Принципи організації судової влади

 

До основних принципів організації судової влади (судоустрою), закріплених Конституцією України, крім тих, що стосуються побудови судової системи, належать: здійснення правосуддя виключно судами; здійснення правосуддя тільки законно встановленими судами; поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі; безпосередня участь народу  у здійсненні правосуддя; право на судовий захист; незалежність і недоторканність суддів. Конституційні принципи організації судової влади конкретизуються законами України «Про судоустрій України», «Про Конституційний Суд України», «Про статус суддів», «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» та іншими.

Здійснення правосуддя виключно судами. Конституція України встановила, що «Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються» (ч. 1 ст. 124). Кожний суд розглядає і вирішує судові справи у межах встановленої законом його юрисдикції, що поширюється на визначені категорії справ і певну територію. Жодний інший державний орган чи орган місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть вирішувати такі справи. Закон «Про судоустрій України» встановив, що «Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність» (ч. 2 ст. 5).

Здійснення правосуддя тільки законно встановленими судами означає, що розгляд і вирішення судових справ здійснюється тільки тими судами, які встановлені конституцією і законами, не допускається утворення надзвичайних та особливих судів, «які могли б діяти поза встановленою законом процедурою. Конституція України містить пряму заборону створення надзвичайних та особливих судів: «Створення надзвичайних та особливих судів не допускається» (ч. 5 ст. 125).

Правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права. Вони реалізуються через покладення на їх учасників суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що встановлюються і охороняються державою. Виникають правові відносини за настання передбачених законом юридичних фактів — правопорушення, договору, події тощо. За галузевою належністю норм правові відносини можуть бути конституційно-правовими, цивільно-правовими, кримінально-правовими, адміністративно-правовими, господарсько-правовими тощо. Відповідно, конституційний принцип поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі (ч. 2 ст. 124) означає, що будь-які правові конфлікти між суб'єктами правових відносин можуть бути об'єктом розгляду і вирішення тим судом, до підсудності якого відповідна судова справа віднесена процесуальним законом.

Безпосередня участь народу у здійсненні правосуддя відбувається через народних засідателів і присяжних. Конституція України встановила, що «Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних» (ч. 4 ст. 124). Народний засідатель — це представник населення, який на рівних правах із суддею бере участь у судовому розгляді справи. На відміну від народних засідателів присяжні (присяжні засідателі) є представниками населення, які в кримінальній справі вирішують тільки питання винуватості чи невинуватості підсудного і, як правило, не беруть участі у встановленні міри покарання засудженому.

Докладно статус народних засідателів і присяжних визначається законом «Про судоустрій України». Згідно із законом народними засідателями є громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законом, вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями. Народні засідателі під час здійснення правосуддя користуються усіма правами судді. Список народних засідателів затверджується відповідною місцевою радою за поданням голови місцевого суду. До списку включаються у кількості, зазначеній у поданні голови суду, громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція даного суду, та відповідають встановленим законом вимогам і дали згоду бути народними засідателями. Списки народних засідателів затверджуються на строк чотири роки і переглядаються у разі необхідності, але не рідше, ніж через два роки. Список народних засідателів публікується в друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради (ч. 1-3, 5 ст. 65).

Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя. Суд присяжних утворюється для розгляду по першій інстанції судових справ, визначених процесуальним законом. Список присяжних за поданням голови апеляційного суду формується на підставі списків виборців комісією, склад якої затверджується відповідно Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, головою обласної ради, Київським та Севастопольським міськими головами. До складу комісії повинні входити уповноважені представники суду, органів юстиції та відповідної ради. До списків присяжних включаються громадяни, які постійно проживають на території відповідної області тощо і відповідають встановленим законом вимогам. Список присяжних затверджується  рішенням відповідної ради і публікується в друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради. Списки присяжних затверджуються строком на чотири роки і переглядаються кожних два роки (ч. 1-3, 5, 6 ст. 68).

Право нас судовий захист — це право звертатися до суду за захистом своїх прав і законних інтересів. Воно закріплено в Конституції України як право людини і громадянина (ст. 55) і докладно конкретизовано у законі «Про судоустрій України». Згідно із законом усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним, відповідно до закону. Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України (ст. 6).

Найважливішим принципом демократичної організації судової влади є самостійність судів і незалежність суддів. Він означає, що суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Однією з найважливіших гарантій незалежності суддів є їх недоторканність, яка полягає в тому, що суддя не може бути без згоди уповноваженого на те органу затриманий чи заарештований. Важливою гарантією самостійності судів і незалежності суддів є незмінюваність суддів, яка полягає у призначенні їх на посади безстроково.

Найважливіші гарантії незалежності суддів встановлені Конституцією України: «Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше» (ч. 1-4 ст. 126); «Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону» (ч. 1 ст. 129).

Конституційні норми щодо самостійності судів і незалежності суддів конкретизуються законом «Про судоустрій України», за яким органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено процесуальним законом. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону (ч. 3-6 ст. 14).

Згідно з Конституцією України «Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом. Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом (ст. 128). Такими законами є, відповідно, закон «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» від 18 березня 2004 року та закон «Про судоустрій України».

За Конституцією України «На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом» (ч. 3-5 ст. 127).

Конституція України встановлює вимоги щодо несумісності посади судді з іншими видами діяльності: «Професійні судді  не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої» (ч. 2 ст. 127) та визначає підстави звільнення судді з посади: «Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі його смерті» (ч. 5, 6 ст. 126).

Конституційні гарантії незалежності судової влади конкретизуються законом «Про судоустрій України», згідно з яким гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту (п. 7 ст. 14).

Статус суддів докладно визначається Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року (з наступними змінами).

Самостійності судів покликаний сприяти особливий порядок їх утворення і ліквідації, призначення голів судів та їх заступників, який обмежує вплив політичного чинника на ці процеси. Згідно із законом «Про судоустрій України» суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду. Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (щодо спеціалізованих судів — голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів — рекомендації відповідної

ради суддів) (ч. 1, 5 ст. 20).

 

⇐ Предыдущая63646566676869707172Следующая ⇒

Поделиться: