Іменники збірні й одиничні.

Збірні іменники означають неозначену множину (сукупність) предметів або осіб як єдине неподільне ціле: студентство, професура, гарбузиння. Вони поділяються на лексико-семантичні групи із значенням сукупності: 1) осіб (молодь); 2) тварин (мошкара); 3) рослин (гілля); 4) предметів (ганчір'я).

Збірним протиставляються одиничні (сингулятивні) іменники: громадянин, стеблина. Вони не зв'язані з поняттям сукупності, а належать до числа тих, що позначають предмети, які можна рахувати.

39. Категорія істот і неістот – відношення предметності до граматичного поняття живого і неживого. Одні іменники називають об'єкти живої природи, інші – об'єкти неживої. Об'єкти живої природи представлені в мові назвами людей (осіб) і тварин (Тетяна; ведмідь). Ті назви об'єктів предметності, які зв'язані з граматичним поняттям живого, в морфології утворюють грамему істоти.

Об'єкти неживої природи в мові представлені назвами явищ, предметів, понять: мороз, ручка, інститут. Ті назви об'єктів предметності, які зв'язані з граматичним поняттям неживого, в морфології утворюють грамему неістоти.

Категорія істоти/неістоти в українській мові є категорією понятійною. Реальне поняття і граматичне поняття живого/неживого не збігаються. Живими з позиції реальності є всі об'єкти, в яких відбувається обмін речовин: людина, тварини, птахи, комахи, мікроорганізми, рослини і дерева. Але з позиції граматичної іменники, що називають об'єкти рослинного світу, не становлять поняття істот. До поняття істота не належать: а) назви дерев і рослин (троянда); б) назви сукупності людей і тварин (колектив, череда ); в) збірні назви (дітвора); г) іменник труп.

До істот у граматичному плані належать назви, що означають: а) неживі предмети (мрець, покійник); б) умовні знаки (туз, валет); в) страви (жарена гуска, печена качка).

40. Морфологічна категорія – це система протиставлених рядів морфологічних форм, які називаються грамемами.

Наприклад, у іменника наявні морфологічні категорії – рід, число, відмінок. Вони становлять єдину систему і взаємодіють: в одній і тій же словоформі виявляються грамеми кількох категорій: у словоформі ножем виявляється грамема неістоти, грамема чоловічого роду, грамема однини і грамема орудного відмінка.

Категорія роду іменника.

Категорія роду –  це відношення між узгоджуваними йі узгоджуючими словами. Відношення ці неоднорідні, і тому всі узгоджуючі слова за типом відношень традиційно розподіляються на чотири групи (ряди), які умовно називаються чоловічим, жіночим, середнім і парним родом. Тому категорія роду є класифікаційною. Категорія роду іменника – категорія незалежна, постійна граматична ознака, яка маркує предметність, бо не зумовлена іншими словами у реченні. В інших частинах мови категорія роду є залежною, словозмінною, оскільки вона зумовлена родовою формою опорного іменника, по відношенню до якого вони в узгоджувальних сполуках є залежними компонентами (цікава книга, великий стіл, добре серце).

Граматичний рід.

Граматичний рід – це такий різновид загальної категорії, у якого родове значення іменників не залежить від лексичного, не випливає з якихось реальних особливостей позначуваних предметів, понять та явищ, не пов'язане зі статтю людей, тварин, і виражається граматичними засобами спільно зі словотвірними.

43. Семантико - граматич ний рід – це такий різновид загальної категорії, у якого родове значення залежить від лексичного значення, яке зумовлює граматичну форму іменника (стать, вік істот).

Іменники семантико-граматичного роду становлять незначну групу слів. У них родове протиставлення виражається за допомогою лексичної семантики та суфіксів: а) хлопець — дівчина; б) киянин - киянка, тигр - тигриця. Родові значення є компонентами лексичних значень і безпосередньою основою їх розмежування. У семантико-граматичному роді провідними і визначальними є лексичні (семантичні) ознаки іменника, їх супроводжують і граматичні, але вони підпорядковані лексичним.

4 4. Граматична категорія числа – це відношення предметності до її кількісного вияву, що є безпосередньою чи опосередкованою вказівкою на кількість предметів (портфель – портфелі, нове таксі – нові таксі). В українській мові є іменники, які називають необчислювальні предмети (пісок, сало). Відсутність семантичної ознаки обчислювання спричинила відсутність повноцінної семантико-граматичної категорії числа у відповідних іменниках, які не мають значення числа, але мають лише форму числа – або тільки однини, або тільки множини, тобто не змінюються за числами. Такий різновид категорії називають граматичним числом. Отже, до граматичного числа належать іменники, що мають форму або тільки однини, або тільки множини.

До однинних належать такі групи іменників: 1) матеріально-речовинні іменники (назви речовин, металів, мінералів, хімікатів): глина, молоко, чорнило; 2) абстрактні іменники: дружба, натхнення; 3) збірні іменники: селянство, листя; 4) деякі власні назви: Дніпро, Шевченко.

До множинних належать такі групи іменників: 1) деякі матеріально-речовинні іменники: дріжджі, дрова, вершки; 2) деякі абстрактні іменники на позначення дій і процесів: вибориі; 3) деякі абстрактні іменники на позначення обрядів, звичаїв: хрестини, обжинки; 4) деякі абстрактні іменники на позначення проміжків часу: канікули, будні; 5) деякі абстрактні іменники на позначення почуттів та станів: радощі; ревнощі; 6) збірні іменники на позначення сукупності предметів: ресурси, кошти, опалини; 7) деякі іменники на позначення предметів, що складаються з кількох частин: двері, сани; 8) деякі власні назви: Суми, Карпати.

45. Категорія відмінка – це відношення іменника до інших слів у словосполученні чи реченнях, яке виражається в протиставлених рядах граматичних форм. Це словозмінна категорія. Вона, на відміну від категорії роду і категорії числа, у іменника є залежною, як і у прикметника (іменникова категорія відмінка має самостійне відмінкове значення, а прикметникова – самостійного відмінкового значення не має).

Категорія відмінка в українській мові становить сім рядів форм, які розрізняються між собою морфологічним значенням і системою закінчень: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний відмінок.

Функція відмінків – зв'язок іменника з іншими словами в словосполученні і в реченні. Засобом вираження відмінкової функції виступає відмінкове закінчення з прийменником або без нього.

Відмінок як категорія і як грамема становить неподільну єдність семантико-синтаксичної функції і відмінкової форми.

Відміна.

Клас іменників, що має спільні особливості відмінювання. Зміна іменників за відмінками виражається закінченням (флексією).

У залежності від того, яку систему закінчень у формі однини має те або інше слово, всі іменники української мови поділяються на чотири групи, які називаються відмінами (перша, друга, третя, четверта). У відміни об'єднуються групи іменників, що мають спільні особливості в словозміні у відповідності з їх родовою приналежністю. Тому при класифікації іменників на відміни беруть до уваги основні ознаки – рід іменників і їх закінчення у Н.в. однини.

⇐ Предыдущая12131415161718192021Следующая ⇒

Поделиться: