Повноваження Президента України

 

Функції глави держави реалізуються через його повноваження. Глава держави формально наділяється широкими повноваженнями у сфері законодавчої, виконавчої і судової влади та зовнішньополітичної діяльності. Формальна й особливо реальна наявність у глави держави тих чи тих повноважень визначається передусім формою державного правління.

У президентських республіках президент отримує свій мандат від виборчого корпусу і завжди наділений широкими і реальними владними повноваженнями. Він водночас є главою держави і главою виконавчої влади, однак не має значних повноважень щодо впливу на парламент і законодавчий процес, що випливає з вимог жорсткого поділу влади, на якому ґрунтується ця форма правління.

Найважливішим засобом впливу президента на парламент у президентській республіці є його щорічні і позачергові послання до парламенту з питань внутрішнього і зовнішнього становища держави. Послання зачитуються на засіданні парламенту (спільному засіданні палат за двопалатної системи), як правило, особисто президентом. Іноді послання у письмовому вигляді подаються до парламенту, де оголошуються посадовими особами палат: Формально послання президента парламенту мають суто інформаційний характер — вони зазвичай не підлягають обговоренню і по них не приймаються рішення. Фактично зміст послання сприймається парламентом як законодавча програма виконавчої влади і реалізується через прийняття відповідних законів, найповніше — тоді, коли президент і парламентська більшість представляють одну політичну партію. Особливо широко послання президента парламенту використовуються у США, де відомі кілька їх різновидів: послання про стан союзу (федерації), послання про бюджет, послання про економічний стан та ін.

Наділення глави держави за президентської форми республіканського правління правом законодавчої ініціативи і розпуску парламенту означає зміщення балансу повноважень у системі поділу влади на користь виконавчої влади і створення можливостей для авторитарного політичного режиму, що нерідко перетворюються на реальність. Такі режими встановилися, зокрема, у колишніх радянських республіках, які після набуття незалежності обрали президентську або президентсько-парламентарну форму правління.

У парламентарних республіках президент отримує мандат від парламенту і зазвичай не відіграє істотної ролі у державному керівництві суспільством. Він не має істотних повноважень, реальна виконавча і законодавча влада належить сформованому парламентом уряду, який через парламентську більшість, на яку він спирається, контролює роботу парламенту. Першою особою в державі фактично є не глава держави, а прем'єр-міністр. Формально президент може наділятись широкими повноваженнями, однак реальне користування ними контролюється урядом, оскільки акти президента підлягають контрасигнуванню прем'єр-міністром та/або міністром, сфери компетенції якого торкається акт глави держави.

Конституційний статус президента за змішаної форми республіканського правління тяжіє, відповідно, до статусу президента у президентській (президентсько-парламентарна республіка) або парламентарній (парламентарно-президентська республіка) республіці. За будь-якого різновиду змішаної республіки її президент має більше реальних владних повноважень, аніж: президент парламентарної республіки. Хоча в республіках змішаного типу президент формально є тільки главою держави, у президентсько-парламентарній республіці він наділяється такими реальними владними повноваженнями, які дозволяють йому справляти значний вплив на парламент і законодавчий процес і фактично очолювати виконавчу владу. У парламентарних і змішаних республіках розширення реальних повноважень президента завжди відбувається за рахунок звуження повноважень прем'єр-міністра.

Виходячи із цих загальних положень, розглянемо питання про статус Президента України через систематизацію й аналіз його конституційних повноважень з урахуванням змін, внесених до Конституції України від 8 червня 2004 року. Систематизацію конституційних повноважень Президента України доцільно здійснити відповідно до основних сфер державної діяльності — законодавчої, виконавчої, судової і зовнішньополітичної.

Згідно зі статтею 106 Конституції України у сфері законодавчої влади Президент України: 2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 Конституції України, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; 7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією України; 8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією України; 29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України; ЗО) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України (п. 2, 6-8, 29, 30 ч. 1).

Крім того, до конституційних повноважень Президента України у сфері законодавчої влади належать також його право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України (ст. 93) та повноваження з підписання й оприлюднення прийнятих Верховною Радою України законів (ст. 94), право звернення до Конституційного Суду України з питання про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України (ст. 150).

Згідно з Конституцією України визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики держави належить до повноважень Верховної Ради України. Призначення послань Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України полягає, зокрема, у тому, щоб впливати на визначення Верховною Радою України таких засад, на формування державної політики в цілому. Послання президента до парламенту мають важливе значення у президентських республіках, де президент не наділяється правом законодавчої ініціативи, і такі послання є своєрідною законодавчою програмою виконавчої влади, що реалізується через прийняття парламентом відповідних законів. Наділення президента правом законодавчої ініціативи дозволяє йому впливати на визначення засад внутрішньої політики, основних напрямів політики держави безпосередньо через внесення відповідних законопроектів до парламенту.

У сфері виконавчої влади, національної безпеки та оборони, згідно зі статтею 106 Конституції України, Президент України: 1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; 9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; 10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; 12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; 13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; 14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; 15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; 16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України; 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; 20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; 21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України; 24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; 25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними; 26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; 28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (п. 1, 9, 10, 12-21, 24-26, 28 ч. 1).

Крім того, до конституційних повноважень Президента України у сфері виконавчої влади належать також його право скасування відповідно до закону рішень голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України (ч. 8 ст. 118), право звернення до Конституційного Суду України з питання про відповідність Конституції України актів Кабінету Міністрів України (ст. 150). Водночас не всі із перерахованих повноважень безпосередньо торкаються здійснення виконавчої влади. Декотрі із них, наприклад, нагородження державними нагородами, встановлення президентських відзнак та нагородження ними, прийняття рішень щодо громадянства України, надання притулку, можна віднести до сфери виконавчої влади умовно.

Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади суттєво обмежені конституційними змінами від 8 грудня 2004 року. Обмеження торкаються передусім повноважень щодо формування і функціонування Кабінету Міністрів України. Якщо раніше згідно з Конституцією України Президент України: призначав за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняв повноваження Прем'єр-міністра України та приймав рішення про його відставку; призначав за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади та припиняв їхні повноваження на цих посадах; утворював, реорганізовував та ліквідовував за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (п. 9, 10, 15 ч. 1 ст. 106), то тепер він тільки вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України, вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України (п. 9, 10 ст. 106) і вже не має права припиняти повноваження Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, приймати рішення про відставку Прем'єр-міністра України і тим самим — усього складу Кабінету Міністрів України. Повноваження щодо утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, згідно з конституційними змінами, належить до компетенції Кабінету Міністрів України (п. 9і ст. 116). Такий розподіл конституційних повноважень щодо формування і функціонування уряду є характерним для парламентарної республіки.

У сфері судової влади та правоохоронної діяльності, згідно зі статтею 106 Конституції України, Президент України: 11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України; 22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України; 23) утворює суди у визначеному законом порядку; 27) здійснює помилування (п. 11, 22, 23, 27 ч. 1). Крім того, згідно зі статтею 128 Конституції України Президент України здійснює перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років (ч. 1).

Усфері зовнішньополітичної діяльності, згідно зі статтею 106 Конституції України, Президент України: 3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; 4) приймає рішення про визнання іноземних держав; 5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав (п. 3-5 ч. 1).

Конституція України також встановила, що: Президент України «здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України» (п. 31 ч. 1 ст. 106); «Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам» (ч. 2 ст. 106); «Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України» (ч. З ст. 106). Укази і розпорядження Президента України є підзаконними актами — вони видаються на основі та на виконання законів України. Водночас акти Президента України є правовою базою для актів Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади. Укази є правовими актами, що видаються Президентом України з найважливіших питань, віднесених до його компетенції. Вони можуть бути як нормативними — такими, що встановлюють загальнообов'язкові правила поведінки і розраховані на тривале, багаторазове використання, так і ненормативними (правозастосовними), що стосуються конкретних відносин чи осіб і мають одноразовий характер (торкаються, наприклад, нагородження державними нагородами, присвоєння почесних звань України, призначення конкретної особи на посаду тощо). Розпорядження є ненормативними актами Президента України, що мають індивідуальний організаційний характер. Форму розпоряджень мають, наприклад, доручення органам виконавчої влади, рішення з оперативних, організаційних і кадрових питань, про проведення тих чи тих заходів тощо.

Згідно з Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року акти Президента України не пізніш як у 15-денний строк після їх прийняття підлягають оприлюдненню в офіційних друкованих виданнях. Нормативні акти Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Як уже зазначалось, Конституція України встановила, що акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21, 23 частини першої статті 106, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання (ч. 4 ст. 106).

Згідно з Конституцією України «Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України. Повноваження Президента України припиняються достроково у разі: 1) відставки; 2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерті» (ст. 108); «Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України» (ст. 109); «Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України — за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку» (ст. 110).

Як зазначалось вище, стаття 111 Конституції України передбачає можливість усунення Президента України з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту. Конституція також встановила, що «Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту» (ч. З ст. 105).

Конституція України передбачає, що у разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання обов'язків Президента України покладається на Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов'язків Президента України, не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України (ст. 112). До конституційних змін від 8 грудня 2004 року виконання обов'язків Президента України у разі дострокового припинення його повноважень покладалось Конституцією на Прем'єр-міністра України.

 

⇐ Предыдущая52535455565758596061Следующая ⇒

Поделиться: