Вкажіть та прокоментуйте три основні логічні періоди в розвитку демократичних індексів.

Індекс демократії - класифікація 167 країн світу, складена Economist Intelligence Unit за рівнем розвитку в них демократії.

При складанні класифікації враховуються 60 різних показників, згрупованих по 5 категоріях: вибори і плюралізм, громадянські свободи, діяльність уряду, політична ангажованість населення і політична культура. Вперше індекс був складений 2007 року, доповнений 2008 та 2010 року.

Однією з перших спроб емпіричного аналізу демократії є дослідження політичного розвитку, здійснене Ф. Катрайт і опубліковане їм в 1963 р. У основу індексу політичного розвитку був покладений критерій формування державних інститутів (законодавчої і виконавчої влади. Відповідно до цього критерієм був оцінений рівень політичного розвитку в 77 країнах, виключаючи африканські, в період з 1940 - 1960 рр.. Ф.Катрайт ввів оціночну шкалу від 0 до 3 балів, за допомогою якої оцінюється відповідність процесу формування державних інститутів принципом демократії. При цьому максимальною оцінкою в 2 бали оцінювалася законодавча влада в тих державах, де нижня палата парламенту або весь парламент складається з представників двох або більше партій, а партійне меншість займає не менше 30% всіх місць. 1

існує парламент, до складу якого входять представники більше однієї партії, проте меншість в парламенті становить менше 30%. 0 балів за законодавчу владу отримували ті держави, де були присутні наступні умови: парламент не існує або був скасований; в парламенті представлена ​ ​ одна партія; діяльність парламенту підпорядкована військовим чи іншій політичній силі.

Виконавча влада в досліджуваних державах оцінювалася в 1 бал, якщо державою керує глава виконавчої влади, який отримав пост на основі багатопартійної конкуренції, і при цьому зберігається умова отримання 2 балів законодавчою владою. 0, 5 бала отримували ті держави, в яких глава виконавчої влади був обраний, але не дотримувалися умови для отримання 1 бала. І, нарешті, «0» балів приписувалося тим державам, де парламент припинив існування, а держава управляється традиційним правителем.

У 1967 р. був запропонований ще один індекс демократії. Його автором є Д. Нейбауер, який, критично сприйнявши індекс політичного розвитку Ф. Катрайт, побудував індекс демократичної дії, що грунтується на двох змінних електоральному рівність і електоральної конкуренції. На думку Д. Ней-бауера, найбільш значущими індикаторами при побудові індексу демократичного дії є:

1. Відсоток дорослого населення, що має право голосу. Держави займають високі позиції по даній шкалі, якщо в них забезпечується максимальне участь дорослого населення в електоральних процедурах.

2. Рівність представництва. Мається на увазі дотримання одного з принципів демократії «одна людина - один голос», відповідно до якого голоси виборців повинні мати рівну вагу при виборі кандидатів. В основу розрахунку даного індикатора вчений поклав показник, що відображає спотворення при порівнянні часткою отриманих політичними силами голосів і місць у парламенті. Фактично мова йде про сверхпредставленності або недопредставлених партій в законодавчому органі.

3. Інформаційне рівність. Сам автор при-знає, що виразити даний індикатор в величинах є важким завданням. Тим не менш, Д. Нейбауер запропонував формулу: твір кількості газет різних власників і відносини їх середнього накладу до розміру столиці. При цьому він виходив з того, що повинен існувати плюралізм ЗМІ (в основному газет), який забезпечується не тільки наявністю певної сукупності ЗМІ, але і різної власністю на них.

4. Конкуренція. На думку Д. Нейбауер, конкуренція існує в тих країнах, які забезпечують реальну можливість заняття опозицією урядових постів. Для вимірювання конкуренції вчений запропонував два критерії: відсоток часу правління домінуючої партії в заданий період часу і середній відсоток голосів, отриманих перемагає партією.

 

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: