Автономна Республіка Крим. Перш ніж розглядати конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим

 

Перш ніж розглядати конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим, звернемося до досвіду держав, які мають аналогічні автономні утворення у своєму складі.

Будь-яка держава, як відомо, має свою територію, що визначає просторові межі поширення її влади. Масштаби і структура території істотно впливають на організацію державної влади та місцевого само­врядування. Для найкращого здійснення влади її організація здебільшого «прив'язується» до структурних частин території цієї держави. У ряді випадків це можуть бути тільки звичайні адміністра­тивно-територіальні одиниці, у інших — особливі автономні тери­торіальні утворення, у третіх — більш або менш самостійні держави або подібні до них територіальні утворення.

Понад 85 відсотків країн світу обрали унітарну форму територіаль­ного устрою. Це такі різні за своїми територіальними параметрами, етнонаціональним складом, географічним розташуванням, економічним та соціально-культурним розвитком, політичними та правовими традиціями держави, як Китай і Японія, Велика Британія і Франція, Єгипет і Марокко, Польща і Угорщина, Греція і Норвегія, Фінляндія і Швеція, Португалія і Румунія, Саудівська Аравія, Ліван і Ізраїль, Казахстан і Узбекистан, Данія і Болгарія тощо.

У значної кількості з них ні у офіційному іменуванні, ні в норма­тивно-правовій регламентації основ конституційного ладу їх унітарна форма звичайно не вказується. У багатьох конституціях таких держав немає навіть спеціальних статей та розділів, які присвячені цим пи­танням. Але нерідко у інших конституціях таке визначення у тому чи іншому вигляді міститься. Наприклад, у вступних статтях консти­туцій Португалії, Румунії, Бангладеш, Мозамбіку, Казахстану та інших країн прямо йдеться про їх унітарний устрій, а у конституціях Франції, Фінляндії, Люксембургу, Таїланду, Беніну, Грузії та інших — про єдність та/або непорушність та неподільність цих держав, їх тери­торії. Ця практика знайшла відображення й у ст. 2 Конституції Ук­раїни, за якою Україна є унітарною державою, територія якої в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

За своєю територіальною організацією унітарні держави можуть бути простими (Індонезія, Єгипет, Польща) та складними (Азербайд­жан, Папуа-Нова Гвінея, Іспанія); мати дволанковий (Нідерланди, Вірменія, Болгарія), триланковий (Італія), чотириланковий (Франція) адміністративно-територіальний поділ або взагалі не мати його (Мальта, Бахрейн, Науру або Тувалу в Океанії); бути централізо-

ваними (Індонезія, Таїланд, Польща, Болгарія) або децентралізова­ними (Франція, Велика Британія) тощо. Більшість з них включають у себе тільки ті чи інші адміністративно-територіальні одиниці або не мають їх узагалі.

Однак є чимало й таких складних унітарних держав, які мають у своєму складі автономії. Іноді такі країни називають навіть- «унітар­ними державами з автономними включеннями». Це Тибет, Синьцзян, Внутрішня Монголія та інші — у Китаї; Корсика — у Франції; Північна Ірландія (Ольстер) — у Великій Британії; автономні об­ласті — в Італії; Курдистан — в Іраку; Азорські острови та Мадейра — у Португалії; Південні та Північна Атлантика — у Нікарагуа; Грен­ландія та Фарерські острови — у Данії; автономні співтовариства — в Іспанії; Аландські острови — у Фінляндії; острів Мінданао та гірська область Кордильєри на Філіппінах. Автономії є і у складі багатьох унітарних країн СНД, зокрема Гагаузія — у Молдові, Каракалпакія — в Узбекистані, Горно-Бадахшанська автономна область — у Таджики­стані та ін.¹

До групи складних за своєю територіальною організацією унітар­них держав належить і Україна. Згідно зі ст. 134 Конституції України невід'ємною складовою частиною України є Автономна Республіка Крим, яка в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. Конституційна модель тери­торіального устрою України дає підстави ідентифікувати Україну як унітарну державу зі складною структурою, «ускладнюючим» елемен­том якої є Автономна Республіка Крим — адміністративно-тери­торіальна автономія, яка є регіоном з особливим конституційно-пра­вовим статусом. Автономна Республіка Крим є формою здійснення територіальної (адміністративної) автономії, тобто права її населення самостійно вирішувати певні питання регіонального значення в ме­жах Конституції та законів України та прийнятих на їх основі актів Автономної Республіки Крим².

Наявність таких автономних утворень, як, наприклад, Автономна Республіка Крим, безумовно, ускладнює територіальну організацію

¹ Лбасов Г. Г. Територіальні автономії та їх представницькі органи в унітарних держа­них: порівняльно-правовий аналіз // Бюлетень Міністерства юстиції України. —;! < )04. — № 10.

Кампо В. М. Автономна Республіка Крим // Конституція незалежної України: Навч..іосіб. / За ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С. Шемшученка, В. О. Євдокимова. — К., 2000. — і 365.

 

640

М-8152

641

Розділ 25

⇐ Предыдущая79808182838485868788Следующая ⇒

Поделиться: