ПРИКМЕТНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

Характеризуючи прикметник як частину мови, слід орієнтуватись на визначення В.Горпинича: „Прикметник – це частина мови з атрибутивною та предикативною функцією, яка має категоріальне значення непроцесуальної ознаки предмета, вираженої синтаксичними категоріями роду, числа, відмінка і категорією членності/нечленності.”

Під ознакою розуміють властивості, якість, відношення, явища, якими характеризується предмет: колір (червона спідниця), смак (солодка цукерка ), розмір (велике місто), матеріал (дерев’яний стіл ), внутрішні (психологічні) риси людини (мужній воїн, добра жінка ), зовнішні риси людини чи тварини (гарний парубок, худа тварина), властивості предметів (зручна полиця), відношення до простору (лісова хатинка), відношення до часу (сьогоднішня справа ), приналежність (сестрина книга ), характеристика за дією (говорлива сусідка ), відношення до числа (другий), якість (повний висновок ) тощо.

Ці ознаки формують відповідні лексико-семантичні групи слів, які становлять семантичну основу прикметника як частини мови.

Вживаючись у мові, прикметники здатні конкретизувати зміст іменників: книга — наукова книга, цікава книга, пригодницька книга, велика книга; інколи – формувати в них нове значення: стіл (предмет) — паспортний стіл (відділення, установа), солодкий стіл (їжа).

Словоформи, що належать до прикметника, за засобами вираження поділяються на морфологізовані й неморфологізовані. За здатністю чи нездатністю членуватися на основу і флексію прикметники української мови поділяються на членні і нечленні (повні і короткі) (див.глосарій). У жіночому і середньому роді та множині повна форма, що виражається відповідно флексіями -ая, -яя, -еє, -єє, -іє, для звичайного усного і писемного мовлення не властива, вона вживається лише в мові фольклору і в поезії: А в мого коня золотая грива, золотая грива, срібнії копита (Фольклор); Помандрував козаченько у чистеє поле (Фольклор).

Прикметники жіночого і середнього роду та в множині (нова, нове, нові) за походженням є членними, а в сучасній українській мові – стягненими.

За здатністю утворювати словоформи за допомогою субстанціальних (експліцитних, тобто виражених) флексій прикметники поділяються на відмінювані і невідмінювані. Короткі прикметники належать до частково невідмінюваних прикметників, оскільки вони змінюються за родами та числами (годен, готов, повен, повинен, рад, зелен, золот, красен).

Присвійні прикметники на -їв, -ин є короткими і у формі чоловічого роду в називному та знахідному відмінку мають нульове закінчення.

Категорія роду прикметників складається з трьох грамем (грамеми чоловічого, жіночого і середнього роду). Вона є синтаксичною, тобто не залежної від означуваного іменника. Прикметник не належить до одного з родів (як іменник), а змінюється за родами.

Категорії числа і відмінка у прикметників є синтаксичними, словозмінними, бо залежать від числа та відмінка означуваного іменника.

Прикметник семантично завжди пов'язаний з іменником. Зв'язок цей реалізується двома способами: в реченні прикметник виступає або як узгоджене означення, утворюючи атрибутивну конструкцію, або як присудок чи частина присудка, поєднуючись з іменником за допомогою дієслова-зв'язки. Отже, прикметник в реченні виконує такі синтаксичні функції: атрибутивну, предикативну і предикативно-атрибутивну.

1. Атрибутивна функція (основна синтаксична функція) прикметника виявляється в тому, що він в реченні виступає узгодженим означенням до іменника, від якого залежить: Добре діло роби сміло.

2. Предикативна функція (вторинна функція) виявляється в тому, що прикметники в реченні виступають іменною частиною складеного присудка при зв'язці. Прикметник виражає ознаку суб'єкта й бере участь у формуванні предикативної основи речення: Тоді Десна була глибокою і бистрою рікою (Довженко).

3. Предикативно-атрибутивна функція прикметника виявляється в тому, що прикметник, будучи присудком, одночасно виступає означенням до підмета, тобто прикметник приписує підмету (суб'єкту) предикативну ознаку і в той же час є означенням (атрибутом) до нього. Це так звані предикативні означення: Черешні тут росли високі і розкішні (Гончар).

4. Прикметники в складі словосполучення найчастіше виступають залежним компонентом іменникових словосполучень: золота осінь; рідше виступають опорним компонентом ад'єктивних словосполучень: червоний від сором у.

5. Прикметники від інших частин мови відрізняються й суфіксами, серед яких найпоширенішими є такі: -ав-ий: ласкавий; -ан-ий: дерев'яний; -ач-ий: дівчачий; -н-ий: лісний; -ов-ий: березовий; -ськ-ий:    сусідський; -к-ий: в'юнкий та ін.

Розглядаючи значеннєво-граматичні ознаки прикметників, зверніть увагу на характер самої ознаки прикметника та на спосіб позначення цієї ознаки.

Одні ознаки предметів є перемінними, тобто такими, що виявляються в різній мірі, в різних предметах або в різний час і вказують на якість предметів (красивий – кращий). Інші ознаки предметів є постійними, тобто такими, що не виявляються в різній мірі і вказують на відношення до інших предметів (морська хвиля ). Перші за характером ознаки є якісними, а другі – відносними.

Виділяється група присвійних прикметників, яка вказує на приналежність, виражену суфіксами: батьків, Оленчина, материн, заячий.

Опис лексико-граматичних розрядів прикметника див. у словнику основної термінології курсу.

Проаналізуйте проміжні розряди прикметників та семантичні процеси у межах якісних, відносних, присвійних прикметників. Зверніть увагу, що семантична межа між якісними і відносними прикметниками умовна і рухлива. Тому відносні прикметники можуть набувати ознак якісних (відносно-якісні прикметики), а якісні переходити до розряду відносних (якісно-відносні прикметники).

Відносні прикметники переходять до розряду якісних тоді, коли вони: а) вживаються в переносному значенні: золота обручка – золоті руки; б) втрачають семантичний зв'язок з твірним словом: коричневий (колір кориці).

Якісні прикметники можуть переходити до розряду відносних: білий сніг - Біле море, молодший брат - молодший лейтенант і под. Такі зміни відбуваються тоді, коли якісні прикметники вживаються у складі географічних назв, термінологічних словосполучень, перифраз та фразеологізмів: а) село Широка Балка ; б)  загальне мовознавство, старший викладач; в) чорне золото (вугілля); г) голими руками, середній клас, вище технічне училище і ін.

До розряду якісних найчастіше переходять ті відносні прикметники, які утворилися від назв металів: залізний, срібний; мінералів і каменів: бірюзовий, гранатовий, рубіновий; матеріалу: дерев'яний, капроновий; речовин: медовий, молочний; рослин, квітів: барвінковий, пшеничний.

Залежно від семантики означуваного іменника присвійні прикметники можуть переходити в якісні та відносні: заяча нора (присвійний), заяча шапка (відносний), заяча душа (якісний) і под.

⇐ Предыдущая10111213141516171819Следующая ⇒

Поделиться: