Поняття і види громадських організацій

 

Характерною особливістю новітніх конституцій багатьох держав є визначення в них статусу деяких неполітичних за своїм характером громадських організацій. Найчастіше йдеться про професійні спілки, рідше — про об'єднання підприємців (роботодавців), споживачів, іноді — також; про деякі інші громадські організації. Для розкриття змісту відповідних конституційно-правових інститутів необхідно спершу визначити поняття громадської організації та виокремити основні різновиди таких організацій.

Громадська організація — це добровільне та організаційно оформлене об'єднання громадян, створене для вираження й задоволення їхніх інтересів і потреб на засадах самоврядування. Учасниками деяких різновидів таких об'єднань можуть бути також іноземні громадяни та особи без громадянства.

У кожній країні є багато різних видів громадських організацій. Це професійні спілки, жіночі, молодіжні, ветеранські, дитячі організації, наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні об'єднання громадян, творчі спілки, земляцтва, фонди, асоціації тощо. Громадські організації можуть мати різні назви: «клуб», «гурток», «спілка», «товариство», «рада», «об'єднання», «асоціація», «фонд», «ліга» тощо, однак спільними їх рисами (ознаками) є добровільність об'єднання, наявність певної організаційної структури і діяльність на засадах самоврядування. Від політичних партій, які також характеризуються такими само ознаками, громадські організації відрізняються тим, що не прагнуть до здобуття державної влади. За необхідності прийняття владних рішень, в яких вони заінтересовані, громадські організації тим чи тим чином впливають (тиснуть) на органи влади, тому у політичній науці вони визначаються також: як групи інтересів або групи тиску. На відміну від політичних партій громадські організації ніякими своїми структурами не входять до державних інститутів, проте як частина політичної системи суспільства здійснюють на неї істотний вплив.

Громадські організації об'єднують людей різної партійної належності, різних ідеологічних переконань для досягнення певних цілей. У цьому полягає ще одна відмінність їх від політичних партій, які об'єднують людей лише певної ідеологічної орієнтації і виключають їх членство в інших партіях.

З іншого боку, громадські організації відрізняються від громадських рухів — антивоєнних, екологічних, жіночих, молодіжних тощо, які не є власне організаціями, як правило, не мають сталих довгочасних організаційних структур, певної внутрішньої ієрархії, керівних центрів, програмних та статутних документів, фіксованого членства, що властиво для організацій. Через відсутність формалізованих структур громадські рухи не підлягають правовій інституціоналізації.

Багатоманітність громадських організацій зумовлює необхідність їх розмежування й типології, яка допомагає глибше пізнати їх особливості, роль у суспільному життя і в політичній системі суспільства. Громадські організації розрізняються за їх соціальною основою, сферами діяльності, організаційною побудовою, цілями, методами й засобами діяльності, отже, можуть поділятись і групуватись за різними підставами.

За соціальною основою відповідно до основних груп соціальних спільнот виокремлюються класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні громадські організації. Класовими громадськими організаціями є професійні спілки та організації роботодавців як об'єднання, відповідно, найманих працівників і підприємців-власників. Демографічними громадськими організаціями, які виокремлюються за віковою та статевою ознаками, є дитячі, молодіжні, ветеранські та жіночі об'єднання. За професійною ознакою виокремлюються громадські організації робітників, службовців, спеціалістів, селян, підприємців. Професійними громадськими організаціями спеціалістів є різноманітні творчі спілки. Територіальними є громадські організації, що утворюються і діють в окремих адміністративно-територіальних одиницях — селах, селищах, містах, районах, областях, а етнічними — різноманітні об'єднання людей однієї національної належності.

Залежно від сфер діяльності розрізняють громадські організації, що діють в економічній, соціально-економічній, соціальній, політичній і соціально-культурній сферах. Як громадські організації в економічній сфері можна розглядати акціонерні товариства, кооперативи, товариства з обмеженою відповідальністю, комерційні фонди, товариства економічної взаємодопомоги, кредитні спілки, каси взаємодопомоги, організації споживачів тощо та їх різноманітні об'єднання. Громадськими організаціями законодавство зазвичай визнає тільки ті з таких організацій, що не мають основною метою одержання прибутку.

Соціально-економічною вважається сфера застосування праці людини. Основними громадськими організаціями цієї сфери є професійні спілки та об'єднання роботодавців. У соціальній сфері задовольняються соціальні потреби особи — в охороні здоров'я і медичній допомозі, житлі, соціальному захисті тощо. Громадськими організаціями цієї сфери є лікарняні каси, товариства Червоного Хреста, товариства інвалідів (сліпих, глухонімих та ін.), житлові кооперативи, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, благодійні соціальні фонди тощо.

Діяльність громадських організацій у політичні сфері тією чи тією мірою пов'язана зі здійсненням публічної влади. Громадськими організаціями політичної сфери є, наприклад, молодіжні, жіночі, ветеранські організації, об'єднання (комітети) виборців, правозахисні, екологічні, антивоєнні об'єднання тощо.

Найбільше громадських організацій діють у соціально-культурній сфері. Це різноманітні творчі спілки — журналістів, письменників, художників, акторів, кінематографістів та ін., наукові і спортивні товариства, аматорські об'єднання (книголюбів, філателістів та ін.) тощо. До цієї сфери належать також релігійні організації. Поділ і групування громадських організацій залежно від сфер діяльності є досить умовним через поширення їх діяльності водночас на різні сфери і відсутність чітких меж: між: самими сферами.

Громадські організації розрізняються також за організаційною побудовою. Одні із них мають централізовану організаційну структуру, систему місцевих і регіональних чи галузевих організацій та їхніх керівних органів, фіксоване членство, яке передбачає сплату членських внесків (наприклад, професійні спілки), інші є децентралізованими об'єднаннями, для участі в яких достатньо лише заяви (молодіжні, жіночі, ветеранські об'єднання). Декотрі громадські організації за своєю організаційною побудовою наближаються до громадських рухів, які взагалі не мають сталих довгочасних організаційних структур.

Громадські організації відіграють важливу роль в житті кожного суспільства, задоволенні багатоманітних інтересів і потреб його членів. Вважається, що чим більше таких організацій і чим у більшій їх кількості є учасником кожний окремий громадянин, тим демократичнішим є суспільство. Хоча громадські організації є добровільними і самоврядними об'єднаннями, у кожній країні їх утворення і діяльність тією чи тією мірою регулюються законодавчо. Законодавство передбачає, зокрема, офіційну реєстрацію таких організацій, без якої вони не можуть набути статус юридичної особи, визначає загальний порядок їх утворення та припинення їхньої діяльності. Можливе законодавче затвердження типових статутів деяких різновидів таких організацій (наприклад, житлово-будівельних кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирних будинків тощо).

З усієї багатоманітності громадських організацій найбільшу роль у житті сучасного демократичного суспільства відіграють професійні спілки та організації роботодавців. У всіх країнах з розвиненою ринковою економікою діють загальнонаціональні об'єднання професійних спілок, з одного боку, організацій роботодавців — з іншого. Вони є основними соціальними партнерами на переговорах та в ході укладання і виконання угод щодо умов праці і заробітної плати найманих трудівників. Учасником таких переговорів і угод є також держава в особі органів виконавчої влади, а відповідна діяльність об'єднань професійних спілок, організацій роботодавців і держави отримала назву політики соціального партнерства або трипартизму. Основною метою політики соціального партнерства є досягнення соціального миру і стабільності. У багатьох країнах — Австралії, Австрії, ФРН, Швеції та інших об'єднання професійних спілок та організацій роботодавців визначають основні параметри соціально-економічної стратегії держави.

 

⇐ Предыдущая77787980818283848586Следующая ⇒

Поделиться: