Склад і структура органів виконавчої влади

 

До складу уряду входять глава і члени уряду, якими є заступники глави уряду, міністри, державні секретарі, іноді — керівники державних комітетів і служб  та деякі інші посадові особи, які за правовим статусом прирівнюються до міністра. Інститут глави уряду є за парламентарних і змішаної республіканської форм правління, а також: у деяких президентських республіках. У більшості президентських республік функції глави уряду виконує президент. Найпоширеніша назва глави уряду — «прем'єр-міністр», тобто «перший міністр» (від фр. рremier — перший). Глава уряду керує діяльністю уряду, головує на його засіданнях, входить із поданням до глави держави про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, про призначення на посади та звільнення з посад міністрів та інших членів уряду тощо. Склад уряду та повноваження його глави конституції зазвичай встановлюють у загальному вигляді.

Урядом України, за Конституцією України, є Кабінет Міністрів України. На відміну від Конституційного Договору від 8 червня 1995 року, в якому Уряд України визначався як Кабінет Міністрів України, в Конституції термін «уряд» не використовується. Згідно з Конституцією До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри (ч. 1 ст. 114). Як уже зазначалось, Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України, згідно з Конституцією України, керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України (ч. 5 ст. 114).

Формальний статус глави уряду визначається передусім формою державного правління, а реальний значною мірою залежить від розкладу партійно-політичних сил у парламенті. Найширші реальні повноваження має глава однопартійного уряду за парламентарних форм правління. У такому разі він, як глава уряду і лідер політичної партії, що має абсолютну більшість депутатських мандатів у парламенті, реально не тільки очолює виконавчу владу, а й через парламентську більшість своєї партії контролює законодавчу владу. Становище глави коаліційного уряду значною мірою залежить від міцності урядової коаліції, кількості партій, які її складають, та їх ідеологічної і політичної згуртованості.

Найменше формальних і реальних владних повноважень має прем'єр-міністр у президентській республіці — там, де впроваджено таку посаду. Для позначення фактичного статусу такого прем'єр-міністра у науці конституційного права використовується термін «адміністративний прем'єр-міністр». Адміністративний прем'єр-міністр призначається на посаду і звільняється з посади президентом на власний розсуд. Він не впливає на визначення політики держави, не має вагомих власних повноважень, а користується повноваженнями, делегованими йому президентом, і діє відповідно до його настанов. Зазвичай адміністративний прем'єр-міністр керує оперативною діяльністю уряду та веде його неофіційні засідання.

За змішаної республіканської форми правління, для якої характерним є дуалізм виконавчої влади, тобто розподіл її повноважень між: президентом і главою уряду, формальний і реальний статус останнього тяжіє до статусу або прем'єр-міністра парламентарної республіки, або адміністративного прем'єр-міністра. За президентсько-парламентарного різновиду змішаної республіки керівництво урядом фактично здійснює президент. За новою Конституцією України формальний і реальний статус Прем'єр-міністра України тяжів до статусу адміністративного прем'єр-міністра. Із внесенням до Конституції України змін від 8 грудня 2004 року Прем'єр-міністр України набув статусу глави уряду парламентарної республіки. Його роль у здійсненні державної влади значною мірою залежить від міцності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, на яку він спирається у своїй діяльності.

Основну частину складу уряду представляють міністри (від лат. minister — слуга), які є керівниками міністерств. Міністерство — це центральний орган виконавчої влади, основна структурна одиниця уряду. Очолюване міністром міністерство здійснює керівництво певною галуззю господарства або сферою діяльності. Міністерства зазвичай утворюються на основі актів глави держави або уряду, рідше — актів парламенту. Кількість міністерств і розподіл компетенції між ними практично визначаються главою виконавчої влади — президентом або прем'єр-міністром. Є певний, так би мовити, класичний набір міністерств, наявних у тій чи тій формі практично в кожній країні, незалежно від конституційних визначень. До нього входять передусім міністерства внутрішніх справ, закордонних справ, оборони, фінансів, юстиції. Крім таких основних є багато інших міністерств — промислової політики, аграрної політики, транспорту, зв'язку, торгівлі, освіти, охорони здоров'я тощо.

Конституцією України повноваженням щодо утворення, реорганізації та ліквідації за поданням Прем'єр-міністра України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади спершу наділявся Президент України. Конституційними змінами від 8 грудня 2004 року це повноваження віднесене до компетенції Кабінету Міністрів України. Згідно з пунктом 9і статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України «утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання виконавчої влади».

Кількість міністерств, їх назви і функціональне призначення часто змінюються. Станом на ЗО березня 2007 року в Україні було 18 міністерств: Міністерство аграрної політики України; Міністерство внутрішніх справ України; Міністерство вугільної промисловості України; Міністерство економіки України; Міністерство закордонних справ України; Міністерство культури і туризму України; Міністерство оборони України; Міністерство освіти і науки України; Міністерство охорони здоров'я України; Міністерство охорони навколишнього природного середовища України; Міністерство палива та енергетики України; Міністерство праці та соціальної політики України; Міністерство промислової політики України; Міністерство транспорту та зв'язку України; Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту; Міністерство фінансів України; Міністерство юстиції України.

За характером компетенції міністерства поділяють на галузеві, які здійснюють керівництво окремими галузями (міністерства аграрної політики, оборони, охорони здоров'я тощо), міжгалузеві, які керують кількома суміжними галузями (міністерства палива та енергетики, культури і туризму, освіти і науки, праці та соціальної політики тощо), та функціональні, керівництво яких поширюється на певні сфери державного управління (міністерства економіки, промислової політики, фінансів тощо).

Поряд із міністерствами елементами системи центральних органів виконавчої влади є вужчі утворення — державні комітети або державні служби. Вони забезпечують реалізацію державної політики у визначеній сфері діяльності, здійснюють управління в цій сфері, а також; міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до їхнього відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Станом на 30 березня 2007 року було утворено 11 державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади зі статусом, який прирівнюється до державного комітету: Державний комітет архівів України; Державний комітет лісового господарства України; Державний комітет телебачення і радіомовлення України; Державний комітет України з державного матеріального резерву; Державний комітет України по водному господарству; Державний комітет України по земельних ресурсах; Державний комітет України у справах національностей та релігій; Пенсійний фонд Украйни; Вища атестаційна комісія; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна служба автомобільних доріг України. Система державних комітетів (державних служб), як і система міністерств, часто змінюється. Одні комітети чи служби ліквідовуються, натомість утворюються інші, на базі одного чи кількох комітетів утворюються міністерства, міністерства реорганізовуються в комітети тощо.

Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом мають визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження. Щодо таких органів може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, призначення і звільнення керівників. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

Станом на 30 березня 2007 року було утворено 27 центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом: Адміністрація державної прикордонної служби України; Антимонопольний комітет України; Головне управління державної служби України; Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Державна служба експортного контролю України; Державна судова адміністрація України; Державний департамент України з питань виконання покарань; Державний комітет статистики України; Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва; Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики; Державний комітет фінансового моніторингу України; Державний комітет ядерного регулювання України; Національна комісія з питань регулювання зв'язку України; Національна комісія регулювання електроенергетики України; Державна служба соціального зв'язку та захисту інформації України; Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; Національне космічне агентство України; Служба безпеки України; Фонд державного майна України; Державний комітет справах ветеранів; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів; Управління державної охорони України; Державний комітет рибного господарства України; Державне агентство України з інвестицій та інновацій.

Згідно з Указом Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 року центральні органи виконавчої влади діють на підставі положень, які затверджує Президент України. Статус керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників встановлюється положеннями про ці органи. Не допускається прирівняння будь-яких посад в органах виконавчої влади за статусом до членів Кабінету Міністрів України. Керівник центрального органу виконавчої влади може мати не більше одного першого заступника і трьох заступників. Це правило не поширюється на Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, а також на Службу безпеки України та інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Структуру центрального органу виконавчої влади затверджує його керівник. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством. Призначення на посаду і звільнення з посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади здійснює у встановленому порядку керівник центрального органу виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного центрального органу виконавчої влади. Урядові органи державного управління здійснюють: управління окремими підгалузями або сферами діяльності; контрольно-наглядові функції; регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб. Керівники урядових органів державного управління призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням керівника відповідного центрального органу виконавчої влади. Положення про урядовий орган державного управління затверджується Кабінетом Міністрів України.

Для обговорення і погодженого вирішення питань щодо найважливіших напрямів діяльності центрального органу виконавчої влади, розвитку відповідної галузі господарства чи сфери суспільного життя утворюється колегія центрального органу. До її складу входять керівник центрального органу, його заступники, а також інші керівні працівники. До складу колегії можуть також; входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій галузі чи сфери відання центрального органу. Членів колегії затверджує чи звільняє від обов'язків Кабінет Міністрів України. У засіданнях колегії можуть брати участь представники місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Рішення колегії реалізуються наказами керівника центрального органу.

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності міністерств і міністрів здійснюється першими заступниками міністрів, які є керівниками апаратів міністерств.

Кабінет Міністрів України для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, координації дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, розроблення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, вирішення оперативних питань може утворювати постійні і тимчасові робочі органи — комітети, комісії, робочі групи тощо. До складу таких органів залежно від покладених на них завдань входять представники центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також; народні депутати України, представники інших органів, не підвідомчих Кабінетові Міністрів України, суб'єктів підприємницької діяльності, громадських організацій, науковці та інші фахівці — за їхньою згодою.

Постійно діючими робочими органами Кабінету Міністрів України є урядові комітети, які формуються із членів Кабінету Міністрів України й очолюються Прем'єр-міністром України та віце-прем'єр-міністрами. До основних завдань урядового комітету належить формування та проведення державної політики у відповідній сфері згідно з основними напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України. Урядовий комітет, зокрема, розглядає та схвалює концепції проектів нормативно-правових актів та інших документів, що підлягають розробленню, розглядає та врегульовує розбіжності щодо проектів нормативно-правових актів, схвалює ці проекти та інші документи, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України. Організаційною формою роботи урядового комітету є його засідання, які проводяться за потреби в один і той само день тижня. Порядок денний засідання урядового комітету формується його відповідальним секретарем.

У складі Кабінету Міністрів України, сформованому у серпні 2006 року, було утворено п'ять урядових комітетів: Комітет з питань правової політики, оборони і європейської інтеграції; Комітет з питань економічної політики; Комітет з питань розвитку галузей економіки; Комітет з питань регіональної політики, будівництва і житлово-комунального господарства; Комітет з гуманітарних і соціальних питань. Комітети очолили, відповідно, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри.

Найсуттєвішою організаційно-структурною особливістю центральних органів виконавчої влади є наявність у більшості із них місцевих органів. Такими органами, як правило, є управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, які підзвітні і підконтрольні відповідним центральним органам.

Місцеві державні адміністрації входять до єдиної системи органів виконавчої влади України. В даний час в Україні діють 24 обласних, 490 районних, 2 міських (Київська та Севастопольська) та 14 районних у місті державних адміністрацій. Склад місцевих державних адміністрацій формують їх голови. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, вони визначають структуру місцевих державних адміністрацій, яку складають управління, відділи та інші структурні підрозділи. Примірні переліки управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а також; типові положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України.

В обласній державній адміністрації можуть утворюватись, зокрема, такі управління: сільського господарства і продовольства; економіки; праці та соціального захисту населення; фінансове; промисловості, енергетики, транспорту та зв'язку; капітального будівництва; містобудування та архітектури; з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; освіти і науки; охорони здоров'я; культури; з питань молоді, спорту та туризму; у справах преси та інформації; з питань внутрішньої політики; державної ветеринарної медицини; з питань майна комунальної власності (за умови делегування радами повноважень з управління майном); а також: інспекція державного технічного нагляду; інспекція якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції; служба у справах неповнолітніх; державний архів області.

До відділів та інших підрозділів апарату обласної державної адміністрації належать відділи: організаційний; кадрової роботи та з питань державної служби; роботи зі зверненнями громадян; юридичний; загальний; контролю; бухгалтерського обліку; взаємодії з правоохоронними органами; з питань оборонної та мобілізаційної роботи; інформаційно-комп'ютерного забезпечення; господарський; з питань режимно-секретної роботи; а також прес-служба.

У районній державній адміністрації можуть утворюватись управління (відділи): сільського господарства і продовольства; економіки; праці та соціального захисту населення; фінансове; державної ветеринарної медицини; відділи: з питань молоді та спорту; містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства; освіти; культури; з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення; служба у справах неповнолітніх; архівний; а також відділи та інші підрозділи апарату: організаційної і кадрової роботи; загальний; контролю; юридичний; фінансово-господарський; з питань оборонної та мобілізаційної роботи; внутрішньої політики; з питань режимно-секретної роботи.

Докладно організація та порядок діяльності органів виконавчої влади визначаються нормами адміністративного права України, складовими якого є також положення про центральні і місцеві органи виконавчої влади.

⇐ Предыдущая58596061626364656667Следующая ⇒

Поделиться: