Громадянство України і статус іноземців. ■ лмЛVV*VОЛ««V«VIЛ№«VVVVI№№%-ґ№^^

■ лмЛVV*VОЛ««V«VIЛ№«VVVVI№№%-ґ№^^

початку 60-х років минулого століття дедалі частіше при визначенні громадянства стала використовуватися формула «правовий зв'язок особи з конкретною державою»¹. Водночас одні вчені намагалися у своїх визначеннях громадянства узгодити формулу «належність особи до держави» з формулою «правовий зв'язок особи з конкретною державою»². Інші вважали, що громадянство — це правовий стан осо­би³. Треті розглядали громадянство як правовідносини. На думку прихильників цієї теорії, громадянство являє собою правовідносини між державою та особою, з яких для обох суб'єктів виникають певні права та обов'язки⁴.

У радянській державно-правовій науці існувало визначення гро­мадянства як суб'єктивного права особи. Відомий російський вчений І. Фарбер писав: «Громадянство є суб'єктивне право індивідуума мати громадянство»⁵. Інший російський вчений (В. Полянський), навпа­ки, зазначав, що громадянство не може мати якості суб'єктивного права, тому що, будучи двостороннім зв'язком між особою та держа­вою, воно має об'єктивний характер⁶, а також тому, що тільки держа­ва має суверенне право вирішувати питання стосовно встановлення чи припинення цього зв'язку⁷.

В сучасній вітчизняній та зарубіжній юридичній науці теж не існує єдиного наукового визначення поняття громадянства. Найчастіше громадянство розглядається в трьох аспектах, а саме це:

— структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст зв'язку людини і держави, взаємовідносин громадя­нина з державою та суспільством⁸. Саме від наявності громадянства залежить обсяг правосуб'єктності особи, оскільки іноземці та особи

¹ Златопольский Д. Л. Государственное устройство СССР. — М., 1960. — С. 244-245.

² Сафронов В. М. Правовое положение граждан СССР. — М., 1969. — С. 11; Уман-
ский Я. Н. Советское государственное право. — М., 1970. — С. 134.

³ Коваленко А. И. Конституционное право России. — М., 1977. — С. 50.

⁴ Беер Я., Ковач И., Самел П. Государственное право Венгерской Народной Республи-
ки: Пер. с венг. — М., 1963. — С. 250.

⁵ Фарбер И. Е. Свобода и права человека в Советском государстве. — Саратов, 1974. —
С. 54-55.

⁶ Полянский В. В. Советское гражданство (политико-правовьіе проблеми): Автореф.
дис.... канд. юрид. наук. — М., 1979. — С. 9.

⁷ Полянский В. В. Принципи советского гражданства // Советское государство и пра­
во. — 1980. — № 5. — С. 124.

⁸ Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — С. 223.

без громадянства володіють меншим обсягом прав, свобод та обов'язків;

— суб'єктивне право особи на громадянство означає, що кожна лю­дина має право на громадянство, тобто на постійний правовий зв'язок з відповідною державою;

— конституційно-правовий інститут, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють однорідні суспільні відносини між особою та державою щодо належності, набуття, припинення грома­дянства, процедур з питань громадянства¹.

Найбільш поширеним у сучасній конституційно-правовій науці є визначення громадянства як правового взаємозв'язку особи і держа­ви, що проявляється у їх взаємних правах і обов'язках (В. Кравченко, Ю. Тодика, О. Фрицький, Ю. Шемшученко). При цьому ряд вчених не обмежується формулою «правовий зв'язок», а додає до неї ознаки громадянства.

Громадянство України як правовий зв'язок особи з державою має такі ознаки:

— постійний, а не тимчасовий характер;

— необмеженість у просторі й часі;

— двосторонній зв'язок особи та держави, що проявляється у їх взаємних правах і обов'язках;

— поширення на громадянина суверенної влади держави як усере­дині держави, так і за її межами.

Джерелами інституту громадянства в Україні є:

— Конституція України (преамбула, ст. 4, 24, 25, 26, 33);

— Закон України «Про громадянство України»;

— міжнародні договори України {Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р., Конвенція про громадянство заміжньої жінки від 29 січня 1957 р\, Конвенція про права дитини від 20 листопа­да 1989 р., Конвенція про скорочення безгромадянства від 30 серпня 1961 р., Європейська конвенція про громадянство від 6 листопада 1997 р. таін.).

— підзаконні нормативно-правові акти (наприклад, Указ Прези­дента України від 27 березня 2001 р. № 215/2001 «Питання організації

¹ Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. — К., 2002. — С. 96.

 

76

77

Розділ 12

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: