Громадянство України і статус іноземців. Принцип неможливості позбавлення громадянина України грома­дянства України

 

Принцип неможливості позбавлення громадянина України грома­дянства України закріплений у частині першій ст. 25 Конституції України і є конституційним принципом. Ця норма відтворює поло­ження частини другої ст. 15 Загальної декларації прав людини про те, що «ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянст­ва». Водночас частина перша ст. 25 Конституції України дещо відрізняється від міжнародно-правової норми: в останній йдеться про безпідставне позбавлення громадянства, а в Конституції — про позбавлення громадянства. Річ у тому, що у Конституції України принцип недопустимості позбавлення громадянства має абсолютний характер, що дає змогу гарантувати набагато краще, ніж заборона лише безпідставного позбавлення громадянства, недопущення повто­рення колишньої практики (що мала місце в радянські часи) боротьби з інакомислячими як своєрідної форми репресії.

Заборона позбавлення громадянства в абсолютному вигляді закріплена також у конституціях Російської Федерації (частина третя ст. 6), Республіки Білорусь (частина друга ст. 10), Республіки Грузія (частина друга ст. 13). Конституції Словаччини (частина друга ст. 5), Чехії (частина друга ст. 12) містять дещо інше формулювання: нікого не може бути позбавлено громадянства супроти його волі. У конституціях Молдови (частина друга ст. 17), Угорщини (частина перша ст. 69) забо­рона позбавлення громадянства має обмежений характер: ніхто не мо­же бути безпідставно (свавільно) позбавлений громадянства.

У Європейській конвенції про громадянство 1997 р. не вживається термін «позбавлення громадянства», натомість у назві ст. 7 «Втрата громадянства ех Іе§е або на ініціативу держави-учасниці» міститься інший. При цьому у ній встановлюється вичерпний перелік підстав, за якими може мати місце припинення громадянства.

Під терміном «позбавлення громадянства «російські вчені (Е. Коз­лова, О. Кутафін), українські правознавці (Ю. Тодика, М. Ришняк) розуміють розірвання громадянських зв'язків за ініціативою держави в односторонньому порядку, що не передбачає як умови згоди на це громадянина¹. Тобто позбавленню громадянства притаманний аспект примусовості, що суперечить сучасному розумінню громадянства як правового зв'язку між особою і Україною, що проявляється у їх

взаємних правах та обов'язках і не може бути розірваний ні однією, ні другою сторонами без їх взаємної згоди.

Позбавлення громадянства суперечить не тільки сучасному ро­зумінню громадянства, а й правам людини, позаяк застосовується як засіб покарання конкретної особи.

Особливістю позбавлення громадянства СРСР було те, що в зако­нодавстві не були чітко визначені юридичні підстави такого його припинення, що давало можливість відповідним органам державної влади діяти на свій розсуд. Так, ст. 7 Закону СРСР «Про громадянст­во Союзу Радянських Соціалістичних Республік» 1938 р. лише зазна­чала, що особа може бути позбавлена громадянства в силу особливо­го указу Президії Верховної Ради СРСР. У Законі СРСР «Про грома­дянство СРСР» 1978 р. до підстав позбавлення громадянства були віднесені дії, які «ганьблять високе звання громадянина СРСР і завдають шкоди престижу або державній безпеці СРСР».

Принцип визнання права громадянина України на зміну громадянства визначають як право громадянина вільно, без особливих перепон змінити своє громадянство в порядку, встановленому законодавством. Відповідно до частини першої ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений права змінити громадянство. Сутність цього принципу полягає саме в зміні громадянства, а не в припиненні громадянства України без набуття громадянства іншої держави, що призводило б до безгромадянства. Права громадянина на зміну громадянства ніхто не може позбавити. Стійкий характер правових зв'язків особи і Української держави не означає насиль­ницького, примусового утримання людини в громадянстві. Це ущем-лювало б її свободу і суперечило тенденції демократизації суспільних відносин¹.

Принцип неможливості автоматичного набуття громадянства Украї­ни іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружи­ною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення грома­ дянства України другим з подружжя. Цей принцип спрямований на забез­ печення рівноправності жінок і чоловіків у сфері громадянства. Він узго-

 

¹ Козлова Е. И., Кутафин О. Е. Конституционное право Российской Федерации: Учебник. — М., 1996. — С. 163; Тодика Ю. Н„ Ришняк Н. А. ГражданствоУкраиньї: Учеб. пос. — X., 1996. — С. 24; Тодика Ю.М. Громадянство України: конституційно-правовий аспект: Навч. посіб. — X., 2002. — С. 44.

¹ Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. — С. 102.

 

84

85

Розділ 12

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: