Соціально-економічне становище незалежної України.

 Сподівання більшості населення України на еко­номічне процвітання, підкріплені оцінками західних експертів, були однією з головних причин голосуван­ня за незалежність на референдумі.Однак, роки незалежності принесли багатьом роз­чарування. Добробут погіршувався. Екологічні пробле­ми, незадовільний стан охорони здоров'я і соціальної сфери призвели до скорочення населення у державі.Соціально-економічна ситуація в Україні значно за­гострилася після того, як Росія на початку 1992 р. за­провадила лібералізацію цін. Це призвело до їх різко­го підвищення і напливу грошової маси з Росії та інших держав колишнього СРСР в Україну. Запровад­ження з 10 серпня 1992 року українських купонів ба­гаторазового використання лише деякою мірою пом'якшило ситуацію.Стрибок цін на різні товари коливався у межах від 3 до 50 разів. Підвищення заробітної пла­ти, стипендій та пенсій не компенсувало значного зни­ження життєвого рівня населення. Особливо постраж­дали від «лібералізації» малозабезпечені верстви.У таких умовах Україні довелося робити перші ре­альні кроки до ринкової економіки. Щоб зламати не­ефективну командно-адміністративну систему госпо­дарювання, необхідно було роздержавити економіку, зробити її багатоукладною. Правовою основою форму­вання приватного сектора економіки стали прийняті Верховною Радою Закони «Про приватизацію невели­ких державних підприємств (малу приватизацію)» (6.3.92.). «Про приватизацію майна державних під­приємств» (4.3.92) та прийнятий того ж дня Закон України «Про приватизаційні папери». 13 березня 1992 р. був прийнятий Закон України «Про іноземні інвестиції». Ці та деякі інші закони сформували, в ос­новному, правову базу для приватизації. Однак темпи і якість ринкових перетворень в Україні лишаються вкрай незадовільними. Економіка перебуває у стані глибокої кризи. Виступаючи у Верховній Раді Украї­ни з програмою соціально-економічних реформ, Пре­зидент Л. Кучма констатував фактичний провал аг­рарної політики.Сільське господарство і досі є най­більш невпорядкованою сферою економіки.Правда, указ Президента України від 3 грудня 1999 р. «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» був тим стимулом, що прискорив приватизацію землі. Згідно з офіційною статистикою, в Україні фактично не за­лишилось ні колгоспів, ні колективних сільськогоспо­дарських підприємств (КСП).Серед причин катастрофічного стану господарсько­го життя спеціалісти називають наступні. Структура виробництва в Україні була підпорядкована імперсь­ким інтересам.Лише третина виробничо-технологіч­них циклів промисловості брала початок і завершувалась у республіці. Частка проміжного продукту в 1, 5 рази переважала частку кінцевого. Коефіцієнт залеж­ності України від імпорту становив 41%, тоді як Японії — 14%, а СІЛА —9, 5%.Науково-технічна і технологічна відсталість україн­ської важкої промисловості, її величезна енергоємкість призвели до низької конкурентоспроможності про­дукції. Ресурси нафти, газу, лісу і дешевого вугілля внаслідок інтенсивної експлуатації в часи СРСР май­же повністю вичерпались. Негативно позначились на економіці України її повна залежність від кредитно-фінансової політики Росії, збереження «прозорих» кор­донів.Важке економічне становище не дає можливості ре­алізувати декларовані соціальні програми. Рівень жит­тя основної маси населення продовжує падати, не змен­шується заборгованість держави з заробітної плати.

89.Україна і світ: міжнародні відносини 90-х рр. XX ст. - почат­ку XXI ст.

Проголошення незалежності вивело Україну на міжнародну арену. Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) передбачала участь у роботі міжнародних організацій. Україна безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах. Заявлялося прагнення стати в майбутньому нейтральною державою, не входити у військові блоки і дотримуватися неядерних принципів. 2 липня 1992 Верховна Рада схвалила " Основні напрями зовнішньої політики України". Серед пріоритетів зовнішньої політики визначалися: участь у загальноєвропейському процесі, дієве сторуднічество з державами Європейської співдружності та НАТО, активна участь в інших міжнародних організаціях. З 1992 України бере участь у роботі органів ЄС - Європейської ради, Європейського парламенту, Ради Європейського Союзу, Європейської Комісії, Європейського Суду. 9 листопада 1995 Україна першою з держав СНД вступила до Ради Європи. У другій половині 90-х рр.. ХХ ст. рух України в бік євроінтеграції послаб.Конкретними перешкодами на шляху євроінтеграції стали факти переслідування вільної преси, " касетний скандал" 2000 р. - оприлюднення записів про причетність вищих посадових осіб держави до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, розслідування справи продажу військової техніки Іраку, проти якого міжнародне співтовариство в той час застосовувало економічні та політичні санкції.Кроки України в напрямку євроінтеграції стали більш послідовними після президентських виборів 2004 р.Один з перших своїх закордонних візитів (січень 2005) Президент В. Ющенко присвятив поїздці до Страсбурга, де відбулася Парламентська асамблея Ради Європи.Травень 2008р. - Україна вступила в СОТ.

 

⇐ Предыдущая234567891011

Поделиться: