Конституційний Суд України

 

В Україні здійснюється як політичний, так і юридичний контроль. Політичний конституційний контроль здійснюють Президент України, Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, голови місцевих державних адміністрацій вищого рівня. Так, згідно з Конституцією України Президент України має право зупинити дію нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з мотивів їх невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності, скасувати акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішенця голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України. До конституційних повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина. Голови місцевих державних адміністрацій можуть скасувати рішення голів місцевих державних адміністрацій нижчого рівня, що суперечать Конституції України.

Юридичний конституційний контроль здійснюється Конституційним Судом України, організація, повноваження та порядок діяльності якого визначаються Конституцією України (розділ XII «Конституційний Суд України») та Законом України «Про Конституційний Суд " України» від 16 жовтня 1996 року. Конституційний Суд України приймає акти, що регламентують організацію його внутрішньої роботи у відповідності з цим законом. Основним таким актом є Регламент Конституційного Суду України, прийнятий 5 березня 1997 року.

За наявності в Конституції України окремого розділу про Конституційний Суд України останній є складовою судової системи України поряд із судами загальної юрисдикції. Згідно з Конституцією України «Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні» (ч. 1 ст. 147). Це означає, що жоден інший державний орган, крім Конституційного Суду України, не може здійснювати функції судового конституційного контролю. Конституційний Суд України, за Конституцією, складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість судців Конституційного Суду України (ч. 1, 2 ст. 148). Конституція встановлює підвищені (порівняно із суддями судів загальної юрисдикції) вимоги до суддів Конституційного Суду України: суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж: роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою (ч. З ст. 148).

Відповідно до Конституції України суддя Конституційного Суду України призначається на дев’ять років без права бути призначеним на повторний строк. Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк (ч. 4, 5 ст. 148).

Закон «Про Конституційний Суд України» визначив, що суддя Конституційного Суду України вступає на посаду з дня складення ним присяги судді Конституційного Суду України такого змісту: «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високі обов'язки судді Конституційного Суду України, забезпечувати верховенство Конституції України, захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина». Суддя Конституційного Суду України складає присягу на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, а також Прем'єр-міністра України, Голови Верховного Суду України або осіб, які виконують їх повноваження (ст. 17).

За статтею 149 Конституції України на суддів Конституційного Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканності, підстави щодо звільнення з посади та вимоги щодо несумісності, передбачені Конституцією стосовно професійних суддів (див. вище). Це, зокрема, означає, що судді Конституційного Суду України звільняються з посади з досягненням шістдесяти п'яти років. Вони не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Конституція України визначила, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України (ч. 2 ст. 147). Згідно зі статтею 150 Конституції до повноважень Конституційного Суду України належить: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Автономної Республіки Крим. Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Конституція України також встановила, що «Конституційний Суд України за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. За зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України дає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту» (ст. 151).

Закон «Про Конституційний Суд України» встановив межі повноважень Конституційного Суду України: до його повноважень не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також: інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції (ст. 14). Це, зокрема, означає, що акти міністерств та державних комітетів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також органів місцевого самоврядування не можуть розглядатися Конституційним Судом України щодо їх конституційності.

Згідно із законом формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання та конституційне звернення (ст. 38). Конституційне подання — це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Конституційним поданням є також: звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту (ч. 1 ст. 39).

Суб'єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України щодо конституційності законів та інших правових актів є Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим (ст. 40).

Суб'єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційним Судом України є: щодо відповідності Конституції України міжнародних договорів України — Президент України, Кабінет Міністрів України; щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту — Верховна Рада України; щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України — Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування (ст. 41).

Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також: прав юридичної особи (ч. 1 ст. 42). Суб'єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом України щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи (ст. 43).

Конституція України і закон «Про Конституційний Суд України», отже, не передбачають інституту конституційної скарги, суть якого полягає у праві громадян на звернення до конституційного суду з приводу порушення в конкретній ситуації їхніх конституційних прав внаслідок невідповідності закону конституції. Як зазначалось вище, право громадян на конституційну скаргу є важливою гарантією дотримання державою їх конституційних прав і свобод. Громадянин України може звернутись до Конституційного Суду України тільки з питання офіційного тлумачення Конституції та законів України, але не у зв'язку з порушенням у конкретній ситуації його конституційних прав внаслідок невідповідності закону чи іншого правового акта Конституції України.

Закон «Про Конституційний Суд України» визначає підстави для відмови у відкритті конституційного провадження. Такими підставами є: 1) відсутність встановленого Конституцією України, законом про Конституційний Суд України права на конституційне подання, конституційне звернення; 2) невідповідність конституційного подання, конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, законом про Конституційний Суд України; 3) непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, конституційному зверненні (ст. 45).

Згідно із законом «Про Конституційний Суд України» у складі Конституційного Суду України утворюються колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними поданнями та колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними зверненнями (ч. 1 ст. 47). Відкриття провадження у справі у Конституційному Суді України за конституційним поданням чи конституційним зверненням ухвалюється Колегією суддів Конституційного Суду України або Конституційним Судом України на його засіданні. Справа, за якою відкрито конституційне провадження, розглядається Конституційним Судом України на пленарному засіданні (ч. 1, 2 ст. 46). Закон розрізняє засідання і пленарні засідання Конституційного Суду України. На засіданнях Конституційного Суду України розглядаються всі питання, що потребують вирішення Конституційним Судом України, крім тих, що вирішуються на його пленарних засіданнях. Засідання Конституційного Суду України є повноважним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів Конституційного Суду України. Рішення Конституційного Суду України на його засіданнях приймається, якщо за це рішення проголосувало більше половини суддів Конституційного Суду України, які брали участь у засіданні (ч. 4-6 ст. 50).

На пленарних засіданнях Конституційним Судом України приймаються рішення у справах щодо конституційності законів та інших правових актів, а також висновки у справах щодо відповідності Конституції України міжнародних договорів України, додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, офіційного тлумачення Конституції та законів України. Пленарне засідання є повноважним, якщо на ньому присутні не менше дванадцяти суддів Конституційного Суду України. Рішення Конституційного Суду України приймаються та його висновки даються на пленарному засіданні, якщо за них проголосувало не менше десяти суддів Конституційного Суду України (ч. 2-4 ст. 51). Учасниками конституційного провадження є суб'єкти права на конституційне подання і конституційне звернення, їхні представники, а також залучені конституційним Судом України до участі у розгляді справи органи та посадові особи, свідки, експерти та перекладачі (ч. 1 ст. 55). Строк провадження у справах за конституційними поданнями не повинен перевищувати трьох місяців, за конституційними зверненнями — шести місяців. У разі провадження за конституційним поданням, яке визнане Конституційним Судом України невідкладним, строк розгляду такого подання не повинен перевищувати одного місяця. Строки конституційного провадження починають обчислюватися з дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження у справі (ст. 57).

Конституційний Суд України за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів приймає рішення (ч. 1 ст. 61). У справах з питань офіційного тлумачення Конституції України та законів України, про відповідність Конституції України міжнародних договорів України та щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту Конституційний Суд України дає висновки (ст. 62).

Рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду України. Судді не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки Конституційного Суду України мотивуються письмово, підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею Конституційного Суду України рішення, висновку Конституційного Суду України є обов'язковим (ч. 1, 3-5 ст. 63).

Окрема думка судді Конституційного Суду України, який підписав рішення чи висновок Конституційного Суду України, викладається суддею у письмовій формі і додається до рішення чи висновку Конституційного Суду України (ст. 64).

Рішення і висновки Конституційного Суду України підписуються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку та офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання. Рішення і висновки Конституційного Суду України разом з окремою думкою суддів публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України (ст. 67). Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов’язковими до виконання (ст. 69).

Конституція України встановила, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним чи юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовуються державою у встановленому законом порядку (ст. 152).

Конституційний Суд України є важливою гарантією верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Інститут конституційного суду набув поширення, передбачений конституціями багатьох держав, передусім європейських. Проте такому інституту притаманні певні суперечності, які ще не стали предметом наукового обговорення.

Своїми рішеннями конституційний суд вносить певні зміни до чинної системи національного законодавства, уточнює зміст і межі правового регулювання. Практично його акти мають таку саму юридичну силу, що й конституція, на основі якої ці акти ухвалені. У разі частих звернень до конституційного суду з питань про відповідність законів та інших нормативно-правових актів конституції, офіційного тлумачення конституції та законів конституційний суд, ухвалюючи відповідні рішення (визнаючи

неконституційними ті чи ті норми, розширюючи шляхом тлумачення дію чинних норм), перетворюється, по суті, на найвищий законодавчий орган держави. Виходить, що акти, ухвалені кількома особами — суддями конституційного суду (чисельний склад конституційних судів зазвичай становить 7-19 осіб) мають вищу юридичну силу щодо законів, прийнятих волевиявленням кількох сотень парламентаріїв.

Рішення конституційних судів зазвичай є остаточними і не підлягають оскарженню. Це крім усього іншого означає, що вони визнаються істиною в останній інстанції, хоча насправді можуть ухвалюватися під впливом політичних чинників, особистих інтересів суддів і бути далекими від істини. Маючи ті чи ті політичні переконання або перебуваючи в опосередкованій залежності від вищих посадових осіб держави (незалежність суддів не може бути абсолютною), судді конституційного суду можуть ухвалювати рішення і на догоду певним політичним силам чи посадовим особам, особливо за умов гострої політичної боротьби і політичної нестабільності в країні. Наочним прикладом такого рішення може бути висновок Конституційного Суду України про можливість балотування Президента України Л. Д. Кучми у 2004 році на цей пост на третій строк підряд, хоча Конституція України передбачає, що одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

З жовтня 2005 року по липень 2006 року Конституційний Суд України був нечинним через недоукомплектованість його складу, пов'язану з непризначенням Верховною Радою України її частини суддів Конституційного Суду України та неможливістю складення суддями Конституційного Суду України, призначеними Президентом України та з'їздом суддів України, присяги на засіданні Верховної Ради України. Неофіційно це пояснювалося тим, що Верховна Рада України остерігалась можливого визнання новим складом Конституційного Суду України на догоду деяким політичним силам неконституційними змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року (раніше Конституційний Суд України дав висновок про відповідність законопроекту про внесення змін вимогам Конституції України) і фактично блокувала його роботу. Якщо це так, то виходить, що Верховна Рада України захищала Конституцію України від Конституційного Суду України.

Інститут конституційного суду не має правової противаги у політико-правовій системі країни, що суперечить вимозі збалансованості повноважень органів державної влади. Навіть рішення верховного суду країни може бути оскаржене в органах міжнародної юстиції, однак рішення конституційному суду не підлягає оскарженню у будь-якій формі. У деяких країнах рішення конституційного суду не визнаються остаточними і можуть бути скасовані за результатами голосування в парламенті. Так, Конституція Румунії 1991 року передбачає, що рішення Конституційного Суду про неконституційність законодавчого акта може бути скасоване за результатами голосування в обох палатах Парламенту кваліфікованою більшістю не менш як у дві третини від числа членів кожної палати. У Польщі до прийняття 1997 року нової Конституції рішення Конституційного Трибуналу могло бути скасоване за результатами голосування в нижній палаті парламенту (Сеймі) кваліфікованою більшістю голосів. Конституція Польщі 1997 року у перехідних приписах ще на два роки продовжила таку можливість, потреба в якій з часом відпала у зв'язку зі стабілізацією політичної обстановки в країні. У деяких країнах парламент або президент мають право відкладального вето щодо рішень органу судового конституційного контролю, який може подолати вето при повторному розгляді кваліфікованою більшістю голосів його членів.

Є країни, в яких функції судового конституційного контролю здійснює не окремий конституційний суд, а конституційна палата верховного суду. У багатьох країнах, як зазначалось вище, спеціального органу судового конституційного контролю взагалі немає, функцію судового конституційного контролю в них здійснюють суди загальної юрисдикції при розгляді конкретних справ.

Ще одна суперечність інституту конституційного суду пов'язана із наділенням такого суду повноваженням з офіційного тлумачення законів. Полягає вона у тому, що за наявності такого повноваження не парламентарії визначають, який сенс вони вкладали у ту чи ту норму прийнятого ними закону, а судді конституційного суду вирішують, що при цьому мали на увазі парламентарії. Автентичне тлумачення норм права здійснює той орган, який їх встановив. Відповідно, тлумачення законів має здійснювати парламент. Що не виключає участі у цьому процесі конституційного суду, наприклад, як дорадчого органу

Усе зазначене є не обґрунтуванням необхідності відмови від інституту конституційного суду в Україні, а лише наголошенням на його проблемах, які потребують теоретичного осмислення і практичного вирішення.

 

⇐ Предыдущая66676869707172737475Следующая ⇒

Поделиться: