Автономна Республіка Крим. Так, під регіоном розуміють територію, яка володіє сукупністю спільних

 

Так, під регіоном розуміють територію, яка володіє сукупністю спільних, взаємопов'язаних характеристик. Деякі автори вважають регіоном частину народногосподарського комплексу з певними ланд­шафтом, кліматом, корисними копалинами, а також зі специфічною виробничою спеціалізацією, яка залежить від густоти населення, ха­рактеру його поселень, традиційних занять, відносин з жителями інших регіонів, що значною мірою визначаються етнонаціональним, конфесійним, лінгвістичним складом мешканців конкретної тери­торії, міграційними процесами, статево-віковою структурою та ха­рактером відтворення населення тощо. Для прихильників цього підходу головне значення має природна, географічна, демографічна та економічна самобутність території¹.

Інші дослідники розуміють під регіоном адміністративно-тери­торіальне утворення певної субнаціональної одиниці (від лат. regio — країна, область, округ). Вони вважають, що термін «регіон» є синонімом термінів «область» та «район». Існує й точка зору, згідно з якою між словами «регіон» та «район» є істотні відмінності і що ці слова навіть мають різну етимологію. Для прибічників цього погля­ду при визначенні поняття «регіон» важливе значення мають соціальна спадщина, історичний досвід, традиції жителів певної те­риторії².

Іноді регіон визначається як область (район, частина конкретної країни), що відрізняється від інших областей сукупністю природних і (або) історично сформованих, відносно стійких економіко-гео-графічних та інших особливостей, які у багатьох випадках поєдну­ються з особливостями національного складу населення³.

Досить вдалою, на нашу думку, є позиція, згідно з якою регіон — це соціально-економічний простір з певною природно-географічною територією, яка відзначається відповідними характером вироб­ництва, специфічними історико-культурними та демографічними особливостями, адміністративно-політичною територією та кордона­ми, а також однотипною нормативно-правовою базою⁴.

¹ Білик П. Поняття та правова сутність управлінської категорії «регіон» // Право Ук­
раїни. — 2001. — № 11. — С. 32.

² Шилов В. Три подхода к понятию «регіон»// Регион: проблеми и перспективи раз-
вития. — 1997. — № 4. — С. 50-52.

³ СтеченкоД. М. Управління регіональним розвитком. — К., 2000. — С. 216.

⁴ Шилов В. Цит. праця. — 1997. — № 4. — С. 51.

644

Звичайно, кожне з наведених визначень регіону є цінним і містить важливу інформацію для усвідомлення його як певної категорії. Однак усі вони потребують уточнення. Адже, враховуючи консти­туційне закріплення категорії «регіон» (ст. 132 Конституції України), нині є необхідність у розробці універсального юридичного визначен­ня терміна «регіон», яке дістало б законодавче закріплення. Таку роботу можна провести, лише засвоївши сучасні європейські тен­денції інтеграції й регіоналізації та уявлення щодо регіональної політики, регіону, регіонального розвитку, наповнивши їх розуміння в Україні адекватним юридичним змістом із врахуванням історичних традицій та сучасної конституційної моделі територіальної ор­ганізації влади в нашій державі.

Незважаючи на це, можна зробити висновок, що саме Автономна Республіка Крим найбільшою мірою відповідає світовим стандартам регіоналізму, є особливим регіоном у складі України із статусом адміністративно-територіальної автономії.

Ключовим поняттям для розуміння того, що являє собою адміністративно-територіальна автономія, є територіальна авто­номія. Територіальна автономія означає, що самоврядні терито­ріальні одиниці мають самостійність у рамках конституції і/або за­кону. М. Корнієнко виділяє такі істотні риси й особливості тери­торіальної автономії з огляду на практику її застосування у світі. По-перше, територіальна автономія — це форма децентралізації державної влади в унітарній державі на рівні регіону, який має деякі особливості свого розвитку. Звичайно, статус автономії надається частинам унітарної держави, які відрізняються від інших тери­торіальних одиниць за своїм національним складом, історичними традиціями, географічним розташуванням (наприклад, острівний статус, відносна віддаленість). При цьому національно-етнічний фактор, хоча є й істотним, але не завжди визначальним. Саме цим пояснюється, скажімо, те, що в такій мононаціональній унітарній державі, як Італія запроваджена й успішно діє обласна автономія.

По-друге, автономія виникає не у результаті акту самовизначення її населення, а має октройований (дарований державою) характер, на­дається державою згори. Воля ж населення того чи іншого регіону до автономії, матеріалізована в якійсь об'єктивній формі (наприклад, виражена на місцевому референдумі), при цьому враховується, але ніяких правових наслідків не породжує.

645

Розділ 25

⇐ Предыдущая81828384858687888990Следующая ⇒

Поделиться: