Методи конституційного права України

 

Галузі права відрізняються одна від одної не тільки предметом, а й методами правового регулювання. Метод конституційного права — це спосіб впливу норм конституційного права на суспільні відносини. За допомогою методів конституційного права потенціал конституційно-правових норм переводиться в площину конкретних дій суб'єктів конституційного права. В кожній галузі права використовуються різні методи правового регулювання за переважання якогось одного або кількох із них. Як і в інших галузях права, в конституційному праві використовуються методи за борони, зобов'язання і дозволу . Заборонні норми забороняють суб'єктам конституційного права здійснювати певні дії. Зобов'язальні норми, навпаки, примушують здійснювати ті чи ті дії. Дозвільні норми дозволяють здійснювати певні дії і є найбільш характерними саме для конституційного права.

У конституційному праві використовуються також: інші методи: загального регламентування; безпосереднього конституційного нормозакріплення; установчий; декларацій; встановлення принципів, цілей і завдань організації і діяльності суб'єктів права тощо. Такі методи аналізуються в загальній теорії права.

За співвідношенням основних регулятивних засобів впливу на поведінку суб'єктів правових відносин — дозволу, зобов'язання і заборони — з усієї багатоманітності методів правового регулювання як найхарактерніший для конституційного права можна виокремити метод імперативно-владного впливу на суспільні відносини. Основними рисами цього методу є підпорядкування, односторонність, беззаперечна обов'язковість, універсальність, установчий характер. На відміну від галузей приватного права (цивільного, господарського, сімейного), де використовується зазвичай диспозитивний метод регулювання (сторонам надається можливість вибору того чи того варіанта поведінки), в конституційному праві домінує імперативний (наказовий) метод. Він не передбачає рівності сторін, ґрунтується на засадах субординації суб'єктів права, тобто підпорядкування одних суб'єктів іншим. Більшість норм конституційного права є імперативними. Відступ від них шляхом укладення між суб'єктами права яких-небудь приватно-правових угод не припускається.

Імперативність методу конституційного права випливає з самої суті політичних відносин як об'єкта конституційного права. Держава як головний політичний інститут реалізує свою владу, зобов'язуючи інших суб'єктів виконувати її владні приписи. В інших галузях права ступінь категоричності приписів загалом є значно нижчим. Універсальність методу конституційного права полягає в тому, що його дія поширюється практично на всі галузі системи національного права, а установчий характер — у тому, що встановлені ним принципи і норми є визначальними щодо як суспільних відносин, так і принципів і норм інших галузей права.

Конституційно-правове регулювання суспільних відносин передбачає використання також певних засобів, основними з яких є: встановлення правоздатності; визначення правового статусу; реалізація прав і обов'язків через правовідносини. Характерними рисами конституційно-правового регулювання суспільних відносин є його системність, нормативність, формальна визначеність на рівні конституції, поєднання прямого та опосередкованого регулювання, спрямованість на досягнення визначених цілей розвитку суспільства, загальнообов'язковість, високий конституційно-правовий рівень забезпечення. Основними стадіями процесу конституційно-правового регулювання є: конституційно-правова регламентація суспільних відносин; виникнення суб'єктивних прав і обов'язків; практична реалізація конституційних прав і обов'язків.

2. Система і суб'єкти конституційного права України

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: