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов'язані з її сюжетом та імітують дії, характерні для того чи іншого образу (людини, тварини, птаха та ін.).

Спортивні ігри також спираються на основні рухи, проте способи їх виконання складніші, що і зумовлює залучення дітей молодшого шкільного віку до спорту. Наприклад, якщо в рухливих іграх з м'ячем використовується його підкидання з різними завданнями, метання у ціль, то для гри у баскетбол, що в спрощеному варіанті доступна молодшим школярам, провідними є навички ведення м'яча, його ловіння, передача, вкидання, перехоплення, кидки двома руками від голови та від грудей.

Народні ігри мають специфічні ознаки. Це ігри гуртові, їхні структурні особливості дають змогу об'єднати всіх бажаючих грати та проводити ігри у будь-якій обстановці: у приміщенні, на подвір'ї, на галявині, біля ставу, на луках і в лісі.

Народна рухлива гра визнана етнопедагогікою як результативний спосіб заохочення дітей до активних рухів і їх оздоровлення («Як дитина бігає і грається, так їй здоров'я посміхається»). Вона гармонійно розвиває дітей; виховує силу, спритність, витривалість, відвагу, рішучість, ініціатив­ність, привчає долати психічні і фізичні навантаження, заохочує до това­риської взаємовиручки, загартовує організм, створює у дітей бадьорий і веселий настрій.

За рівнем фізичного навантаження ігри бувають великої, середньої та низької інтенсивності.

До ігор великої інтенсивності належать ті, у яких беруть участь одночасно всі діти. Зміст цих ігор становлять інтенсивні рухи: стрибки, біг у поєднанні з метанням, подоланням перешкод (пролізання в обруч, перестрибування через предмети і т.п.).

Характер гри середньої інтенсивності відносно спокійніший (метання предметів у ціль, ходьба у поєднанні з іншими рухами, підлізання під дугу, переступання через предмети). Активно рухається лише частина учасників гри, а інші перебувають у статичному положенні і спостерігають за діями тих, хто грає.

Зміст ігор з низькою інтенсивністю становить змішане пересування (біг у поєднанні з ходьбою) та біг з малою швидкістю.

Перед тим як обирати гру, треба визначити тему, врахувати вікові можливості дітей, їхню фізичну підготовленість та інтереси, а також пору року і погодні умови.

Структура гри

У підготовчій частині проведення гри за традиційною методикою педагог здійснює заходи щодо забезпечення збереження здоров'я дітей і запобігання травматизму, дотримання основних гігієнічних вимог, підготовки місця проведення гри та необхідного обладнання, організації дітей, активізації їхньої уваги, підготовки організму до фізичних зусиль, потрібних для гри.

Підготовча частина, крім переліченого, має значні резерви для самоорганізації дитячого ігрового колективу.

У забезпеченні самоорганізації ігрового колективу учнів молодшого шкільного віку важливими питаннями є визначення ведучого і розподіл учасників гри на команди. Своєчасне навчання дітей різних способів вибору ведучого дає можливість справедливо вирішувати актуальні для початку гри питання взаємодії в ігровому колективі, запобігати багатьом конфліктним ситуаціям між дітьми.

Ведучий гри може бути обраний за допомогою лічилок. Перш ніж розучувати з дітьми лічилку, педагогу необхідно відібрати найбільш придатну для певної гри як за змістом, так і за технікою розрахунку. Коли рухлива гра заснована на діях певних персонажів - зайця, вовка, лисиці, що є характерним для ігор учнів 1-2 класів, бажано використовувати лічилку, в якій є назва головного персонажа гри.

За технікою розрахунку лічилки можна розділити на декілька видів. Здебільшого розрахунок за допомогою лічилки виконується таким чином. Гравці стають в коло. Один з них усіх обходить, чітко промовляючи кожне слово тексту обраної лічилки і при цьому по черзі вказує на учасників гри. Ведучим стає той, на кого випало останнє слово. Є лічилки, текст яких закінчується займенником «ти» - така лічилка точно вказує, кому бути ведучим у грі.

  У основній частині гри діти активно відтворюють її зміст, вони самостійні у виборі тактичних ігрових дій, безпосередні у вияві своїх почуттів, Ведучий може бути вибраний не тільки за допомогою лічилки, а й іншими способами. До них належать:

- вибір ведучого за згодою тих, хто грає;

- обрання ведучого більшістю голосів з тих дітей, що зібралися для гри;

-       обрання згідно з результатами проведеної раніше гри - ведучим
стає учень, який виграв попередню гру - був кмітливим,
уважним, бігав швидше за всіх.

Кожний з описаних способів вибору ведучого має свої переваги і недоліки, тому у навчально-виховному процесі їх варто чергувати.

у ставленні до інших учасників гри.

Свої розвиваючі й виховні якості гра зберігає саме за умови наявності - власного вибору дитини - прямий же педагогічний вплив має обмежене використання. Проте у вчителя є можливість опосередковано керувати процесом гри через її правила та через свою власну участь у грі. Подаючи зразок поведінки, він може непомітно спрямувати ігрову діяльність школярів, виконання ними рухових ігрових завдань та правил гри. Правила дають змогу регулювати вияв морально-вольових якостей дитини у реальних стосунках з іншими гравцями. Наприклад, керівник гри введенням відповідних правил має можливість регулювати стосунки між сильними і слабшими гравцями - спонукати слабких не ховатися за інших, а сильних - не підставляти слабшого під програш тощо.

Важливою умовою оптимізації педагогічного впливу рухливих і спортивних ігор на фізичний розвиток дітей є їх дозування. Воно залежить від загальної підготовленості дітей, характеру гри і наступної діяльності, наявності часу на рухливий відпочинок, статевих відмінностей дітей. Регулюючи навантаження, педагог повинен своєчасно запобігти перевтомі, зайвому перенапруженню серцево-судинної і нервової системи дитини. Ознаками втоми є почервоніння шкіри, прискорене дихання, рясний піт. Деякі діти, перевтомлюючись, стають блідими. Емоційне збудження призводить до того, що діти не помічають втоми і продовжують грати. Педагог має своєчасно зменшити фізичне навантаження або тактовно зупинити гру. Після відпочинку за бажанням дітей можна провести гру вдруге.

Зменшити фізичне навантаження на дітей у грі допомагає викорис­тання різних методичних прийомів. До них належать перерви для підра­хунку очок, зменшення числа повторень основних ігрових дій, уточнення правил, аналіз помилок, оцінка дій команд і окремих учасників та ін. Навантаження регулюється чергуванням таких рухів як біг, стрибки, ходіння тощо.

Рухливі ігри - емоційно забарвлена дитяча діяльність. Для молодших школярів характерні природні вияви радості, безпосередність, що супроводжує ігрові дії. На ігровому майданчику чути сміх, голосні звертання до товаришів, веселі вигуки... Проте в 3-4 класах поступово слід підводити дітей до стримування емоційних сплесків під час рухливих ігор та змагань. Членам команди і керівникові слід висловлювати свої зауваження й міркування лише поза грою, виявляючи терпіння й об'єктивність.

Керуючи ходом гри, педагог водночас контролює і оцінює діяльність дітей. Контроль учителя дає змогу виявити реальний стан сформованості умінь і навичок у кожного учня, а також оцінити особисті якості школярів. Провідним методом педагогічного контролю в основній частині рухливих ігор є спостереження вчителя.

Основна частина складна для педагогічного керівництва, проте саме від умілого керівництва нею залежить реалізація мети, що передбачена грою.

Заключна частина гри традиційно спрямовується на поступове зниження фізичного навантаження, викликаного руховою активністю, врегулювання дихання і роботи серця, забезпечення переходу від збуд­женого стану до спокійного. Ці завдання здебільшого опосередковуються підведенням підсумків гри та оцінювальними діями педагога. Для вирі­шення означених питань відбираються прийоми, що узгоджуються з віко­вими особливостями учнів. Наприклад, для врегулювання фізичного і психічного стану шестирічних школярів часто використовуються ігрові прийоми, керуючись якими можна запропонувати дітям розшукати попередньо сховану іграшку, образ якої тематично пов'язаний з грою (до гри «Два морози» - іграшка, що уособлює Діда Мороза, до гри «Бджоли і ведмідь» - ведмежатко і т. ін.), провести спокійну гру тощо.

Підсумки гри оголошуються у присутності всіх дітей - її результати є значним важелем активізації участі школярів у майбутніх іграх рухливо-спортивного характеру.

Вчитель відзначає старанність дітей у досягненні мети, узгодженість колективних дій, підбадьорює у випадках програшу, оцінює хід гри через призму дотримання правил.

Оцінка педагогом по закінченні гри основних рухових якостей - сили, швидкості, гнучкості, спритності, витривалості школярів - формує в дітей відповідну самооцінку, спонукає їх до самовдосконалення.

Аналіз методичного забезпечення рухливих і спортивних ігор і шкільна практика засвідчують, що педагогічний вплив на особистість через оцінювання дитячої ігрової діяльності, зокрема через педагогічні судження про вияв здібностей кожної окремої дитини та загалом дитячого колективу в рухливій грі, є ще недостатнім.

Виховуючи у молодших школярів почуття обов'язку і відповідальності перед командою за свої дії, необхідно формувати в дітей ціннісні орієнтації щодо самовдосконалення.

Педагогічна оцінка гри виявляється у формі підсумкових суджень вчителя. Ці судження педагога мають великий виховний вплив на учнів молодшого шкільного віку, що сприяє формуванню їх фізичних і морально-вольових якостей.

Виявляючи активність у рухливій або спортивній грі, дитина прагне до позитивної оцінки власної рухової діяльності та поведінки. Викликаючи переживання успіху або невдачі, оцінка формує ціннісні орієнтації, наміри, вчинки дитини і через це впливає на процес самовдосконалення особистості в цілому. Через оцінку педагогом якостей дитини в грі формується інша форма оцінки - самооцінка дитини. Самооцінка, будучи засобом орієнтації школяра у власних силах і особистісних якостях - найважливіший наслідок педагогічної оцінки рухливих і спортивних ігор молодших школярів. Адже вимоги вчителя лише тоді виявляються надійним регулятором діяльності і поведінки школяра, коли вони перетво­рюються у вимоги учня до самого себе. Таким чином, педагогічна оцінка рухливої гри, впливаючи на емоційну і вольову сферу дитини, стає потужним стимулом розвитку дитячої особистості.

Керівництво грою

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

1. Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри — зрозуміле, чітке.

3. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

4. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

5. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).

6. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів.

Правила гри

Надзвичайно важливу роль в ігровій ситуації відіграють правила. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту викликає втому і байдужість учнів. Правила гри зобов'язують учнів діяти строго по черзі чи колективно відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторювати сказаного, дисциплінованими, не заважати іншим, чесно визнавати свої помилки. Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості тощо. Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки в повсякденному житті. Проте під час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує увагу.

Розподіл гравців на команди

Різними способами, що спираються на ініціативу і самоорганізацію дітей, може проводитися розподіл гравців на команди.

1 спосіб. За допомогою лічби за порядковими номерами, в залежності від кількості команд: перший - другий - третій і т.д. Цей спосіб розподілу на команди не застосовується на початку навчального року в першому класі, оскільки учні ще не засвоїли цю форму лічби.

2спосіб. Згідно з вибором капітанів команд. Спочатку гравці вибирають капітанів команд, а потім капітани створюють свої команди за домовленістю з однолітками. Цей спосіб поділу на команди доцільно застосовувати в третіх-четвертих класах, коли учні добре знають один одного і завдяки досить високому рівню розвитку мовлення і спілкування можуть швидко досягти домовленості.

3спосіб. Створення постійних команд для проведення рухливих ігор.

4спосіб. Розподіл на команди шляхом попарної домовленості (ватажки команд таємно від інших учасників гри обирають кожен собі слово-пароль, наприклад, один обрав слово " горіх", інший - " яблуко". Діти, які хочуть брати участь у грі, попарно підходять до них, і ті питають: " Яблуко чи горіх? " Назвавши слово, дитина переходить на бік того з керівників команд, хто його уособлює.

 

Ігрові фізичні вправи

«Хто і як рухається»

Діти разом з учителем називають тварин, птахів, комах. Е: -н рухаються, повзають, стрибають, показуючи, як пересуваються твар, -і птахи і комахи. Можна жестами і рухами передавати поведінку якої-небудь тварини, щоб учасники гри відгадали, кого саме показують діти.

«Журавлі і жаби»

Діти діляться на дві групи. Одні - «журавлі», стоять то на одній, то на другій нозі. Інші - «жаби», стрибають. І, звичайно, голосно квакають. За сигналом, стрибаючи на одній нозі, «журавлі» починають ловити «жаб», які втікають у болото (куток кімнати), де можуть врятуватися. За якийсь час діти міняються ролями, і гра продовжується.

«М'яч, підстрибни вище»

Покажіть дітям, як потрібно відбивати м'яч від підлоги. Спочатку нехай вони відбивають його до рівня грудей, потім - до голови і вище. Дітей, старших семи років, навчіть кидати м'яч із затягу. Замість м’яча використовуються камінці (на вулиці), паперові саморобки (у приміщенні) Заохочуйте дітей кидати м'яч якомога далі (до дерева, до дверей) і вище («до сонця»).

«їжачок розгорнувся і згорнувся»

Лежачи на спині і випроставши руки вгору, дитина щосили витягується. Потім піднімає тулуб догори, нахиляється до колін, обхоплює зігнуті ноги під колінами руками, тобто групується - їжачок згорнувся. Відпочиваючи між повтореннями, дитина може зробити цю вправу 2-6 разів.

«Султан»

Діти сидять на килимі по-турецьки. Прослідкуйте, щоб зовнішні частини їхніх стоп однаково рівно спиралися на підлогу. Після цього дітям потрібно піднятися, тримаючись за яку-небудь опору (стілець) так, щоб ноги залишалися схрещеними і випростаними. Діти стоять на зовнішніх частинах стоп. Потім вони повільно сідають, рівномірно розподіляючи вагу тулуба на обидві ноги. Ця гра допоможе дітям позбутися плоскостопості.

 

Дихальні ігрові вправи

«Кулька»

Запропонуйте дітям «надмухати повітряні кульки». Треба широко розвести руки в сторони, глибоко вдихнути та видихнути повітря в уявну кульку, повільно з'єднуючи долоні над рівнем губ та вимовляючи звук «ф-ф-ф». Коли кулька «лопне», плеснути в долоні, витягти губи трубочкою та голосно вимовити звук «ш-ш-ш», складаючи водночас руки на колінах. (Ця гра допоможе дітям позбутися захворювань дихальних шляхів).

«Гармошка»

У положенні стоячи, тримаючи руки на поясі, розставте злегка ноги в сторони, покладіть руки на пояс і нахиліться вліво. Правий бік розтягується, як гармошка, і відбувається видих. Потім випряміться і зробіть вдих. Після цього нахиліться вправо. Тепер лівий бік розтягнувся, як гармошка. Випряміться і зробіть глибокий видих.

«У Туреччині роблять так...»

Сядьте, схрестивши ноги по-турецьки, покладіть руки на потилицю, розправте груди. Відкиньте голову назад і зробіть глибокий вдих, потім нахиліть верхню частину тіла вперед і зробіть видих.

Покладіть руки на потилицю і нахиліться вправо. Випряміться і зробіть вдих. Потім нахиліться вліво і знову випряміться, зробіть видих.

Вправа 1

1. В.п. - сидячи, ноги випростати вперед, носки вгору. Не міняючи положення п'ят, кілька разів відірвати коліна від підлоги.

2. В.п. - сидячи, взятися правою рукою за праву ногу і повертати ії у гомілковому суглобі до відчуття втоми. Повторити те саме лівою рукою з лівою ногою.

3. В.п. - сидячи, ноги зігнути, упор руками ззаду. Відірвавши носки від підлоги, виконати поперемінні рухи ногами. Підвестися, розслабивши гомілки.

Вправа 2

1. В.п. - стоячи, ліва ступня повністю на підлозі, права спирається лише на носок. Згинаючи праву ногу в коліні, виконати удар по уявному м'ячу. Те саме зробити лівою ногою.

1. Ходьба з імітацією ударів по м'ячу, поперемінно обома ногами.

«Товстий і тонкий»

Станьте на коліна, сядьте на п'яти, випніть живіт і прогніться в попереку. Від цього ви станете набагато товстішими. Потім втягніть живіт і станете пласкими, як дощечки.

«Буква «Г»

Станьте струнко. Однією рукою міцно візьміться за яку-небудь опору, підніміть ногу до горизонтального положення і відтягніть носок. Ногу не викидайте, а піднімайте повільно. Стежте за тим, щоб корпус був випрямлений і не напружений. Спочатку підніміть праву, потім ліву ногу. Скільки разів можна виконувати цю вправу? Стільки, скільки вам це подобається.

«Собачка на задніх лапках»

Станьте на коліна, потім сядьте на п'ятки, підніміть руки вперед і виконуйте рухи, як собачка, коли вона «служить». Раптом щеня щось налякало. І воно почало «вертіти хвостом». Цей рух виконується після того як ви посиділи на п'ятках. Тепер швидко підведіться і займіть вихідне положення, а потім знову сядьте на п'ятки. Будьте уважні: щеня все ще перелякане і «крутить хвостом»!

«Повітряний велосипед»

Ляжте на спину і зігніть ноги в колінах. Потім витягніть ноги вперед і поперемінно крутіть ними, уявляючи, що крутите педалі велосипеда. Увага! В момент випрямлення ноги мають бути трохи нахиленими вперед. «" Не забувайте час від часу «дзвонити».

«Повітряні сходи»

Ляжте на спину і «йдіть» на випростаних ногах уявними сходами, доки ноги не опиняться у вертикальному положенні. Потім повільно «зійдіть» униз, витягуючи носки. Порахуйте, на якому ж поверсі ми знаходимося?

«Мавпочка на дереві»

Ляжте і підніміть одну ногу вертикально вгору, міцно візьміться двома руками за стегно і, перебираючи руками, підніміться до кісточки як мавпочка на дерево. Ногу обхоплюйте, як стовбур дерева. Час від часу треба відпочивати. А потім знову повторюйте вправу, піднімаючи вгору то праву, то ліву ногу.

«Футбол у повітрі»

Ляжте на спину, підтягніть коліна до грудей. Бийте то правою, то лівою ногою по уявному м'ячу. Потім «розсердьтеся» на м'яч і вдарте його двома ногами відразу.

«З положення лежачи в положення сидячи»

Ляжте на спину. Із положення лежачи прийміть положення сидячи, руки вперед, а потім знову повільно ляжте.

Якщо ви не можете виконати цю вправу, покладіть руки на потилицю і ривком підведіться в положення сидячи. Якщо і це для вас важко, підсуньте ноги під шафу чи які-небудь інші меблі або попросіть кого-небудь потримати вас за ноги, і ви обов'язково встанете.

Стежте, щоб лікті не торкалися підлоги, коли ви сідаєте або лягаєте.

Скільки разів ви можете так зробити?

«Ноги за голову»

Ляжте на спину, занесіть прямі ноги назад через голову і торкніться пальцями ніг підлоги.

«Дістаньте носом коліно»

Сядьте на підлогу і розведіть ноги в сторони. Нахиліться вперед, обхопіть гомілку і спробуйте дотягнутися носом до коліна - спочатку до лівого, потім до правого.

«Ванька - встанька, підведися! »

Сядьте на підлогу і підтягніть одну ногу до грудей, другу - випряміть. Обхопіть обома руками зігнуту ногу і ляжте на спину; при цьому зігнуту ногу підніміть якомога вище, потім опустіть її вниз і сядьте. Так і перекочуйтеся з боку на бік, як Ванька - встанька.

«Перекат і підскік»

Ляжте на спину, зігніть коліна і обхопіть їх руками. Потім підтягніть коліна до грудей, зробіть перекат в групуванні назад, а потім уперед і зіскочте на ноги. Спробуйте, це легше, ніж ви думаєте.

«Черв'як»

У черв'яка немає ні рук, ні ніг, проте він пересувається, роблячи хвилеподібні рухи всім тілом. Спробуйте, можливо, і ви так зможете? Ляжте на спину, руки щільно притисніть до тіла, зведені ноги витягніть. А тепер на сідницях, спині і плечах намагайтеся просунутися вперед, не торкаючись руками землі.

«З положення стоячи сісти по-турецьки»

Хто з вас може, тримаючись руками за вуха, сісти по-турецьки на землю, а потім знову підвестися?

«Нахил назад»

Станьте на коліна, щільно притисніть руки до тулуба. Не згинаючи спини, нахиліться назад, майже торкаючись ступнів, і поверніться у вихідне положення. Стежте за тим, щоб спина була прямою, а живіт втягнутим! Сідаючи, не відривайте руки від тулуба.

«Відкритий складений ніж»

Сядьте на підлогу, випряміть ноги, руки розташуйте уздовж тулуба. Нахиліть тулуб спочатку вперед, а потім злегка назад, спробуйте підвести ноги і зафіксувати їх в такому положенні. Стежте за тим, щоб вони були прямими. Скільки часу ви зможете протримати ноги в такому положенні?

«Змія»

Ви коли-небудь бачили, як повзе змія? Шипить, звивається з боку в бік. Спробуйте, можливо, і ви так зможете? Ляжте на спину, розведіть руки в сторони на рівні плечей, ноги з'єднайте і підніміть вгору. Розмахуйте ногами то в один, то в інший бік. Коли ви зробите так кілька разів, подивіться, чи вдалося вам пересунутися вперед. Руки і спину не відривайте від землі.

«Чий поштовх сильніший? »

Двоє дітей лягають на спину, ногами один до одного, коліна злегка зігнуті, ступні одного щільно притиснуті до ступнів іншого. Діти одночасно відштовхуються один від одного ногами і роз'їжджаються. Перемагає той, чий поштовх сильніший. Цю вправу можна виконувати лише на гладенькій натертій підлозі.

«Пальці ніг ходять у гості»

Двоє дітей лягають на спину головами один до одного. Міцно тримаючись за руки, піднімають ноги втору за голову. Пальці їхніх ніг «вітаються», і ноги знову опускаються на підлогу. Весела вправа!

«Крани»

Двоє дітей лягають на спину (ноги нарізно, голови торкаються) і міцно беруться за руки. Руки лежать на підлозі. Діти піднімають ноги вгору до вертикального положення, а потім опускають їх праворуч. Після цього вони піднімають ноги, як кран піднімає вантаж, доки вони знову не опиняться у вертикальному положенні, а потім опускають їх ліворуч. Під час вправи ноги повинні бути з'єднаними і випрямленими.

«Відкрийте і закрийте ворота»

Вправу виконують двоє: один стоїть, а інший лежить на спині. Той, хто лежить, витягує ноги і розставляє їх. Той, хто стоїть, також розставляє ноги і залишається в такому положенні. Перший давить ногами ззовні на кісточки другого, і той чинить опір. Потім той, що стоїть, ставить свої ноги з внутрішнього боку кісточок іншого, який з силою давить на ноги першого. Потім гравці міняються ролями. Ігрові вправи для зміцнення мускулатури спини

«Як краще? »

Двоє сидять по-турецьки. Один поклав руки на коліна і горбиться; осанка в нього погана. Другий - випнув груди колесом і випрямив спину. Хто вам більше подобається: прямий чи сутулий?

«Важкоатлет»

Покладіть одну гантелю (або який-небудь подібний предмет) на плечі й уявіть собі, що вона дуже важка. Спочатку походіть з нею назад - уперед, потім підніміть цей «гігантський тягар» на висоту піднятих рук і знову опустіть на плечі. Ходіть з гордим виглядом, поставою, як атлет після взяття ваги. Стежте за тим, щоб плечі були прямими і щоб «тягар» не впав.

«Як носять воду? »

Раніше, коли на все село була одна криниця, дівчата мали носити воду у відрах. Відра висіли з двох боків на коромислах, які носили на плечах. Уявіть собі, що ви несете саме так воду. Ходіть з палицею на плечах, розпрямивши плечі і випрямивши спину. Будьте дуже уважні, не розлийте воду!

«Літак»

Станьте у вихідне положення: ноги разом, руки в сторони на висоту плечей. Руки - крила літака. Тепер «літайте» в різні боки, нахиляючись то праворуч, то ліворуч. «Крила» треба нахиляти в бік повороту. Під час виконання вправи можна гудіти.

«Боксер»

Уявіть собі, що ви боксер, і змагаєтеся на рингу. «Бийте» кулаком щосили, і не обов'язково в одну точку, а куди тільки можете попасти.

«Вітряний млин»

Станьте, трохи розставивши ноги. Одну руку покладіть на пояс, другу підніміть угору і описуйте нею кола, поступово прискорюючи рухи. Рука - крило вітряного млина, крутиться, торкаючись вуха і ноги, вперед і назад, залежно від того, куди дме вітер. Крім того, спробуйте описувати кола двома руками одночасно, хоч це і дуже важко.

«Колун»

Станьте, трохи розставивши ноги. Уявіть собі, що в руках у вас сокира. Зробіть великий помах і вдарте щосили сокирою по колоді. Розрубайте принаймні десять таких колод.

«Збирання фруктів»

Ви перебуваєте у великому фруктовому саду. В ньому, як у каз­ковій країні, можна зірвати плід, який тільки душі заманеться, і з великим задоволенням його з'їсти. Обважнілі від плодів гілки опустилися низько, і ось уже у ваших руках яблука, груші, персики. Складайте їх у кошик, доки він не наповниться.

«Косар»

Ви коли-небудь бачили, як косять траву? Косар злегка нахиляється вперед і махає косою то в один бік, то в інший. Давайте повторимо ці рухи. Розмахуйте

косою зліва направо, кожний раз роблячи невеликий крок уперед. Незважаючи на похитування, рухайтеся точно по прямій.

«Дискобол»

Станьте, злегка розставивши ноги, і підніміть ліву руку вперед, а праву назад. Потім рукою, відведеною назад, зробіть сильний помах, наче метаєте диск. Помах треба зробити так сильно, щоб описати поворот навколо власної осі, але не впасти і не зійти з місця. А найкраще - накресліть коло і не виходьте за нього.

«Вправа з палицею»

Ляжте на живіт, відведіть руки назад, візьміть палицю або гантель. Тримайте її з руках міцно і підведіть груди від підлоги. Знов опустіться Повторіть це кілька разів підряд, підносячи голову і дивлячись уперед.

«Допитлива дитина»

Допитлива дитина лежить на животі, руки з'єднані за спиною, живіт і ноги щільно притиснуті до підлоги. Вигнувши груди, дитина з цікавістю дивиться вперед і в різні боки, вона настільки допитлива, що намагається поглянути й назад. Стежте за тим, щоб у вас рухалася лише голова, навіть тоді, коли ви дивитеся назад. При цьому руки треба притискати до спини.

«Індієць у дозорі»

Ляжте на живіт, одну руку притисніть до тіла, а долоню іншої приставте козирком до очей. Підведіть груди і подивіться ліворуч і праворуч, як Індієць у дозорі. Потім поміняйте руки місцями і повторіть вправу.

«Літаючий птах»

Ляжте на живіт і розведіть руки в сторони, немов крила. Притисніть стегна і ноги до підлоги. Піднімайте і опускайте голову і груди, а руками виконуйте рухи, удаючи літаючого птаха. Дивіться вперед і плечі високо не піднімайте.

«Підніміть удвох»

Двоє дітей лягають на підлогу, головою одна до одної. У зігнутих руках вони тримають палицю і гантель. Спільними зусиллями вони піднімають предмет на витягнутих руках, потім обережно опускають його.

«Цікаве кошеня»

Простягніть руки вперед, станьте на коліна, а потім сядьте на п'ятки. Нахиліться якомога нижче, спираючись об підлогу руками, майже торкаючись її носом. У такому положенні можна пересуватися, пере­бираючи руками спочатку в один бік, а потім в інший, і так кілька разів. При цьому озирайтеся по боках, як кошеня, що крадеться. Нарешті, не знайшовши нічого цікавого, кошеня знову сідає на задні лапки.

«Кішка ловить мишей»

Коли кішка вирушає ловити мишей, вона щільно притискається до підлоги і тихо повзе вперед, спочатку витягуючи передню лапу, потім задню. Лапи вона ставить зовсім безшумно. Спробуйте і ви повзти, як кішка. Хто буде тихіше за всіх повзти, той найбільше зловить мишей.

«Із чашею води в руках»

Сидячи на п'ятках, підніміть руки вгору і уявіть собі, що ви тримаєте наповнену водою чашу. Потім почніть повільно підійматися, поки не станете на коліна. Весь час дивіться вгору і стежте за тим, щоб не розплескати воду.

«Щеня»

Ходіть карачки, як це роблять щенята. При кожному кроці підтягуйте вперед коліно, намагаючись торкнутися ним носа. Будьте обережні, не впадіть.

«Що знаходиться в пакеті? »

Сядьте на п'ятки. Опустіть обличчя до підлоги і закрийте його руками. Ви стали «пакетом». У ньому знаходиться сюрприз. Не будемо гадати про вміст, краще відкриймо пакет. Раптово встаньте і підніміть руки вгору - пакет відкритий. Якщо ви скажете, що в пакеті знаходиться кошеня, - всі повинні нявчати, якщо ж у пакеті щеня - всі повинні гавкати. Кожного разу треба закривати пакет і вигадувати новий вміст.

«Цікаве щеня»

Опустіться на коліна, обіпріться обома руками об підлогу. Потім поверніть тулуб в один бік і подивіться, що там робиться. Нічого не побачивши, поверніть тулуб в інший бік і подивіться, що відбувається там. Рухи праворуч і ліворуч треба робити стоячи карачки. Увага! Спину прогинати не треба.

«Потяг»

Ви, звичайно, бачили потяг і спостерігали, як працює поршень, що надає рух колесам. Давайте спробуємо зобразити цей рух. Станьте на коліна, потім сильно нахиліться вперед, руками обіпріться об підлогу, а кисті рук поверніть усередину. Опустіть груди так, щоб ніс майже торкався-землі. Починайте пихтіти, як потяг. Після прибуття на станцію призначення випряміть спину, руки і знову сідайте на п'ятки. Перед кожною станцією треба голосно свистіти.

«Веслування»

Сядьте на килим, складіть ноги по-турецьки. Руки - це весла. Обіпріться ними об підлогу з двох боків і починайте веслувати. Гребіть уперед і назад. Влаштуйте змагання з веслування. Уважно стежте за поставою!

«На плоту за течією ріки»

Чи знаєте ви, як управляти плотом? Плотогон упирає один кінець жердини в дно річки, і пліт прямує вперед. Спробуйте, чи зможете ви пересуватися таким чином. Наш пліт - це маленький килимок. Сядьте на нього, обіпріться руками об підлогу перед колінами і щосили відштовхніться назад. Руки і тулуб при цьому випряміть і навіть підведіться з п'яток. Потім сядьте знову, обіпріться руками об підлогу і продовжуйте свою подорож.

«Штовхання предмета»

Ходіть навколішки, сильно прогнувши спину в попереку, а грудьми майже торкаючись підлоги, і штовхайте перед собою руками мішечок з піском, кубик або інший предмет. Намагайтеся відсунути його якомога далі. Якщо у вправі беруть участь одночасно багато дітей, можна влаштувати змагання.

«Риба»

Ляжте на підлогу, руки витягніть вперед, ноги стисніть разом і випряміть. Підніміть руки і груди вгору, а потім поверніться в попереднє положення Після цього змахніть якомога вище ногами і починайте перекочуватися з голови до ніг і назад, немов риба, що виплигнула з води.

«Уперте лоша»

Маленький поні дуже життєрадісний і весь час намагається вибігти у двір - там дуже весело. Сідайте карачки і обіпріться руками об підлогу Потім підкиньте ноги назад, відтягаючи водночас носки. Поволі випростовуючи ноги, приземліться на ступні (не на коліна).

Під час підкидання ніг треба тримати голову високо, оскільки інакше можна «клюнути» носом. Виконавши цю вказівку, ви можете крутити головою та іржати.

«Прес-пап'є»

Ляжте на живіт, зігніть ноги в колінах і візьміть їх руками за кісточки. Вигніть тулуб, груди і стегна вгору, наскільки це можливо. Почніть перекочуватися, як прес-пап'є на столі або як конячка на каруселі.

«З подушкою на спині»

Нахиліться вперед, покладіть на спину маленьку подушку, розведіть руки в сторони і, піднявши голову, починайте ходити по кімнаті.

Цю вправу можна провести й у вигляді змагання. Перемагає той, хто не дасть подушці впасти зі спини.

«Перетягни палицю»

Двоє дітей сідають по-турецьки, притулившись одна до одної спинами. У витягнутих угору руках вони тримають палицю. Нахиляючи верхню частину тіла вперед, діти пробують перетягнути палицю кожен до себе. Під час гри треба дивитися тільки на палицю.

«Арка»

Двоє дітей стають одна до одної боком на відстані кроку. І беруть у руки, обруч однією рукою знизу, а іншою - над головою. Потім роблять крок убік, нахиляються одна до одної і утворюють арку. Зробивши зовнішню сторону арки якомога опукліше, повертаються у вихідне положення, а обруч опускають униз. Повторюють цю вправу кілька разів і міняються місцями.

«Візок продавця морозива»

Двоє дітей стають один навпроти одного на відстані кроку, потім кладуть руки на плечі товаришеві і сильно нахиляються вперед, випрямивши спину і піднявши голову. Тепер вони подібні до візка продавця морозива. У такому положенні діти рухаються маленькими кроками вперед, час від часу вигукуючи «Морозиво! Морозиво! ».

«Перелякані коні»

Станьте спинами один до одного, зробіть один крок уперед, відведеними назад руками візьміться за одну і ту ж палицю (або гантель) і за сигналом тягніть у протилежні боки, як два перелякані коні тягнуть візок. Плечі опустіть, а спину вигніть дугою.

«На човні»

Двоє дітей сідають на підлогу обличчям один до одного і витягу­ють ноги. Ступні ніг однієї дитини упираються в ступні ніг іншої. Потім діти нахиляються і міцно беруться за руки. Одна дитина на­магається відхилитися назад і тягне за собою іншу, яка, чинячи невеликий опір, поступово нахиляється вперед.

Ці рухи діти роблять поперемінно.

Вони подібні до двох спортсменів, що веслують з великим зусиллям.

«Підніми мішок»

Двоє дітей одного зросту стоять, притулившись одна до іншої спинами, руки їхні піднесені вгору і з'єднані між собою. Одна дитина злегка згинає ноги в колінах, нахиляється вперед і звалює іншу на спину. Друга лежить нерухомо, як мішок. Перша дитина випрямляється і ставить вантаж» на землю. Потім друга звалює на спину «мішок». Робіть цю вправу також зачепившись зігнутими в ліктях руками.

«Ворота»

Двоє дітей стоять, торкаючись спинами, у піднятих руках тримають 1 обруч. Маленькими кроками вони розходяться в різні боки, не відриваючи очей від обруча і потягуючись. Потім такими ж маленькими кроками повертаються у вихідне положення і кладуть обруч на плечі, їхні голови знаходяться в середині обруча. (Плечі піднімати не потрібно).

 

ІГРИ НИЗЬКОЇ ІНТЕНСИВНОСТІ

(за Н. Андрощук, А. Лесків, С. Мехоношиним)

1. «Відгадай за голосом»

Значення гри: розвиток уваги, спритності.

Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри: Учні йдуть направо по колу, співаючи:

Дружно, діти: раз, два, три!

Разом вліво поверни. Після цих слів учні повертаються і йдуть у другий бік. Ведучий промовляє:

А як скажеш: «Скок, скок, скок»

Відгадай, чий голосок! » -і після того заплющує очі. Коли хтось із учнів вимовить ці слова, ведучий розплющує очі і намагається відгадати, хто сказав слова «скок, скок, скок». Коли ведучий відгадав, кому з гравців належать ці слова, цей гравець змінює ведучого і гра повторюється. Слова «скок, скок, скок» говорить тільки один із гравців, призначений вчителем.

Ведучий не має права розплющити очі, доки не закінчиться пісенька.

2. «Вартові та розбійники»

Значення гри: розвиток спостережливості, спритності, уваги, кмітливості,

пам'яті.

Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Усі гравці стають у коло на відстані витягнутих рук. «Вартовий» стоїть у центрі із зав'язаними очима. Пара гравців, вказана вчителем, міняються місцями, проходячи біля «вартового», а «вартовий», коли почує шум, повинен сказати «стій» і вказати хоча б на одного гравця, який змінив своє місце.

За сигналом «стій» всі зупиняються. Якщо «вартовий» тричі по­миляється, призначають нового «вартового».

3. «Знайди предмет»

   Значення гри: розвиток уважності, зосередженості.

   Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Один з гравців виходить з кімнати, решта залишаються. У певному місці ховають якийсь предмет. Гравець, який вийшов, повертається. Учні тихо співають пісню. Якщо гравець наближається до схованого предмета, пісня стає голоснішою, і навпаки. Пісню можна замінити плесканням у долоні.

4. «Передача м'ячів по колу»

   Значення гри: розвиток спостережливості, спритності, уваги, кмітливості. Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Гравці стають у коло і розраховуються на «перший» - «другий». Учасники кожної команди передають м'яч по колу своїм гравцям. Одна команда - в один, друга - в інший бік, якнайшвидше.

М'яч передають гравцям тільки своєї команди, не кидаючи його на землю і не минаючи жодного гравця.

5. «Дзвоник на урок»

Значення гри: розвиток швидкості бігу, уважності.

Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Лініями позначають два «класи». У «класах» креслять прямокутники, яких на 2-3 менше, ніж гравців. Учні рухаються - ходять як звичайно, роблять танцювальні кроки, біжать підстрибуючи - і проказують: «Перерва, перерва». Учні бігають доти, доки не почують сигналу «на урок». Після слів: «Швидше, друзі, у клас» - учні займають «класи». Кожний квадрат може займати тільки один учень.

6. «Дятел»

   Значення гри: розвиток кмітливості, швидкості реакції.  

    Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Учні збираються на майданчику, обирають «дятла». Усі стають у пари і утворюють круг, «дятел» стає посередині. Гравці ходять по колу і хором говорять:

- Ходить дятел біля житниці, шукає зерно пшениці. «Дятел» відповідає:

- Мені сумно одному, кого хочу, того візьму.

З цими словами він хапає за руку одного з гравців і стає з ним у коло. Учень, що лишився без пари, стає в середину кола, він тепер «дятел».

7. «Заборонений рух»

Значення гри: розвиток уважності, кмітливості, швидкості реакції.     Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Вчитель пропонує гравцям виконувати всі рухи, крім «забороненого». Він починає виконувати рухи, а учні повторюють. Хто помилився і виконає

«заборонений» рух чи не повторить руху за керівником, штрафується. Гра триває 4-6 хвилин.

Гравці повинні повторювати всі рухи, крім «забороненого». Оштрафовані учні продовжують грати.

8. «Неуважний»

Значення гри: розвиток спритності, уваги.

Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Учні стають у коло на відстані одного кроку один від одного, перекидаючи м'яч по колу і називаючи ім'я того, хто повинен його ловити. М'яч перекидають доти, доки хтось із гравців його не впустить. Той, хто впустив м'яч, стає в центр і виконує 1-2 вправи з м'ячем, причому вправи задають самі гравці.

9. «Карлики і велетні»

Значення гри: розвиток уваги, швидкості реакції, орієнтації у просторі. Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

За командою ведучого: «Велетні! » учні стають навшпиньки і піднімають руки через сторони вгору, а за командою «Карлики! » всі мають присісти навпочіпки і покласти руки на коліна. Ведучий у цей час може робити навмисно помилкові рухи. Хто помилився, стає ведучим.

Учні повинні виконувати те, що чують, а не те, що бачать.

10. «Кіт і миша»

Значення гри: розвиток спритності, навичок орієнтування у просторі. Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Учні утворюють спільне коло. Один із гравців зображує кота, а другий мишу. «Миша» втікає від «кота», «кіт» її доганяє. Учні, які стоять у колі, вільно пропускають «мишу» під з'єднаними руками і заважають пробігати «коту». Коли «кіт» спіймає «мишу» або не може її спіймати, призначають другу пару.

Для того, щоб «кіт» швидше спіймав «мишу», у колі роблять кілька воріт, через які «кіт» може вільно вбігати і вибігати з кола. «Кіт» не має права переступати чи перестрибувати через руки гравців. Гравці, що стоять у колі, не повинні роз'єднувати руки.

11. «Кругові жмурки»

   Значення гри: розвиток пам'яті, кмітливості.

   Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Учні стають у коло і обирають жмурку. Він виходить на середину, йому зав'язують очі, дають у руки паперову трубочку і тричі повертають його. Гравці в цей час беруться за руки і обходять навколо жмурки, щоб він не знав, де хто стоїть. Коли всі зупиняються, жмурка робить кілька кроків до гравців і торкається до них трубочкою, запитуючи: «Хто? » Йому відповідають: «Му-у», «ку-ку-рі-ку». Жмурка повинен вгадати голос. Той, чий голос упізнано, стає жмуркою.

Під час гри заборонені будь-які підказування. Говорити треба чітко і голосно.

12. «Мовчанка»

   Значення гри: розвиток кмітливості, організованості.

   Інтенсивність: низька.

Зміст, та правила гри:

Коли учні дуже шумлять, або не можуть довго вгамуватись, потрібно їх попросити промовити скоромовкою:

«Іди додому, на зелену солому.

На тій соломі здохла жаба.

Хто писне - той жабу хлисне.

Мені можна говорити сто раз,

А другому - ані раз.» Усі замовкають. Ведучий намагається викликати на розмову кого-небудь всілякими способами. Хто перший заговорить, той програв.

13. «М'яч з приплеском»

   Значення гри: розвиток уважності, кмітливості.

   Інтенсивність: низька.

   Зміст та правила гри:

Ведучий з м'ячем стоїть усередині кола. Він кидає м'яч до одного з гравців, що стоять у колі. Той, перед тим як зловити, м'яч, має плеснути в долоні. Після цього він повертає його ведучому. Якщо гравець не плеснув в долоні або не впіймав м'яч, то сідає на підлогу і сидить, поки хтось інший не зробить помилку і не сяде замість нього.

14. «Намотай шнур»

   Значення гри: розвиток спритності, зміцнення м'язів рук.

   Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Учнів ділять на дві команди по 5-7 гравців. Шнурок завдовжки 6-7 м прикріплюють до середини двох довгих палиць, посередині шнурка прив'язують кольорову стрічку. Учні беруться двома руками за палиці й розходяться на відстань довжини мотузки. За сигналом учителя вони починають швидко обертати палицю і пересуватися вперед. Виграє та команда, чия палиця раніше доторкнеться до стрічки.

15. «Палиця, що падає»

Значення гри: розвиток уваги, швидкості реакції, навичок орієнтування

у просторі.

Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Усі гравці стають у коло і розподіляються за порядком номерів. Гравець під першим номером стає ведучим. Він ставить гімнастичну палицю на підлогу і підтримує її за кінець у вертикальному положенні. Ведучий голосно викликає який-небудь номер і він повинен підбігти і схопити палицю, поки вона не впала на підлогу. Якщо це йому вдалося, він повертається на місце, а ведучий продовжує водити. Якщо гравець не впіймає палицю, він стає ведучим, а на його місце стає той, хто водив. Ведучий не має права відпустити кінець палиці раніше, ніж викличе якийсь номер. Гравці не повинні заважати один одному.

16. «Пень»

   Значення гри: розвиток точності рухів, уміння виконати кидок.    Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Усі стають півколом на відстані 3 м один від одного. Кожен гравець креслить навколо себе круг. Гравці розподіляються за порядком номерів ^: і пишуть у кругах і на палицях свої номери. На відстані 20-25 м від гравців ведучий ставить пень. Діти по черзі кидають палиці, намагаючись влучити в пень. Якщо хтось збив пень - усі гравці біжать по свої палиці. Ведучий швидко ставить пень і займає чиєсь місце в крузі. Хто залишився без місця, стає ведучим. При киданні палиці дотримуватись правил безпеки.

17. «Руки сусіда»

   Значення гри: розвиток уважності, швидкості реакції.

   Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Вчитель ходить всередині кола. Зупинившись біля якого-небудь гравця, говорить: «Руки». Гравець, до якого звернені слова, стоїть спокійно. Гравець, що стоїть справа від нього, підіймає праву руку, а той, що стоїть зліва - ліву руку. Якщо хто-небудь з трьох помилився, він вибуває з гри. Гра триває доти, доки залишаться тільки 3 гравці. Вони оголошуються переможцями.

18. «Пузир»

   Значення гри: розвиток узгодженості дій, кмітливості.

   Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Учні ходять по колу, промовляючи:

«Роздувайся, пузир,

роздувайся, великий,

залишайся такий

та не лопайся.» За сигналом вчителя: «Пузир луснув! » учні присідають, плескаючи в долоні, і промовляють: «Лусь», після цього швидко піднімаються. Далі вчитель каже: «З пузиря виходить повітря». Учні сходяться до центру, промовляючи: «Т-с-с». Якщо хтось із гравців відпустить руки раніше команди вчителя, він вибуває з гри.

19. «Слухай сигнал»

   Значення гри: розвиток спритності, уважності, кмітливості.

   Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Учні йдуть у колоні по одному. Вчитель зненацька дає сигнал (свистить, сплескує руками). Всі повинні одразу зупинитися. Якщо вчитель плесне двічі в долоні, учні продовжують іти, якщо тричі, то біжать у колоні по одному і т. д. Той, хто помиляється, стає позаду колони. Під час гри не можна штовхатися. Йти слід один за одним, не виходячи з колони.

20. «Совонька»

   Значення гри: розвиток кмітливості.

     Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

За сигналом: «День наступає, все оживає» учні бігають по майдан­чику. За сигналом: «Ніч наступає, все завмирає» гравці зупиняються в такому положенні, в якому їх застав цей сигнал. «Совонька» вилітає з гнізда на полювання і стежить за гравцями. Якщо хтось ворухнеться, вона забирає його до себе в гніздо. Коли «совонька» виходить на майданчик, гравцям ворушитись не дозволяється. За спиною «совоньки» учні можуть змінювати позу, робити різні рухи, але так, щоб «совонька» цього не помічала. Спіймані гравці не беруть участі у грі до призначення нової «совоньки».

21. «Пан і слуга»

   Значення гри: розвиток навичок орієнтування в просторі.

   Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Гравці утворюють коло, тримаючись за руки, лицем до середини. Двоє із зав'язаними очима ходять у колі лицем до середини. Один - «пан», другий - «слуга». «Пан» шукає слугу і кличе: «Петре, де ти? » Отримавши відповідь: «Я тут! », «пан» спішить у напрямі голосу. Але «слуга» змінює своє місце, щоб уникнути «пана». Коли «пан» упіймає «слугу», гру продовжують інші гравці.

22.«Хто підходив» (1 варіант)

Значення гри: розвиток уваги, зосередженості.

Інтенсивність: низька.

Зміст та правила гри:

Ведучий заплющує очі. За вказівкою вчителя один з гравців, який стоїть у колі, підходить до ведучого і торкається його плеча рукою, називаючи його ім'я. Ведучий повинен по голосу вгадати, хто з гравців до нього підходив. Якщо вгадає, то вони міняються місцями. Якщо помилився, то продовжують гру до трьох разів і міняють ведучого.

23.«Хто підходив» (2 варіант)

Значення гри: розвиток уваги, зосередженості.

Інтенсивність:, низька.

Зміст та правила гри:

За вказівкою вчителя один із гравців підходить до ведучого ззаду, торкається його плеча і швидко стає на своє місце. Ведучий чітко рахує: «Раз, два, три», повертається і намагається вгадати, хто з гравців підходив до нього. Якщо ведучий вгадав, то вони міняються ролями, якщо ні, то

до нього підходить інший гравець. Під час гри ведучому не можна підглядати. Рахувати треба чітко, не поспішаючи.

24. «Земля, вода, вогонь, повітря»

   Значення гри: розвиток уважності, кмітливості.

   Інтенсивність: низька.

   Зміст та правила гри:

Ведучий кидає м'яч одному з гравців і вигукує одне з 4 слів: «земля», «вода», «вогонь», «повітря». Якщо він скаже «земля», той, хто зловить м'яч, має назвати свійську чи дику тварину, «вода» - рибу, «повітря» - птаха, «вогонь» - усі учасники гри махають руками і швидко обертаються навколо себе.

При вигукуванні слова «вогонь» м'яч ловити не можна. Ведучий сам має його підняти. Неуважні виходять з кола.

Баранець

   Гру можна проводити на спортивному майданчику або в залі. Обирається " баранець". Решта - його " хвостики". Баранець тримає скакалку або лозинку. Учасники гри утворюють ланцюжок, у якому першим стоїть " баранець".
За сигналом " хвостики" починають бігти за " баранцем", а той намагається доторкнутися лозинкою (скакалкою) до останнього в ланцюжку гравця. Для цього " баранець" то прискорює, то сповільнює біг, повертається то праворуч, то ліворуч або й зовсім зупиняється. " Хвостики" намагаються не " відриватися" від свого ведучого й стараються уникнути його дотику. Той, до кого баранець доторкнувся або хто " відірвався" від ланцюжка, вибуває з гри. Перемагає той, хто найдовше протримався " хвостиком". Потім він стає " баранцем".
2.Бездомний заєць
   Гравці, крім двох, стають парами у коло (обличчям один до одного), взявшись за руки. Один із гравців - " заєць", другий - " вовк". " Заєць", який тікає від " вовка", ховається в середину пари. Той, до кого " заєць" став спиною, стає " безпритульним зайцем". Якщо " вовкові" вдається догнати " зайця", вони міняються ролями.

3. Бій півнів
   На землі (підлозі) креслять коло діаметром 2 м. Гравців ділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля кола одна проти одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожен із цих гравців стає на одну ногу (другу піднімає), руки кладе за спину. За сигналом " півні" починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола, причому намагаються не оступитись. Кому це вдається, стає переможцем і виграє одне очко для своєї команди. Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями.
  Якщо учасник, який перебуває в колі, стає на обидві ноги, його вважають переможеним. Якщо ж під час виштовхування обидва гравці вийдуть з кола, перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце стає наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку з-за спини.Цю гру можна проводити й без розподілу на команди. Гравці за бажанням виходять в середину кола на змагання. Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає помірятися силою. Потрібно стежити за правилами гри. Гравцям забороняється виштовхувати один одного руками. Гра сприяє розвитку сил, спритності, кмітливості, здатності до самооцінки, вміння оцінювати сили товаришів, а також вчить наполегливості у досягненні мети.
4. Білки, жолуді, горіхи
   Дітей розподіляють на трійки. Вони беруться за руки і утворюють кола на всій території майданчика. Кожен гравець у колі дістає назву: " Білка", " Жолудь", " Горіх". Одного з дітей вибирають ведучим. На виклик вчителя " Горіхи! ", " Білки! ", або " Жолуді! " діти швидко міняються місцями в різних колах, а ведучий намагається зайняти місце в одній із трійок, дістаючи назву гравцям, який вибув. Учень, що залишився без місця, стає ведучим. Перемагають діти, які жодного разу не були в ролі ведучого.
5. Бузьки
   Усі учасники гри малюють собі кола діаметром 1 м (можна використати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі. Учитель говорить: " Бузьки полетіли! ". Всі учасники гри бігають по майданчику, махають " крилами".
Учитель забирає одне " гніздо" і говорить: " Бузьки прилетіли! ". Всі учасники займають будь-які " гнізда" і стоять на одні нозі. Хто не має " гнізда" і не може стояти на одній нозі - вибуває з гри.
6. Виклик номерів
   Усі гравці діляться на дві команди і стають в одну шеренгу. У кожній команді вчитель рахує по порядку всіх гравців. Потім називає номер. Гравці, у який цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують...). Команда, гравець, якої першим виконає рухову дію, отримує очко.
7. Вище землі
    Гравці довільно займають місця на майданчику чи у спортивному залі. Вибирають ведучого. За сигналом ведучий намагається догнати когось із гравців і доторкнутись до нього рукою. Цей гравець, до якого доторкнулись, зупиняється і голосно говорить: " Я ведучий! " Щоб не впіймав ведучий, можна стати " вище землі" (тут у пригоді стануть гімнастичні лави, драбини, кінь, козел, перекладина, бруси і т.д.). Стояти " вище землі" можна 5 секунд, потім знову треба перебігати. Коли гравець стає " вище землі", ведучий відходить від нього на 2 м і говорить: " Раз, два, три з цього місця зійди! ", і гравець має перебігти з цього місця на інше.
8. Вітер і флюгер
   Вчитель спершу з'ясовує, чи знають учні, де північ, південь, захід і схід, а потім пропонує їм таку гру. Вчитель — " вітер", учні — " флюгери". Коли вчитель говорить: " Вітер дме з півдня", " флюгери" повертаються на південь і витягують руки вперед (долоні разом). Коли вчитель каже: " Вітер дме зі сходу" — " флюгери" повертаються на схід. Якщо вчитель говорить: " Буря", " флюгери" обертаються на місці, " штиль" - усі завмирають. Гру проводять у швидкому темпі. Переможцем вважають того, хто зробить найменше помилок.
9. Влучи м'ячем
    Діти шикуються в коло на майданчику, у центрі стоїть учень із маленьким м'ячем у руках. Він підкидає м'яч угору і називає ім'я будь-кого з дітей. Усі швидко розбігаються, а учень, ім'я якого назвали, намагається спіймати м'яч. Як тільки учень спіймав або взяв м'яча, він голосно вигукує: " Стій! ". Усі зупиняються, а ведучий кидає м'яча у будь-кого, намагаючись влучити в ноги. Той, у якого влучили, стає ведучим. Якщо йому не вдається влучити у когось з гравців, то він швидко піднімає м'яча, бере його в руки і знову вигукує " Стій! " дітям, які в цей час тікають від нього. Якщо ведучому не вдасться за три кидки в кого-небудь влучити, гра повторюється спочатку.
10. Влучи у мішень
    Учні утворюють дві команди і стають на протилежних сторонах майданчика. Кожний гравець тримає в руках малий м'яч, всередині майданчика лежить великий м'яч. Вчитель дає сигнал, після чого всі водночас кидають свої м'ячі у великий м'яч, намагаючись зсунути його на бік суперника. Коли м'яч буде зрушено, гравці збирають свої м'ячі й стають на місця; гра продовжується.
Виграє команда, яка більше разів зрушить м'яч суперника.

ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ УВАГИ

«Земля, вода, повітря»

Учасники гри стають у коло. У центрі - ведучий. Кидаючи м'яч кому-небудь з учнів, він вигукує одне з трьох слів: «земля», «вода», «повітря». Якщо ведучий говорить: «Земля», той, хто спіймав м'яч, повинен назвати якусь свійську тварину; якщо говорить: «Вода» - гравець називає якусь рибу, «повітря»- птаха. Якщо ведучий вигукне: «Вогонь! » - усі учасники гри повинні розмахувати руками. М'яч при цьому ніхто не ловить. Ведучий сам піднімає м'яч з землі, і гра триває. Неуважні виходять з кола.

«Заборонений рух»

Усі гравці стають у коло. Керівник також стає з гравцями у коло. Він пропонує повторювати за ним усі рухи, за винятком «забороненого», який встановлюється керівником. Хто з учасників гри помилиться, той робить крок уперед або штрафується.

«Подивись і запам'ятай»

Учасники розподіляються на дві команди. Гравці однієї дивляться в одну сторону, а гравці іншої - стоять до них спиною і дивляться у протилежну. Кожен гравець за ЗО секунд повинен запам'ятати все, що бачив перед собою, і розповісти. Потім команди міняються місцями. Виграє команда, яка набирає більше очок.

«Їстівне, неїстівне»

Учитель називає будь-який предмет. Якщо він їстівний - учень піднімає руки вперед, якщо неїстівний - розводить руки в сторони. Завдання вчителя - виявити найуважніших.

 «Визнач орієнтир»

Всі учасники гри знаходяться в такому місці, звідки відкривається широкий простір для огляду. Керівник заздалегідь встановлює декілька орієнтирів (перекладина, ворота і т. д.), віддаль до яких учні повинні визначити кроками. Перемагає гравець, який найбільш точно визначить відстань до предметів.

«Визнач час»

Після бігу, з переходом на спокійну ходьбу по колу, учні повинні виз­начити відрізок часу (45-60 сек.) за сигналом вчителя. Діти під кожен крок починають подумки підраховувати час. Визначивши проміжок часу, учень робить крок в сторону і зупиняється. Переможуть тільки уважні і точні.

«Клас, струнко! »

Вчитель стоїть обличчям до дітей, які вишикувались в одну шеренгу. Він подає різні команди. Команда виконується тільки тоді, коли вчитель перед нею говорить слово: «Клас! » Той, хто помиляється, робить крок уперед, але продовжує брати участь у грі. Гра триває до 3 хвилин.

ІГРИ З ЕЛЕМЕНТАМИ БІГУ

«До своїх прапорців»

Всі гравці діляться на декілька груп з 8-10 чол. та стають у коло, розміщуючись по всьому майданчику. У кожній групі - прапорець різного кольору. Всі гравці, крім тих, що стоять з прапорцями, за сигналом керівника розбігаються і заплющують очі. В цей час гравці, які стоять з прапорцями, тихо та швидко змінюють свої місця за вказівкою вчителя. За сигналом вчителя: «До своїх прапорців! », гравці відкривають очі, шукають свої прапорці і стають у коло біля них. Перемагає та група, яка зробить це швидше.

Зимові рухливі ігри

«Два Морози»

Гравці розташовуються на одній стороні майданчика. Двоє ведучих, Морози», стоять посередині майданчика обличчям до гравців і промовляють: «Ми два брати молоді, два Морози молодецькі. Я Мороз - Червоний ніс, я Мороз - Синій ніс. Кого з вас мороз не лякає, хто в путь-доріженьку вирушає? ». Діти дружно відповідають: «Не боїмося ми погроз, не завадить нам мороз» і перебігають на іншу сторону майдан­чика. «Морози» дотиком «морозять» тих, що перебігають. Гравці міняються ролями після 2-3 перебіжок.

Варіанти: спіймані підраховуються; спіймані «заморожуються», стоячи на тому місці, де до них доторкнулися «Морози»; «заморожених» можна «відморозити» - доторкнутися рукою під час чергових перебіжок; -заморожені», не сходячи з місця, «заморожують» тих, що близько пробігають (торкаються рукою).

«Пусте місце» (на лижах)

Усі гравці пересуваються на лижах один за одним по замкненому колу. Дистанція між ними - 1, 5-2 м. Ведучий на лижах перебуває за колом і йде в протилежну сторону. На свій розсуд він несподівано для всіх подає команду «Стій! », палицею доторкається до палиці одного з гравців і продовжує швидко рухатися по кругу. За сигналом усі зупиняються, а гравець, до чиєї палиці доторкнувся ведучий, швидко біжить у тому ж напрямі, в якому рухалися гравці. Кожний з них прагне зайняти вільне місце. Той, що залишився без місця, стає ведучим, і гра триває.

Варіанти: бігти на лижах з лижними палицями; без палиць; з однією палицею.

«Квачик простий» (на лижах)

Гравці на лижах вільно розміщуються на обмеженому майданчику (40x40 м). Ведучий за сигналом піднімає лижну палицю, вигукує: «Я - квачик! » і починає доганяти інших гравців, стараючись палицею торкну­тися лиж втікаючого. Той, до кого він доторкнеться, стає «квачиком».

Діти пересуваються на лижах по замкненому колу. Ведучий (також на лижах), перебуваючи за межами кола, йде поряд, доторкаючись палицею до палиці будь-якого гравця, і промовляє: «За мною! » Гравець, залишивши палиці на місці, прямує за ним. Так ведучий відводить багатьох або всіх гравців подалі від кола, потім несподівано подає команду: «До палиць! » Всі рушають до своїх палиць. Той, що прибіг останнім, стає ведучим.

«Хто далі? » (на лижах)

Гравці діляться на 3-4 команди, які шикуються в колону по одному. Перед кожною колоною прапорцями позначені умовні лінії (відмітки) і прокладена лижня. Діти грають в цю гру на лижах без палиць. За сигналом вихователя перші в колонах розганяються на лижах до відмітки (3-4 кроки), потім ковзають, стараючись проїхати якомога далі. Хто зуміє проїхати далі всіх, приносить команді 1 очко і займає 1-е місце, за 2-е місце команда отримує 2 очка і т.д. Після перших стартують другі, треті і т.д.

Виграє команда, яка набере меншу кількість очків.

Варіанти: розгін з палицями, а ковзання без палиць; другі беруть старт з того місця, де закінчили ковзання перші, і т.д.

«Влучний кидок»

Відмічається лінія старту, дистанція (100-150 м), визначаються З цілі (щити-мішені, сніжні баби, окоп). У кожного гравця 3-5 сніжків. Зі старту йдуть по одному. Завдання гравців - попасти в кожну ціль. Дозволяється під час метання сповільнити хід.

Виграє той, хто більше уразить цілей, використавши для цього більшу кількість сніжків (цілей уражено три, а влучень п'ять).

«Хто кине далі? » (на лижах)

Діти шикуються в 3-4 колони. Спереду колон на відстані 6-8 м одна від одної проводиться кілька ліній. У кожного з тих, що стоять першими в колонах, у руках сніжки. За сигналом керівника гравці кидають сніжки на дальність. Вчитель відмічає того, хто далі всіх кине сніжку. Той, хто зробив кидок, стає в кінець колони.

Виграє команда, в якій виявиться більша кількість сніжків, закинутих за найдальшу лінію.

«Естафета» (на санках)

Гравці діляться на 2-3 команди, а всередині команд - на пари. У перших пар кожної команди - санки з мотузкою. Один з пари сідає в-санки, інший береться за мотузку і по сигналу вихователя везе партнера до орієнтира (лижної палиці, прапорця і т.п.). На зворотному шляху діти міняються місцями. Ті, що повернулися, передають санки наступним гравцям, а самі встають в кінець своєї колони.

Виграє команда, що закінчила «Естафету на санках» першою.

«День і ніч» (на лижах)

Діти, розділившись на 2 команди, рівні за кількістю гравців, шикуються на лижах (з палицями, у дві колони по одному, з проміжками між гравцями в колоні на довжину лиж) по обидві сторони середньої лінії майданчика на відстані 2 м від неї.

Одна команда має назву «День», інша - «Ніч». За 25 м від середньої лінії з кожної сторони майданчика знаходяться «міста» обох команд. Вони обмежуються лініями, паралельними середній лінії. Вчитель у будь-якому порядку вимовляє назви команд. Названа команда робить поворот у бік свого «міста» і біжить за його лінію. Гравці іншої команди повертаються до тих, що тікають, і намагаються їх наздогнати, торкнувшись палицею до їхніх лиж. Підраховується кількість зупинених, після чого вони приєднуються до своєї команди. Потім обидві команди знову займають свої місця біля середньої лінії.

Після кількох пробіжок гра закінчується. Перемагає команда, у якої виявиться менша кількість зупинених гравців.

«Естафета» (на лижах)

Гравці діляться на 3 команди. Парні і непарні номери кожної команди встають один проти одного на відстані 80 м. Перед парними і непарними номерами креслиться лінія старту. За сигналом вчителя всі номери, що стоять перед ним, вибігають на лижах вперед (обумовленим ходом) і перетинають протилежну лінію (з лівого боку від чергового непарного номера своєї команди). Як тільки лижник перетне позначену лінію, вперед вибігає наступний, непарний номер і т.д.

Команда, в якій останній по порядку лижник здійснив перебіжку, закінчує естафету. Виграє команда, яка раніше за інших закінчила перебіжку.

«Хто далі ковзне на одній нозі»

Катання на ковзанах. Дітей шикують у шеренгу по лінії старту. Гравців попереджують, що зараз буде виконуватись ковзання на правій нозі. За сигналом гравці відштовхуються лівою ногою і ковзаються на правій нозі. Підводячи підсумки, вчитель відзначає трьох кращих гравців, які подолали найбільшу відстань. Потім гру повторюють з ковзанням на лівій нозі.

«Сніжками в городки»

   Учнів розподіляють на команди. Перед кожною командою на відстані 6-8 кроків ставлять городки. За сигналом гравці кидають сніжками в городки. Збиті городки відставляють далі на один крок. Перемагає команда, яка за допомогою певної кількості сніжків перемістила свої городки далі.

ЛІТНІ РУХЛИВІ ІГРИ

ІГРИ З ПРЕДМЕТАМИ

«М'яч сусіду»

Діти утворюють коло, стоячи на відстані одного кроку один від одного. Ведучий знаходиться за колом. Гравці передають м'яч то вправо, то вліво, але обов'язково сусіду. Завдання ведучого - доторкнутися до м'яча. Якщо ведучий доторкнувся до м'яча, то гравець, у якого він був, стає ведучим.

Варіант: двоє ведучих і два м'ячі.

«Влучно в ціль»

Гравці діляться на 2 команди. Після жеребкування одна з команд виходить на «лінію вогню» (вона позначається) і шикується в шеренгу. Кожний учасник команди отримує по одному (можна по 2-3) малому м'ячу (набивному або тенісному). За 5-8 м від гравців у лінію паралельно команді розставляється 10-12 городків на відстані 50-80 см один від одного.

За сигналом вчителя всі гравці команди залпом кидають м'ячі, стара­ючись збити якомога більше городків. Збиті городки підраховуються і ставляться на місце. Команда, що відстрілялася, збирає м'ячі і передає їх іншій команді, яка теж намагається збити якомога більше городків. «Залпи» повторюються кілька разів. Виграє команда, що вибила більшу кількість городків.

«Хто далі кине? »

Всі учасники гри діляться на 3-4 групи і шикуються в шеренги одна за одною. Кожен з гравців першої шеренги отримує малий м'яч (мішечок з піском, хокейний або тенісний м'яч). Від лінії метання, що знаходиться за 2 м від першої шеренги, проведені лінії кидків: перша на відстані 10 м, друга - 12 м і т. д. Судді стоять збоку від лінії кидків.

За сигналом вчителя гравці першої шеренги по черзі кидають м'ячі. Судді визначають дальність кожного кидка в очках: м'яч, кинутий за першу лінію - 1 очко, за другу - 2 очка і т.д. Виграє та команда, яка набирає більшу кількість очок. М'ячі, кинуті першою шеренгою, збираються гравцями цієї ж шеренги і передаються в наступну шеренгу.

«М'яч середньому»

Гравці утворюють кілька кіл. У середині кожного кола стоїть ведучий, . який почергово кидає м'яч своїм товаришам по команді, а ті передають— його назад. Отримавши м'яч від останнього гравця, ведучий підіймає м'яч угору. Виграє команда, що першою закінчила передачу м'яча.

Варіанти: 1) передача м'ячів триває 2-3 рази підряд; 2) гравці, крім ведучого, сидять на підлозі; шикування - 2 півкола, ведучий - в середині.

«Квач зі стрічками»

Гравці, крім ведучого, пересуваються по майданчику (по залі), як їм заманеться. У кожного з них ззаду за поясом прикріплена кольорова стрічка, один кінець якої (довжиною 20-30 см) вільно звисає. За сигналом вихователя ведучий наздоганяє гравців-утікачів, стараючись схопитись за кінець стрічки. Якщо йому це вдається, він закріплює її у себе за поясом і стає втікачем. Гравець, що залишився без стрічки, стає ведучим. Він піднімає руку і вимовляє:

«Я - квач! »

«Виклик номерів»

Діти діляться на дві команди. Вони стають у шеренги обличчям один до одного на відстані 6-10 м і розраховуються по порядку номерів. На відстані 8-10 м збоку від шеренги лежать набивні м'ячі. Вихователь називає який-небудь номер, наприклад, «вісім». Тоді восьмі номери обох команд біжать до набивних м'ячів, оббігають їх і повертаються на свої місця. Той, хто прибіжить першим, принесе своїй команді очко. Потім викликається інший номер, і так доти, поки всі гравці не будуть викликані. Виграє команда, що набрала більшу кількість очок.

Варіанти: команди стоять у колонах; оббігається не тільки м'яч, а й шеренга або колона; учасники гри пересуваються стрибками на двох ногах; на одній нозі; навприсядки; долаючи перешкоди.

«Гонка м'ячів по колу»

Гравці утворюють широке коло і розраховуються на «перший» - «другий». Перші номери - одна команда, другі - інша. Два гравці, які стоять поруч, - капітани. У них у руках по м'ячу. За сигналом вихователя м'ячі передаються по колу в різні боки через одного гравцям своєї команди. Кожна команда прагне передати м'яч якнайшвидше, щоб повернути його капітану першою.

Варіант: м'яч на початку гри знаходиться у дітей, що стоять напроти, і м'ячі передаються їм в одному напрямі.

«Команда прудконогих»

Гравці діляться на 2-3 команди, які розміщуються навколо майдан­чика так, щоб у всіх був хороший огляд (можна сісти на лави). На майданчику визначається загальна стартова лінія, на яку по одному стають гравці від кожної команди. За 12-16 кроків від них малюється коло, а в ньому вміщується дерев'яна паличка.

За сигналом вихователя гравці біжать до кіл, беруть палички, стукають ними 3 рази по землі (підлозі), кладуть палички у кола і повертаються назад. Той, хто прибіжить першим, приносить своїй команд 1 очко, другим - 2 очка і т.д. Після перших гравців встають другі, треті т.д. Виграє команда, що набрала меншу кількість очків.

Варіант: гравці біжать до кіл і назад не по прямій лінії, а оббігаючи розставлені на шляху городки, булави тощо.

«Влуч у м'яч»

Гравці діляться на 2 команди і стають у шеренги обличчям один до одного. Відстань між шеренгами 8-10 м. Посередині на табуретці лежить волейбольний м'яч. У кожного з гравців у руках по малому м'ячу. За сигналом вихователя гравці однієї команди по черзі виконують кидки, стараючись збити з табуретки волейбольний м'яч. Якщо будь-кому з них це вдається, команді зараховується одне очко. Після того, як одна команда закінчить кидки, кидають гравці іншої команди. Виграє команда, що набрала більшу кількість очок.

Варіанти: гравець, що попав у м'яч, має право на повторний кидок; гравці кидають м'яч не по одному, а групами по двоє-четверо; кидки виконуються одночасно всією командою.

«Рухлива ціль»

Гравці стоять за лінією кола, а в його центрі - ведучий. В одного з гравців у руках м'яч. Ті, що стоять за лінією кола, кидають м'ячем у ведучого, стараючись влучити в останнього, або передають м'яч това­ришеві, щоб той виконав кидок. Ведучий бігає, вивертається. Гравець, який не влучив м'ячем у ведучого, стає на його місце.

Варіант: гравець, що влучив м'ячем у ведучого, стає на його місце.

«Перестрілка»

Майданчик (зал) ділиться лінією навпіл на 2 рівні частини. На відстані 2-2, 5 м від кожної зі сторін майданчика проводиться ще по межі. Таким чином майданчик перетворюється в поле, розділене 4-ма смугами: 2 смуги широкі - «міста», 2 вузькі - місця для «полону».

Дві рівні по кількості гравців команди розміщуються кожна в своєму «місті» в довільному порядку. Вихователь виходить на середину майдан­чика і підкидає м'яч угору. Гравці намагаються, не виходячи зі своїх

«міст», заволодіти м'ячем, і між командами починається «перестрілка». Гравці кожної команди кидають м'яч у гравців противника, щоб вибити їх з «міста» і взяти у полон.

Кожний гравець, зачеплений м'ячем, стає полоненим, після чого він переходить за смугу, проведену за «містом» іншої команди. Полонений може підбирати (або ловити) залітаючий за його межу м'яч і кидати його в гравця команди супротивника. Полонених можна визволяти. Для цього треба кинути будь-якому полоненому м'яч так, щоб він міг піймати його нальоту. Якщо полонений піймає м'яч, то, тримаючи його в руках, він вертається на своє місце і має право звідти кидати цей м'яч у, противників або ж для виручки перекинути його іншому полоненому. Обидві команди намагаються перешкодити полоненим ловити м'ячі.

Виграє команда, що полонила більшу кількість гравців іншої команди.

Правила гри: 1. У грі не дозволяється: заходити за лінії (крім випадків, коли гравців відводять у полон або виручають з полону); брати м'яч, що знаходиться на іншій лінії; бігати з м'ячем; відбивати м'яч, що летить, долонями. У разі порушення правил команда супротивника отримує право брати назад у своє «місто» будь-кого зі своїх гравців, що потрапили в полон (або не віддавати в полон зачепленого м'ячем гравця). 2. Якщо гравець піймає м'яч, кинутий в нього, або м'яч, перекинутий полоненому гравцеві, то це не вважається влученням. Якщо ж при спробі піймати м'яч гравець випустив його з рук, то в такому випадку влучення вважається дійсним і цей гравець потрапляє в полон.

Ігри у туристичному поході

(за С. Фокіним)

Під час походу на привалі можна проводити з дітьми ігри, які прикрашають туристське життя, розвивають увагу, спостережливість, кміт­ливість, спритність, зосередженість, організованість та пам'ять дитини.

«Квач в лісі»

Гра розвиває координацію рухів, спритність, увагу.

Під час гри не можна торкатися гравця, який притулився до дерева або торкнувся його. Не можна торкатися двох гравців, якщо вони взялися за руки і стали навколо дерева; не можна торкатися тих, хто зможе обхопити дерево руками.

«Знайди своє дерево»

Гра розвиває увагу, спритність. Діти шикуються у шеренгу. За командою ведучого: «До берези (клена, ялини...) біжи! » усі шукають назване дерево і біжать до нього.

«Назви ім'я»

Гра розвиває увагу, зосередженість, зібраність, організованість. Під час читання або розповіді, коли вимовляється ім'я певного персонажа чи заздалегідь визначені два-три слова, слухачі повинні загинати пальці. Після закінчення читання чи розповіді підводять підсумки. Виграє й одержує приз той, хто жодного разу не пропустив ім'я або визначені слова (чи менше від інших).

«Що зникло? »

Гра виховує спостережливість, увагу, розвиває пам'ять. Перед гравцями розкладають 10-12 дрібних предметів природного походження (листя, шишки, жолуді, квіти і т. ін.). Після хвилинного споглядання їх накривають хусткою (рушником), і гравці повинні по черзі назвати ці предмети. Потім кілька предметів забирають з-під хустки. Коли хустку — підіймають, гравці по черзі називають предмети, шо зникли. Перемагає той, хто точно назвав їх. Перед іспитом кожного гравця предмети міняють місцями.

«Розбери завал»

Гра виховує точність рухів, кмітливість. На рівну поверхню висипають гіркою 15-20 сірників. По черзі кожен гравець двома пальцями правої чи лівої руки намагається зняти (витягти) з купи сірника, не зачепивши інших. Якщо зачеплений будь-який сірник, черга переходить до іншого гравця. Виграє той, хто набрав більше сірників. Комбінацію пальців кожного разу змінюють.

«Назви»

Гра виховує увагу, кмітливість, розвиває пам'ять, поповнює багаж знань. Гравці по черзі проказують назви річок, міст, гір, прізвища відомих людей і т.п. на одну з вибраних літер. Хто не зміг назвати слово, вибуває з гри. Перемагає той, хто залишився останнім.

Варіанти:

а) гравці називають чоловічі або жіночі імена;

б) рахують по порядку, не називаючи число 2; замість чисел, що
включають цифру 2 і діляться на 2, кажуть: «Отож! » Хто помилився, той
вибуває.

«Додай півслова»

Гра виховує увагу, пам'ять, кмітливість, розвиває точність рухів.

Гравці утворюють коло. Ведучий з м'ячем стоїть у центрі. Кидаючи м'яч будь-кому з учасників, він вимовляє першу половину слова (іменника). Гравець, якому адресується м'яч, повинен спіймати його і негайно закінчити слово. Хто не зміг цього швидко зробити, вибуває з гри (присідає). Виграє учасник, який залишився.

«Слухай сигнал»

Гра виховує увагу, спостережливість. Гравці утворюють коло. Ведучий у центрі. За його сигналом усі роблять обумовлений рух (руки вперед, угору, праву чи ліву руку вгору тощо) і повертаються у вихідне положення (руки вниз). Якщо ведучий подав два сигнали, рух не

виконується. Гравець, який помилився, робить крок назад, і гра продовжується. Перемагає той, хто після 5-6 рухів залишається найближче від центра кола.

«Бузьок»

У грі бере участь довільна кількість гравців. На кого випаде жереб,
той стає «бузьком». Він надіває на голову мішок, до носа приставляє
палець (дзьоб). Кого наздожене, того б'є в спину «дзьобом» і міняється
з ним ролями. Крізь мішковину погано видно, і гравці лягають під ноги
«бузькові», тому він часто падає, всюди чути веселий сміх.                  

 «Лавина»

У грі беруть участь 20-30 дітей. Гурт шикується в колону по одному. Один учасник стає на відстані 5-6 кроків перед колоною і котить прямо на гурт великого м'яча (кулю). Всі мусять підстрибувати, щоб уникнути зіткнення.

Гра може проводитись між гуртами як естафета. В такому разі учасник, ніг якого торкнеться м'яч, вибуває з гри. Перемагає команда, в якій залишиться більше гравців.

«У деркача»

На палиці роблять ряд зарубок так, щоб тріщало, коли по них чимось провести. Тоді міряються на жердині, кому за деркача бути, а кому за мисливця - бити деркача. Обом зав'язують очі, першому дають палицю із зарубками, а другому - джгутик із хустки. «Деркач» бігає по галявині й тріщить то в одному місці, то в іншому, а «мисливець» джгутом цілиться в нього. Як улучить, тоді вони міняються ролями.

Ігри екологічного спрямування (за Л. Шаповал)

Рухливі ігри можуть використовуватися і як засіб екологічного виховання. Обов'язковим моментом ігор цього виду є перевтілення у конкретний образ. Перевтілення в образ тварини чи рослини сприяє формуванню в учнів позитивних моральних рис - таких як співчуття, співпереживання, доброта, милосердя.

«Як тварини грають у квача»

Зміст і методика. Гравці діляться на дві команди і стають шеренгами одна напроти одної на відстані 3-4 метри. За командою одна група «тварин» утікає, а інша - наздоганяє їх. При цьому гравці мають рухатися по-особливому - як тварини. Наприклад, в одній грі - стрибаючи, як жаби, в наступній - високо піднімаючи ноги, як чаплі, чи пересуваючись на бокових частинах ступні, імітуючи ходу ведмедя. Вчитель може також запропонувати учням наздоганяти одне одного так, як це б робили, - наприклад, казкові зайчики, жителі тропічних лісів мавпи чи пінгвіни.

За кожного спійманого гравця команда отримує 1 очко. При повторі гри діти міняються ролями. Перемагає та команда, що першою набрала певну кількість очок.

Зауваження. Діти повинні розійтися по всьому майданчику, щоб не заважати одне одному під час пересування. Втікати і наздоганяти можна лише до обмежувальної лінії. З гри вибуває той, хто невірно імітує рухи тварин або, поспішаючи, виконує їх несумлінно.

Поради педагогові. Гра може проводитися під час екскурсії чи прогулянки після того, як учитель акцентує увагу учнів на характері пере­сування та рухів різноманітних тварин, доступних для спостереження. Так, діти із задоволенням «літають», як метелики (бджоли, комарі, джме­лі), супроводжуючи свій «політ» відповідними звуками, чи стрибають, як коники і т. ін. При цьому вчитель повинен не лише вказати на особливості рухів тварин, а й розкрити дітям їхню красу, небезпеку хижацького став­лення до природи, до її нищення. Тому під час «польотів» учитель розповідає, що метеликам (бабкам, іншим комахам) не слід боятися, адже діти знають, що ловити їх не можна, і не завдадуть комахам шкоди.

Недоцільно привертати увагу дітей відразу до великої кількості тва­рин і грати послідовно в усі запропоновані тут ігри. На різних прогулянках чи екскурсіях бажано використовувати новий для дітей варіант.

Після гри можна запропонувати дітям відгадати загадки про тих тварин, рухи яких, вони імітували.

«У зоопарку»

Діти діляться на дві команди і шикуються у дві шеренги, відстань між якими 5-10 кроків. Гравці кожної команди по черзі зображують певну тварину за допомогою різноманітних рухів, жестів, міміки та ін. Суперники мають відгадати, про яку тварину йде мова. Як тільки це розгадано, одна команда гравців утікає, а інша - наздоганяє. Впіймані переходять на бік суперників. Потім команди міняються ролями, і гра триває. Перемагає та команда, яка має найбільше спійманих.

Використання рухливих ігор може проводитися також і з метою закріплення знань учнів, умінь та навичок екологічного характеру. У процесі ігор в них виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати і т. ін. Так, після вивчення характерних ознак різних класів тварин та їх представників (комах, птахів, звірів та ін.), може бути проведена гра «Хто спритніший», яка сприяє закріпленню вивченого матеріалу.

«Хто спритніший»

Зміст і методика. Всі учні отримують етикетки з назвами тварин, їх прикріплюють так, щоб школярі, які стоять у колі, без труднощів зуміли прочитати назви. Серед них мають бути назви птахів, комах, риб, звірів. У центрі кола стоїть ведучий.

Завдання гравців, що знаходяться в колі, полягає в тому, щоб, домовившись зі своїм «родичем» певним умовним знаком (кивком голови, підморгуванням, помахом руки), швидко помінятися місцями. Якщо тварина, яку представляє ведучий, належить до того класу тварин, представники якого міняються місцями, він має зайняти одне з місць, що звільнилося. Той, хто залишився без місця; стає ведучим.

Якщо міняються місцями «тварини» інших класів, ведучий повинен швидко, до того, як вони займуть свої місця, назвати ще одного представника цього класу (будь-якого відомого йому). У такому випадку ведучим стає той, хто останнім дістався свого місця.

Зауваження. Не можна мінятися місцями гравцям-сусідам.

Поради педагогові. Назви тварин мають бути написані чітко й вираз­но. Доцільно етикетки зробити із цупкого картону: так вони довше прослу­жать і зможуть використовуватися в інших іграх та навчальних заняттях.

«Врятуємо ліс від вогню»

Зміст і методика. Кожен з учасників гри отримує свою роль: «пожежника» (четверта частина всіх учнів), «пожежі» (половина учнів), «тварин» та «рослин» лісу (решта). Суть гри полягає в рятуванні «пожежниками» лісу від «пожежі».

«Пожежа» - учні, які спочатку, стоячи близько одне біля одного і біля «дерев», імітують рухами язики полум'я за допомогою червоних стрічок тканини чи паперу. З часом «пожежа» поширюється. Діти розходяться, рухаючись у певному напрямку. Коли «пожежа» торкнеться якогось «дерева», «тварини» чи «рослини», вони теж перетворюються на «пожежу» (отримують частину червоних стрічок).

Завдання «пожежників» полягає в тому, щоб спочатку визначити напрям вітру і, відповідно, поширення вогню. Потім за допомогою рухів, що символізують різні способи боротьби з вогнем (засипання землею, поливання водою, затоптування вогню), «пожежники» гасять вогонь. Вогонь вважається погашеним лише в тому випадку, коли «пожежник» застосував усі можливі способи боротьби з ним. При цьому він забирає собі стрічки. Виграє той «пожежник», який врятує найбільшу кількість лісових жителів.

Поради педагогові. Ця гра може проводитися після вивчення дітьми правил поведінки і протипожежної безпеки в лісі. Перед початком гри учні актуалізують знання про те, де і як можна розпалювати вогнище в лісі, як його гасити, яку небезпеку несе неконтрольований вогонь для  життя не лише окремих рослин чи тварин, а й цілого природного угруповання, де всі організми взаємопов'язані.

З метою закріплення знань про різноманітність тваринного і рослинного світу різних природних угруповань доцільно провести гру «Знайди свій дім».

«Знайди свій дім»

Зміст і методика. Кожен із гравців отримує назву певної рослини чи тварини різних природних угруповань (лісу, поля, луків, водойми тощо). Кілька з них, що стоять на відстані 10-12 метрів від усіх учнів і за кілька метрів одне від одного, за командою вчителя піднімають таблички з назвами цих угруповань, а учні, що стоять у ряд, наввипередки біжать до того учня, який представляє ту місцевість, де їхня рослина чи тварина зустрічається в природі. Виграє та команда, що першою прибіжить і візьметься за руки. При повторі гри учні міняються назвами.

Зауваження. Під час визначення команди-переможця важливо враховувати не лише швидкість виконання командами завдання, а й правильність його.

В екологічних іграх, як і в народних, має бути багато гумору, жартів, змагального запалу. Точність і образність рухів доцільно супроводжувати несподіваними веселими моментами, привабливими для дітей лічилками, забавлянками. Прикладом такого підходу може бути гра-жарт.

«Ти жирафа знаєш? »

Зміст і методика. Всі діти стають у ряд, а ведучий очолює його. Завдання гравців полягає в тому, щоб якомога артистичніше повторювати фрази та жести, які промовляє та робить ведучий. Ведучий, починаючи гру, запитує в сусіда:

- Ти жирафа знаєш?

- Ні.

- Так він о-о-от такий (показує рукою вгору та витягується навшпиньки). Той, хто стоїть поруч з ведучим, повторює це зі своїм сусідом зліва, а той - зі своїм, і так далі. Кожен із гравців залишається у такій позі, поки всі не вимовлять ці слова. Тоді ведучий знову продовжує:

- Ти слона знаєш?

- Ні.

- Так він о-о-от такий (розставляє руки широко вгору).

Гра продовжується характеристикою зайчика. При цьому ведучий, а за ним усі діти присідають навпочіпки, тримаючи руки зігнутими в ліктях. Під час цього етапу гри діти повинні сидіти якомога ближче одне біля одного.

Закінчується гра досить несподівано:

- Ти бичка знаєш?

- Ні.

- Так він ось який!

Після цих слів ведучий штовхає свого сусіда зліва плечем, так, щоб він, втративши рівновагу, зробив те ж саме зі своїм сусідом і т.д. Оскільки учні сидять щільненько одне біля одного, утворюється веселий падаючий ланцюжок.

Поради педагогу. Хоча гра дуже подобається дітям, проводити її слід лише один раз. Проведена вдруге, вона втрачає ефект несподіванки.

ІГРИ НА ПРИРОДІ

(за шведською програмою " Навчаймося у природи" )

Уже саме перебування на природі задовольняє потребу школярів в активних вправах, а гра додає досвіду. Часом гра потрібна, щоб не змерзнути. Кілька запропонованих нижче ігор відповідають цій вимозі.

«Зміна дерева»

Кожен з учнів вибирає дерево, камінь чи якусь іншу примітну річ. Вони позначають обрані дерево або камінь за допомогою рюкзака, куртки - будь-чого, що може служити доброю позначкою: щоб усі бачили, які дерева і камені використовуються в грі. Один з учнів, без поміченого предмета, виходить на середину, тримаючи напоготові свою позначку, й вигукує: «Зміна! » Всі повинні поміняти місця, ставати вдруге на одне і те саме місце не дозволяється. Учень, який вигукував, займає вільне місце. А той, хто залишився без місця, сам виходить на середину і вигукує: «Зміна! » Є багато способів урізноманітнити цю гру: учень посередині може визначити, як мусять рухатися гравці - задом наперед, стрибаючи, як жаба, стрибаючи на одній нозі, рачкуючи... Грати можна також парами, тримаючись за руки.

Наступну гру можна почати з дослідження дерева за допомогою збільшувального скла, після чого учні переповідають одне одному те, що побачили.

«Яке дерево»

За допомогою ігор можна вивчити різні дерева у найближчому лісі. Спершу вчитель розповідає про певне дерево, групу дерев і пояснює, як розрізняти їхні породи. «Підбіжіть до горобини... до клена... Спробуйте розгадати, чому так багато дерев цієї породи саме в цьому місці».

«Медяники-чоловічки»

Станьте по двоє в коло. Візьміться попід руки, вільний лікоть міцно притисніть до тіла. Пари мають виглядати як традиційні шведські пряники -медяники-чоловічки». Одна з пар розбивається, і одна її половинка женеться за другою. За коло вибігати не можна. Той, за ким женуться, має якнайшвидше причепитися до іншого медяника-чоловічка, змусивши його партнера від'єднатися і самому тікати. Якщо переслідувач наздоганяє втікача, вони міняються ролями, і гра триває.

«Мисливці»

Узявшись за руки, двоє учнів удають мисливців. Вони «полюють» на інших і коли «впольовують» когось, той приєднується до них. Коли учнів стає четверо, вони розділяються і утворюють дві групи «мисливців». Гра триває, аж доки всі діти стануть «мисливцями».

«Число на землі»

Ця гра вимагає злагоджених дій усіх учнів у групах, щоб показати число, накреслене на землі, за допомогою ніг, рук,, пальців на ногах і руках. Керівник вибирає число, скажімо 18, а певна група мусить показати це число, використовуючи названі частини тіла. Участь повинні брати всі, і після показу кожна група пояснює свої дії.

Щоб почути звуки природи, дітям бажано навчитися слухати тишу. Це також вимагає тренувань. Уміння дотримуватися тиші, щоб можна було почути звуки природи, дуже важливе для спілкування з природою.

МАЛОРУХЛИВІ ІГРИ

Література

1. Андрощук Н.В., Леськів А.Д., Мехоношин С.О. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.

2. Баранцев С.А., Берегуцин Г.В., Довгаль Г.И., Столяк И.Н. Физкультурно-оздоровительная работа в школе. - М.: Просвещение, 1998.

3. Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів: Навчально-методичний посібник. - К.: Рад. шк., 1989.

 4. Ващенко О.М., Романенко Л.В. Організація і методика проведення „годин здоров'я" в режимі навчального дня молодшого школяра: Навчально-методичний посібник. - К.: Навчальна книга, 2002. - 64 с. - (Сер. „Здоров'ятко" ).

5. Ващенко О.М., Люріна Т.І., Романенко Л.В. Організація і методика проведення " фізкультурних пауз" у режимі навчального дня молодшого школяра: Навчально-методичний посібник. - К.: Навчальна книга, 2002. - 32 с. - (Сер. „Здоров'ятко" ).

6. Ващенко О.М., Кудикіна Н.В., Люріна Т.І., Романенко Л.В. Рухливі ігри в початковій школі: Навчально-методичний посібник. - К.: Навчальна книга, 2002. - 80 с. - (Сер. „Здоров'ятко" ).

7. Ващенко О.М., Люріна Т.І., Романенко Л.В. Фізкультхвилинки в початкових класах: Навчально-методичний посібник. - К.: Навчальна книга, 2002. - 48 с. - (Сер. „Здоров'ятко" ).

8. Віхров К.Л. Футбол в школі: Навчально-методичний посібник. - К.: КОМБІ-ЛТД, 2001.

9. Демчишин А.П., Артюх З.М. та ін.. Рухливі та спортивні ігри в школі: Посібник для вчителя. - К.: Освіта, 1992.

10.  Дитячий фольклор. - К.: Дніпро, 1986.

11.Дубогай О.Д., Панчелов Б.П. та ін. Інтеграція пізнавальної і рухової  діяльності в системі навчання і виховання школярів. - К.: Оріяни, 2001.

12.Горохова скриня: Українські народні ігри для дошкільного і молодшого    шкільного віку. - К.: Веселка, 1993.

13.Гуреев Н.В. Активный отдых. - М.: Советский спорт, 1991.

14.Дубовис М.С., Кочеров О.Б. та ін. Абетка здоров'я. 1-2 клас. - К.: Просвіта,  1996.

15.3авацький В.І., Цьось А.В. та ін. Козацькі забави. - Луцьк: Надстир'я, 1994.

16.Іова В.Ю., Красномовець Л.В. Літній „Сонцеграй": Збірник ігрових програм та методичних рекомендацій. - Кам'янець-Подільський: Абетка, 1998.

 

ЗМІСТ

1. Вступ………………………………………………………………………4

2. Організація і методика проведення рухливих ігор

2.1. Необхідність використання народних, рухливих та

        спортивних ігор……………………………………………..6

2.2        Характеристика ігор………………………………………...7

2.3. Структура гри………………………………………………..8

       (підготовча, основна, заключна частини)

2.4. Керівництво грою. Правила гри. Розподіл гравців на

       команди……………………………………………………….11

3. Рухливі та сюжетні ігри для шестирічних першокласників.

3.3. Ігрові фізичні вправи………………………………………...12

3.4. Дихальні ігрові вправи……………………………………….13

3.5. Загальнорозвиваючі ігрові вправи з ходьбою і стрибками..13

3.6. Ігрові вправи для зміцнення м'язів ніг і живота……………15

3.7. Ігрові вправи для зміцнення мускулатури спини…………. 19

4. Ігри низької інтенсивності……………………………………………….. 23

5. Ігри середньої інтенсивності…………………………………………….. 29

6. Українські народні ігри…………………………………………………... 48

7. Ігри для розвитку уваги…………………………………………………...50

8. Ігри для розвитку стрибучості……………………………………………51

9. Ігри для розвитку навичок метання……………………………………. 52

10.  Ігри з елементами бігу……………………………………………………54

11.  Ігри з елементами загальнорозвиваючих вправ……………………….. 54

12.  Зимові рухливі ігри……………………………………………………….55

13.  Літні рухливі ігри. Ігри з предметами…………………………………..60

14.  Ігри у туристичному поході…………………………………………….. 63

15.  Ігри екологічного спрямування………………………………………… 65

16.  Ігри на природі……………………………………………………………68

17.  Малорухливі ігри…………………………………………………………74

18. Висновки …………………………………………………………………..76

19. Література …………………………………………………………………77

 

 

 

ВСТУП

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дорослих і дітей супроводжувались ігровою діяльністю, найбільш поширеними різновидами якої були біг, скачки, стріль­ба з лука, кулачні бої, метання списа, а жінки та дівчата водили хороводи. Участь у грі дозволяла людині відійти від проблем повсякдення, запобігала виникненню сумнівів й недовіри до своїх сил.

Педагоги всіх часів відзначали, що рухлива гра добродійно впливає на форму­вання дитячої душі, розвиток фізичних сил і духовних здібностей.

К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський вказували на важливу роль гри у всебі­чному розвитку дитини, розглядаючи її як основний вид фізичної та розумової діяль­ності.

Вивченням національних рухливих ігор займався «батько україн­ської фізичної культури» Іван Боберський, який видав посібник “Рухливі ігри та забави”. Насамперед дітям цікавий сам процес дій, миттєві зміни ігрових ситуацій. До­водиться самостійно знаходити вихід з непередбачених ситуацій, намічати мету, вста­новлювати взаємодії з товаришами, проявляти спритність, витривалість і силу. Уже саме нагадування про наступну гру викликає у дитини позитивні емоції, приємне хви­лювання. Серед учених поширена думка, що гра — це структурна модель поведінки дитини. За допомогою гри вона пізнає довкілля і готується до активного його пере­творення. Отже, за допомогою рухливих ігор діти готуються до життя.

Час вносить зміни у зміст ігор, створює багато різних варіантів, лише їхня рух­лива основа залишається незмінною. Гра включає всі види природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння, вправи із предметами, а тому є незамінним засобом фі­зичного виховання дітей. Світ ігор дуже різноманітний: рухливі, сюжетні, народні, рольові, спортивні, імітаційні, командні, групові, ігри-естафети, ігри-конкурси, ігри-забави, ігри-змагання тощо.

Народна педагогіка вимагає, щоб батьки, вчителі, вихователі піклувались про фізичний розвиток дитини, всіляко заохочували її до рухів. «Як дитина бігає і граєть­ся, так її здоров'я усміхається», — стверджує прислів'я. Чим більше дитина рухаєть­ся, тим краще росте і розвивається.

Найкращими «ліками» для дітей від рухового «голоду» є рухливі ігри, які за змістом і формою прості й доступні дітям різних вікових груп. Вони є універсальним засобом у фізичному вихованні молоді.

Оздоровче значення ігор:

• сприяють гармонійному розвитку форм і функцій організму школяра;

• формують правильну поставу;

• загартовують організм;

• підвищують працездатність;

• зміцнюють здоров'я.

Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцево-судинної системи, збільшує рухливість суглобів і міцність зв'язок, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.

У багатьох школах України немає спортивних залів. Вихід тільки один: влітку і взимку, навесні і восени проводити уроки фізичної культури на свіжому повітрі. При цьому всі учні і вчитель повинні бути одягнені у спортивну форму. При зміні погоди відповідно змінюється одяг, який повинен забезпечити вільність рухів, надійно запо­бігати охолоджуванню і перегріванню.

Освітнє значення ігор:

• формують рухові вміння і навички з бігу, стрибків, метання;

• розвивають фізичні якості: швидкість, силу, спритність, гнучкість і витри­валість;

• формують основи знань з фізичної культури і спорту, валеології, народо­знавства, історії рідного краю і т.д.

Організація і методика проведення рухливих ігор

      Необхідність використання народних, рухливих та спортивних ігор

Необхідність використання народних, рухливих та спортивних ігор ^: у навчально-виховному процесі початкової школи визначається насамперед тим, що сучасну організацію навчально-пізнавальної діяльності з погляду забезпечення фізичної активності школярів не можна визнати досконалою. Недостатній рівень рухового режиму дитини негативно позначається на її фізичному розвитку і на стані психічних процесів: відчуття, сприймання, мислення, запам'ятовування, уваги (як загальної спрямованості психіки на активну діяльність), що зрештою знижує успішність навчання.

Народні, рухливі та спортивні ігри, за умови їх систематичного вико­ристання, сприяють зміцненню здоров'я та забезпечують достатню фізичну активність молодших школярів. У системі фізичного виховання дітей ігри займають значне місце. Вони удосконалюють рухові здібності школярів і водночас формують моральні та вольові якості, притаманні суспільно активній особистості, забезпечують підготовленість кожної дитини до плідної праці та інших важливих для суспільства видів діяльності. Підкреслюючи виняткове значення ігрової діяльності для всебічного роз­витку дітей, А.С. Макаренко зазначав: «Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається у грі».

Будучи у загальних рисах схожими, народні, рухливі і спортивні ігри певною мірою різняться між собою. Рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою ігор у школярів закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння і навички з основних рухів (ходьби, бігу, стрибків), розвиваються такі важливі фізичні якості, як сила, швидкість, спритність, витривалість.

Для розвитку швидкості проводять ігри, які потребують негайної рухової реакції в обстановці, що швидко змінюється та ускладнюється додатковими завданнями, а також ігри з подоланням певної відстані за короткий час («Біг до прапорця», «Квач», «Хто перший»).

Для розвитку спритності використовують такі ігри: «Прокоти м'яч у ворота», «Совонька», «Серсо» та багато інших.

Розвиток окремих м'язів рук, ніг і тулуба відбувається в іграх, які потребують короткочасного силового напруження («Хто далі кине», «З купинки на купинку», «Ведмідь і бджоли»).

Витривалість розвивається в іграх з інтенсивною руховою діяльністю, але оптимальною в часі для дітей різного віку («Дожени свою пару», «Рибалка і риби», «Стрибунчики-горобчики», «Вудочка»).

З дітьми молодшого шкільного віку проводяться два види рухливих ігор - сюжетні ігри та ігрові вправи (несюжетні ігри). Ігрові вправи частіше проводяться у вигляді змагання між двома, кількома учасниками або командами.

Характеристика іг о р

В основу сюжетних ігор покладено життєвий досвід дитини, її уявлення про навколишній світ.

Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов'язані з її сюжетом та імітують дії, характерні для того чи іншого образу (людини, тварини, птаха та ін.).

Спортивні ігри також спираються на основні рухи, проте способи їх виконання складніші, що і зумовлює залучення дітей молодшого шкільного віку до спорту. Наприклад, якщо в рухливих іграх з м'ячем використовується його підкидання з різними завданнями, метання у ціль, то для гри у баскетбол, що в спрощеному варіанті доступна молодшим школярам, провідними є навички ведення м'яча, його ловіння, передача, вкидання, перехоплення, кидки двома руками від голови та від грудей.

Народні ігри мають специфічні ознаки. Це ігри гуртові, їхні структурні особливості дають змогу об'єднати всіх бажаючих грати та проводити ігри у будь-якій обстановці: у приміщенні, на подвір'ї, на галявині, біля ставу, на луках і в лісі.

Народна рухлива гра визнана етнопедагогікою як результативний спосіб заохочення дітей до активних рухів і їх оздоровлення («Як дитина бігає і грається, так їй здоров'я посміхається»). Вона гармонійно розвиває дітей; виховує силу, спритність, витривалість, відвагу, рішучість, ініціатив­ність, привчає долати психічні і фізичні навантаження, заохочує до това­риської взаємовиручки, загартовує організм, створює у дітей бадьорий і веселий настрій.

За рівнем фізичного навантаження ігри бувають великої, середньої та низької інтенсивності.

До ігор великої інтенсивності належать ті, у яких беруть участь одночасно всі діти. Зміст цих ігор становлять інтенсивні рухи: стрибки, біг у поєднанні з метанням, подоланням перешкод (пролізання в обруч, перестрибування через предмети і т.п.).

Характер гри середньої інтенсивності відносно спокійніший (метання предметів у ціль, ходьба у поєднанні з іншими рухами, підлізання під дугу, переступання через предмети). Активно рухається лише частина учасників гри, а інші перебувають у статичному положенні і спостерігають за діями тих, хто грає.

Зміст ігор з низькою інтенсивністю становить змішане пересування (біг у поєднанні з ходьбою) та біг з малою швидкістю.

Перед тим як обирати гру, треба визначити тему, врахувати вікові можливості дітей, їхню фізичну підготовленість та інтереси, а також пору року і погодні умови.

Структура гри

У підготовчій частині проведення гри за традиційною методикою педагог здійснює заходи щодо забезпечення збереження здоров'я дітей і запобігання травматизму, дотримання основних гігієнічних вимог, підготовки місця проведення гри та необхідного обладнання, організації дітей, активізації їхньої уваги, підготовки організму до фізичних зусиль, потрібних для гри.

Підготовча частина, крім переліченого, має значні резерви для самоорганізації дитячого ігрового колективу.

У забезпеченні самоорганізації ігрового колективу учнів молодшого шкільного віку важливими питаннями є визначення ведучого і розподіл учасників гри на команди. Своєчасне навчання дітей різних способів вибору ведучого дає можливість справедливо вирішувати актуальні для початку гри питання взаємодії в ігровому колективі, запобігати багатьом конфліктним ситуаціям між дітьми.

Ведучий гри може бути обраний за допомогою лічилок. Перш ніж розучувати з дітьми лічилку, педагогу необхідно відібрати найбільш придатну для певної гри як за змістом, так і за технікою розрахунку. Коли рухлива гра заснована на діях певних персонажів - зайця, вовка, лисиці, що є характерним для ігор учнів 1-2 класів, бажано використовувати лічилку, в якій є назва головного персонажа гри.

За технікою розрахунку лічилки можна розділити на декілька видів. Здебільшого розрахунок за допомогою лічилки виконується таким чином. Гравці стають в коло. Один з них усіх обходить, чітко промовляючи кожне слово тексту обраної лічилки і при цьому по черзі вказує на учасників гри. Ведучим стає той, на кого випало останнє слово. Є лічилки, текст яких закінчується займенником «ти» - така лічилка точно вказує, кому бути ведучим у грі.

  У основній частині гри діти активно відтворюють її зміст, вони самостійні у виборі тактичних ігрових дій, безпосередні у вияві своїх почуттів, Ведучий може бути вибраний не тільки за допомогою лічилки, а й іншими способами. До них належать:

- вибір ведучого за згодою тих, хто грає;

- обрання ведучого більшістю голосів з тих дітей, що зібралися для гри;

-       обрання згідно з результатами проведеної раніше гри - ведучим
стає учень, який виграв попередню гру - був кмітливим,
уважним, бігав швидше за всіх.

Кожний з описаних способів вибору ведучого має свої переваги і недоліки, тому у навчально-виховному процесі їх варто чергувати.

у ставленні до інших учасників гри.

Свої розвиваючі й виховні якості гра зберігає саме за умови наявності - власного вибору дитини - прямий же педагогічний вплив має обмежене використання. Проте у вчителя є можливість опосередковано керувати процесом гри через її правила та через свою власну участь у грі. Подаючи зразок поведінки, він може непомітно спрямувати ігрову діяльність школярів, виконання ними рухових ігрових завдань та правил гри. Правила дають змогу регулювати вияв морально-вольових якостей дитини у реальних стосунках з іншими гравцями. Наприклад, керівник гри введенням відповідних правил має можливість регулювати стосунки між сильними і слабшими гравцями - спонукати слабких не ховатися за інших, а сильних - не підставляти слабшого під програш тощо.

Важливою умовою оптимізації педагогічного впливу рухливих і спортивних ігор на фізичний розвиток дітей є їх дозування. Воно залежить від загальної підготовленості дітей, характеру гри і наступної діяльності, наявності часу на рухливий відпочинок, статевих відмінностей дітей. Регулюючи навантаження, педагог повинен своєчасно запобігти перевтомі, зайвому перенапруженню серцево-судинної і нервової системи дитини. Ознаками втоми є почервоніння шкіри, прискорене дихання, рясний піт. Деякі діти, перевтомлюючись, стають блідими. Емоційне збудження призводить до того, що діти не помічають втоми і продовжують грати. Педагог має своєчасно зменшити фізичне навантаження або тактовно зупинити гру. Після відпочинку за бажанням дітей можна провести гру вдруге.

Зменшити фізичне навантаження на дітей у грі допомагає викорис­тання різних методичних прийомів. До них належать перерви для підра­хунку очок, зменшення числа повторень основних ігрових дій, уточнення правил, аналіз помилок, оцінка дій команд і окремих учасників та ін. Навантаження регулюється чергуванням таких рухів як біг, стрибки, ходіння тощо.

Рухливі ігри - емоційно забарвлена дитяча діяльність. Для молодших школярів характерні природні вияви радості, безпосередність, що супроводжує ігрові дії. На ігровому майданчику чути сміх, голосні звертання до товаришів, веселі вигуки... Проте в 3-4 класах поступово слід підводити дітей до стримування емоційних сплесків під час рухливих ігор та змагань. Членам команди і керівникові слід висловлювати свої зауваження й міркування лише поза грою, виявляючи терпіння й об'єктивність.

Керуючи ходом гри, педагог водночас контролює і оцінює діяльність дітей. Контроль учителя дає змогу виявити реальний стан сформованості умінь і навичок у кожного учня, а також оцінити особисті якості школярів. Провідним методом педагогічного контролю в основній частині рухливих ігор є спостереження вчителя.

Основна частина складна для педагогічного керівництва, проте саме від умілого керівництва нею залежить реалізація мети, що передбачена грою.

Заключна частина гри традиційно спрямовується на поступове зниження фізичного навантаження, викликаного руховою активністю, врегулювання дихання і роботи серця, забезпечення переходу від збуд­женого стану до спокійного. Ці завдання здебільшого опосередковуються підведенням підсумків гри та оцінювальними діями педагога. Для вирі­шення означених питань відбираються прийоми, що узгоджуються з віко­вими особливостями учнів. Наприклад, для врегулювання фізичного і психічного стану шестирічних школярів часто використовуються ігрові прийоми, керуючись якими можна запропонувати дітям розшукати попередньо сховану іграшку, образ якої тематично пов'язаний з грою (до гри «Два морози» - іграшка, що уособлює Діда Мороза, до гри «Бджоли і ведмідь» - ведмежатко і т. ін.), провести спокійну гру тощо.

Підсумки гри оголошуються у присутності всіх дітей - її результати є значним важелем активізації участі школярів у майбутніх іграх рухливо-спортивного характеру.

Вчитель відзначає старанність дітей у досягненні мети, узгодженість колективних дій, підбадьорює у випадках програшу, оцінює хід гри через призму дотримання правил.

Оцінка педагогом по закінченні гри основних рухових якостей - сили, швидкості, гнучкості, спритності, витривалості школярів - формує в дітей відповідну самооцінку, спонукає їх до самовдосконалення.

Аналіз методичного забезпечення рухливих і спортивних ігор і шкільна практика засвідчують, що педагогічний вплив на особистість через оцінювання дитячої ігрової діяльності, зокрема через педагогічні судження про вияв здібностей кожної окремої дитини та загалом дитячого колективу в рухливій грі, є ще недостатнім.

Виховуючи у молодших школярів почуття обов'язку і відповідальності перед командою за свої дії, необхідно формувати в дітей ціннісні орієнтації щодо самовдосконалення.

Педагогічна оцінка гри виявляється у формі підсумкових суджень вчителя. Ці судження педагога мають великий виховний вплив на учнів молодшого шкільного віку, що сприяє формуванню їх фізичних і морально-вольових якостей.

Виявляючи активність у рухливій або спортивній грі, дитина прагне до позитивної оцінки власної рухової діяльності та поведінки. Викликаючи переживання успіху або невдачі, оцінка формує ціннісні орієнтації, наміри, вчинки дитини і через це впливає на процес самовдосконалення особистості в цілому. Через оцінку педагогом якостей дитини в грі формується інша форма оцінки - самооцінка дитини. Самооцінка, будучи засобом орієнтації школяра у власних силах і особистісних якостях - найважливіший наслідок педагогічної оцінки рухливих і спортивних ігор молодших школярів. Адже вимоги вчителя лише тоді виявляються надійним регулятором діяльності і поведінки школяра, коли вони перетво­рюються у вимоги учня до самого себе. Таким чином, педагогічна оцінка рухливої гри, впливаючи на емоційну і вольову сферу дитини, стає потужним стимулом розвитку дитячої особистості.

Керівництво грою

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

1. Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри — зрозуміле, чітке.

3. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

4. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

5. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку в грі, глузування тощо).

6. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів.

Правила гри

Надзвичайно важливу роль в ігровій ситуації відіграють правила. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту викликає втому і байдужість учнів. Правила гри зобов'язують учнів діяти строго по черзі чи колективно відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторювати сказаного, дисциплінованими, не заважати іншим, чесно визнавати свої помилки. Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості тощо. Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки в повсякденному житті. Проте під час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує увагу.

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: